Як Бог дійсно показав, що Він дбає
БОГ ЄГОВА не лишив людство, щоб воно сліпо шукало полегшення без надії, що знайде його. Тисячі років тому Він почав відкривати Свій намір і спричинив, щоб те відкриття було записане як Його Слово, Його вістка усьому людству.
Ми маємо ту вістку сьогодні в Біблії, Боже надхнене Слово. З нього можна навчитися, яка особа Бог Єгова є, які Його характерні риси є, як Він поводиться з людьми, які рівні Він дотримує. З Його пророцтв можна навчитися, що Він постановив зробити і який шлях можна вибирати для нашої майбутньої охорони і добра.
На сторінках Біблії ми знаходимо багато доказу, що Бог дбає і цікавиться всім людством. Ми взнаємо, що Він шанує гідність кожної особи; що Він не хоче примусової служби або поклоніння, але бажає, щоб Йому служити добровільно, від серця з любов’ю. (5 Мойс. 30:15, 16) Його Слово показує, що в Божих очах немає різниці між людьми різних національностей, рас або суспільного стану. Кожен може вибрати служити Йому і дістати великі благословенства для себе і своєї родини.— Дії 10:34, 35.
Подумайте, якими способами Біблія показує, як Бог Єгова показав, що цікавиться всім людством і як Він поблагословив тих, що надіялися та довіряли Йому.
Справи з Авраамом показують, що Бог не є расист (прихильником одної раси)
Авраам, отець єврейської і арабської раси, вірив у слово Бога Єгови і охочо служив Йому. Через це, Бог поблагословив Авраама і його родину. Бог так дуже оцінив Авраамову віру, що вирішив вживати народ, який буде мати початок від галузки Авраамової родини в спеціальний спосіб, репрезентувати Його і Його поклоніння на землі. Він дав цьому народові через нащадка Авраамового Якова або Ізраїля, Свої Закони. Він поселив його в землі Ханаан. (5 Мойс. 4:7, 8) Також, через цей народ Бог тримав Своє ім’я перед людьми землі і через той народ Він постачив Свого помазаного Месію, стати Визволителем людства.— Гал. 3:24; 4:4.
Чи цим учинком Бог похвалював лише один народ? Як Творець усіх, чому Богові обмежувати Свою добрість лише до одного народа? Замість самолюбної односторонности, Бог в дійсності закладав основи, щоб ‘поблагословити всі родини землі’. (1 Мойс. 12:3; 22:18) Через Його справи і діяння з цим одним народом і через засновання Свого уряду над ними, Він відкрив багато Своїх особистих характерних рис, як Бог і Цар, Свою доброту і милосердя, як і здорові урядові принципи. Він заложив основу для майбутнього приходу Месії. Родовід або родина з якої Месія появиться і пророчий нарис його життя були записані і збережені, щоб люди могли повірити, що Він справді був посланий Богом. Так, продовж тих століть, що Бог мав справи з тим народом, Біблія була написана, представляючи фактичну історію разом із пророцтвами та пророчими зображеннями, як і ‘тінями кращих майбутніх речей’ усім нам на користь.— 1 Кор. 10:11; Євр. 10:1.
Бог показує недосконалим людям, що Він дбає
Коли Бог вибрав той народ, який походив від Авраама, то він був меншою групою і поневолений. Через пророка Мойсея Він сказав їм: “Не через численність вашу понад усі народи Господь [Єгова] уподобав вас та вибрав вас, бож ви найменші зо всіх народів, але з Господньої любови до вас, і через додержання Його присяги, що присягнув був вашим батькам, Господь [Єгова] вивів вас сильною рукою, і викупив тебе з дому рабства”. (5 Мойс. 7:7, 8) Цим чином Бог міг показати, що не Він тільки оціняє і нагороджує вірну службу та посвяту, яких показали Авраам, Ісак і Яків, але також, що Він дотримує Своє слово.— 5 Мойс. 7:9.
Той народ мав кожну причину вірити, що Бог дбав про них. Багато разів на них сильно нападали так, що деколи не було виходу. Так довго як вони покладали надію на Єгову, то Він завжди рятував їх. (Суд. розділ 7; 2 Хроніки 14:9—15) Навіть коли народ відвернувся від Бога і вчинив серйозний гріх, то Бог терпів і залишився милосердний до них. Часами Він сильно дисциплінував їх, але коли вони навернулися назад до Нього, Він прощав і благословляв їх, даючи їм добробут, здоров’я і мир. (Єрем. 7:13, 14; 30:18, 21, 22) П’ятнадцятистолітня історія Божих стосунків із ними відбиває Його чудове довготерпіння людській недосконалості, відступництву і простій впертості.
Нарешті Ізраїль цілком збунтувався проти Бога Єгови, відкинув Його Сина і віддав Його на розп’яття римському губернатору. Незважаючи на все це, Бог таки посилав Своїх слуг до них і звіщав їм добру новину на протязі трьох і пів року. Лише тоді Він перестав спеціально дбати про них і почав висилати Своїх вісників до поган. (Дії, розділ 10) Він уже не вживає Ізраїля як Своє спеціальне знаряддя і закінчив Своє споріднення з ним; однак особи з того народу могли завжди набути Його ласку і благословенства, коли покоряться Його Слову і будуть вірити в Його розпорядки.— Рим. 10:12; Гал. 3:28.
Такими вчинками Бог показав, що Він справді дбає і дуже любить тих, що служать Йому. Він показав те, що Він може зробити, якщо люди будуть щиро слухати Його. Закон, якого Він дав тому народові був такий добрий, що хоч вони не дотримували його цілковито, то таки залишалися незалежним народом на протязі майже дев’ять століть.
Бог дбає про всі народи
На протязі усього цього часу, Бог не забував про інші народи. Промовляючи перед зібранням поганських ідолослужителів в азіатському місті Лістра, апостол Павло заохочував їх “від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є”. Тоді він сказав: “За минулих родів попустив Він [Бог] усім народам, щоб ходили стежками своїми, але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші”. (Дії 14:15—17) Бог до цього самого дня дає те “свідчення”.
Бог показав, що цікавиться всім людством Своїм вчинком із містами Содома і Гомора. Ці міста стали страшно зіпсуті. Бог сказав: “Крик Содому і Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий”. (1 Мойс. 18:20) Очевидно, що сусідні народи дуже жахалися і сумували через їхнє зіпсуте поводження і кликали до Бога. Він шанував їхній переляк і право, щоб не страждати від небезпеки, яку зіпсуті содомляни ставили перед ними. З цієї причини Він постановив знищити ті міста. Навіть тоді, проте, коли б там було лише десять праведних осіб, то Він зберіг би їх.— 1 Мойс. 18:22—33.
Божі вчинки з Содомою і Гоморою показують, що Він не хоче, щоб хтось умирав, але хоче, щоб усі жили, якщо б вони лише шанували свого ближнього і жили в покорі до праведних принципів. (Єзек. 33:11; Мих 6:8) Крім цього, Бог так дбає і показує таку незаслужену ласку, що воскресить людей Содому і дасть їм нагоду навчитися і навернутися до життя, так як Його Син говорив.— Луки 10:11, 12; Мат. 11:24.
Бог цікавиться землею, як домом людства
Через закони, яких Бог дав ізраїльському народові, Він показав, що дуже цікавиться Своїм творенням, землею. Ці закони були на добро землі й людям та тваринам, що жили на ній. Наприклад, Він наказав, щоб кожний сьомий рік був рік відпочинку. Того року усі були вільні від сільського господарства, а навіть свійські тварини не вживалися в господарстві. Сьогодні, кожний землероб знає, що земля відновляє свою плодотворність, коли її не обробляється якийсь час.— 3 Мойс. 25:2—7.
Крім цього, кожний п’ятдесятий рік не був лише рік суботи (відпочинку), але також “Ювілейний” рік, в якому борги були скасовані. Усіх членів того народу, які через фінансові завернення, продали свою землю тепер верталися назад до неї, без боргу. Навіть тих ізраїльтянів, що пішли в рабство були звільнені. Що за далекосяжний та любий догляд! Так довго як народ дотримував ці закони, то у них ніколи не було економічної кризи, яку так багато країн сьогодні зустрічають.— 3 Мойс. 25:8—19.
Проблиск надходячого уряду для всієї землі
Надхнений апостол пише в Римлян 15:4: “А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію”. Та надія зосереджується навколо праведного надходячого уряда, яким Бог має намір відновити людство і цю землю до повної гармонії з Ним. Так як той самий апостол показує, закони, яких Бог дав через Свій уряд стародавньому Ізраїлю були “тінь добрих майбутніх речей”, проблиски користей небесного уряду через який Бог постачить програму на вічне благословенство всіх, що сердечно люблять праведність. (Євр. 10:1) Тому ми читаємо в Біблії в Ефесян 1:9, 10: “Об’явивши нам таємницю волі Своєї за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі, для урядження виповнення часів, щоб усе об’єднати в Христі, що на небі, і що на землі”.
Так, щоб звільнити людство від успадкованого гріха, недосконалости та смерти, яка прийшла від нашого першого батька Адама, і щоб задовольнити Своїм власним вищим рівням правосуддя, Бог послав Свого Власного Сина пожертвувати Своє життя і відкупити нас від цього поневоленого стану. (Рим. 3:23—26) Так як каже Римлян 5:7, 8: “Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти. А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас”.
На протязі майже шість тисяч років людство вже трудиться і бориться. Але Біблія показує, що той великий суботній день відпочинку для землі та її мешканців уже наближився. Біблія каже нам, що в Єгови ‘тисяча років є немов один день’. (2 Пет. 3:8) І Його Слово передсказує тисячу років довгий день відпочинку від страждання, війн, злочину голоду і несправедливости під царським володінням Його Сина. Так, це буде Ювілей тисячу років довгий, коли підданці царства визволяться від гріха, недосконалости, хвороб і смерти і зможуть увійти в давно-очікувану та “славетну свободу дітей Божих”.— Рим. 8:19—21; Євр. 4:9, 11; Об. 20:6.
Тоді, так як є передсказано: “Вчинить Господь [Єгова] Саваот . . . ростину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих”. (Іс. 25:6) Тоді сповнеться у всесвітньому масштабі, що “не вчинять лихого та шкоди не зроблять . . . бо земля буде повна пізнання Господнього [Єгови] так, як море вода покриває!”— Іс. 11:9.
Може найсильніший приклад, що Бог сьогодні дбає можна бачити в тих, що цілковито вірять в Його обітниці такого праведного уряду. Вони дають видимий доказ того, що Боже Слово може зробити в людях зміну в їхньому життю через надію, яку воно дає.
Мільйони людей сьогодні виступають по стороні царства Бога Єгови, як дійсну і єдину надію для людства. Вони знаходяться в більше як 200 країнах і морських островах. Вони представляють дуже багато національностей, мов, рас і людей різного походження. Однак вони всі є з’єднані, не є розділені політикою, сектантством, комерційною конкуренцією, суспільними різницями або расовим упередженням. Вони втішаються правдивим миром та свободою від боротьби і товаришують разом у правдивім братерстві. Вони зустрічають такі самі проблеми щоденного життя, як усі інші особи з подібними вспадкованими недосконалостями; однак, вони знаходять, що коли застосовують мудрі принципи з Біблії, то це помагає їм розв’язувати свої проблеми і знаходити дійсну радість у житті. Вони називаються християнські Свідки Єгови, тому що дають свідчення про їхню віру в Бога Єгову та Його наміри та догляд людства.— Іс. 43:10, 11.
Правда вони дуже страждають від диктаторів та сильних релігійних організацій по багатьох країнах. Але вони знають чому таке переслідування приходить на них і вважають це за привілей показувати їхню незламну вірність до правильних рівнів Божого Слова та Божого суверенітету. Вони вірять, так як надхнений учень Яків, який написав: “Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь [Єгова] обіцяв тим, хто любить Його”.— Якова 1:12.
Через любов до ближнього вони рискують ув’язнення, деколи ще гірше, коли приносять іншим надію, яку самі знайшли через добру новину Божого царства. Вони знають, що Бог цікавиться людством, що “Він не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття”, і вони так само стараються цікавитися людьми.— 2 Пет. 3:9.
Ніхто не може заперечити, що Бог дбає про людство; докази можна скрізь бачити. Можна бачити багато доказів із землі і її забезпечення для життя, які не лише є цікаві, але нагороджуючі, також у нашому власному тілі з його чудовими рисами.
Але, найбільший доказ Його догляду маємо в Божому Слові — в його поясненню причин через які людство страждає, його відкриттю Божих вчинків із Своїм створінням і через Його незмінний намір розв’язати всю шкоду, яку наробив духовний і людський бунт проти Його суверенітету, у змінах, яких воно тепер може творити у житті людей, в надії, яку воно подає у воскресенні мертвих.
Бог дбає. Але заходить питання, Чи ми дбаємо? Ми можемо говорити, що дбаємо, але, що доказує чи це є дійсно так?