Причини чому так багато голодують

“КОЖНОГО дня, майже 2 більйони людей пробуджуються зустріти світ у якому лише одно бажання панує над їхнім життям. . . а це, їжа”, зауважив Л. Р. Браун з Заморської Ради Розвитку. Мільйонам осіб треба кращих і більше харчів. Чи нам обвинувачувати землю тому, що людині так забракнуло харчів?

Ні; здається, що земля може утримувати багато більше осіб від теперішніх 3.7 більйонів. Деякі знавці кажуть, що тепер є два рази більше орної землі ніж було кілька десятиліть тому.

Непередбачена погода збільшує брак харчів

Погода є один головний чинник, який дуже обмежує кількість збіжжя, якого можна дістати із землі. “Жодної відповіді”, каже журнал Newsweek, “ще не віднайшли, щоб подолати примхи погоди”.

Посуха стягнула великий голод в Азії та Африці. У 1972 р. було мало дощу або дощ падав запізно для літнього урожаю в Індії. У Бенґладеші було 40 процентів менше дощу в місяцях коли збіжжя росте. Погода також дуже впливала на збіжжя на Філіппінських Островах. На півночі великі потопи зруйнували риж у тій країні; а на півдні, збіжжя не росло через посуху.

Росія, з другого боку, дуже потерпіла продовж минулих двох років, тому що там падало замало снігу; і урожаї збіжжя потерпіли від морозу. У Китаю, каже Hsinhua преса, що не лише посуха, потопи і мороз, але також вітри, град і сарана спустошили багато їхнього урожаю. Теперішня харчова криза повинна пригадати людині її безсилля перед природними стихіями.

Непевність погоди зруйнувала наслідки “зеленої революції”. Побоюються, що обмежений успіх “зеленої революції” тепер буде ще дальше вкорочений. А чому?

Тому, що коли засівається велику дільницю лише одним збіжжям, то його тоді відкривається до нападів спустошливих рослинних хвороб. Комахи, які з’їдають лише якесь одно збіжжя можуть зруйнувати цілий урожай. Місцевий жарт у Пакестані є, що ‘новий чудовий рід пшениці вивів нову чудову сарану.’

Технологія не може розв’язати брак харчів

Хоч людина не може контролювати природні стихії, то що сказати про технологію? Хоч технологія розвила багато корисної техніки і приладів, то вона також дуже додає до сучасної кризи з харчами. Розширення міст пожирає багато гарної орної землі. Індустріальне забруднення і неправильне вживання комерційного добрива дуже зменшають незліченну кількість плодючости акрів землі.

Крім цього, багато господарського дослідження, коли зосереджує увагу на “грошовий урожай”, не цікавиться дійсними харчовими урожаями бідніших країн. Стаття в BioScience журналі показує, що світові клопоти з харчами процвітають головно по тропічних околицях. Одначе, більшість наукового дослідження проводять із урожаєм, який процвітає, не по тропічних, але по помірних частинах.

Отже, сучасна технологія не розв’язала всієї проблеми з браком харчів. У деяких відношеннях вона дійсно додала до сучасної кризи. Інші чинники, також людського творення, дуже збільшили брак харчів.

Політика і голод

Людські політичні війни,— а не ‘природні причини’ — можна винити за те, що тепер бракує харчів по таких місцях, як Камбодія і Бенґладеш. Господарські системи, запаси збіжжя, вода і в’ючні тварини були знищені війною.

Тому то у Пном Пені, столиця Камбодії, дуже розкрадають харчі. Вояки стоять вартою на мостах і накладають “чорні податки” на ваговози, які привозять продукти до міста, подвоюючи ціну харчів; по інших околицях Камбодії ціна харчів потроїлася.

У Бенґладеші, кораблі не можуть привозити харчів, тому що порти є повні мін або затоплених кораблів; багато мостів у тій країні ще не є можливо вживати. До минулого жовтня 1.000.000.000 доларів допомоги були вислані до Бенґладешу і лише одну третю вживалося на харчі. Решта грошей вжилося відновити системи транспортації і комунікації.

Сама політична система часто перешкоджає зусиллю подолати голод. Зауважує журнал Newsweek:

“В Індонезії, бюрократи представляють клопіт. Під типічною індонезькою системою, що називається abs asal asal bopak senang (так, довго як батько тішиться), начальники господарства не лише не рапортують поганої новини перешкод в продукції президентові Сугарто, але також не підбудовують урядовий запас рижу”.

Подібно, Економічний і Політичний Тижневик з Бомбею, Індії, признає:

“Зразок уже став дуже обізнаний; послужливі начальники кажуть меншим міністрам лише те, що вони хочуть чути, а ці звіщають старшим міністрам лише те, що вони хочуть чути і так справа кінчається з прем’єром”.

Релігія і голод

Часто релігія також додає до проблем із харчами. Подумайте про приклад.

У селі, Назрічавк в індійському штаті Бігар живе сімдесят троє осіб. Земля там є “добра”. Після минулої посухи в 1967 р., там збудували дуже добру систему підливання. Сьогодні, проте, насос, що гонить системою вже заіржавів, і люди голодують! Однак, вони можуть направити насос. То ж чому вони не направлять його? Відповідає журнал Природна Історія:

“Проблема є, що на потрібні громадські проекти треба гуртового зусилля: щоб розвити схеми більше складні від водневого колеса, якого тягне бик треба згоди в таких справах, як розповсюдження води, фінанси і роботу. Такі загальні потреби, проте, дуже рідко коли єднають суспільство розділене релігією, класами і політикою. . . . Кілька малих класових політичних партій є дуже дієві в цілому штаті, їхні діла далі розколюють селян. Замість ставатися громадою, село часто розпадається у ворожі групи розколені релігією, політикою і класами”.— Січня 1973 р., сторінки 34 і 35.

Так, люди голодують тому, що релігія та інші суспільні сили розділюють їх! Але є ще інший спосіб, яким деякі релігії погано впливають на клопоти з харчами.

Деякі релігії знеохочують малі родини; однак більше дітей значить, що треба харчувати більше людей. Лише в Індії вже є 550 мільйонів людей. Кожного року населення тієї країни збільшується від дванадцять до тринадцять мільйонів. Це населення рівняється до населення цілого австралійського континенту! Хоч здається, що індійський уряд дуже старається заохочувати мати менші родини, то його успіх є дуже обмежений — релігією.

Наприклад: недавні статистики показують, що у минулому десятилітті населення індусів збільшилося лише на 24 процентів, але населення мусульманів зросло на 31 процентів. Довідавшись про це, то що індуські релігійні провідники робили? Журналіст у Бомбей, А. С. Авраам каже, що вони “не тратили часу вживати ці статистики підтримати свої повторні накази індусам не планувати родин, щоб не статися меншістю в своїй країні. Вони просто не звертали уваги на те, що індуси вже становили 82 процентів населення, а мусульмани лише коло 12 процентів. Такі релігійні провідники дуже перешкоджають урядовому зусиллю контролювати населення.

Крім цього, більшість індійців погоджуються з бажанням своїх релігійних провідників. А чому? Тому що для них діти є видом заможности. Хлібороби, наприклад, вживають своїх дітей ‘доглядати кози’. Родичі також хочуть дітей, щоб вони доглядали їх у їхньому старшому віці. Багато азіятських дітей вмирають рано в житті; отже чим більше дітей, родичі розсуджують собі, то тим більша правдоподібність, що деякі з них залишуться доглядати родичів.

Опір урядових програм контролювати народження не приходить лише з ‘Східних релігій’. Так зване Християнство, також ставить міцний опір.

У 1930 р. Папа Пій 11 виявив офіціальний католицький стан про контролювання народження в його енциклиці Casti connubii. Він назвав більшість способів контролювання народження “переступом Божого закону та природи і ті, що вживають ці різні способи мусять понести вину великого гріха”. Відтоді інші папи підтримували цей погляд.

Теперішній папа, Павло 6-ий, сказав перед організацією Об’єднаних Націй у жовтні 1965 р., що “штучне контролювання народження” є “нерозумне”. Тоді, в липні 1968 р., він видав свою власну енциклику на тему Humanae Vitae. Серед 1970-го десятиліття, лише два роки пізніше, населення католицької Південної Америки збільшилося на десять мільйон осіб, або подвійно числа, яке живе в цілій Болівії! Однак, від 1944 р., харчі у Латинській Америці зменшилися більше від інших частин світу.

Так звані християнські релігійні провідники повинні звернути увагу на правду, яку вимовив християнський апостол Павло: “Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх (родичів) не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного”. (1 Тим. 5:8) Певно, що величина чиєїсь родини є особиста справа. Одначе, чи воно годиться заохочувати родичів родити так багато дітей, що аж не зможуть “постачати” для них, щоб вони голодували? Певно, що ні.

Отже деякі з світових найбільших релігій мусять понести свою частину відповідальности за велике світове населення і кризу з харчами.

Є ще інші фактори, які додають до голоду, фактори, які тим, що є добре нагодовані в “заможних народах” буде трудно оцінити до повної міри.

Наслідки недоїдання

Один із цих є погані фізичні наслідки від недоїдання. Часто трапляється, що голодні не можуть постачати харчів для себе самих. Вони є схильні до хвороб, тому що від недоїдання природна тілесна забезпека зменшується. По багатьох країнах через недостатнє відживлення можна бачити осіб із сухими ногами, які не можуть добре ходити. Скільки тяжкої роботи такі особи зможуть виконувати на господарці?

Недоїдання також впливає на людей розумово. Те, що гостеві на початку може виглядати лише природна ‘тиша’ по деяких країнах, часто є втомлення, безцільність і байдужість, які приходять від поганої дієти. Артур Гопкрефт каже про одну країну в його книжці Born to Hunger (Народився Голодувати): “Я бачив дуже мало забави між дітьми; вони мало коли бавляться. Слабість і нездатність дітей є одно з найбільших впливів на їхнє щоденне життя”. Чи можна сподіватися, щоб знеохочені, слабі особи здорово відповідали на виклик забезпечити свої родини їжою? Ясно є, що вони є обмежені в своїх досягненнях і здібностях.

На жаль, людям із заможних країн трудно зрозуміти те, що коли особи виховані в цілком іншій культурі загально думають іначе від них, то це не значить, що вони є нижчі. Однак, особи, які посвятили себе розв’язати світові проблеми з харчами можуть уважати себе за вищих від людей по чужих країнах. Це обмежує їхню дієвість. Це є ще одна причина чому у світі існує криза з харчами. Каже Г. Д. Турстон з Корнел Університету:

“Часто вміти як зустрічати наших гостей й поводитися з ними на рівні з нами та співробітників є важніше від наукового знання. . . . Часто навіть найбідніший хлібороб або робітник має велику особисту гідність та людську повагу. Лише згадка про нижчу якість людини буде ображаючим і може зруйнувати всю майбутню роботу людини”.

Одначе, трудно знайти таку покірність, яка є потрібна, щоб розв’язати міжнародні проблеми з харчами в цій системі.

Отже брак харчів сягає багато глибше від лише правильного сполучення землі з погодою. Без сумніву, що людські політичні, технологічні і релігійні справи та суспільне відношення, як і брак людського почуття, так дуже погіршили проблему, що недосконала людина вже не може розв’язати її.

Наслідком цього, ми сьогодні бачимо світову недоречність. Подумайте: Людина тепер має технологічне ‘знання’ дати добрі і достатні урожаї вживаючи системи підливати і тримати збіжжя в запасі. Вона має школи де навчається високої господарської техніки. Вона має великі господарські знаряддя обробляти великі обшири землі. Міжнародна Ф.А.О. організація постачає інформацію про харчі по цілому світі, й швидка комунікація негайно показує де треба запасів. Швидкою транспортацією людина може розвозити харчові продукти до околиць де є негайна потреба. Одначе, КОЖНОГО ДНЯ тисячі осіб вмирають з голоду.

Чому така недоречність існує в цьому часі? На це мусить бути причина. І ще важніше, чи є якась відповідь до цієї світової кризи?

[Ілюстрація на сторінці 5]

Погода та інші клопоти дуже зменшили наслідки “зеленої революції”

[Ілюстрація на сторінці 6]

ПРОВІДНИКИ ВИЗНАЧНИХ РЕЛІГІЙ ЗАОХОЧУЮТЬ ВЕЛИКІ РОДИНИ — НАВІТЬ У БІДНИХ КРАЇНАХ!

‘Індуси не можуть бути меншою групою’ — Індуські провідники в Індії

‘Контролювати народження не є розумно’ — Папа Павло 6-ий

‘Що ми будемо їсти?’