Її сердечне бажання здійснилося
КОЛИ я подумаю про те, що сталося з нашою дорогою тіткою Айдою, то моє серце палає і очі заливаються слізьми з радости. Те, що сталося з нею, тому що вона так вірно служила Богові і чинила добро своїм ближнім я ніколи не забуду. Цей вчинок є джерелом заохочення для мене коли я відчуваю, що зачинаю трохи занепадати духом.
Тітка Айда вже старілася і в багато дечому дуже слабнула. Вона вже сильно недочувала. І вона мусіла бути утриманцем інших щодо транспортації. Також її природні здібності були дещо обмежені. І через старіння вона часто спотикалася і падала, коли ходила сходами по домах, яких вона відвідувала з Божою вісткою правди тут у Міссурі. Так, наша дорога тітка Айда була свідок Єгови і вона ніколи не переставала вірно служити Богові Єгові так, як могла.
Одначе, були часи коли вона відчувала, що її християнська служба була невдачою. А це тому, що вона не мала нікого, кого б вона могла показати як рекомендаційного листа, так, когось, кого вона привела до Божої правди. Але вона продовжала вірно виконувати свою християнську роботу. Завжди готова, завжди усміхнена, це була наша тітка Айда.
Нарешті у 1967 р. тітка Айда побачила сповнення свого сердечного бажання. Радість, яку вона зазнала того року прийшла тому, що вона була доброю вісницею Бога під різними обставинами. На протязі якогось часу вона відвідувала одну жінку, яка жила на тій самій вулиці, що і вона. Вона лишала цій жінці літературу, що пояснювала Біблію і помагала їй навчитися дещо про Божі любі обітниці. Ця жінка померла і тітка Айда любо відвідала її родину, щоб дати потіху її синові, який жив із нею. Вона також принесла зі собою приготовлений обід родині у часі цього смутку.
Коли тітка Айда відвідала цього сина вона запросила його на зібрання свідків Єгови до Залі Царства. Два тижні пізніше він прийшов і привів зі собою свого маленького сина. Він приходив щонеділі і тітка Айда сяяла з радости. Нарешті вона помагала комусь прийти до правди, яка веде до вічного життя. Можливо, що іншим це не є щось такого дуже важного, але ми, що належимо до збору знаємо, що вона зробила щось, чого ми на протязі років не могли зробити. Вона мала благословенство привести першого негра в нашому місті до правди Бога Єгови.
Тітки Айди вже не має; вона померла у 1969 році, але вона дожила побачити як цей чоловік символізував своє посвячення Богові Єгові хрещенням у воді. Вона також мала радість побачити як він одружився з жінкою, якій він поміг навчитися цієї дорогої правди. І вона зазнала ще більшу радість побачивши як вони відкрили свій дім для зібрання студіювання Біблії в їхньому сусідстві. Тітка Айда дуже тішилася як вона ходила на студію в тому домі.
Отже, ви можете бачити чому я є такий заохочений тим, що сталося з цією покірною слугою Єгови, нашою дорогою тіткою Айдою.— Додане.