Чи Ліма зможе забути колись?

Від “Пробудись!” кореспондента в Перу

СІЧНЯ 9-го, 1570 року! Той день приніс жах у життя колоніального Перу, спомин, який ще й сьогодні страшить багатьох. Під теплими, ясними небесами корабель із прапором Пилипа 2-го, царя Іспанії, приплив до пристані в Каллао і спустив якір серед барків з багатьох далеких країн. Робітники займалися приладжуванням корабля до стоянки, а пасажири спішили до берега в маленькому човні.

Один із тих пасажирів, іспанський чоловік, Серван де Серезуела, ніс під рукою офіціальний портфель, зміст, якого мав дуже скоро збудити велике зворушення між мешканцями. Це був царський документ, підписаний й запечатаний майже рік тому, документ, що мав стягнути на мешканців кампанію залякування і безперервні арешти продовж триста років. Влада страшної “Святої Влади”, краще знана як Іспанська Інквізиція, тепер поширилася до Перу.

Не без причини європейські мешканці в Перу дивилися на це розвиття з великим занепокоєнням. Чи ж вони не були свідками дій цієї “Святої Влади” на їхніх рідних землях? Правдоподібно, вони почали пригадувати собі чутки про жахливі, калічучі тортури і мученицькі смерти.

Інквізиція

Це страшне знаряддя страху, Інквізиція, перше розвилася на початку тринадцятого століття, її ціль була: вишукувати й карати відступників і безвірників. Вона почала набирати ясної форми коли, в 1232 р., папа Грегорій 9-ий призначав постійних суддів, які пізніше називалися “інквізитори”. Всіх, які жили у так званих “християнських” країнах примусово заставляли віддавати вірність одній Церкві. Там не дозволяли на незгоди, вживання особистого погляду, сумніватися або ставити запитання про науки Церкви.

Представники Церкви твердили, що їхні слідства, включаючи й тортури, проводилося з любови до їхніх жертв. А відповідальність за спалення безліч осіб на стовпах, вони складали, не на Церкву, але на світські влади.

Але ми можемо найкраще вирішити хто був дійсно відповідальний за ці страшні смертельні вчинки, коли звернемося до Католицької Енциклопедії, де являється слідуюче признання: “Про натуру церковнослужителів [“Святої Влади”] не має сумніву. . . . Папи змушували цивільні влади загрожуючи їхнім виключенням, виконувати законні засуди, якими відсилалося непокаяних відступників до смерти на стовпі”. (Том 8, ст. 34, 37) Пізніше, тортури або муки, яких Папа Іносент (невинний, 4-ий) уповноважив у 1252 р., були передані безпосередньо в руки самих інквізиторів.

Способи, яких ті так звані християнські інквізитори вживали примушувати жертви признаватися або витягати від них обвинувачувальні докази охолоджує кров. Часто це були монахи з Домініканського Ордену, особи, яких ненатуральне, неродинне життя і фанатизм так затвердили, що вони вже не мали жодного співчуття до страждання інших, і були готові накидати нестерпні муки на свої жертви.

Ліма під карою

Не дивно, що мешканці Ліми так дуже були приголомшені. Тепер жодна таємниця не буде свята. Саме слово могло стати підставою на обвинувачення. Кожну особу може видавати її власна дружина, чоловік, дитина або родич. Справді, такий був намір “Указу Обвинувачування”, документ, який читали кожної третьої неділі в часі Посту після “урочистої служби Божої і проповіді”. Наступні витяги переложені з Літопису Інквізиції в Ліма говорять самі про себе:

“Ми, Інквізитори проти відступницьких несправедливостей і відступництва в королевстві Перу, до всіх сусідів і мешканців міста Царів, без різниці в якому стані, положенню і пошані, вітаємо вас у Христі!

“Оскільки ми повідомляємо вас, що, ради більшого поступу віри, є добре відлучити погане насіння від доброго, і відкинути всяку зневагу до Нашого Господа, ми наказуємо кожному з вас, якщо ви знаєте, побачите або почуєте, що яка-небудь жива особа, присутня, чи померла, сказала або вірила в будь якісь єретичні слова або опінії, підозріння, помилкові, нерозважні, погані, або богохульні, ви повинні сказати або виявити їх нам.

“Ми наказуємо вам виявити перед нами якщо знаєте, або чули про яку-небудь особу, що дотримує святкування суботніх днів за Мойсейовим законом. . . . або твердить, що Ісус Христос не є Бог, . . . або, що він не народився від Нашої Пані непорочної діви, перед народженням, у народженню, і по народженню. . . . або, що Папа або священики служачи при вівтарі не мають сили відпускати гріхи . . . або, що немає чистилища, і що по церквах не повинно бути святих образів, що нема потреби молитися за мертвих. . . .

“Ми наказуємо вас повідомити нас якщо ви чули, або знаєте, що хтось має Біблії в [іспанській мові]. . . .

“Отже, за загальним змістом цього нагадування, ми заохочуємо і вимагаємо, під карою головного виключення, . . . ми наказуємо кожному з вас якщо знаєте про когось або самі виконували деякі з вищезгаданих речей, щоб ви вийшли перед нами, особисто, і розказали або виявили перед нами до шістьох днів від читання цього указу, або відколи ви перше почули про нього”.

Чи не ясно, що той Указ був розрахований повернути руку кожного чоловіка проти свого брата, або заохочувати людей шпигувати, висліджувати одні одних?

“Калеса Верде” (“Зелена Карета”) могла з’явитися коли-небудь, вдень чи вночі, на вулицях у Лімі. Післана інквізиторами привозити заскаржених, лише її вид наповнював серця глядачів смертельним страхом. Як вона повільно їхала вулицею, то навіть звичайний горожанин падав в паніку. Що ж він зробив тепер? Про яку необачність він був винний? Хто виявив його? І коли вночі хтось застукає в двері, то це вистачало кинути мешканців у переляк. Чи це часом не є Зелена Карета?

Всякі жертви

Кажуть, що лише за колоніяльної доби в Перу спалили п’ятдесят дев’ять осіб на стовпах. Обвинувачення включали блюзнірство, чарівництво, багатоженство, посідання Біблії в загальній мові людей, відступництво, привласнення не-католицької віри. Навіть високі члени священицтва не були звільнені. 13-го квітня 1578 р., Фрей Франціско де ла Круз був спалений на стовпі, тому що він навчав, що церква була винна в купівлі і продажі офіціяльних посад у Церкві; що таємне сповідання повинно бути скасоване; і що монахи і священики повинні дружитися, і що Святе Писання повинно бути переложене в звичайну мову.

29-го жовтня 1581 р., спалили англійського морського пірата капітана Джана Окснема і двох членів його корабля, не тому, що вони були піратами, але тому, що вони були лутеранами. 17-го листопада 1595 р., спалили португальського Івана Фернандо де лас Гераса і трьох його друзів, тому що вони “Утверджували Юдаїзм”. Вони дотримували сьомий день суботу.

Заскаржених карали прилюдно, урочисто й пишно. Починаючи рано, ото-да-фе (буквально, вчинок віри) тягнувся до пізна вночі. Священики й визначні горожани шукали “передніх” лавок, щоб краще оглядати засуджених у їхніх останніх муках в огні. Крики і веселощі фанатичних натовпів часто заглушали зойки жертв.

Головне управління “Святої Влади” в Лімі

Дуже мало гостей до Ліми знають історію того шостиколонного будинка, побудований за греко-римським стильом на Плазі Болівар, недалеко одної шумливої вулиці міста. Ви можете ввійти до середини і подивитися на бібліотеку в Палаті Виборних Представників; переглянути пожовклі документи, яких підписали такі славні чоловіки за початкової Республіки, як Сімон Болівар, Гозей де ла Мар та інші; ви можете з захопленням любуватися гарно вирізаною стелею; однак навіть не догадуватися для якої цілі той будинок раніше вживався.

Але ще у вересні 1813 р. мешканці Ліми знали все про той центр Інквізиції в Перу. Це було тоді, коли віце-король Абаскал публічно проголосив офіціяльне судове рішення, яке було підписане в Кадіз 22-го лютого того самого року, скасовуючи “Святу Владу”. Виявляючи свою ненависть і розстроєння, вони напали і цілком обграбували той будинок. І цим способом, вони дістали здоровий доказ на підтвердження чуток про жахи, які відбувалися в ньому. Деякі речі, яких знайшли в ньому були:

Натуральної величини хреста для розп’яття з рухомою головою, яку рухали шнурками захованими поза зеленою завісою. Чимало легковірних жертв вірили, що це сам Христос виступав проти них.

Великий стіл, вісім футів довгий, а сім широкий, з великим колесом. Жертв клали на цей стіл і витягали їм руки та ноги з суглобів.

Проти одної стіни були колодки в яких вкладали руки й ноги жертви і тоді били її із заду так, що вона ніколи не бачила своїх катів. На стіні були батоги з вузлуватого шнура і дроту. Там була туніка для тортур з сплетеного дроту з сотками маленьких колючок, щоб колоти тіло жертви за кожним рухом.

Там було багато інших смертельних приладів включаючи щипці для язика, шруби для викручування пальців, і так далі.

Ще тепер можна бачити місце де перестрашені заскаржені стояли перед своїми інквізиторами; грубі дерев’яні двері з маленькою діркою через яку лише можна було бачити око незнаного обвинувачувача; оригінальну стіну тюремної палати, де можна бачити виразне писання освіченого писаря і майже нерозбірливий почерк бідних чоловіків, як вони записували своє оправдання невинности своїм тихим плачем за правосуддям.

Причини, щоб пам’ятати

Але чи вся ця минула історія, є лише поганий сон, який краще треба забути? Хоч уже минуло чотири століття від того часу, як “Свята Влада” офіціяльно прийшла до Перу, то Ліма однак не може забути. Справді, часопис Ла Пренза, один із головних часописів у Лімі, недавно надрукував статтю про Інквізицію, стаття, яка знов потрясла пам’ять про те “місто Царів”.

Як ми пригадуємо собі страшну історію Інквізиції, то ми зауважуємо, що головна причина Інквізиції була не звертання уваги на науку Біблії. Це є неможливо змушувати людей мати віру в Бога. Людей треба навчати наказів Христа так, як вони знаходяться в Біблії. (Рим. 10:17) Навіть коли б особа, визнаючи себе християнином, порушила б те, що є правильне, то цю справу треба добре переглянути, так як Біблія показує, і встановити її провини за свідченням двох ймовірних свідків. (Мат. 18:16; Ів. 8:17) Тоді, якщо її докажуть виною, і така особа не покаїться, то вона виключується від громади правдовірців. (1 Кор. 5:11, 13) Ніде Біблія не оправдує зусилля вимучувати самообвинувачування або змушення якого-небудь свідоцтва при допомозі тортур.

Біблія показує, що коли багато відпадали від віри за першого століття (Ів. 6:66), то апостоли Ісуса Христа не страшили їх, не примушували нікого і не зверталися до насилля. А чому? Тому, що вони не могли ступати поза те, що їм було приказано, а це “робити учнів із людей всіх народів, . . . навчаючи їх”, таким самим покірним способом так, як вони бачили Христос навчав.— Мат. 28:19, 20.

Тому, що занедбання Біблії і студіювання Біблії довело до жаху в Інквізиції, то що можна сказати про сьогоднішній стан? Це саме занедбання Біблії довело католиків до війн і вбивання інших католиків у війнах і революціях. Часопис Нью-Йорк Таймс (анг.) від 29-го грудня 1966 р. зауважив: “У минувшині місцеві католицькі священики майже завжди підтримували війни своїх держав, благословили війська і молилися за перемогою, а якісь інші єпископи по другій стороні публічно молилися за такими самими наслідками”.

Занедбання Біблії можна бачити в цілому так званому Християнстві. Плід того занедбання є причиною теперішнього поширення шалености. Особи чесного серця мусять запитати себе: Чи я далі буду членом якоїсь релігійної організації, яка не хоче словом і прикладом навчати правди з Біблії? Так довго, як церкви будуть відкидати науки Біблії, то такі чесні особи не можуть забувати про науку Інквізиції. І з тієї самої причини, Ліма не може забути цього.

[Ілюстрація на сторінці 14]

Тортури “вчинок віри” за часу Інквізиції згідно з малюнком того часу