Коли ви є гостем в Японії

Від “Пробудись!” кореспондента в Японії

ПРОБУДИВШИСЬ першого ранку як шановний гість в Японії, ви будете мати нагоду побачити країну, яка правдоподібно вже чарувала вас на протязі багатьох років. А що ви там знайдете?

У вашому готелі буде хтось, що говорить трохи англійською мовою, але говоріть дуже повільно і докладно поясніть, що ви хочете. Оповідають, що коли одного разу іноземець в Токіо сказав, що хотів поїхати кудись автобусом, то управитель готелю замовив йому велику карету.

Через велику різницю між японською, а англійською мовами, багатьом тяжко розмовляти англійською мовою, навіть після багатьох років пильної науки. Мавши кілька досвідів із мовою, ви можливо вирішите, що купити словник японських висловів поможе вам багато.

Чи ви вже готові? Ваш день може бути подібний до цього.

Гей, таксі!

Ви можливо хочете взяти таксомотора, щоб поїхати до Гінза, славної крамниці в Токіо. Але зараз можна бачити, що тут таксомотори не хочуть ставати аж поки не станете їм на дорозі, які однак часами обминають лише, щоб не вдарити вас. Одначе, таксомотори стають для японців! А чому? Чи тому, що вони є упереджені до чужинців? Ні, таксомотори мають свої місця де вони підбирають людей, отже було б добре піти і стати в ряді з місцевими людьми.

Усяким способом шофери таксомоторів в Японії дотримують свої рівні, які є поставлені в Парижі, Лондоні і Нью-Йорку. Коли любите трохи небезпеки, то це буде вам цікаво дивитися, як вони без жодних знаків міняють вуличні лінії і здається, що навіть не звертають уваги на решта вуличного руху. Але, тому що всі інші подібно їздять, то треба признати, що шофери в Японії очевидно знають, що сподіватися. Ваше оцінення японських шоферів дуже збільшиться, коли довідаєтеся, що вони візьмуть вас прямо де ви хочете поїхати найближчою дорогою, і що за радість, вони не сподіваються чайових! Шофер добре обслуговує всіх гостей до його країни.

Схід чи Захід?

Коли б ви приїхали до крамниць о 9-ій годині рано, то вони ще всі є зачинені. Ви зараз будете припускати, що японці не працюють так тяжко, як ви собі думали. Чекання, щоб крамниці відчинилися дає нагоду подивитися на місцевість.

Замість сосень та декоративних садів, ви бачите великі хмарочоси, бюра й універмаги. Ви сподівалися побачити гарних молодих дівчат вбраних в жіночих ніжних кімоно, але й тут стаєте розчаровані, бо дівчата носять дуже довгі або дуже коротенькі спіднички, або короткі штани. Як би не японські букви по вулицях і як би не чули чужої мови, то є мало різниці між Сходом, а Заходом.

Ви прийшли до якоїсь малої задньої вулиці і є здивовані. Японці, які ви думали ще сплять, працюють тяжко, миють задні входи до крамниць і чистять скриньки для сміття.

Щоб купити словник, ви їдете до книгарні з іностранною літературою. Тут можна бачити книжки в різних мовах і на різні теми. Японці показують своє оцінення до цих книжок, не покупкою, але годинами читаючи їх саме в книгарні. Японці люблять читати і вчитися, і де ж можна краще задоволити це бажання як не у книгарні? Тепер, озброївшись словником ви почуваєте себе певнішим зустріти світ і відвідати ваших японських знайомих.

Незабутня подорож!

Ви приготовляєтеся відвідати правдиву стару Японію. Але це легше сказати ніж зробити. Щоб дістатися до головної станції треба подорожувати місцевим потягом. Треба чекати на платформі з сотками інших пасажирів. Коли потяг наближається, то робітники в білих рукавичках беруть свою позицію в певних місцях на платформі. І ви зараз довідаєтеся чому.

Двері потяга відчинилися, і сотки народу втягають вас зі собою до середини. А хто є ті робітники в білих рукавицях? Вони є плачені підштовхувачі. Їхня робота є запихати так багато людей, як можливо у вагони. Приїхавши до головної станції ви тішитеся, що ці робітники так штовхали вас, бо ви тепер маєте багато часу, щоб поїхати за місто.

З потяга проти чистого синього неба ви бачите снігом-покриту Гору Фуджі, яка робить чудовий вид і вас приємно збуджує. Незабаром ви вже є на місці. Від хвилини коли вступите на платформу, то можна відчувати, що на вас люди дивляться, і це справді так. Бо ви заїхали в місце де чужинці дуже рідко коли бувають.

Ваш наступний виклик є знайти дім вашого приятеля. І зробити це є дуже трудно. Їхня система адресів є дуже дивна. Багато іноземців дивуються чому воно так тяжко знайти якусь адресу в Японії за великими містами. Але і багато японців мають такий самий клопіт.

Вулиці не мають назви, і земельні ділянки не є послідовні. Їм дається число за порядком їхнього реєстрування. Набравши відваги, вимахуючи руками і при допомозі вашого словника ви питаєте дорогу. Довідавшись з якої країни ви є, як довго будете перебувати в Японії, ваш вік, чи ви одружені, чи ні, вони нарешті поможуть вам у вашій проблемі. Правдоподібно хтось буде телефонувати до знайомих, розказуючи їм про вас і тоді вони порадяться, який буде найкращий спосіб помогти вам. Це не значить, що японці люблять дуже довго говорити; їхнє зацікавлення показує, що вони справді хочуть помогти вам і стати вашими приятелями.

Навчаючись їхніх звичаїв

Ви прийшли до дому вашого друга і вас вітають знайомі обличчя, але мова таки дає вам клопіт. Перед входом в їхній дім, ви мусите скинути своє взуття і всі сміються, бо ваші ноги є завеликі для кімнатних пантофлів, які вони принесли вам. Японський звичай кланятися буде чарувати вас, але незабаром ви самі будете несвідомо робити те саме і ваш хазяїн покиває головою на похвалу.

Одна кімната в яку японці заводять вас є татамі (трав’яна-мата) кімната. Татамі є дуже коштовна кімната і, щоб продовжити її дні японці не входять у пантофлях у неї. Ви сідаєте на подушку, яку посуваєте зі собою навколо маленького столика, щоб зробити місце для інших. А господиня є завжди готова поправити подушку до її первісної позиції. Ви довідуєтеся трошки більше про стару Японію, як-от, коли вам кажуть, щоб не класти подушки там де мати сходяться докупи, бо це може значити смерть. Вони розповідають стародавню історію, що колись Самурай вояки встромляли свої мечі між мати і вбивали тих, що сиділи там. Не робить різниці, чи це є факт, чи лише вигадка, то треба пам’ятати, що ви є гість, і пошана господині вимагає, щоб ви сиділи там де вона покаже вам.

Тут будете мати нагоду спробувати різну їжу й можливо ніколи не забудете, коли перший раз старалися їсти сиру рибу. Чи ви колись пробували мочити кусочок сирої риби в приправі, вживаючи палички? Якщо ні, то вас чекає цікавий досвід. Риба впаде вам кілька разів і ви забрудите стіл, але нарешті таки вцілете її в рот. Ви стараєтеся жувати і проковтнути рибу, але вона не хоче посунутися вдолину. Якщо не будете пригадувати собі, що риба є сира, то ця нова їжа справді буде дуже смачна. Одна річ є певна, що коли вернетеся назад додому, то будете мати, що розказувати своїм знайомим, що і як ви їли.

Але правдива потіха приходить коли їсться локшину (макарони). Довгу тоненьку локшину їсться з супом. Вас навчають притулити рот до края миски, і набравши локшини паличками вас радять добре всмоктувати. Цим способом можна і затягнути трошки супу. Їсти локшину в такий спосіб надає їй кращий смак і ви показуєте, що вона справді є смачна. І можна бачити як ваші приятелі відпочивають трошки і посміхаються як ви робите багато помилок, бо ще не привикли до паличок.

Коли прийде час лягати спати, вас заводять до великої кімнати де на татамі є простелені ліжка. У цім сільськім домі ціла родина спить в одній кімнаті, і тут також знаходять місце для їхнього шановного гостя. Останній сміх приходить як ваші друзя зауважують ваші довгі ноги і великі стопи, які не влазять в ліжко. Але це не перешкоджає сну і незабаром у цілому домі стає тихо.

Не треба робити паніки

У потязі назад до Токіо на вас нападає страх коли бачите як багато замаскованих людей сідають до вагонів. Двоє сідають напроти вас. Їхній порядний спосіб і тихість дещо бентежить вас, але як вони знімають маски і витирають ніс, то ви зараз бачите, що ці “бандити” є лише жертви простуди. А чому вони надівають маски? Вони вірять, що простуда тоді не буде поширюватися і певно, що ви оцінюєте їх за те, що вони не хочуть передавати іншим своєї простуди.

Вийшовши з потяга чуєте як крик наповняє повітря. Чи вас зараз утягнуть в якусь демонстрацію? Биття вашого серця трохи втихомирюється як ви бачите гурток джудо (борці) біжачих босоногих студентів. Один з гуртка крикне щось, а гурток відповідає йому. Це помагає їм затримувати ритмічний біг. Ввесь час як вони біжать вони кричать і виглядає, що вони є дуже раді такою вправою. Деколи один або два з гуртка викрикують англійський привіт до вас на бентеження їхнього провідника.

Ходити до крамниці купувати може бути досить трудно для тих, що не знають місцевої мови, а особливо, коли хочете купити щось чого не бачите. В японській мові є кілька висловів на ту саму річ, отже коли запитаєте торгівця за чимось, то переважно він буде сильно випитувати вас, щоб зрозуміти, що ви хочете. На багатьох чужинців зараз нападає страх, але торговець лише хоче помогти вам, отже коли будете говорити дуже повільно, то він догляне ваших потреб. Купувати маленькі пам’яткові речі — сувініри є дуже легко, бо всі стоять на виставі.

Забавний вечір

Останнього вечора ви можливо схочете подивитися на Кабукі, стародавні традиційні драми в Японії. Ціла програма триває коло вісім годин. Мова акторів є зовсім інша від звичайної мови і від словника ідіоматичних виразів. Але не знеохочуйтеся тому, що не розумієте цієї мови, бо і самі японці не розуміють її. Програма, яку вам дають розповість усе по-англійськи і вам буде досить легко слідити.

Актори, вбрані на чорно постачають цікаву розривку. Вони також закривають своє обличчя чорною вуаллю. Під час вистави вони вибігають змінювати сцени, подають акторам їхні потрібні речі. Японці кажуть, що слухачі не повинні зауважувати їх і з часом вони навіть не звертають уваги на них. Вони також сподіваються, щоб ви не зауважували їх.

Ще одну розривку постачає закидання питаннями слухачів. В дійсності це кажуть є на заохочення акторам. Проте, вам було б краще сидіти тихо. Може зайти якесь непорозуміння і вас можуть попросити вийти за те, що ви нарушуєте порядок. Хоч можливо будете бачити лише чотири години половину вистави, то однак не зможете забути цей вечір японської минувшини.

Сейонара, Японія!

Як ви почували себе коли стали шановним гостем? Не можна заперечити, що всі були дуже приємні й гостинні. Японія справді є країна дивних протилежностей; старе й нове стоїть поруч одне одному, і обоє є однаково цікаві. Такі відвідини поширюють ваше знання. Ви пізнаєте, що ваш звичай не є єдиний спосіб робити речі, і було цікаво навчитися щось нового.