Гілеад — сорок років з успіхом!

П’ЯТЬ РОКІВ. Спочатку здавалось, що школа Гілеад триватиме тільки п’ять років. Грошей було мало, і президент школи не був певний чи знайдеться досить охочих студентів, щоб наповнити список. Сьогодні 6.000 студентів уже закінчили Гілеад. Але яка ж школа є цей Гілеад? І кому він є зобов’язаний за свій успіх?

Школа Гілеад почалась серед метушні другої світової війни. Свідків Єгови дуже переслідували по цілому світі. По кількох країнах закрили відділи Товариства Вартової Башти. А тодішній президент Товариства Й. Ф. Руттерфорд побоювався, що закриють і ще Бруклінський центр. Отже в 1941 р., він зробив розпорядок, щоб збудувати великий будинок з цегли в північному Нью-Йорку й там примістити робітників центра в разі такого випадку. Руттерфорд назвав цей будинок Гілеад (що значить „багато свідків”), яка то назва походить з назви біблійної місцевості згаданої в 1 Мойсеєвій 31:48, 49. Назва, вирізьблена над входом до будинку, стала пророча.

Іван Бут мешкав у Гілеаді й пригадує собі: „У вересні 1941 р., призначили тільки нас трьох мешкати в Гілеаді. І мені дали кімнату в якій я мешкав наступних 28 років. . . Але коли Натан Кнорр став президентом [у 1942 р.] тоді прибуло більше членів з ферми”. Проте, Кнорр передбачив піднесений намір для цього будинку.

На протязі багатьох років президент Товариства був головним промовцем для Свідків Єгови. Але Кнорр бажав, щоб усі Свідки могли особисто розказувати людям правду. Отже, як частина великої освітньої програми, він зробив розпорядок для школи, щоб привчати і розсилати євангелістів проповідників до всіх околиць світу. Здавалось, що напів порожній Гілеад будинок буде гарним місцем для такої школи! Відповідно цьому, Кнорр вирішив, щоб школа називалась Гілеад. Бо наслідком цього дасться велике всесвітнє свідоцтво.

У грудні 1942 р., розіслали довірчі анкети повночасним вісникам кваліфікованим для реєстрації. Вибралось сто студентів для першого класу — і далось їм тільки кілька днів часу прибути до Гілеаду! Отже зі всіх околиць Сполучених Штатів вони з’їхались, автомашинами, поїздами й автобусами, і вони всі прибули перед початком першого дня класу — 1-го лютого, 1943 р.

Ця школа була дуже успішна! Місіонери привчені в Гілеаді допомогли міцно вгрунтувати Християнство по тих околицях світу по яких люди ще не чули біблійної звістки. Благородними пожертвами допомоглось продовжувати школу більше як п’ять років, і також запрошувати студентів зі всіх околиць світу. Донині студенти з більше як 50 країн уже закінчили Гілеад і були призначені служити в більше як сто чужих країнах.

Сьогоднішня школа

Для того, щоб мати ближчий контакт з працівниками центру Товариства, то в 1961 р. школу перемістили до Брукліну. Основний підручник шкільного курсу є Біблія. Класовими рапортами й дискусіями, студенти аналізують Біблію, розділ за розділом. В інших курсах навчають основні біблійні доктрини й біблійну історію Студенти також мають нагоду поліпшити техніку навчання проповідуванням від дому до дому.

Студенти, які закінчують п’ятимісячний курс дуже спеціально застосовують те, що вони навчились. При закінченні першого класу, Натан Кнорр пояснив: „Ваша головна робота є проповідувати євангеліє Царства від дому до дому так як Ісус і Його апостоли робили”. 38 студентів недавнього 74-го класу планують робити це в 16-ох країнах! Так як Ісус передбачив, добра новина тепер проповідується „до останнього краю землі”— Дії 1:8.

Що спонукувало цих місіонерів до такого способу життя? Один студент з Азії пригадує місіонера восьмого класу. Він „охоче перетерпів рої комарів і пригнічаючу вогкість. . . Ще більше вражаючим була його спроможність проповідувати в китайській, а також малайській мові, незважаючи на те, що він був з Англії. . . Його спокійність та довір’я спонукали в мене бажання також стати місіонером коли я виросту”.

Філікс Окпакефе також розказує як Петро Обара, студент 38-го класу Гілеаду допоміг йому. В той час Філікса призначили як повночасного служителя в тій околиці Нігерії де побутові умови були дуже жалюгідні. Отже, він сказав Петрові, „Якщо я буду служити в цьому місці, то напевно помру!” Але, місіонер дуже заохочував Філікса зостатись, і він так зробив. Філікс не вмер, але до того ж відважився добитись ще труднішої служби — як місіонер!

Але чи студенти теперішнього класу Гілеад стануть успішними місіонерами? Один знак їхнього успіху було позитивне відношення до навчання в Гілеаді. Сказав один студент: „Це був великий привілей одержати таке тренування в Гілеаді . . . це приблизило нас до Єгови”. Інший сказав, „Це був найщасливіший час у нашому житті”. А ще один сказав, „Тут ми набирались духа Єгови й підбадьорювались. І хоч спочатку будемо навчати людей тільки основних правд, то тепер бачимо цінність глибокого особистого студіювання, яке буде живити нас у нашому призначенні”.

Хоч школа Гілеад уже витримала сорок років, незважаючи на її скромний початок, вона продовжує мати успіх над усяке сподівання. І цей успіх можна приписати тільки благословенні від Єгови. Студенти 74-го класу можуть бути певні, що Він буде підтримувати їх де б їх не призначилось. Звичайно, вони будуть робити все можливе, щоб мати успіх в їхньому призначенні. Зрештою, вони мають як приклад 40-ок років колишніх студентів, щоб наслідувати його.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Гілеад, Біблійна школа Вартової Башти 74-ий клас Березень 1983 р.

Внизу ряди є позначені з переду до заду, а імена з ліва до права в кожному ряді.

(1) Bailey, P.; Guerreiro, F.; Blankenship, R.; Mumma, C; Larson, J.; Agnew, C. (2) Briggs, A.; Okpalefe, F.; Anderson C.; Woolston, M.; Jorge, B.; Ascencao, L. (3) Underwood, S.; Ward, B.; Blankenship, L; Frisbee, G.; Jorge, F.; Petruzzi G.; Petit, M. (4) Ward, B.; Ascencao, R.; Mumma, Jr., J.; Woolston, Jr., R.; Blythe, P.; Ashoff, M.; Guerreiro, R.; Nwogwugwu G.; (5) Frisbee, B.; Ashoff, D.; Anderson, G.; Donna, K.; Blythe, A.; Underwood, D.; Weller, A.; Petit, C; Crespo, J.

[Вставка на сторінці 22]

І підуть численні народи та й скажуть: Ходімо, і вийдім на гору Господню [Єгови, НС] та до дому Якового, і Він буде навчати доріг своїх нас, і ми будемо ходити стежками Його.— Михея 4:2.