Якщо б маяки могли говорити
ПРАВДОПОДІБНО ви бачили нас як ми стоїмо на варті на скелястих берегах навколо світу. Ви можливо бачили мене в Канаді, в Сполучених Штатах, Кейп оф Ґуд Гоуп (Доброї Надії), на порозкиданих островах сімох морів, або біля сонячних берегів Португалії, де я стою. Ясного дня ви можете бачити мене як я зношуся 177 футів вгору над рівнем моря на західному кінці Європи. Я є маяк.
Моє блимаюче світло є дуже приємне для тих, які подорожують темним, неспокійним морем. Навіть жалібний звук моєї труби є потішаючий, коли я даю пересторогу тим, які не можуть бачити. Але чи ви колись цікавилися знати як і коли ми, маяки, появилися? Як ви думаєте ми появилися на наших важних місцях морських шляхах світу?
Деяка історія маяків
Один із моїх предків був між сімома дивами стародавнього світу. Коло 280 р. перед З.Д. Птолемей 2-ий збудував велику башту, 400 футів височини на острові Фарос, недалеко Александрії, Єгипту. На вершку вежі горів огонь з дерева даючи пересторогу кораблям на Середземному Морі. Фарос Александрії, той стародавній маяк, дістав своє ім’я від острова, і зазначав день народження фарології, наука, щодо конструкції і будови маяків. Цю стародавню історію також відображує португальське слово для маяків, а саме фаройс.
Це було в шістнадцятому столітті, одначе, коли людина почала відчиняти торговельне плавання, що ми стали популярні. Один із найдавніших маяків ще тепер служить на північнозахідному березі Іспанії в Корунга. Його перебудували коло 1634 р. З.Д., і він ще має частину вежі, яка була побудована за часу царювання римського імператора Траджана (98-117 р. З.Д.). Це був лише один із багатьох маяків, яких римляни будували на берегах Європи. Після завойовання Британії, наприклад, вони будували маяки в Довері і Булоні. Мого першого американського родича побудували на Маленькому Брустер острові, біля Бостону, Масачусетс, у 1716 р.
Тимчасом зробили дуже великий поступ на полі фарології. Різні фази нашого розвиття можна зазначити матеріялами, яких уживалося давати світло. Починаючи з дерева, ми відтоді вживали вугілля, свічки, керосинові лямпи, газ і електрику для сигналів. Сьогодні вживають радіо, маяки і атомну силу.
Розташування маяків
Люди часто хочуть знати як розташовують маяки. Деякі є дуже близько морського рівня, а інші є дуже високо немов метальні снаряди готові до вістрилу у зовнішній простір. Тут треба подумати про кілька факторів небезпеки про яких треба давати пересторогу, як-от скелястий беріг. І місце рішається за станом околиці. Також важним є віддаль, яку наше світло має покривати.
Наприклад, маяки на Таґус річці, не є дуже високі, тому що вони не мусять покривати велику віддаль. А моє світло можна бачити від тридцять до тридцять чотири милі на морі ясної ночі. Правда, моя вежа є лише двадцять два фути височини, але вона стоїть на твердій скелі 155 футів вище синіх та зелених відтінків води внизу.
Географічна досяжність світла залежить від двох речей: Його висоти i висоти спостерігача понад морського рівня. Наприклад, скажім що в ясний день хтось стоїть на палубі корабля п’ятнадцять футів вище води. З такої висоти кругозір є 4.44 миль далечини. А кругозір світла 120 футів вище морського рівня 12.56 миль. Отже, якщо ми додамо ці дві віддалі, то це дасть нам географічну досяжність світла, а саме, сімнадцять морських миль.
Щоб чули і бачили нас
Тому що життя залежить від нашого світла, то стараються робити все, що можна, щоб воно світило. Майже всі прилади, що стосуються до мого світла постачають подвійно, деякі частини навіть потрійно. Я маю шість генераторів, два з яких мають тридцять кінських сил. В додаток вживання електричних батареїв я також маю систему освітлення на нафту.
Моє світло видає електрична лямпа 3.000 ват сили, всередині круглої лінзи п’ять футів височини, що є подібна до бочки. Ця призматична лінза (побільшаюче шкло) помагає зору відбиванням і зосередженням світла. Ця лінза є шість футів височини. Частина лінзи є покрита сіткою так, що світла не можна бачити коли лінза обертається. Цим способом я блимаю чотири рази білим світлом кожних три секунди за якими наступає шість із половиною секунд темряви.
Коло двадцять головних маяків стережуть Португальське побережжя, і кожний з них має свою відмітну особистість. Досвідчені моряки вже напам’ять знають наші різні світла, і коли побачать наше блимання вони знають де вони є. Для тих, які не мають такого досвіду або не мають такої доброї пам’яті, то наше блимання є записане в корабельних посібниках і морських картах.
Світло не є наш єдиний дар для моряків. Коли туман або якісь інші обставини затемнюють наше сильне світло, то ми помагаємо звуком. Мешканці суші можливо не люблять слухати нудного, монотонного гудіння нашої труби, але таке гудіння є приємною музикою для тих, яких захоплює туман на темно-чорному морі. Це тоді можна бачити ще одну точку моєї особистості. Я трублю три рази і кожний є чотири секунди довгий, тоді приходить сімнадцять секунд тиші. Мою трубу можна чути на віддаль сімнадцять миль.
Бувши модерним маяком високо над поверхнею землі, я маю ще інший прилад, яким я даю ‘світло’ тим у небезпеці. Я вживаю радіо. Кожен маяк має своє власне радіо або азбуку Морзе, по яких пізнають мене і де я є. Кораблі віддалені п’ятдесят чотири милі можуть ловити мої сигнали перестороги по радіо. Через порівняння з іншими такими сигналами в межі пів милі, вони можуть взнати точно де вони є. Я висилаю такий код або азбуку Морзе кожних двадцять секунд. Коли погода є дуже погана, то я даю свій сигнал що п’ять секунд.
Наші віддані робітники
Не всі маяки можуть виконувати все це самі. Ми дуже оцінюємо тих, що доглядають нас і помагають нам виконувати нашу життя-зберігаючу службу. Вони мають гарні нагоди дивитися на красу Божих творів при заході червоного сонця понад тихим морем або силу хвиль як вони безперестанку б’ють в скелясті береги. Кажуть, щоб привикнути до самітности й рутинної роботи робітника, який доглядає маяка, то він мусить народитися для тієї роботи або мати в жилах ‘кров моряка’. Чи це правда? Ні, бо ці робітники маяків живуть в різних обставинах.
Багато залежить від місцевості маяка. Тут на Кейп Рак ми є лише одну годину подорожі від Лісбону. Отже дев’ять робітників, які доглядають мене не є відрізані від решта світу. Одначе, є багато робітників, які мають дотик зо світом лише раз на місяць або менше коли корабель привозить їм запаси. Робота в старших, відокремлених маяках виконується автоматичними приладами, якими оперується з континентів.
І життя доглядача маяка не є нудне. На протязі дня він працює помагаючи метеорологічній службі. Він збирає регулярно інформацію про стан моря, силу і напрям вітрів, барометричний тиск і стан хмар пересилаючи їх для передсказування погоди. Повітряні флоти також користають із нашої служби, бо ми висилаємо сигнали, які показують пілотам, що вони приближаються до європейського континенту.
На закінчення я мушу пригадати вам, що я також приваблюю багато туристів. Коли хочете зробити щось іншого, щось наукового, то відвідайте мене. Можливо ви не зможете подорожувати аж до Португалії, але якщо ви живете недалеко побережжя, то відвідайте одного з моїх близьких родичів. Я є певний, що ви й родина ваша навчитеся багато більше про нашу родину маяків, і ви будете мати приємність з дичини, природної краси, яка переважно оточує маяка. Ви знайдете, що робітники, які доглядають нас є веселі, привітливі і будуть раді розказати вам багато більше про нашу цінну службу, те, що я особисто хотів би розказати вам — якщо б маяки лише могли говорити!