Відгук на потребу робітників
10-ГО вересня 1973 р. був ясним і чистим днем над містом Нью-Йорком. Цей день, був наповнений сподіванням для групи з п’ятдесят молодих чоловіків і жінок, що закінчили Ґілеад, Біблійну школу Вартової Башти. Вони скінчили своє двадцятитижневе вишколення, яке пристосовувало їх до місіонерської праці по далеких країнах.
А що спонукало їх вступити до Гілеад школи? Чи це було бажання мати пригоди? Ні. Бо перед тим ніж студенти цього п’ятдесят п’ятого класу прийшли до школи вони вже оціняли Ісусові слова: “Жниво справді велике, та робітників мало”.— Мат. 9:37.
Запитавши одного двадцять дев’ятирічного студента з Швеції чому він вибрав місіонерство, він відповів: ‘Те, що я навчився з Біблії дало мені інший погляд на життя, і воно тепер має значення для мене. Отже я хотів помогти іншим. У Швеції є досить свідків Єгови доглядати зацікавлених осіб. А тому що я маю змогу поїхати до іншої країни де є мало Свідків, то я хотів використати цю нагоду’.
На початку одна пара, з Данії, тридцять років віку, дещо стримувалася від місіонерської служби в чужій країні. Дружина сказала: ‘Але коли ми читали про велику потребу робітників по інших країнах, то сумління казало нам відповісти на цей заклик. Люди переносять великий труд коли шукають золота. Лікарі ідуть до недорозвинених країн роблячи їх своїм домом. Чому ж слуга Єгови не повинен зробити те саме, щоб помогти іншим знайти шлях до вічного життя?’
Цій парі треба було наперед приготовитися до Ґілеад школи з надією служити за місіонерів. Коло двадцять два роки перед цим чоловік студіював англійську мову в школі, коло одного року, але вже забув її. Його дружина, зовсім не знала англійської мови. Отже вони обоє вписалися до заочного курсу і навчилися досить англійської мови, щоб бути кваліфіковані для місіонерської освіти в школі Ґілеад.
Вони, разом із іншими студентами п’ятдесят п’ятого класу не були новаки. Вони вже трудилися навчати людей біблійної правди по своїх власних країнах. Пересічно, члени цього класу вже займалися цією роботою на протязі приблизно одинадцять років. Але всі відчували, що освіта в Ґілеаді пристосовувала їх служити ще краще.
Тут подаємо деякі з їхніх вражень: ‘Інструкції такі чудові, що доходять до серця. Наука підкріпила наше рішення служити в чужій країні’. ‘Товаришування з людьми з різних країн поширило наш погляд до людської родини. Служба в чужій країні вже не здавалася далекою. Наше товаришування з ними поглибило зацікавлення в інших людях’. ‘Перестудіювати цілу Біблію за двадцять тижнів було дуже допомічним. Ця праця пригадала нам зусилля інших, як-от апостола Павла, спонукуючи нас наслідувати їх.
Курс був дуже повчальний, але й промови промовців у часі закінчення, починаючись о 2-ій годині, також містили багато практичної поради.
Ю. В. Ґлес, один із вчителів, навів приклад стародавнього Ізраїля заохотити студентів не стомлюватися і не нарікати.
Реєстратор школи, І. А. Данлеп, показав, що місіонерське призначення було спеціальною службою, яку вони не повинні покидати без дуже поважних причин. Коли б покинули своє призначення, то цим засмутили б Божого духа.
М. Ґ. Геншел, надзиратель відділу Сполучених Штатів, реалістично промовляв про деякі нові, часами тяжкі обставини, яких вони можуть зустрінути в їхній місіонерській службі. Він повчав їх тримати веселий настрій, заохочуючи їх добре зауважувати звичаї людей, дозволяючи обставинам спонукувати їх до проповідування.
Надзиратель друкарнів Товариства Вартової Башти в Бруклині, Макс Ларсон, говорив про потребу набувати довір’я людей, яким вони будуть служити, бути ніжними та лагідними, як матір до своєї дитини.— 1 Сол. 2:7, 8.
Ґ. М. Кауч, надзиратель Бетель дому Товариства Вартової Башти, зауважив, що часами їм забракне фізичної їжі, але, що вони завжди будуть мати подостатком духовної поживи. Він заохочував їх наслідувати Ісуса, коли Він сказав: “Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити”.— Ів. 4:34.
У своїх висловах до закінчуючого класу, Ф. В. Френц, заступник-президента Товариства Вартової Башти, побудував свою промову навколо чоловіка Ябеца про якого Біблія дуже коротко згадує, але в цьому короткому спогаді є важні принципи. (1 Пар. [1 Хрон.] 4:9, 10) Ябец молився, щоб Бог спокійно поширив його територію, щоб помістити більше Бога-боячих людей в ній. Він знав, що це було неможливо зробити власною силою, отже він ревно молився, щоб Бог допоміг йому. Пристосовуючи цей приклад, Ф. В. Френц заохочував студентів добре працювати на збільшення їхньої території в особистому розумінні ревною працею робити учнів.
Н. Г. Нор, президент Товариства Вартової Башти підкреслив важливість оцінення. Він заохочував студентів оцінити біблійне знання. Таке знання постачає здорову основу на віру, отже тому він порадив їх завжди тримати свою віру сильною.
Після перерви присутні дуже сподобали програму приготовлену студентами. На ній помістили музичні твори і хвилюючу біблійну драму сильних діл апостола Павла.
При закінченні програми, студенти знали, що незабаром мусять роз’їхатися служити по двадцять чотирьох різних країнах. Тисячі вже пішли перед ними, постачаючи гарний приклад для них наслідувати. Годиться згадати місіонерів Південного В’єтнаму. Хоч їм дали нагоду виїхати, коли там було багато клопоту, то вони таки там залишилися. Один місіонер призначений до Сайгон оповідає наступне:
“Тут служба є дуже цікава. З даху нашого місіонерського дому, ми могли бачити битви. Ми могли бачити як літаки кидали свої бомби. По цілому місті ми бачили вогні. І саме перед нашим місіонерським домом можна було бачити тисячі втікаючих людей рятуючи своє життя, коли комуністи поступали вперед по різних околицях міста. Одного дня сім із нас ішли вулицею коли терорист над’їхав і кинув пластичну бомбу. Вона впала коло двадцять футів від нас. Ми відчули струс повітря і всі попадали на землю”.
Коли ці студенти п’ятдесят п’ятого класу будуть наслідувати віру місіонерів, які вже вірно служать по своїх призначеннях, незважаючи на клопоти, то цим вони покажуть, що справді відповіли на заклик ‘більше робітників для жнив’.
[Ілюстрація на сторінці 9]
Студенти п’ятдесят п’ятого класу Ґілеад Біблійної Школи Вартової Башти
Ряди є почислені від переду назад, а прізвища від ліво на право в кожному ряді
(1) McFarland, K.; Weiss, B.; Hepworth, B.; Sorrels, D.; Taylor, B.; Hernandez, A.; Jung, I.; Labatzki, C.; Padgett, C. (2) Archibald, R.; Sekomoto, D.; Mølck, A.; Chapa, M.; Patterson, I.; Müller, M.; Shinsato, M.; Padgett, T. (3) Patterson, T.; Fook, G.; Hepworth, D.; Frandsen, E.; Rieman, A.; Nako, G.; Hernandez, R.; Melinder, A. (4) Müller, W.; Ellmark, L.; McFarland, T.; Glinka, U.; Hunter, T.; Labatzki, W.; Jensen, H.; Tabor, G. (5) Mølck, E.; Andrews, W.; Glinka, U.; Weiss, R.; Kutschke, C.; Makaike, E.; Frandsen, V.; Martensen, S. (6) Kutschke, H.; Fourcault, H.; Jung, A.; Tabor, M.; Taylor, B.; Sorrels, A.; Harrison, R.; Hunter, D.; Ray, S.