Чому криза кошту прожитку?

ВІД Бєлграда до Буенос-Айреса, від Лагоса до Ліми, від Маніли до Мехіко, і від Вашінгтона, О.К., до Веллінгтона, уряди боряться проти інфляції.

Іноді уряди самі знаходять себе в скрутному фінансовому становищі. Один рапорт заявляє, що «протягом минулих п’ять років, Сполучені Штати більше заборгувались, ніж протягом цілої історії тієї країни». Недавно, уряд одної африканської країни був змушений скасувати довгоочікуваного підвищення зарплати. На свій власний сором, у державній скарбниці не було грошей покрити підвищення. Подібно, в одній великій латиноамериканській країні, норма інфляції так збільшилась, що уряд побоювався, що до кінця 1988 р. не буде грошей виплатити платню понад мільйон громадським урядовцям.

П’ятирічки, знецінювання грошей, «замороження» заробітної плати, контроль цін, і інші економічні заходи оголошуються з великим захопленням. Але, проблеми дуже складні, а розв’язання ухильне. Як приклад цих труднощів, внизу поміщаються декотрі основні причини на кризу кошту прожитку.

Нестійкість міжнародної валютної системи

Взаємний зв’язок у всесвітньому масштабі. Так як пояснює один міжнародний фінансист: «Світ один. Наша економія глобальна... Це безглуздо думати, що в глобальній економії є одностороннє розв’язання». Наприклад, застій економії в країнах західного світу впливає на бідних країн, тому що вони вже не можуть продавати свої продукти. Таксамо, збільшення позичкових процентів у Сполучених Штатах значить, що латиноамериканським і африканським країнам буде трудно сплачувати проценти заборгувань. Взагалі, чим бідніша країна, то тим менше вона впливає на економію, але стає тим більше вразливою до несприятливих вітрів економічної зміни.

Нестійкість цін на фондовій біржі підкреслює хиткість світової економії, як також її взаємозалежності. Неспокій вкладників капіталу про надійність економії, малі торговельні прибутки в США на серпень 1987 р., і можливо через необережний прогноз начальника державної скарбниці, рушив всесвітній провал цін на біржі в жовтні 1987 р.

Через велике заборгування, а також неспроможність, або неохочість, великих економічних сил координувати економічну політику, є мала надія на негайне відновлення довір’я. Говорячи про цю ситуацію, економіст Стівен Маррис перестеріг: «Ми знаходимось у дуже скрутному становищі. Легкого виходу немає».

Нестійкість цін. У недавні роки, ціна нафти, металів, і інших головних предметів торгівлі, була дуже нестійка. Несподіване підвищення в ціні нафти в 1970 рр. було причиною на всесвітню інфляцію й запалило застій світової економії. Головно потерпіли країни, що розвиваються в яких нафти немає.

У 1980 рр. більшість головних предметів торгівлі різко впали в ціні. Це дуже затримало економічний рух бідніших країн, які експортують головно такі продукти. Тому що нафта продавалась по низькій ціні, то норма прожитку в таких країнах як Мексіка і Нігерія, які дуже покладаються на експортування нафти, різко знижилась. Така нестійкість цін може поруйнувати найкраще економічне планування.

Недалекоглядні урядові витрати

Військові витрати. Усього в 1987 р. у світі витратили приблизно один трильйон доларів на озброєння. Це виходить на близько 1,8 мільйона доларів кожної хвилини! Гроші на озброєння витрачають не тільки заможні країни; декотрі з найбідніших країн світу планують підвищити свої витрати на захист 10 процентів на рік.

Економіст Джон К. Гелбрейт пояснює суспільний й економічний вплив таких витрат на слаборозвинені країни: «Найбідніші країни світу платять за цю зброю. Зброю купують за рахунок капіталу вкладеного в промисловство, щоб поліпшити умови життя, за рахунок самих харчів».

Проекти «білого слона». Кажуть, що король Сіаму, щоб розорити когось з своїх підданих, давав йому священного білого слона (щось, що приносить більш неприємності ніж користі). Тому що в сіамців білі слони святі, то не є в’ючні. Утримувати таку тварину могло б зруйнувати нещасного одержувача дарунка. У недавні роки нації Західного світу ненавмисно відігравали роль короля Сіаму. Програмами допомоги вони оплачували претензійні технологічні проекти, яких одержувачі-нації не можуть тримати в доброму стані.

Ті коштовні «білі слони» засмічують економічний краєвид бідніших країн: розкішні аеропорти з яких літаки зрідка злітають, пекарні найновітнішого типу в яких не печуть хліб через брак борошна, величезні цементні заводи, які завжди ламаються через брак обслуговування.

Деколи уряди країн, що розвиваються дуже заборговуються, через будування коштовних проектів — гідроелектричні схеми, ядерні заводи, а навіть нові столиці.

Ріст населення

По багатьох країнах світу, дуже скорий ріст населення знижує життєвий рівень. Забезпечувати людей відповідним житлом, постачати їм роботу, школи, а навіть харчі, ніяк не може йти в ногу із зростаючими вимогами. Наприклад, у Мексіці, через дуже скорий ріст населення, мусять утворювати один мільйон робіт на рік, тільки щоб приборкати безробіття. У багатьох країнах Африки, через скорий ріст населення — якого погіршує еміграція людей у міста — мусять у троє більше імпортувати харчі і це знижило життєвий рівень протягом минулого десятиліття. Декотрі батьки, упадаючи в розпач, тому що не можуть пошукати роботи й утримувати свої великі родини, покидають їх, а навіть кінчають життя самогубством.

Притаманні слабкості системи

Непередбачливі сили ринків збуту. Економічні прогнози дуже неточна наука. Проблема в тім, що навіть у розвинених країнах, економісти не знають точно хід економії, тоді як у економіях країн, що розвиваються — в яких точної дати немає — прогноз майже неможливий. Навіть коли б економісти погодились над природою проблем, то правдоподібно радитимуть різні розв’язання, за своєю власною політичною, а навіть суспільною точкою зору. Погіршаючи ситуацію є те, що політичні діячі, які роблять остаточні рішення, слухаються тільки тієї економічної поради, яка їм подобалась.

Відносно Сполучених Штатів, колишній секретар комерції, Пітер Пітерсон пояснив: «В основному, наші проблеми не є економічні. Краще, це політичні незгоди. Ми навіть не можемо погодитись над природою наших економічних труднощів».

Неосвічена самолюбність. Кожна країна гониться за своїми власними суверенними інтересами, незважаючи як це впливатиме на інших. Наприклад, економічну допомогу подають у складі військової зброї тим країнам, які не можуть годувати своїх власних громадян. Очевидно, таких донорів-країн спонукують економічні або політичні інтереси, замість гуманітарні. Через тарифні перепони, яких наставляють заможні індустріальні країни на охорону своїх власних виробників, бідніші країни не можуть продавати навіть основних продуктів.

Слаборозвинені країни, критикують міжнародні банки через те, що вони тільки цікавляться негайною оплатою процентів. Декотрі проекти залишаються недокінчені через брак фінансового капіталу, просто тому, що позичальник не матиме скорих прибутків. Ці нації тепер мусять сплачувати великі проценти, головно через марнотратність інших націй багато багатіших, ніж вони. Президент Алфонсін з Аргентіни пояснює, що в п’ятьох роках, латиноамериканські країни заплатили Сполученим Штатам, а також Європі, рівноцінність двох Маршалла Планівa. Але, ті країни ще більше заборгувались.

Зіпсуття і зажерливість. Обвинувачують президентів декотрих країн Африки й Азії в привласнюванні мільярдів доларів. Поліцейські лідери і славні комерсанти Латинської Америки також були причетними до обману на мультимільйони доларів. Звичайно, ці величезні гроші викрадають з так званих програм на поліпшення долі звичайних людей. Зіпсуття місцевих діячів по всіх рівнях дуже серйозно підриває економію багатьох країн, нав’язуючи додатковий фінансовий тягар на зубожілу більшість населення, яка мусить оплачувати його.

Себелюбна комерційна зажерливість теж сприяє кризі прожитку. Агресивна продаж тютюнових продуктів мултинаціональними компаніями, наприклад, успішно переконала мільйони зубожілих людей витрачати готівку на сигаретки. У декотрих країнах, що розвиваються, продається багато шкідливих високодьогтьових сигареток. Більшість покупців неосвідомлюють цієї небезпеки їхньому здоров’ю. Багато дорогоцінної землі використовують вирощувати тютюн, будучи заманені зовнішньою торгівлею, яка часто не запроваджується в дійсність. Тимчасом, хвороби споріднені з курінням тютюну збільшуються рівнобіжно з нормою збільшення коштів прожитку.

Цей короткий перегляд причин на кризу прожитку ілюструє страхаючий виклик, якого уряди, стараючись поліпшити економічну долю своїх громадян, зустрічають. Президент Міттеран у Франції, виступаючи з промовою перед економічним форумом нарікав, що «світ завжди вилучає свою підтримку й загрожує спотикнути вас». З гіркого досвіду політичні діячі й економісти слаборозвинених країн, точно знають значення тієї заяви.

Чи це значить, що надії на відновлення економії вже немає? Чи світова економія не спроможна забезпечити всіх людей скромним прожитком? У наступній статті дамо відповідь на ці запитання.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 8]

Проблема заборгування

Державний борг

Уряди багатьох країн витрачають більше грошей, ніж мають доходу. Через це вони мусять позичати гроші й протягом років це доводить до величезного дефіциту, якого деколи називають державний борг. Щоб оплачувати цей борг, разом з наростаючими процентами, уряди змушені позичати гроші, а це збільшує норму процентів, як також інфляцію. Крім того, журнал Тайм пояснює, що уряди не дуже охочі зменшити витрати, тому що «голосуюча публіка вимагає більше вигод, і нижчих податків, а політичні діячі реагують до [бажань голосуючих]». Цим чином відкладають день розплати, і тимчасом кошт прожитку збільшується.

Міжнародний борг

З різних причин, декотрі країни імпортують більше продуктів і послуг, ніж експортують, і це розладнює торговельний дефіцит. Баланс між експортом а імпортом платиться готівкою продаючих країн, звичайно доларами або іншими грішми більшої вартості. Ці гроші беруться або з державної скарбниці або їх позичається від інших країн. Якщо в державній скарбниці грошей дуже мало, а інші країни не хочуть позичати, тоді обмежують імпорт або знецінюють гроші позичаючої країни. Через це імпортований товар продається за дуже високі ціни. Багато цього товару є потрібний для індустрії, як також споживачам.

Країни, що розвиваються особливо мають проблеми з торговельним балансом через те, що ціни товару, якого вони експортують дуже знижені. Наприклад, у 1960 р. за одну тонну кави можна було купити 37 тонн хімічного добрива, тоді як у 1982 р. можна було купити тільки 16 тонн. Подібно буває з експортуванням какао, чаю, бавовни, міді, олова, як також з іншими головними продуктами менш розвинених країн. Головно через ці супротивні умови торгівлі, над якими вони не мають контролю, то до 1987 р. слаборозвинені країни, заборгувались на 1000 мільярдів доларів. Цей камінь на їхній шиї дуже перешкоджає їхньому економічному відновленню, а навіть загрожує стійкості декотрих урядів.

У Нью-Йорк таймс недавно було сказано: «Єдиний спір, який з’єднує латиноамериканські країни, є заборгування... Уряди вважають цю проблему бути відповідальною за їхню розпадаючуся популярність і головною політичною мінливістю, яка впливає на їхню негайну майбутність».

[Карта на сторінці 7]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Норма світової інфляції на 1980—85 рр.

(З ласки El Mundo en Cifras [Світ у цифрах, ісп.] надруковано в журналі Економіст).

◼ 0 до 15%

◼ 15 до 30%

◼ 30 до 100%

◼ понад 100%

◼ статистики немає