Подивімся на ‘Пана Мера Черепаху’
Від “Пробудись!” кореспондента в Костаріка
ЩО ВИ знаєте про ‘Пана Мера Черепаху’? В дійсності немає роду черепах, щоб називалася так. Але в Англії традиційний бенкет Лорда Мера завжди починався мискою супу з зеленої черепахи, і відтоді почали пристосовувати те ім’я до зеленої черепахи Караїбського моря.
Можливо ви вже колись їли суп з черепах, яку приготовляють із желатини, що знаходиться під шкаралупою зеленої черепахи. У Західній Німеччині, Сполучених Штатах та інших багатих країнах світу, такий суп є делікатес. Але, тому що ця зелена черепаха є джерелом такого делікатесу і тому, що вона постачає м’ясо багате на протеїну, то вона вже майже цілком є загрожена зникненням. Ходіть і застановіться над цікавим життям цього створіння. Переважно тут у Костаріка є багато нагод зробити цього.
На протязі століть яйця зеленої черепахи і її смачне м’ясо постачало харч багатьом людям. Але коли іспанці прибули до Америки, то почали ловити цю черепашку у великому масштабі. Так як каже один спеціаліст морських черепах зоолог Арчі Карр, “більше від якого-небудь діетичного фактора, зелена черепаха помогла розвити дільницю Караїбського моря”. Кажуть, що в першому столітті по приході іспанців більше як 75 процентів місць для розмноження цієї черепахи були винищені. Тепер єдине таке велике місце розмноження зеленої черепахи на Караїбському морі знаходиться в Костаріка.
Донедавна в Костаріка люди ловили ці черепахи нерозбірливо. Тоді уряд, пізнавши небезпеки цілковитого зникнення, ухвалив закон забороняючи ловити черепахи або збирати їхні яйця по берегах. Це не було перше зусилля, яким старалися припинити таке пустотливе знищення. Ще в 1620 р. Асамблея Бермуди ухвалила закон хоронити “таку гарну рибу”. Цей закон забороняв убивати малі черепахи по або біля берегів цих островів. Порушників цього закону карали вимагаючи від них п’ятнадцять фунтів (5.8 кіло) тютюну, половина з якого уживали публічно, а другу половину давали донощикові.
Відвідуючи Тортуґуеро
Зелена черепаха (Челонія мудас) плодиться по берегах Атлантичного океану в Костаріка, місцевість, яка тягнеться двадцять миль (32 кілометрів) називаючись Тортуґуеро. Від липня до жовтня, зелені черепахи з усіх Караїбських островів і моря збігаються до цього самотнього місця плодитися. В дійсності черепахи зносяться далеко від берега де людина дуже рідко бачить їх. Після того самиця рискує своїм життям ховати свої яйця в теплий пісок, який буде вигрівати їх. Кожних двох тижнів самиця може повторяти цю небезпечну місію аж до сім разів в сезоні.
Я вирішив, що найкраще міг би описати цю сцену, коли перше побачу її сам. Я прибув до берега Тортуґуеро човном, коли вже смеркалося. При допомозі ручного електричного ліхтаря я вибирав шлях через галуззя та інші перепони, яких вода позносила. Після п’ятнадцять хвилин ходу я побачив дві стежки коло два фути (.6 метрів) одна від одної. Мені серце забилося. Чи це може бути стежка черепахи шукаючої місця на свої яйця? Я вирішив послідити і вона довела мене до черепахи наполовину зануреної в піску. Вона справді була велика, але я повинен був сподіватися цього, тому що дозріла зелена черепаха може важити так багато, як 250 фунтів (113 кіло).
Але, я знайшов, що не був сам у цьому місці. Там було троє поліцаїв з рушницями, які охороняли черепах від мисливців. Коли я сказав їм, що хотів лише зняти кілька фотографій, то вони були дуже співпрацюючі. Голоси і світло від ліхтаря та камера не перешкоджали черепасі, як вона потаємно копала свою яму. Вона застромлювала ноги в пісок і швидким рухом викидала його з ями.
Коли вона вже не могла глибше вкопуватися, то вона почала нести яйця. Вони падали у гніздо немов пінг-понґ м’ячики двоє або троє нараз. Після того, як черепаха знесла коло сто яєць, вона тоді почала засипати яму і ховати сліди своєї стежки різними рухами свого тіла. Нас, спостерігачів це дуже дивувало.
Десь тепер прибуло кілька малих хлопців із села. Вони помагають владам зберігати черепахи, і їм платять три колоні (коло 35 центів) за кожну черепаху, яку вони перевернуть догориногами. Це не шкодить черепахам, і рано їм причіплять металевий ярлик і впустять у море. Ці ярлики помагають досліджувати мандрівки черепахів і місця по яких вони харчуються. Тієї ночі я бачив коло вісім черепах у різних ступнях несення яєць.
Майбутні небезпеки
Сто яєць виглядає досить багато для одної черепахи. Але правдоподібно менше як одна з кожної тисячі молодих черепашок залишаються живими. Якщо пісок є замокрий або засухий, то яйця можуть бути атаковані бактеріями. Також, багато людей дуже крадуть яйця, тому що з них виробляють смачну боса або приправу, яку дають із напитками по місцевих барах. Інкубаційний період або час вигрівання яйця є два місяці. Тоді маленькі черепашенята вживають свої гострі дзюбки розбивати шкаралупу яйця. Тоді треба видертися з піску. Тут вони всі працюють разом. Отжі ті, що перше вилуплюються чекають на своїх братів і сестер, щоб вони вилупилися і щоб їхня шкаралупка на спині затверділа, В одному дослідженні заховали двадцять двоє яєць по окремих місцях. З цих лише шість маленьких черепашеняток видерлося з піску.
Але, як же група з сотки або й більше видрапаються з піску? Як маленькі черепахи вириваються з яєць, то це збільшає місце в гнізді. Місце, якого займають черепашки і покрушена шкаралупа яєць є менше від місця, якого займали яйця. Коли всі повилізають із шкаралупи і коли обставини є саме добрі, то молоденькі черепашки починають бити їх маленькими лапками. Ті, що є на верху ламають верх, ті, що по боках підкопують стіни, а черепашенята, що на споді затискають пісок у підлогу. Таким чином вони масою виходять на верх.
Ці маленькі тварини, що важать лише коло три унції (85 грамів), тепер мусять спішитися до моря. Інстинктивно їхні маленькі ноги ведуть їх в океан, якого вони ніколи не бачили, якнайшвидше. У повітрі, часами чекають чорні грифи шукаючи нагоди спуститися і пожерти їх. Собаки та інші тварини також відбирають свої жертви. Отже, хоч море може бути близенько, то не всі черепашенята можуть досягти його. Коли маленькій черепашці вдасться пережити цей небезпечний час, то вона може жити більше, як сто років.
Дуже мало є знано про те, що стається з маленькими черепашенятами, коли вони входять в океан. Коли молоденьких випускають у резервуари в полоні, то вони переважно плавають без перестанку коло десять днів навіть не зупиняються, щоб поїсти. Отже в океані вони за той час можуть відплисти сотки миль від берега. Після коло шість років життя в океані, самиця вертається до того самого берега нести яйця, так як її матір робила.
Їхня здібність мореплавства
Хоч ми дуже мало знаємо про те, що стається з маленькими черепашенятами, коли вони входять у воду, то ми можемо бути певні, що вони не заблудять. Так як пояснюють натуралісти, вони є конкурентами голубів, бджіл або логосі у здібності вертатися назад до свого дому. Деяких самиць назначали металевими ярликами в Костаріка і більше як рік пізніше ловили їх коло 1.400 миль від Костаріка. Одначе, дослідження доказують, що вони завжди вертаються до того самого берега нести свої яйця, можливо кілька сот ярдів (183 метрів) від місця де вони самі родилися. Так, як показує твір Природна Історія Морських Черепах (в анг. мові), жодна черепаха, яку позначили в Тортуґуеро, не плодилася в іншому місці.
А як черепаха може вертатися до того самого берега, коли вже подорожувала тисячі миль в океані? Є багато пропонованих теорій, але досі ще немає задовольняючої відповіді. Подумайте про деякі з можливих відповідей до цієї чудової таємниці.
Місцева легенда говорить, що це Серро Тортуґуеро провадить черепахи. Це є гора з вулканічного каміння, на північному кінчику берега де черепахи плодяться. Ця гора є п’ятсот футів (152 метрів) висока і покрита тропічною рослиною. Але морські черепахи не бачать добре, коли виходять із води, і багато черепах, які вертаються нести яйця на цьому двадцять миль довгому березі, не бачать цієї гори.
Інша теорія пропонує, що зелені черепахи знаходять свої місця по зорях небесній навігації. Вони мусіли б мати надзвичайну та складну здібність читати карти. Одначе, тому що вони не бачать добре коли вистромлюють голови з води, представляє проблему цій можливій теорії.
Професор зоології, який вже багато років досліджує зелені черепахи по берегах Костаріка здогадується, що вони “нюхом” вертаються до того самого берега. Подумайте! Як це можливо? Чи хімікальний склад піску або підземної води в цій околиці поміщають щось по чому черепахи можуть пізнавати їх? Коли так, то як це, що вони завжди вертаються назад до морського “пасовиська” сотки миль далеко? Цей спеціаліст зелених черепах робить такий висновок: “В дійсності ми зробили дуже малий поступ у поясненні мореплавства черепах, або як вони можуть пізнавати місця по яких родилися”.
Майбутність наших черепах
Незважаючи на закони, якими забороняють пустотливе винищення цих чудових створінь, то їхня численність постійно зменшується. Цей рід є загрожений цілковитим знищенням. Деякі мисливці ще нехтують закон, тому що трудно пильнувати таку довжину відокремлених берегів. Часто мисливці не беруть цілої тварини, але лише вирізують желатину і лишають решта м’яса. Коли вона висушиться, то може важити менше як п’ять фунтів (2.2 кіло). Однак, через великий попит, то браконьєри таки заробляють багато грошей і не мусять робити чесної праці.
Історичні записи, які знаходять у суднових журналах показують, що колись існували інші місця по яких черепахи плодилися, Караїбська Корпорація Збереження зорганізувала групу “Зелена Черепаха” з наміром збільшити населення черепах у надії знову відновити ці колишні місця по яких вони плодилися. Сотки тисяч черепах у полоні, виводили і перевозили до місць по яких вони колись множилися в надії, що самиці будуть вертатися туди нести свої яйця. Але цей проєкт покинули, тому що не було жодного збільшення в населенні черепах і нових місць для них плодитися не було засновано.
Крім цього, деякі країни у водах яких ці черепахи перебувають не співпрацювали з цим зусиллям зберігати цей зменшаючий рід. Цих черепах безжалісно вибивають по водах де вони харчуються, ловлять гарпунами або сітами, коли вони виходять за повітрям. Чи люди продовжатимуть використовувати цих цікавих створінь, аж поки вони, так як додо птах і поштовий голуб, цілком не зникнуть? Наші надії є, що так не станеться, бо ці зелені черепахи доказують правду слідуючої заяви на хвалу їхнього Творця:
“Які то численні діла Твої, Господи [Єгово], Ти мудро вчинив їх усіх. . . . Ось море велике й розлогошироке, там повзаюче, й числа їм немає, звірина мала та велика. . . . Хай ділами Своїми радіє Господь [Єгова]”.— Пс. 103 [104]:24, 25, 31.