Багато вибирають розвід — чому?

У НЕДАВНІХ роках дивна хвороба дуже швидко поширювалася по різних країнах. Джерела новин називають її “Розводова Епідемія”, “Розводова Гарячка”, “Розкольна Гарячка”.

У Сполучених Штатах згідно обчислень через Народній Центр Статистик в справах Здоров’я, то від 1965 до 1973 р число одружень збільшилося на 26 процентів. Проте, розводи, збільшилися від 470.000 у 1965 до 913.000 у 1973 р., 90 процентів збільшення. Минулого року було 970.000 розводів. Передрікають, що до кінця 1975 р. буде більше як мільйон розводів у Сполучених Штатах. Це значить, що є один розвід на майже кожних двоє одружень.

Ця “розводова епідемія” не обмежується лише до Сполучених Штатів. Так як каже Ореґон Journal при закінченні 1973 р., за урядовими рахунками, в Єгипті було два розводи на кожне одруження в 1970 р. Офіціальні цифри з Росії, так як показує звіт Спільної Преси, показують, що “одна з кожних чотирьох пар розводяться, але вірять, що норма дійсно є один розвід на троє одружень”. По інших країнах, як-от Італія, Португалія і Швеція, законодавча влада зробила закони через які можна тепер багато легше розводитися.

У Португалії тепер дозволяють розвід

27-го травня 1975 р., Португалія видала новий закон про розвід. Перший раз за тридцять п’ять років, особи, що дружилися в Римо-Католицькій Церкві тепер можуть розводитися в Португалії.

У 1940 р. португальський уряд підписав конкордат із Ватиканом в якому уряд погодився вставити в його закон пункт забороняти розвід одруженим особам в Католицькій Церкві. Наслідком цього появився параграф 1790 Цивільного Закону, який заявив, що розводом “неможливо розпускати католицькі подружжя після 1-го серпня 1940 р.”

Через цей закон люди, що дружилися в Католицькій Церкві, не могли розводитися навіть коли їхні дружини або чоловіки чинили перелюб або вели статеві зносини з кимось іншим. Але, замість тримати одружені пари разом, Параграф закону 1790 загнав тисячі одружених португальців у незаконні споріднення з особами, що не були їхніми одруженими партнерами. Ясно, що наслідки такого розпорядку не були добрі. Передусім, діти, що родилися з такого незаконного споріднення не були законні.

Новий закон на розводи, Чис. 261/75 скасував параграф 1790 Цивільного Закону, про якого ми вище згадали. Згідно з цим, “відтоді можна було розпускати католицькі подружжя по цивільних судах, за такими самими умовами і на таких самих основах, як розпускається цивільне подружжя”.

Деякі причини чому

Одна важна причина чому так дуже багато людей спішаться до суду розводитися є, що подружжя можна дуже легко розпустити. Деякі частини Сполучених Штат мають “не-провина” розпорядок. Це значить, що коли пара настоює, що їхні незгоди вже є “непримиренні”, то таке подружжя можна скоро розпустити. Коли в Каліфорнії внесли такий закон, то розводи збільшилися на 25 процентів. Коли у Британії полегшили закони про розвід, то лише за два з половиною років розводи більше як подвоїлися.

Португальський новий закон є дуже ліберальний у тому відношенні, що дозволяє розвід — не лише з причини перелюбу — але навіть коли чоловік і його дружина лише погодяться розійтися. Параграф 1778 португальського Цивільного Закона тепер заявляє, що коли подружені вже не живуть разом більше, як п’ять років, то це становить підставу на розвід. Цікаво, також, зауважити, що параграф 1793, який дозволяє комусь перемінити законну розлуку у розвід, дозволяє робити це коли хтось лише подасть звичайне написане прохання до суду.

Також, чи ви звернули увагу як по багатьох місцях тепер легко дружитися? Тому то тисячі недолітків поспішно дружилися, але розчаровувалися, коли їх лише зустріли відповідальності, яких вони не були готові приймати. Багато розв’язують свої проблеми розводом у суді.

Змінений погляд на моралі у недавніх роках, також є головний чинник чому розвід так збільшився. Колись люди вірили, що позашлюбні статеві зносини нарушували Божий закон. Сьогодні, проте, збільшаюче число осіб не соромляться чинити перелюб.

Інші причини через які багато розводяться, є статеве незадоволення, незадоволення емоційних потреб, постійні сварки, проблеми з тестями і через фізичне зловживання. Часами розвід можна споріднити з причиною через яку люди дружилися. Автор Сидні Й. Гарис зауважує:

“Багато молодих дружаться через негативні причини, замість позитивних — а негативні причини не можуть втримати ніяке споріднення разом. . . . Наприклад, більшість пар дружаться через щось замість у щось. Вони дружаться тому, що почувають себе самотніми, зі страху, через розпач, погане домашнє життя, через матеріальні причини тому що не почуваються безпечними. Замість уходити в щось, вони втікають від чогось. Багато втікають від власного почуття відокремлення або відчуження”.

Чи ви думаєте незабаром дружитися? Чи ви вже добре застановилися над причинами чому хочете брати такий крок, і чи ви є певні, що зможете понести свої відповідальності подружжя і відповідальности батька чи матері?

Перед рішенням дружитися, то було б добре серйозно обговорити справу з вашою майбутньою дружиною або чоловіком і шукати поради і керівництва у людей, що вже давно є щасливо одружені. Писання заохочують, щоб наперед добре обдумати справу, кажучи: “Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапливий — на збиток”.— Прип. 21:5.

Часто, проте, розвід походить із причин, яких не завжди легко пізнати. А як це?

Брак взаємної комунікації чи зв’язку

Одна дружина вчителя пояснює чому її життя стало дуже порожнє:

“Світ [мого чоловіка] починається і кінчається у вищій школі, і хоч я цікавлюся його роботою і хочу брати участь з ним у всьому, то знайшла, що після народження нашої другої доньки відчула велику потребу розмовляти з іншими дорослими. . . . Певно, що коли ми кохаємося, то я почуваюся дуже близько до [мого чоловіка], але іншим часом, відчуваю, що його думки є в книжці, або в класі й що я є лише живою декорацією або прикрасою в хаті”.

Основна проблема в цій родині є — брак дискусії. Ця проблема знаходиться на самому вершку причин через які заходять подружні проблеми. Коли люди перестануть мати взаємний зв’язок то негайно виринають такі проблеми як, чи мати більше дітей й як їх виховувати. І згідно дослідженням, яке провів Mc’Call’s журнал, ключ до замішання, яке заходить через грошові справи є великий брак дискусії між одруженими особами, коли справа про гроші заходить. Принцип у Приповістці 15:22 є дійсно правдивий у подружжі: “Ламаються задуми з браку поради”.

Дискусія дружини з чоловіком не значить лише говорити про домашні справи. Подумайте про ваше перше залицяння, початки вашого кохання. Чи ж ви стало не запевняли один одного про вашу любов, оцінення і потреби один одного? Які значні такі “солодкі розмови, запевнення” тоді були!

Але, що стається після весілля? У багатьох випадках одружені цілком перестають мати тісний взаємний зв’язок або проявляти свою любов. З цього можуть приходити дуже погані наслідки, так як зауважує стаття в Нью-Йоркському Sunday News: “Загальна думка є, що невірний чоловік має надмірні статеві потреби. Але це неправда. Прохолодження любови вдома, замість похіть, заганяє багато чоловіків у невірство”. Те саме можна сказати про жінок, коли чоловіки не показують їм відповідної любови.

Але може бути, що проблеми в подружжі походять з ще більш основної причини. А з якої?

“Усі хочуть більше”

Чи ви звернули увагу як у сучасному мисленню кладеться наголос на себе? “Подружжя завмирають”, зауважує Еріка Абіл у журналі Нью-Йорк, “тому що особи вимагають досконале споріднення. Ніхто не хоче залагоджувати або давати — усі хочуть мати більше. Вимагання за “більшим” переважно походить із психотерапії. . . . На жаль для подружжя, ‘більше’ часто значить більше для мене, ніж для нас. І дружина може мати цілком інакше поняття про ‘більше’ ніж її чоловік”. Погоджуючися з цим маємо слова Йосипа Епстайна, автор книжки Розвівся в Америці (в анг. мові) (1974):

“Терапія є нова релігія і терапія є я сам . . . як це мені вийде? Нова доба психології наказує вам доглядати себе Першого. Звертання так багато уваги на себе є дуже шкідливе для подружжя”.

Сучасний наголос на себе самого доводить багато наівних одружених осіб думати, що вони не мають основного особистого задоволення. Їхні відповідальності на роботі чи вдома робляться “нудними”. Тоді виринає вимога більшого задоволення в статевому спорідненню, “більшого сповнення у всьому”. А що стається, коли ці вимоги не задовольняться?

Кажуть, що піти до суду за розводом треба багато відваги. “Для багатьох людей”, пояснює дописувач до журнала Атлантик, “розвід є немов приналежне, до доктора філософії, точка росту і самоперегляду, та зміни, показуючи носа на подружжя”.

Чи розвід буде “точка росту” для вас? Або, чи є який кращий спосіб діяння з вашими подружніми проблемами?