Потреба фінансового забезпечення

ВСІ люди хочуть фінансового забезпечення, без різниці, якого віку вони можуть бути. Але особливо коли люди постаріються, то потреба фінансового забезпечення збільшується. Вони досягають точки життя, коли мусять менше працювати, або навіть цілком відступити від праці. Але вони однак хочуть жити досить вигідно і з повагою.

Щоб допомогти старшим та іншим, багато країн кругом світу мають системи “соціального забезпечення”. Переважно це є плани постачати такі користі, як пенсію для старших осіб, дохід для інвалідів або безробітним, і лікарський догляд для тих, що не можуть постачати його.

Одна з найбільших систем соціального забезпечення є в Сполучених Штатах. Тому що та країна є головною основою економії Західного світу, то те, що стається з її соціальними і фінансовими справами є великим зацікавленням усіх інших країн.

Люди кругом світу можуть сподіватися, що Сполучені Штати, з їхніми всіма природними багатствами будуть мати відповідну систему доглядати осіб у потребі. Між цим буде добре забезпечення для старших, які вже відступили від тяжкої праці продовж цілого свого життя.

Проте, чи це дійсно так? Багато авторитетів тепер говорять, Ні. Вони заявляють, що там являються серйозні і збільшаючі проблеми і багато журби над соціальною системою забезпечення.

Основні проблеми

Є дві основні проблеми з соціальним забезпеченням: (1) Як платити за збільшаючий кошт для збільшаючого числа осіб, яким належиться допомога; (2) Факт, що саме в собі це забезпечення не постачає досить забезпеки для багатьох, а особливо для старших.

Деякі економісти говорять, що ці проблеми не є дуже великі. Але інші кажуть, що дійсно є “стривожені” зростаючими труднощами. Заголовок у газеті з Детройт запитав: “Соціальне забезпечення тепер сталося обманом?” Стаття піддає думку, що це так.

Перша велика проблема, як оплачувати цю програму тепер стається ясніша. Ясно є, що теперішні способи сплачувати допомогу є недостатні. Таким чином, U.S. News & World Report писав:

“Величезна система соціального забезпечення для старших, їхніх утриманців та тих, що залишаються живими, і інвалідів є в дуже серйозному клопоті. . .

“Попросто сказати, проблема є в тому, що видатки на допомогу є більші від доходів”.

Це видання також зауважило, що до початку 1980-го десятиліття “головна частина системи, що забезпечує відставлених від праці і тих, що залишаються живими збанкрутує”. Подібно Американський Інститут для Економічного Дослідження сказав: “Акт Соціального Забезпечення став немов годинна бомба, що відцокує короткі роки до фінансового нещастя”.

Відносно інших головних проблем, багато осіб мають сильне відчуття, що користі не постачають достатнє “забезпечення”. А особливо старші так почуваються. І сумний факт є, що в Сполучених Штатах, так як по кількох інших країнах з подібними програмами, найбільша група людей живучи у бідності є старші!

Поміч

Тут не говориться, що в таких урядових програмах нема добрих рис. Певно, що старші, хворі, безробітні та каліки оціняють яку-небудь фінансову поміч.

Не дуже давно тому цілком не було такої урядової допомоги. Лише в цьому столітті, в дійсності, в кількох минулих десятиліттях, багато країн почали давати старшим та іншим у потребі грошову поміч. Одначе, колись багато суспільств жили по фермах і жили зі землі. Родини переважно доглядали своїх власних старших, а приятелі помагали їм.

Але з приходом індустріальної доби, мільйони робітників почали покидати сільське господарство і заповнили міста, де були фабрики. А особливо так сталося в Європі і Північній Америці. По містах родини і родичі не жили так близько, як колись. Дружбу було тяжко розвивати. Отже родичі і приятелі не могли доглядати потреб старших так, як було, коли вони жили в ближчій єдності по селах.

Але коли індустріальні робітники зростали силою, то вони могли торгуватися за більшими користями. Поступово уряди були притиснені помагати їм.

Між першими індустріальними країнами почати розпорядок соціальної допомоги була Німеччина. У 1883 р. там розпочали страхування для нещасних випадків, а наступного року для здоров’я. У 1891 р. розпочали соціальне забезпечення.

Після Великої Депресії під час 1930-го десятиліття прийшла ще більша вимога для урядової помочі. Тоді мільйони людей втратили працю по всіх індустріальних країнах. Наприклад, книжка Social Security in Canada говорить про ту країну: “Через широке безробіття під час депресії в 1930-му десятилітті, треба було розвити кілька засобів, щоб давати безробітним допомоги”.

У Сполучених Штатах, президент Френклин Д. Рузвельт підписав Акт Соціальної Допомоги і зробив його законом у 1935 р. Спочатку, допомоги постачали лише тим, що переставали працювати. Пізніше, поширили допомогу тим, що залишалися вдовими. Тоді у програмі помістили калік і безробітних.

У 1975 р. більше як тридцять мільйон особистих американців регулярно діставали місячну грошову допомогу від уряду за провізіями у законі для старих, калік і вдових. Більше як десять мільйон безробітних діставали страхову допомогу у недавніх роках, а мільйонам помагали сплачувати лікарські витрати, доглядати дітей та давали допомогу з інших причин.

Але, у більшости країнах найбільше грошей виплачують давати соціальної допомоги старшим, що вже відступили від праці. Переважно пенсію дається тим, що є шістдесят п’ять років, а тим, що вибирають відступати від праці коли їм є шістдесят два роки, в Сполучених Штатах, наприклад, дають меншої пенсії.

А як сплачується такий великий кошт соціального забезпечення? Які є користі? Чи пенсія є достатня для нормального життя? І чи американська система справді має клопіт?