Чому це все так сталося?

ВСІ похмурні передсказування, страшні перестороги і нарікання про знищення людського дому не змінюють справ. Полегшення прийде лише тоді, коли приступимо до правдивої причини й будемо старатися спростувати її.

Як і коли почалося перемінювання цієї планети в купу сміття? Чому дозволилося цьому станові досягнути такого серйозного розміру?

Основно більшість вини треба приписати до двох речей: (1) сучасній технології, яка розвила великі індустрії, швидкі транспортації, і (2) вибуху населення. Це є очевидні, видимі причини. Але під ними лежить основніша причина.

Подивімся на те, що сталося і як глибоко-вкорінена ця проблема дійсно є.

Початок сучасної технології

Більшість дослідників зв’язують ріст забруднення з так званою Промисловою Революцією. Вона почалася більше як двіста років тому, на половині вісімнадцятого століття. До того часу, чотири з кожних п’ятьох мужчин були фермери. Родини плекали свій власний харч, виробляли свій одяг, часто робили свої меблі, навіть багато, різного приладдя, і інструментів для власного вжитку. А села та містечка були їхніми базарами. Там мешкали ремісники і працювали в своїх власних домах або в маленьких крамницях, виробляючи вироби з заліза (скоб’яні), можливо друкували книжки і журнали, обробляли дорогоцінні каміння, срібні речі, і кращий товар із тканини, шкіри та дерева від того, що їхній звичайний рільник міг виробляти. Вони продавали свої вироби і купували їжу від фермерів, або крамар можливо закуповував його та відсилав до інших країн, і в заміну привозив товар з чужих країн, який вважалося як предметом розкоші.

Головно два чинники змінили будову людського суспільства в багатьох країнах: капітал і наукові винаходи (технологія). Але ще третя сила гнала ці чинники з’єднатися.

Так як The World Book Encyclopedia (видання 1970 р., Том 10, ст. 185) каже: “Сила, яка з’єднала науку з грішми правдоподібно була поширююча вимога за вигодами життя”. На початку це були маленькі речі, мужчини можливо прагнули кращого приладдя і інструментів, яких ново-винайдені машини могли виробляти, жінки хотіли вбрання з машино-виробленої тканини. Але коли наплив цього товару зростав, то разом із ним росло прагнення за ним.

Машини — прядильні машини, ткальні машини, парові двигуни, доменні пічки, машини для обертання і вали — були дуже коштовні. Лише заможні могли купувати їх. Тоді вони почали будувати фабрики, приготовляти спеціальні будинки для своїх* машин, наймали робітників навчаючи їх оперувати цими машинами. Великий капітал вкладався у такі фабрики, і певна річ, що намір вкладників був мати великий дохід. Коли індустрія розросталася, вона забирала мужчин від фермів, від приватних крамниць і домів ставати робітниками на фабриках. Фабрики почали скупчуватися по містах де було багато палива і де робітнича праця була дешева. Тоді основний зразок забруднення став видимий.

З часом появилися швидші, складніші, і автоматичні машини. Але вони потребували більшої сили і більше палива. Все більше і більше товару, який колись вироблявся вдома, тепер додавався до того, якого машини фабрикували. Індівідуальні ремісники почали зникати. Менші крамниці й індустрії мусіли триматися кроком із технологією, або бути зруйнованими своїми конкурентами, які могли швидше виробляти товар.

Винахід локомотива, паротяга, а пізніше газолінового двигуна додали до росту індустрії. З швидшою і дешевшою транспортацією, фабрики тепер могли поширювати свої ринки збуту, висилати товар до далеких країн, і привозити сировий матеріял та паливо. З часом появилися величезні індустрії, менші були знищені або втягнені в більші.

Ввесь цей ріст був названим “поступом”. Але такий поступ коштував дуже багато. Він дуже серйозно впливав на якість дюдського життя.

Вплив на людське оточення

У розростаючихся промислових містах будували, фабрики на берегах річок або близько води. Їхні відходи зливали в річки або викидали на купи. (Покидьки від одної фабрики може дорівнюватися до відходів одного міста (в якому живе 100.000, або і більше людей.) Копальні, які постачали потрібну руду та вугілля, рили все глибші і глибші ями в землі або копальнями по “верхівці”, згладжували пагорки та виривали великі рови, лишаючи позаді себе багато квадратових миль пустині. Пізніше нафтові джерела навіть ще більше додали до забруднення. Залізничні лінії розрізали гори і паротяги входили в серця міст, приносячи з собою дим, сміття та шум. На початку люди знаходили все це дуже цікавим. А пізніше такі обставини стали звичайними, бо вони вже були привикли й призвичаїлися до них.

Розвиток та вживання вугілля, а пізніше нафтове паливо (бензин і керосін), відогравали головну ролю у розвитку промисловости. Такі палива було легше перевозити, вони мали більшу силу від попереднього палива (з дерева або рослинної олії). Тому що вони не спалювалися так цілковито як рослинне паливо, то вони випускали в атмосферу більше газів — вуглець одноокис, сіркові і водневугляні окиси, азот — як і багато твердих часток. Коли це все випускали в повітря кілька фабричних та хатніх димарів то вони не робили дуже значної шкоди. Лише коли їхнє число дуже помножилося, то аж тоді відчулося дійсну небезпеку.

Тому то, в таких місцях як Мейсу Долині, Бельгія, в 1930 р., Донора, Пенсільванія, в 1948 р., і в Лондоні в 1952 р., застояне повітря або мряка єднаючись із такими непомітними отрутами, витворили дуже шкідливі наслідки. До третього дня в Донорі, захворіло 5.910 осіб — майже половина населення того міста. На протязі тижня густого тумана в Лондоні і наступного тижня померло більше як 4.000 осіб. Сьогодні, по великих містах навколо світу, очі мільйонів осіб дуже болять, повітря разить їхні легені і емфизіма, та бронхіт (запалення слизової оболонки) як і рак легенів, дуже поширюються. Люди не вмирають негайно. Але їхнє життя є безперечно вкорочене.

До цього всього треба додати поширення наукової технології в двох ділянках: земельне господарство і війну. Хлібороби, яким забракло робітників, почали вживати великі машини і хімікальні добрива та отрути. Ці збільшили свій урожай. Але забруднення також збільшилося. Наукове розвиття воєнних приладів, а особливо атомної бомби, внесло нові небезпеки від радіоактивного забруднення. Від закінчення Другої Світової Війни до 1963 р., відбулося більше як чотириста атомних вибухів. Від угоди 1963 р., що забороняє випробовування атомних бомб, відбулося коло триста підземних вибухів. Отрути проти шкідників сьогодні знищили величезні ліси південносхідної Азії.

Ріст населення збільшує забруднення

Тисячі років було потрібно, щоб населення досягнуло один більйон осіб (тисяча мільйонів) в 1850 р. Але до 1930 р. населення вже досягнуло два більйони. Сьогодні воно є 3.6 більйонів і кажуть, що за тридцять років воно подвоїться. Більшість цього населення є скупчено в містах. У 1740 р., в цілій Англії було трохи більше як 6.000.000 людей. Сьогодні лише місто Лондон має більше як 6.000.000 населення.

Цей “вибух населення” поміг Промисловій Революції, вимагаючи більшої продукції, більших фабрик. Коли було більше людей, то попит за більшою силою — у промисловстві, по домах і транспортації — дуже поширився. Міста, які розвивалися забирали все більше і більше сільської землі. І земля недалеко міст часто ставала дуже забруднена і губила свою родючість. Їжу треба було привозити від чим раз дальших околиць.

Як люди почали шукати полегшення від міського зіпсуття, появилося передмістя. Але коли почали вживати більше приватних автомобілів, то і там забруднення збільшилося. Тоді почали будувати великі дороги, покриваючи чим раз більше колись-зеленої землі бетоном або асфальтом. Time журнал каже: “Кожного року Сполучені Штати прокладають шлях на білше як 1.000.000 акрів землі на якій колись росли дерева постачаючи кисень”. Сьогодні, в Сао Павло, Бразілії, є коло півтора зеленого ярда землі для кожної особи. З поширенням повітряної транспортації, повітряні станції мали свою участь у задимленню великих околиць землі, як і дуже додали до забруднення повітря на велику міру.

Правда, на короткий час було трохи успіху у поліпшенні деяких обставин по промислових містах. Тепер є дуже мало міст подібних до Манчестер, Англія, від 1843 до 1844 р., коли на одному кварталі міста був лише один туалет для кожних 212 осіб! Однак тепер ми маємо стан де, не лише якась частина міста, яку ми називаємо “нетри”, але ціла земля — вода і повітря — є, забруднені.

“Розвиток товариств споживачів”

Широко-розвинена промисловість потребує ринків на свій товар. З початком Промислової Революції було багато криз, бо продукція товарів від нових-удоскона-лених машин часто перевищувала попит. Великі фабрики не було можливо пристосувати до попиту, так як це було з колишніми приватними ремісниками; які часто займалися двома або трьома ремеслами і часом обробляли землю.

“Вибух населення” лише трохи поміг розв’язати цей клопіт. Він не вистачив, щоб задоволити честолюбності промисловства, яке все вимагало “росту”. Отже фабриканти старалися заохочувати й витворювати попит. Розголошенням, також новими модами або маленькими уліпшеннями, вони старалися зробити старший товар старомодним і цим заохочували людей купувати новий. Ціль не була постачати людям їхні потреби, а краще, задовольняти їхнє бажання. Часто виробляли поганий товар, і цим витворювали постійний попит. Через таку “планову застарілість”, дешевість часто була важніша від якости й тривалости.

Все це створило суспільство, яке часто називали “Викидай-геть”, яке вживає товар якийсь час, а тоді викидає його. Коли б зупинили таке марнотратство то це дуже вплинуло б на економію багатьох народів.

Отже, ви можете бачити, яка надто складна і глибоковкорінена, ця проблема стала. Вона прийшла поступово, поширюючись через багато поколінь. Однак, вона має одно основне джерело. А що це є?