Доглядачі маяків. Професія, що зникає

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У КАНАДІ

«Я Б НЕ хотів займатися жодною іншою справою»,— неодноразово повторюють доглядачі маяків. Чоловік, котрий полишив керівну посаду на фабриці синтетичних матеріалів, що в Торонто (Канада), аби стати доглядачем 106-річного маяка, сказав, що праця «омолоджує [його] років на десять».

Головним обов’язком доглядача маяка є підтримувати чітке світло для моряків. Ще він мусить приводити в дію туманні горни й доглядати за ними, а також передавати по радіо інформацію про погоду рибалкам та суднам, що проходять повз маяк.

У минулому доглядачі маяків повинні були слідкувати, щоб резервуари були повні масла, щоб ґніт горів, а скельця лампи не закопчувалися. Для того щоб кораблі безпечно йшли своїм курсом, доглядачі нерідко проводили цілу ніч, обертаючи вручну світлові пристрої, коли було неможливо швидко відремонтувати сигнальне світло, або цілу ніч били по туманному дзвону молотком, коли ламалися туманні горни!

У шторм

Сильні шторми — це найбільша проблема. Якось доглядач маяка побачив те, що прийняв за «велетенську білу хмару», але насправді це була одна хвиля, яка торощила все на своєму шляху? Хвиля піднялася до вершечка 15-метрової скелі й досягла будинку доглядача. Ця одна хвиля завдала такої ж шкоди, як цілий шторм.

Іншого разу цілу ніч буяв шторм, завивав вітер і сильні хвилі розбивалися об стіни маяка в затоці Пебніко (Нова Шотландія). Доглядачеві та його родині лишалося тільки чекати й сподіватися на краще. Під ранок шторм угамувався. Але коли доглядач вийшов надвір, то його здивуванню не було меж: він побачив, що земля довкола маяка пропала. Вони вже не були на березі!

Самотність і одноманітність

Коли одного доглядача маяка запитали про самотність, він усміхнувся й сказав: «Люди кажуть нам: «Слухайте, як вам вдається витримувати таку самотність?» А ми у відповідь запитуємо їх: «А як ви можете витримати життя в місті з його гамором і метушнею?».

У минулі часи в Сполучених Штатах Америки на віддалені маяки посилалися невеличкі збірки книжок. Так на 1885 рік в обігу було 420 бібліотек. Очевидно, доглядачі маяків стали справжніми любителями книжок.

Професія, що зникає

В останній час на зміну кам’яним маякам, в яких мешкали люди, прийшли безлюдні сталево-ґратчасті башти з потужними сигнальними світловими пристроями. Мореплавці вже не вдивляються пильно у темінь, шукаючи тьмяне світло бакена або туманний вогник. Нині потужні вольфрамово-галогенні лампи, звукові сигнали, що легко проходять крізь туман, застерігають моряків від небезпек моря.

Судна, обладнані приймати сигнали маяків, знають своє розташування, хоч би який густий був туман. Сучасна технологія дозволяє мореплавцям подорожувати морями від берега до берега з упевненістю, що вони уникнуть небезпечних наливних піщаних островів, підступних рифів та віроломних скель біля берега.

У результаті розвитку сучасної техніки професія доглядача маяка починає швидко зникати по цілому світі. Один доглядач маяка, відчуваючи, що частина його життя минула назавжди, з сумом думає про те, що йому доведеться покинути острів, який був йому домом 25 років. Він сказав: «Ми добре жили тут. Нам ніколи не хотілося покинути це місце».

І все ж сигнальні світлові пристрої, що обертаються, допоміжні ліхтарі, аварійні ліхтарі, звукові та радарні сигнальні пристрої також потребують технічного обслуговування, а самі маяки — догляду. У теперішній час маяки обслуговуються подорожуючими техніками.

Ті, хто вдячний доглядачам маяків за багаторічну службу, мабуть, поділяють почуття чоловіка з міста Огаста (штат Мен), котрий з жалем сказав: «Це вже інакше, коли дивишся на маяк і знаєш, що його приводить у дію комп’ютер, а не людина».

[Рамка на сторінці 11]

Перший маяк

Перший маяк, що згадується в історичних літописах, був споруджений під час правління Птолемея II, правителя Єгипту. Його збудували близько 300 року до н. е. на острові Фарос; він стояв при вході в Александрійську гавань. Будівництво тривало 20 років і обійшлося у 2,5 мільйона доларів.

Історичні записи вказують, що він був більше 90 метрів заввишки. У верхньому приміщені маяка були вікна, які виходили до моря, за ними горіли вогнища з дров або, можливо, смолоскипи, що, за словами Йосифа Флавія, світили на відстань понад 50 кілометрів.

Велетенська кам’яна споруда вважалася одним із семи чудес світу. Її яскраве світло застерігало людей протягом 1600 років, і ця споруда ймовірно була зруйнована у землетрусі.

З бігом сторіч тисячі маяків різних форм і видів з’явилися у портах світу. Нині старовинні кам’яні маяки перетворилися в музеї і пам’ятки для туристів у національних, державних і місцевих парках, куди з’їжджаються мільйони людей.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Маяк Кейп-Спеар на острові Ньюфаундленд (Канада).