Куди теперішній шлях провадить

ЧИ МОЖНА довідатися куди цей світ прямує? Так. Частина нашої відповіді походить із ознак, яких можна бачити в кожному змагові людської діяльности.

Перше, якою дорогою світ заявляє прямувати? Читайте газети, слухайте радіо і телевізії, і відразу можна бачити, що світові провідники заявляють йти до більш миролюбного і благословенного стану. Але чи це є дійсно так?

Припустім, що ви є у каравані возів, якого провідники обіцяють завести до дуже гарної, родючої, теплої країни. Вони кажуть, що на початку дорога буде нерівна, але; що вона поліпшиться; що вона вирівнеться; і що хоч запасів харчів на початку забракне, то пізніше буде подостатком. Але коли б дорога замість вирівнюватися гіршала, коли б пагорки оберталися не в степи, але в гори, коли б було трудніше постачати запасів і замість більшої краси, родючости та тепла ви в’їхали б в пустиню в якій ставало холодніше — то скільки часу було б потрібно вам, щоб ви відчули сумнів чи дійсно їдете в правильну сторону?

Коли б інші в цьому каравані таки намагалися далі їхати вперед, відкидали всі інші погляди, як “песимізм”, вимагали більшої віри в провідників каравану, то чи це захитало б вас? Припустім, що ви бачили написи при дорогах перестерігаючи про великі небезпеки, завалений міст або завали — то чи ви б далі рискували своїм життям і життям ваших ближніх, тому що більшість таки намагається йти вперед?

Чи ми зустрічаємо подібний стан по цілому світі сьогодні? Подивіться, не лише на якусь одну рису обставин, які ми маємо, але на цілий зразок. Побачте, що вони показують про напрямок в який світ прямує.

ЯКИЙ Є НАПРЯМОК СВІТОВОГО ПОСТАЧАННЯ ХАРЧІВ?

Щоб життя могло бути щасливе, то одно з основних речей люди потребують є добру дієту. Людина вже на протязі тисячі років продукує харчові продукти. Продовж багатьох десятиліть господарські способи були досліджені. Але який ясний напрям можна бачити сьогодні щодо постачання харчів у світі?

Ви добре знаєте, що по деяких частинах світу люди голодують. Це не є нічого нового. На протязі цілої історії люди по різних країнах зазнавали клопіт постачати достатню кількість харчів. Але в цьому столітті можна бачити зловісний напрям. Протягом і після Першої Світової Війни, більше людей на землі голодували ніж за цілої історії. З Другою Світовою Війною клопіт погіршився.

Правда, в недавніх роках деяким країнам забракнуло харчів. Але сьогодні стан є інший. Теперішній стан впливає на цілий світ!

Дійсно, нічого в історії не дорівнюється до ситуації, яка тепер приходить на світ через харчову кризу. Ця криза стає ще більш значна тому, що вона приходить незважаючи на поступ модерної технології.

При кінці 1972 р. U.S. News World & Report сказав: “Продукція харчів у світі. . . раптово приступає до всесвітньої кризи”. На протязі двох років продукція харчів зменшилася в бідніших країнах, саме там де найбільше потрібно їх. А. Г. Боерма, загальний директор Харчів і Господарства в Організації Об’єднаних Націй сказав:

“Якийсь один рік коли урожай не зародить можна вважати за виняток. Але два роки один за одним невдачі. . . неможливо відкидати лише як якесь тимчасове нещастя”,

У 1972 р. продукція харчів упала на 4 проценти. Зимою 1972-1973 стан дуже погіршився. Весною 1973 р., журнал Progressive Fanner помістив заголовок: “Чи ми знаходимо себе серед світової кризи з харчами?” Його відповідь була Так, кажучи, що стан був “надто вибуховий”, до цього додаючи:

“Лише такими словами можна пояснити стан пшениці й іншого збіжжя в світі та в Сполучених Штатах. . . .

“Перший раз у багатьох роках, можна бачити і чути слова ‘голод’ і ‘масовий голод’. . .

“У сучасних роках ще не було такої раптової сполуки сил. Наслідки є застрашуючі”.

Те, що тепер розвивається світового масштабу передсказували кілька років тому назад. Наприклад, між іншими, Вілям і Павло Паддок у своїй книжці Голод 1975 перестерігали, що ріст світового населення був більший від продукції харчів і що серед 1970-го десятиріччя можна буде сподіватися кризи. У травні 1973 р., часопис Нью-Йорк Таймс (анг. мові) сказав у редакторській статті: “Здається, що пророцтво братів Паддок на 1975 рік може сповнитися ще в 1974 р.”. Але знаки цього вже можна бачити ще перед 1974 р.

Чому брак?

А чому бракує харчів? Лише кілька років тому з’явилися дуже великі надії через розвиток “чудових” сортів рижу і пшениці. В тому самому часі, світове населення далі “вибухало”, а головно по тих самих країнах, яким бракувало харчів. Не робить різниці, яке “чудове” якесь насіння може бути, то акер землі може прохарчувати лише дану кількість людей. А коли люди розмножуються скорше від харчів, то голод є неминучий.

На протязі минулих двох років, великі посухи, потопи, погана зимова погода і зле керівництво зменшили продукцію. Так як багато інших країн ці обставини дуже вдарили Радянський Союз. Їхній урожай у 1972 р., так як сказав один Радянський начальник, “був найгірший в 100 роках”. Вони мусіли купити двадцять вісім мільйонів тонн збіжжя, багато від Сполучених Штатів.

Те, і покупки інших країн, разом із більшим попитом та поганою погодою в Сполучених Штатах, виснажило їхні запаси збіжжя. Тому теперішній стан є такий дуже небувалий. Так як зауважив журнал Нюзвік (анг. мові): “Ця найновіша криза відбувається в часі, коли великі господарські запаси в цілому світі,— а головно в Сполучених Штатах — починають зменшатися”. Начальник обмінів товарів в Чікаґо сказав: “Ми вже не маємо більше збіжжя на роздачу”.

Критичні околиці

В Африці появився дуже критичний стан. Величезний пас землі, коло 2.000 миль довгий через цілу Африку, зазнав великий голод у 1973 р.:

“Більше як шість мільйонів людей зустрічають смерть від голоду у сухій західній і південній частині Сахари”.— Нью-Йорк “Post”.

“Майже 40 процентів худоби в Нігерії, Малі, Чад, Вищій Вольті і Сенеґалі — і 80 процентів у Маурітанії — загинуло. ‘По деяких місцях можна бачити здохлі тварини майже кожних 200 ярдів’, каже один дипломат”.— “Newsweek”.

Спеціаліст Загального Європейського Ринка сказав, що ця ціла частина Африки зустріла “нещастя, яке ми досі не можемо зміряти”. Одного разу криза з харчами була така серйозна, що начальник з Організації Об’єднаних Націй сказав: “Якщо ця проблема не розв’яжеться до двох місяців, то майже 6 мільйон людей може вмерти”.

Посуха була головним чинником, але також і погане керівництво. Кількість худоби швидко зростала, а тому забракло пасовиська. Без трави, земля перемінилася в пустиню.

Продукція харчів в Індії також дуже зменшилася на протязі минулих двох років, через посуху та інші причини. Однак там населення збільшилося приблизно на двадцять п’ять мільйонів у тих самих двох роках! Журнал Newsweek каже, що в уражених олицях “коло 200 мільйонів індійців зустрічає загроза великого голоду”.

Вибух населення, що збільшується скорше від продукції харчів, разить багато інших країн. Через цю світову кризу, часопис Нью-Йорк Times сказав:

“Дві третіх з 800 мільйонів дітей на трьох континентах [Африка, Азія і Латинська (Полуднева) Америка] недоїдають, як то кажуть знавці з Організації Об’єднаних Націй та інші. Шість років тому Організація Об’єднаних Націй перестерігала про ‘неминулу кризу з харчовими продуктами, які мають протеїну’, Сьогодні ті самі знавці кажуть, що та криза вже прийшла”.

Напрям є ясний

Напрям є ясний — продукція харчів у світі не може триматися з ростом населення. Правда, цей напрям може тимчасово поправитися. Країни можуть на якийсь час залагодити свої клопоти.

Але ми не можемо відкидати факту, що після Першої Світової Війни світ все більше і більше не може харчувати себе. Під теперішніми існуючими устроями (ладами) після тимчасового періоду полегшення напевно прийдуть інші кризи — ще більші.

Але чому ж не вживати більше землі для продукції харчів? Також, чому не їсти більше риби? Часопис The Wall Street Journal відповідає:

“Земля, яку можна орати зменшається в той час, коли попит за харчами зростає кожного року. Додаючи до проблеми, кожного року все більше і більше доброї землі покидається, деяку через ерозію (роз’їдання) водою, іншу вживається на дороги, фабрики і приміщення для людей. . , ,

Достача доброї риби для їжі зменшується в наслідок надмірної ловлі риби. Багато морських біологів уже вірять, що вже неможливо збільшити теперішню достачу доброї риби”.

Хоч людина зробила великі технологічні поступи, то однак вона не знайшла відповіді до світових клопотів із харчами. Ця проблема погіршується саме тоді, коли світове населення найскорше збільшується. Тепер, кожного року є коло сімдесят п’ять мільйонів збільшення у населенні.

Ви можливо мешкаєте в країні де їжі ще не забракло. Але кошт ваших харчів підходить угору, коли попит у світі збільшується.

А що все це значить для вас? Коли теперішні урядові системи цього світу не можуть подолати найбільш основні проблеми людства — його запас харчів — то чи це не показує, що на землі треба великої зміни?

Однак, ця проблема є лише одна з багатьох “знаків”, що показують в яку сторону цей світ прямує.

КУДИ СВІТ ПРЯМУЄ ЕКОНОМІЧНО?

Є стародавня англійська приказка, що ‘гроші керують світом’. І справді, що теперішні світові лади є грунтовані на тому принципові. Але з якими наслідками для нас сьогодні?

Сучасні народні економії є так тісно сплетені, що коли б гроші якоїсь одної країни стратили свою вартість, то це може майже спаралізувати світову торгівлю. Велике і раптове знецінення може перемінити багато людей в жебраків. Книжка Гроші і Економічна Діяльність (анг. мові), яку написав Гютон Міфлін, каже: “У Німеччині, при кінці 1923 р., треба було 1.200.400.000.000 паперових марок, щоб купити те, що лише 35 марок коштувало два роки перед тим”. Лише три роки (від 1946 до 1948 р.) цивільної війни в Китаю так знецінили китайські гроші, що робітники приносили до дому великі клунки паперових грошей, і люди часто вживали гроші малої вартості, щоб підпалювати вогонь у кухні.

Чи віра в силу грошей сьогоднішніх народів постачає нам меншу небезпеку?

Скільки ваші гроші можуть купити?

В яку сторону вартість ваших грошей прямує? Ціна харчів збільшується, це правда, але, що сказати про інші речі — одяг, приміщення, паливо, електрику, транспортацію і розривку?

Ви знаєте відповідь. Без різниці де ви мешкаєте, то кошт прожитку йде лише в одну сторону:—вище — вище — і вище. Чи можна бачити кінець збільшаючого кошту?

У Канаді кошт лише харчів підскочив на 11 процентів за один рік. Німеччина і Швейцарія, яких називають острови економічної стійкости, потерпіли від 8 процентового знецінення. В більшости інших країн, стан є багато гірший.

Зменшення купувальної сили найбільшої держави у світі, Сполучених Штатів, страшить. Тепер треба 5 доларів, щоб купити те, що у 1900 р., можна було купити за 1 долара!

Один банкір у Цюріх сказав: “Психологія про знецінення уже поширилася і вкорінилася по всій Європі. Треба брати великі кроки, щоб припинити знецінення (інфляцію) коли б і треба рискувати економічним віддаленням і вищим безробіттям”.

Тому то, хоч тепер маємо те, що багато називають світове “пожвавлення” або “добробут”, то швейцарський банкір сказав: “Це є похмуре пожвавлення”. І U.S. News & World Report зауважив: “Тепер маємо страх, що за цим пожвавленням, у недалекій майбутності прийде “банкрутство”.

Чому така інфляція?

А чому існує таке наполегливе знецінення грошей? Найбільша причина є, що ні люди, ані держави не живуть у межах своїх прибутків. Тепер маємо шаленство хотіти ‘дістати тепер, а платити пізніше’. Через це за цілу історію людства не позичали так багато грошей, як тепер.

Тому то до великої міри, сьогоднішній “добробут” не є дійсний, бо його оплачується позиченими грішми. Це є подібне до особи, що заробляє 100 доларів на тиждень і позичає 100 кожного тижня. Правда, якийсь час вона буде краще жити. Але колись буде треба розплатитися — вона буде змушена жити в межах своїх заробітків і сплатити той борг, або бути збанкрутована.

Але тепер, більшість урядів навіть нічого не думають, щоб жити в межах своїх прибутків. Політикани шукають популярности, отже не беруть потрібних кроків завернути інфляцію. Вони відчувають, що це політично доцільно позичати і витрачати гроші підкріпляти “добробут”. Напрям є, “нехай слідуюча особа в становищі журиться цим”.

Але уряди не є інші від осіб, які не можуть сплатити свої борги: вони також можуть збанкрутувати. Так як Economic Education Bulletin, виданий в Сполучених Штатах, перестерігав:

“Пожвавлення, якого штучно підтримується знеціненням не є здоровий добробут. В історії народів уже було кілька таких пожвавлень, і за кожним приходила велика депресія. Керівники ‘безповоротних грошей’ [паперові гроші, які не є підтримані такими речами, як золото] ніколи не могли витворити здоровий і тривалий добробут”.

Банкрутство

Те, що дуже погіршує ситуацію, є фінансовий стан Сполучених Штатів, основа економічної системи Західного світу. На протязі багатьох років Америка витрачувала за морем більше грошей ніж заробляла. А чому? Economic Education Bulletin дає причини:

“Перше, продовж багатьох років уряд Сполучених Штатів витрачував більше грошей за кордоном ніж діставав. Через Його величезну і добродійну програму допомоги іншим країнам і через велике військове витрачування по інших країнах, він поставив ці вимоги в руки чужих урядів, центральних банків, і осіб. . . .

“Друге, Сполучені Штати брали участь у значному і довгому знеціненню. . . вже більше як троє десятиліть. . . . Наслідком цього, ціна [американського товару] так збільшилася, що багато американських фабрикантів уже не можуть змагатися на світових ринках”.

Після Другої Світової Війни Західні держави погодилися, що будуть сплачувати борг золотом. Але до 1971 р., тому що Сполучені Штати витрачували так багато грошей поза морем, було шість разів більше доларів у руках чужих урядів ніж золота в Сполучених Штатах! Це є таке саме як би особа мала борг 6.000 доларів, а мала лише 1.000 доларів сплатити цей борг, а довг постійно збільшався.

Тоді прийшов серпень 1971 р. Сполучені Штати раптово зачинили своє ‘вікно золота’. Америка зламала і не дотримувала своєї обітниці сплачувати золотом вартість паперових грошей, що знаходилися в руках чужих урядів. Але, що це значить, коли хтось каже, що вже не буде сплачувати борги так, як він обіцяв. Вищенаведжене видавництво показує, що це значить:

“Зачинанням “вікна золота” признавалося, що уряд Сполучених Штатів. . . міжнародно збанкрутував”.

Сполучені Штати стали найбільшим збанкрутованим боржником в історії світу! І від 1971 р. стан погіршав. Тепер у 1973 р., заморський борг Сполучених Штатів є вісім або дев’ять разів більший від запасу золота.

Додаючи до проблеми

Чи є якась надія, що цей напрям поправиться? У редакторській статті автор Йосип Алсоп сказав:

“Те, що загрожує нам,— що вже почалося, по суті,— є постійна грошова криза, що може також обернутися в постійну кризу із знеціненням.

“До трьох років, за теперішнім проектуванням, наші долари не зможуть бути подібні до сьогоднішніх, хоч долар тепер має дуже малу вартість”.

Більшість спостерігачів погоджуються з цим. Але, чому вони є такі певні? Через ‘кризу енергії’ по багатьох частинах світу. А головно це правда в Сполучених Штатах. Сполучені Штати вживають нафту багато швидше і більше ніж вони можуть знайти і продукувати. І кожного року попит збільшується, а запаси зменшуються. Тому то ця держава мусить привозити все більше і більше нафти з інших країн. Це значить витрачати ще більше грошей по інших країнах.

Редактор Алсоп каже, що економічні надії для недалекої майбутності є “жахливі”. І можна бачити чому, коли переглянемо кілька цифрів. У 1970 р. Сполучені Штати витратили коло 2 більйони доларів по інших країнах на нафту. У 1973 р., Америка купувала на коло 7 більйон доларів нафти. Обчисляють, що в 1975 р. буде треба витратити коло 15 більйон доларів. До 1980 р. кажуть буде треба коло 30 більйон доларів на нафту,— і багато більше після того. І все це приходить, коли вже є великий борг. Алсоп додає:

“Ці цифри також показують кризу енергії. , . . Однак невигоди для багатьох і велика втрата є малі у порівнянні з народним нещастям де долар має зменшаючу вартість”.

Тепер, після всіх цих доказів, що ви думаєте? Чи є правдоподібно, що світова економічна система зможе розв’язати свої клопоти? Чи думаєте, що воно є безпечно сподіватися цього і надіятися на неї?

Розсудливим особам є ясно, що економічна система має великі вади, і вже занепадає. За теперішнім бігом вона розпадеться. Хоч тимчасове поліпшення може появитися, то ясно є, що в недалекій майбутності мусять прийти великі зміни.

В дійсності, світова економічна система спочиває на фальшивій основі. Держави діють із великими боргами. Їхні горожани роблять те саме. Купуючи більше і більше у борг. Таке будування де все купується на виплат приведе подібні наслідки до добре знаного “будинка картів”. Будівля не має правдивої основи й сили і який-небудь натиск може раптово завалити її.

ЩО СТАЄТЬСЯ З ВАШОЮ ОСОБИСТОЮ БЕЗПЕЧНІСТЮ?

Кожна особа хоче почувати себе безпечно. Ніхто не хоче стати жертвою “грабунка”, або щоб його дім обікрали. Жінки не хочуть, щоб їх ґвалтували. По цілому всесвіті є велике бажання мати чесних, порядних сусідів. І всі люди хочуть, щоб якість життя поліпшувалася.

Але чи міста, містечка і сільські околиці стають безпечніші. Чи якість життя в них поліпшується?

Якщо ви вже є старша особа, то подумайте як воно було десять, двадцять або більше років тому назад. Чи ви думаєте, що майно тепер є безпечніше, ніж було тоді? Чи ви довіряєте більше людям сьогодні, ніж тоді? Коли хтось застукає в двері вночі, чи ви чуєтеся безпечніші тепер?

Більшість людей кажуть, що протилежне є правда. Вони відчувають, що ще ніколи не були в такій небезпеці, як тепер.

Більша небезпечність

Усі докази від влад, що пильнують виконання законів годяться з цим. Майже в кожній країні відбувається велике збільшення в злочині й буйності. Беззаконня вже так поширилося, що стало найбільшою проблемою за нашого часу.

Журнал West Australian наводить слова Арнолда Тойнбі, шановного британського історика, який сказав, що тепер можна бачити “ясний занепад загальної чесноти, відсутність загальної цілеспрямованості”. Журнал також сказав: “Він вірить, що нації підносяться або падають у спорідненню з моральною єдністю родини і моральним наміром держави, і на Заході він бачить занепад обох”.

У тих країнах, які кажуть є найбільш “поступові” безпечність найшвидше зменшується. Начальник канадійської поліції в Гамілтоні, Онтаріо, каже, що занепад ‘громадської моральности’, відповідає за поширення злочину в тій країні і називає Канаду “хворе суспільство”. У Торонто в два рази стільки людей тепер краде по крамницях, ніж було кілька років тому. Однак журнал Торонто Star сказав: “І це ми віримо є лише маленька частина покупців і робітників, які крадуть”. Директор охоронної служби, який обслуговує сорок крамниць у тому місті зауважив: “Ми вже зловили різних осіб — лікаря, адвоката, дружину судді”.

У Британії збільшення зловісних нападів страшить досвідчених керівників поліції. Дитектив Лондонської поліції Скотланд Ярд зауважив збільшення буйного злочину, і що кримінальники тепер “стали запеклі і не показують каяття”. У Лондоні, часопис Daily Mail каже, що грабіжництво після нападів збільшилося на 129 процентів лише на протязі чотирьох років! І Daily Telegraph сказав:

“Лорд Гейлшам, Лорд Канцлер, . , . твердить, і мало будуть сперечатися з його поглядом, що коли б обвинувачувальний злочин збільшився за теперішньою нормою, то судова система розпадеться. . . .

“Колись багато прогресивно думаючих вірили, що причина на злочин була убогість. Але, як це є, що злочин збільшується коли ми багатіємо?”

У Сполучених Штатах злочин страшно збільшився у минулому десятилітті. В більшости частин країни, великий злочин збільшився від десять до п’ятнадцять процентів скорше, ніж населення. В Албекеркі, Нью Мексіко, один горожанин, якому обікрали дім чотири рази за минулих п’ять років, каже: “Я сиджу собі вдома як Кіт Карсон у фортеці боячись виходити, щоб. . . якийсь хуліган не перешарив моє майно”.

В іншій частині Сполучених Штатів, власник ‘дуже безпечного’ багатоквартирного приміщення сказав: “Ми мусимо навіть меблі й картини на стінах приковувати”, тому що так багато крадуть їх. Одному підрядчикові (контрактореві), який продає автоматичні прилади запобігати грабіжництво, вкрали багато коштовних приладів із його вантажного авта!

Журнал Лос Анжелос Times сказав, що статистики про злочин “подібні до воєнних статистик, але в цій війні немає жодної надії, яка то війна шаліє по американських містах та селах”. Головно такі буйні злочини, як — душогубство, напади, ґвалтування — дуже скоро поширюються.

Навіть по малих громадах немає безпечности. Один власник крамниці малого села в Вірджінії сказав про злочин: “Ми зауважуємо, що злочин збільшується по малих селах. У нас кілька років тому не було крадіжі, але тепер випадків не бракує”.

Офіціальні статистики про злочин лякають. Але часопис Нью Йорк Times відкрив: “Деяких видів злочину може бути так багато, як п’ять разів більше від того, що жертви оголошують офіціально”.

Занепад інституцій

Разом із таким величезним збільшенням у злочині, прийшов занепад самих інституцій від яких сподіваються допомоги. Уряд, світова релігія, наука — жодні не можуть завернути течію. Нічого немає стійкого, вірогідного. Навіть родина швидко розпадається.

Наприклад, минулого року було найбільше розводів у Сполучених Штатах — 839.000! Розводи збільшалися два рази скорше від одружень. Тепер майже одно з кожних трьох одружень кінчається розводом. В інших країнах є те саме. У Радянському Союзі журнал “Спутнік” пише:

“Число розводів росте у Радянському Союзі і дуже поважно впливає на число народжень, як і громадське та економічне життя. . . .

“У 1950 р. з кожних сто одружень троє кінчалися розводом, у 1960 розводи піднеслися до десять процентів, а в 1967 р. до 30 процентів. . . .

“Навіть пари, які не думають розводитися відчувають, що родина вже не є дуже стійка”.

Чи можна покладати надію на провідників уряду, щоб вони завернули загальний занепад у громаді? Факт, що ця проблема збільшується кожного десятиліття показує, що вони не можуть припинити її. Крім цього, збільшаюче число людей вже не довіряє своїм політичним провідникам.

На недавніх переговорах, Юрій Буш, предсідник Республіканського Народного Комітету в Сполучених Штатах, признав, що “між людьми є широке почуття, без різниці з якої партії, що політика є зіпсута”. І це відбиває почуття по цілому світі. Занепад пошани до урядових керівників лише може прискорити беззаконня і безладдя між звичайними людьми.

І провідники науки та індустрії не доказалися правдивим благословенством для людства. Хоч у технології були великі досягнення, то чи вона справді поліпшила життя? Сучасна технологія є відповідальна за забруднення, перенаселення великих міст та небезпечні дороги, нудну роботу при машинах, страшні знаряддя масового знищення, які кожного року стають більш коштовні. Не диво, що професор фізики з Тексас Університету, коли йому поставили питання, “Чи наука може спасти нас?” відповів попросту: “Ні”.

Навіть чудові досягнення просторів чи міжпланетного дослідження доказалися порожні. Все більше і більше людей відчувають, що такі дослідження не мають жодного споріднення з проблемами на землі. Багато вірять, що величезні суми грошей, яких витратилося на таке дослідження були змарновані. Вони відчувають, так як особа, яка писала до часопису Нью-Йорк Times, кажучи на відповідь твердження, що великі користі приходили від дослідження простору:

“Нам кажуть, що гроші, яких наша країна витратила на дослідження ‘підкріпляють економію, поліпшують життя наших людей, побільшують народну повагу і додають до нашої народної безпечности’.

“Хоч би він лише сказав нам яким способом. Економія розпадається, наша повага є облудна, наше життя розгнивається, а наша народна безпечність уже є ‘надто небезпечна’. . . . Ми ‘земні люди’ плачимо, лише плачимо”.

‘Поворот до варварства’

Якщо б безсторонньо подумати про правду, то зараз можна бачити, що без різниці як світові провідники стараються, то безпечність і якість життя таки розпадаються. Це спонукало історика Тойнбі сказати: ‘ясно є, що сьогодні цивілізація вертається’ назад у варварство.

Відбиваючи цю небезпеку маємо статтю з Time журнала: “Знавці кажуть, що депресія є ‘найбільш загальна форма розумового безладдя’. Кожного року лікарі лічать коло 4.000.000 до 8.000.000 американців, що страждають від пригнічення”. Ще один доказ ненадійности є велике збільшення серцевих хвороб. Організація Світового Здоров’я каже, що хвороби серця дуже поширюються кругом світу.

Ясно є, що в цьому суспільстві мусить прийти якась катастрофа. Обставини не можуть далі продовжатися без великої зміни. Але, чи є якийсь вихід з таких величезних клопотів? Чи люди зможуть якось поправити ці напрями, які вже так глибоко вкорінилися? Або, чи може бути, що лише цілком новий порядок може відвернути нещастя і зробити порядок із свіжим початком, від самого коріння?

[Ілюстрація на сторінці 4]

Скільки доказу комусь треба показати про те, що він іде в неправильну сторону?

[Ілюстрація на сторінці 6]

Що можна було купити за 1.19 доларів. . . у 1964

хліб і масло, 7 3⁄4 ц.

фрукта, 7 ц.

салата, 16 1⁄4 ц.

напій, 5 1⁄4 ц.

горох, 5 3⁄4 ц.

м’ясо, 58 3⁄4 ц.

бараболя 2 3⁄4 ц.

десерт, 15 1⁄2 ц.

у 1973

м’ясо, $1.02

десерт, 17ц.