Найбільші урожаї, але харчів бракує — чому?

КОЖНИЙ покупець знає, що тепер сталося з коштом харчів. Майже по всіх країнах ціни дуже гостро ідуть вгору. Це відбиває основний факт, що у світі є брак харчів.

Однак, у 1973 р., по багатьох великих країнах були найбільші урожаї. В Америці кукурудза, пшениця і сойовий біб установили новий рекорд. У Радянському Союзі продукція збіжжя піднеслася від 168 мільйон метричних тонн у 1972 р., до близько 222 мільйонів у 1973, і представляє велике збільшення 54 мільйони тонн.

Але, чому бракує харчів, яких кошт так підходить вгору? Що стається з харчами у світі?

Постачання і попит

В економії є те, що називають ‘закон постачання і попиту’. Це значить, що коли є більший попит від запасів, то ціна переважно йде вгору.

І це стається з харчами. У минулих кількох роках було велике збільшення в попиті харчів. Це величезне збільшення попиту випереджувало збільшення в постачанні. Отже, це витворило брак харчів, з вищою ціною.

Також, хоч 1973 був добрий рік, то 1972 не був. По суті, у 1972 р. продукція харчів у світі дуже зменшилася. Начальник Господарського Відділу в Сполучених Штатах, Дон Паарлберґ сказав: “Ніколи за сучасних часів жнива не були такі погані в так багатьох головних країнах в той самий час. Ціни пішли вгору, а запаси вниз”. Про продукцію пшениці, The Americana Annual сказав: “У 1972 р. у світі вродило 300.489.000 метричних тонн пшениці, а це є нижче від 323.188.000 тонн в 1971 році”. Але попит на харчі не зменшився в 1972 р. Цей попит немилосердно збільшився, і більша продукція харчів в 1973 р. не вистачала, щоб підбудувати запаси. Отже, Паарлберґ каже:

“Навіть з такими добрими урожаями ми не бачимо збільшення запасу головного збіжжя в Сполучених Штатах і його не буде в близькій майбутності. . . .

“Ця ненормальність постійного браку на ринках, незважаючи на більші урожаї, витворює почуття, що ми входимо в нову добу недостачі, голодуючих людей, високих цін”.

Справді, запаси збіжжя у світі зменшуються цілий час. U.S. News & World Report каже, що в 1961 р., було лише 222 мільйонів метричних тонн збіжжя в запасі, і це вистачило б харчувати світове населення 94 днів. Але посередині 1974 р., кажуть, що в запасі є лише коло 105 мільйонів тонн, а це прохарчує світове населення лише 29 днів.

Тому що потреба в харчах скрізь так скоро збільшується, то все більше і більше народів дивляться до Сполучених Штатів, щоб доповнити їхні недостачі. Коло 90 країн уже замовили збіжжя від С.Ш. цього року. Так як сказав Помічник Секретаря Господарства, Карол Брунтгейвер: “Народи світу вживають більше збіжжя, вони купують більшу частину того, що потребують по світових ринках, а більшість, того, що купують приходить від Сполучених Штатів. . . . Світова економія з харчами все більше і більше надіється на збіжжя від С.Ш.” Цим дуже вичерпуються запаси збіжжя в С.Ш. так, що запаси вже майже цілком зникли. Великі запаси харчів з минулих років уже зникли. І тому, що такий величезний попит в інших країнах існує, кошт харчів піднісся вгору. По середині 1972 р. один бушель американської пшениці, коштував 1 долар, 30 центів. В наступному півтора року ця ціна стала в чотири разів більша, хоч тепер трохи впала через добрий урожай.

Отже через збільшаючі домашні та чужі потреби, у Сполучених Штатах уже немає великих запасів збіжжя. Вбогі країни серйозно задумуються над цим. Стефан С. Розенфелд, редакторський дописувач до Вашінґтонського Post пояснює: “Коли запаси виснажуються і старшенство змінюється, то Сполучені Штати вже не будуть поводитися немов міжнародний Добродій”. Приклад того, що це може значити можна зауважити з Saturday Review/World:

“Американська політика відносно допомоги іншим країнам дуже змінилася. Коли в Індії був голод від 1966 до 1967 р., то Сполучені Штати вислали досить пшениці, щоб нагодувати 50 мільйонів людей. . . .

“Але в 1973 р., під час посухи на Сахарі, Сполучені Штати могли вислати лише 156.000 тонн харчів, це тільки 1 процент того, що було вислано раніше до Індії”.

Що знавці кажуть

Спрямованість у світовому запасі харчів турбує усіх. Все більше і більше спостерігачів передсказують те саме для недалекої майбутности.

Автор Розенфелд у журналі Вашінґтонський Post каже: “Світ, включаючи Сполучені Штати, може входить в добу невизначеного, якщо не постійного, голоду. Деякі знавці передбачують голод, недоїдання, і голодування великого масштабу, якого ще ніколи не було”.

Загальний Директор Організації Харчів і Господарства в Об’єднаних Націях, д-р А. Г. Борма, сказав минулого року: “Стан світових харчів у 1973 р. є тяжчий від часу спустошення, яке настало після Другої Світової Війни”. І через низькі запаси кругом, Борма перестеріг: “Є дуже велика можливість, що світові жнива не будуть дуже добрі, а світ став тепер дуже залежний від сучасної продукції”.

Норман Борлаг, що заслужив Нобельської Нагороди за його працю у розвитку нових сортів пшениці і рижу (яке то називають “зелена революція”), погоджується з цим. Він сказав про 1973 рік: “Лише кілька людей знають як близько ми приступили до втрати від 50 до 60 мільйонів людей”.

Недавня стаття в часописі Нью-Йорк Times помістила заголовок: “СВІТ ПРИБЛИЖАЄТЬСЯ ДО КАТАСТРОФИ З ХАРЧАМИ”. Стаття сказала:

“Д-р Іван Г. Новлс, президент Рокефелер Фундації сказав, що світ дуже близько приступає до Малтійського нещастя, в якому мільйони будуть голодувати і страждати. . . .

“Серед два і пів більйонів людей, які живуть в світі в менше розвитих країнах, д-р Новлс сказав, що 60 процентів [півтора більйона] недоїдають, не є розвинені фізично та дуже погано освічені, і кажуть, що в цей час 20 процентів [500 мільйонів] голодує”.

“Вибух” населення

Одна з головних причин такого жахливого передсказання має зв’язок з ростом світового населення, яке “вибухає”. І збільшення відбувається в країнах де вже бракує харчів.

До 1975 р. на землі буде чотири більйонів людей. Тоді кожного року буде коло 80 мільйонів збільшення (тепер населення збільшується коло 78 мільйонів осіб кожного року, представляючи 3.9 більйонів). Таке річне збільшення рівняється до цілого населення Бангладеш. Сама Індія додає коло 13 мільйонів осіб річно.

Знавці дуже журяться тому, що світове населення збільшується все скорше і скорше. Взяло тисячу років для населення світу збільшитися до одного більйону до коло 1830 р. Але лише за 100 років до 1930 р. населення світу подвоїлося. Тоді взяло лише 30 років збільшитися до третього більйона у 1960 р. Проте, тепер здається, що візьме лише 15 років для населення світу піднестися до чотирьох більйонів — у 1975 р.

Тому знавець господарства Лестер Браун каже: “Світові запаси пшениці впали до найнижчого рівня за 20 років у 1973 р. . . . У 1974 р., навіть коли б і були добрі жнива в більшости головних країнах, то сподіваються, що виснажені світові запаси збіжжя впадуть ще нижче”.

Те, що робить проблему з населенням, яке ще більше “вибухає” є, що зростаючі більйони людей вимагають кращої дієти. Як більше людей збільшують свій прибуток, то вони хочуть кращих харчів. У Сполучених Штатах, наприклад, споживання яловичого м’яса на кожну особу подвоїлося від 1950 р. Іспанці тепер їдять в два рази більше м’яса, ніж вони їли в 1960 р. Те саме відбувається в інших країнах.

Більший попит за м’ясом, молочними продуктами і яйцями напружує запаси всіх харчів. Особа, що живиться хлібними продуктами може спожити приблизно 400 фунтів зерна на рік. Але коли до дієти додається м’ясо, молоко і яйця, то це вимагається більше збіжжя. Наприклад: Кожному американцеві треба коло одну тонну збіжжя на рік, але він з’їдає лише приблизно 150 фунтів у формі хліба, печива та каші. Тварини, які дають молоко, м’ясо і яйця споживають решта збіжжя.

Таким чином “зростаючі надії” вживають більше збіжжя, багато швидше від самого збільшення в населенні. Це є новий чинник, який колись не був дуже важний. Але тепер, “вибухове” світове населення разом із попитом кращої дієти становить новий, подвійний напад на достачі.

Змінлива погода

Зразки погоди дуже змінилися по багатьох околицях у сучасних роках. Посухи по деяких місцях і потопи по інших, несподівано створили безладдя в продукції харчів.

У Північно-Центральній Африці є великі посухи. У своїм сьомім році посуха тепер покриває тисячі квадратових миль, які межують з пустинею Сахара. Країни, які досі найбільше потерпіли є Маурітанія, Сенегал, Малі, Вища Вольта, Нігерія і Чад. Посуха також разить деякі околиці Нігерії, Камерун і Судан.

По тих околицях, тисячі людей вже повмирало і мільйони більше знаходяться у небезпеці. Кості колишніх великих черед, дійсно мільйони тварин, біліють на сонці. Те, що там відбувається називають найбільше “природне” нещастя за цілу історію Африки.

В Етіопії також є великий голод. Один звіт показує, що вже більше як 100.000 людей вмерло. Кажуть, що через голод і хвороби цілі села вимерли. І голод безжалісно поширюється.

У 1972 р. погана погода, включаючи великі посухи, також разила Радянський Союз. Жнива збіжжя, яке сподівалися дадуть 195 метричних тонн, видали лише 168 мільйонів того року. Тому Радянський Союз мусів купити на коло два більйони доларів харчів від інших країн, головно від Сполучених Штатів, Канади і Австралії.

Цілий світ відчув наслідки цього закупу Радянським Союзом. Такий великий, раптовий попит на збіжжя дуже підніс ціну. У Сполучених Штатах ціна на пшеницю дуже підскочила до гори. А світовий запас збіжжя дуже зменшився.

Знавці погоди тепер кажуть, що в Сполучених Штатах в більшій частині вже є посуха. Тут буває велика посуха кожних двадцять років. Останні посухи відбулися в 1930 і 1950 р., отже сподіваються більших посух у 1970-му десятилітті. Тому що Сполучені Штати експортують або вивозять найбільше харчів у світі, то малі урожаї будуть мати дуже поганий вплив на достачі харчів для інших країн.

Більше проблем

Крім “вибухаючого” населення, більших вимог кращої дієти, і змінливої погоди, є інші проблеми, які будуть разити бідніші країни. Одна з них є збільшаюча ціна на всі головні товари, включаючи і нафту. Через це збільшення біднішим країнам дуже трудно купувати харчі, добриво і машини для господарства.

Наприклад, у недавніх часах ціна нафти збільшилася в чотири рази. Це значить, що голодуючі країни мусять віддавати більшість своїх грошей з їхнього уже обмеженого доходу, щоб купувати ці потрібні нафтові потреби. Про Індію, U.S. News & World Report каже:

“За передкризовими рівнями споживання і сучасними цінами, Індія відкладала 80 процентів свого доходу, щоб купувати нафту. Нафтові фабрики, що виробляють добриво є в великому клопоті. Удобрювана ‘зелена революція’ і великі жнива, якими Індія втішалася вже кінчаються. Якщо так, то в Індії у 1975 р. може бути рік голоду”.

Таке збільшення цін представляє велике нещастя для людей по бідніших країнах. Це робить різницю між їдженням, хоч погано, або цілком неїдженням. Тому то так як писав часопис Нью-Йорк Times, президент Світового Банку, Роберт МекНамара “каже, з майже місіонерським завзяттям, що заможні країни ще навіть не уявляли собі наслідки для економії та для людей з почетвереним коштом нафти, ще навіть не почали боротися з браком харчів та добривом, яких він передбачує. . . рік або два поганої погоди, він зауважує і людська родина буде переносити неуявлені нещастя”.

Крім цього, земля, яку тепер уживається, щоб засівати сільсько-господарські технічні культури, зникає з збільшенням населення. Наприклад, у 1944 р., у Сполучених Штатах було 366 мільйон акрів землі засаджено 16-ма головними сортами збіжжя. Але в 1974 р. це число впало до 278 мільйонів акрів. А чому таке велике зменшення? Часопис Нью-Йорк Times каже:

“Зменшення засаджених акрів від 1944 р., незважаючи на сильно збільшаючі ціни, відбиває постійне вживання і перемінення землі для приміщень, крамничних центрів, доріг, повітряних станцій та інших негосподарських вживань включно з плеканням худоби”.

Чи можна покладати надії на океани світу, для постачання більше харчів у формі рибних продуктів? Неправдоподібно, кажуть авторитети. Швидко-збільшаюче риболовство виловлює так багато риби з моря, що риба ледве має нагоду розмножуватися. Деякі знавці навіть кажуть, що вже ловлять забагато риби, і в майбутності буде ще менше риби.

Справді, що всі ці причини створюють безнадійний світовий стан їжі. Людство, так як воно тепер стоїть, не може добре прохарчувати своїх більйонів людей. Навіть ті знавці, що кілька років тому мали великі надії тепер відчувають, що масовий голод неможливо відвернути. Тому то урядник американського уряду передсказує: “Харчова криза за 1974 р. буде подібна до недільного пікніка у порівнянні з кризою від 1975 до 1976 року”.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Головні чинники в продукції харчів

“Вибух” населення

Більший попит кращих харчів

Змінлива погода

Менше землі для господарства

Високий кошт продукції