Як так зване Християнство запозичає від Платона

“ТОЖ ідіть, і робіть учнів із людей всіх народів, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я наказав вам”. (Мат. 28:19, 20: Загальна Бібліяa) Християни бажають зрозуміти те доручення Ісуса Христа з наміром виповнити його.

Щоб зробити так, то треба розуміти споріднення Бога Отця з Його Сином, Ісусом Христом. Але це споріднення дуже бентежить деяких людей. А як це?

Коли особи читають Християнське Грецьке Писання, то знаходять вірші, які представляють Ісуса в дуже високій позиції. Наприклад, апостол Іван каже, що Ісус є “Слово”, або промовець для Бога, пишучи: “На початку було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було Бог. На початку воно було з Богом, усе було створене через Нього, і без Нього нічого не було зроблено”. (Ів. 1:1⁠—⁠3, НС) Ісус Сам сказав: “Я й Отець,⁠— Ми одне”. (Ів. 10:30) Апостол Павло писав про Ісуса: “Бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества”.⁠— Кол. 2:9.

З другого боку, є місця де Біблія каже, що Ісус кориться Богові Отцю. Наприклад, читаємо: “Ісус сказав їм: ‘⁠Поправді, поправді, кажу вам: Син не може нічого робити Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець”. (Ів. 5:19) “Отче, коли хочеш, візьми цю чашу від Мене: та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля”. (Луки 22:42) “Отець більший за Мене”. (Ів. 14:28) “Ісус же йому відказав: ‘⁠Чого звеш Мене добрим? Ніхто не є добрий, крім Бога Самого⁠’”.⁠— Марка 10:18.

Заявляючи, що Ісус є “Вічний,” “Всемогутній”

Незадовго по смерті дванадцятьох апостолів Ісуса Христа, почалися гарячі дебати про натуру і споріднення між Отцем, Сином і святим духом. Зусилля залагодити такі питання довели до творення серій “віровчень”, або заяв віри, які нарешті створили доктрину про Трійцю так званого Християнства. Чи ви вірите в Трійцю? Ви можливо завжди думали, що вона походить із Біблії. Але, чи ви знаєте, що та доктрина дійсно вчить? “Віровчення Атаназія пояснює її в цей спосіб:

“Ми поклоняємося одному Богові в Трійці, а Трійку в Єдності; не змішуємо осіб, ані розділюємо сутність. Бо є одна особа в Отці, інша в Синові, і ще інша в Святому Духові. Але Божество Отця, Сина і Святого Духа є одно; слава однакова, величність співвічна. . . . Отець є вічний, Син є Вічний, і Святий Дух є вічний. . . . Так само Отець є всемогутній, Син є всемогутній, і Святий Дух є всемогутній. Однак, нема троє всемогутніх, але один. Отже Отець є Бог, Син є Бог, і Святий Дух є Бог. Однак, нема троє богів, але один Бог. . . . І в цій Трійці жоден не є передній і жоден не є задній; жоден не є більший або менший від іншого. Але всі три особи є співвічні, й рівні”.

Але, що робити з такими писаннями, які показують, що Ісус є підкорений Богові? Вищезгадане “віровчення” позбулося цієї суперечности кажучи, що одночасно Ісус був “досконалий Бог” і “досконалий чоловік” в той самий час. Ми читаємо: “Бо правильна віра є, що ми віримо і визнаємо, що наш Господь Ісус Христос, Син Божий, є Бог і чоловік. . . . Досконалий Бог і досконалий чоловік. . . Рівний Отцю, бо дотикає його Божество, і нижчий від Бога, бо дотикає його мужність. Без різниці, хто він є, Бог, чи чоловік, то немає двох, але один Христос”.

Чи ви так само вірите про Бога й їсуса Христа? Ви можливо питаєте: Як Ісус Христос може бути “Сином” Божим: коли Він існував так довго, як Його Отець? Як Ісус може бути тілесний й однак божественний, “співрівний” і одночасно “нижчий” від Бога? Якщо “Отець є всемогутній, Син є всемогутній, і Святий Дух є всемогутній”, то чи може бути лише “один всемогутній”?

Чи ви знали, що надхнені Писання ніколи не згадують слова “трійця”? І вони ніде не кажуть, що Ісус є рівний і співвічний з Богом. Звідки, тоді, така думка почалася?

Роля грецької філософії

Енциклопедія Британіка (в анг. мові) (1976 видання) каже: “Десь посередині другого століття [тобто, перших сто років] по Хр., християни, які були трохи обізнані з грецькою філософією почали відчувати потребу висловлювати їхню віру її висловами, для власного розумового задоволення і щоб навертати освічених поган. Філософія Платонізм була найкраще придатна для цієї цілі”.

“Платонізм” значить звертатися до науки грецького філософа Платона, який народився коло 428 р. перед З.Д. або перед Христом. Показуючи єдність між наукою про Трійцю, а філософією Платона, Нова Шаф-Герзоґ Енциклопедія Релігійного Знання (в анг. мові) каже:

“Багато ранніх християнів знаходили дивну привабливість у доктринах Платона, і вживали їх за знаряддя обороняти і поширювати Християнство або виливати християнські правди в Платонській формі. Доктрини про Лоґоса [грецьке на “Слово”] і Трійцю дістали свою форму від грецьких Отців, які, якщо не вчилися по школах, були прямо або непрямо, під впливом Платонської філософії, а особливо в її жидівській-Александрійській формі”.

А як “ранні християни” користали з філософії Платона, коли складали доктрину про Трійцю? Ану давайте коротко застановимося над наукою цього грецького філософа.

Від “Деміюрдж” до поганського “Лоґос”

За вченням Платона, то всі речі, які люди можуть бачити і відчувати є наслідки вічного “поняття” або “форм” відбитих на матерії. Так як гарна скульптура представляє ідею скульптора на камні, то Платон вірив, що цілий фізичний всесвіт походить із впливу “світу ідей” над матерією. Та найвища “ідея” кажуть було “Добро”, якого Платон часами єднав із Богом.

Особливого зацікавлення є Платонова віра про створення світу. С. І. Фрост пише в Основні Науки Великих Філософів (в анг. мові):

“В одному з славних Творів Платона Тімаюс, він розказує нам як світ нашого почуття був створений. Був ‘⁠архітектор⁠’, ‘⁠Деміюрдж⁠’, який з’єднав разом досконалий світ з матерією, так як скульптор єднає свою ідею з мармуром, щоб виробити статую. Цей “Деміюрдж” мав досконалі ідеї про все, і він мав велику масу матерії. Платон ніколи не каже нам звідки ці ідеї ‘⁠Деміюрджа⁠’, або матерія появилися. Вони існували, коли все почалося. Коли ‘⁠Деміюрдж⁠’ приводив ідею в дотик із матерією, то річ творилася”.

Жидівський філософ, що називається Філо, який народився між 15, а 10 р. перед З.Д., завів цю теорію в дотик із Біблією. Але те, що Платон називає “Деміюрдж” Філо називав “Лоґос”. Д-р Фрост пояснює:

“Філо вчив, що було багато сил, або духів, які розходилися від Бога так, як світло розходиться від лампи. Одна з цих сил, яку він називав ‘⁠Лоґос⁠’, була творцем світу. Цей Лоґос, він навчав, уживав матерію і творив все у всесвіті. Таким чином, Бог, через Лоґоса, створив усесвіт. Крім цього, усе у всесвіті відбиває ідеї, які були в розумі Бога. Це пригадує нам переконання Платона, що світ, якого ми відчуваємо нашими силами чуття, є відбиток ідей досконалого світу. І справді тут Філо старався приєднати філософію Платона до жидівської релігії”.

“Слово”, або Лоґос, так як Іван говорить про нього, проте, було інше від Філового. Іван описує, що “Слово” було особа, яка “сталася тілом”. (Ів. 1:14) Це не є так з Платоновим “Деміюрдж” або Філовим “Лоґос”.

Незважаючи на це, на початку Загальної Доби деякі особи переносили “Слову” з Іванової Євангелії характерні особливості “Деміюрджа” і “Лоґоса” про яких згадується в небіблійних творах Платона і Філо. Тому що поганський “Деміюрдж” або “Лоґос” очевидно завжди існував разом із всевишнім Богом, то сталося “правовірно” навчати, що Ісус був співвічний з Богом. Чи Біблія підтримує такий висновок?

Ісус і Бог — “Співвічні”?

Священики так званого Християнства часто наводять вірші з Писання, щоб доказувати, що Ісус не мав початку. Приклад цього маємо в Івана 8:57, 58, де ми читаємо: “А юдеї до Нього [Ісуса] сказали, ‘⁠Ти й п’ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?’ Ісус їм відказав, ‘⁠Поправді, поправді кажу вам, перш, ніж був Авраам,⁠— Я є’”.

Цей вірш нічого не говорить як довго Ісус існував перед Авраамом. Але прихильники науки Трійці розуміють, що він значить, що Ісус існував вічно. Відбиваючи цей погляд маємо слова одного коментатора: “Це важно зауважити різницю між двома дієсловами. Авраамове життя відбиває час, отже мало світський початок. Це значить, що Авраам почав існувати, або народився [genésthai, грецьке]. Ісусове життя було від вічности і є до вічности. Так маємо формулу для необмеженого, вічного існування, я є [egò eimí, грецьке]”.

Але з якого джерела походить таке переконання? Гейстінґова Енциклопедія Релігії й Етики (в анг. мові) пояснює: “Християнство перебрало від грецької філософії, і до якоїсь міри розвило незалежно, глибоке і плодотворне поняття про різницю між часом, а вічністю, і між ставатися, а бути. Це поняття перше висловив Парменідес, 500 р. перед Хр. . . . , ‘⁠а Платон роз’яснив його в подробицях у 390 р. перед Хр., особливо в його Phœdrus і Symposium”.

Біблія, одначе, ані разу не каже, що Ісус є співвічний з Богом. Хоч ми не знаємо як довго Ісус існував на небі перед тим ніж став чоловіком, то Біблія показує, що Він мав початок. Його називається “образ невидимого Бога, перш усякого творива” і “початок [грецьке, арке] Божого творива”.⁠— Кол. 1:15; Об. 3:14.

Восьмий розділ Приповісток уживає подібну мову, коли говорить про уособлену “мудрість”. Там, згідно перекладом грецького Септуагінт, мудрість говорить про себе, як “початок [arké] Його [Божих] доріг для Його творів” і каже, що існувала “перед тим ніж час почався, перед тим ніж Він створив землю”. (Прип. 8:22, 23, Беґстер) Чи це значить, що уособлена мудрість існувала вічно? Ні, бо двадцять другий вірш починається з тим, що мудрість говорить: “Господь зробив [грецьке, éktise, “створив”] мене”.

“Співрівний”⁠— ще одне запозичене від Платона

А що сказати про науку, що Ісус є рівний з Богом? Якщо ви читаєте лише Писання, то ніколи не прийдете до такого висновку. Хоч Біблія часами застосовує слово “бог” до Ісуса в Його передлюдському існуванні і після Його воскресення, то вона вживає такий самий вислів, коли говорить про створені ангели. Наприклад, Псальмоспівець сказав, що Бог створив людство “трошки нижче від богоподібних”. (Єврейське, елогім, “боги”; Септуагінт, “ангелів”.) — Пс. 8:6, НС.

Одначе, багато священиків стараються пояснювати писання, які застосовують вислів ”бог” до Ісуса і навчають, що Ісус є зовсім рівний з Богом. Це можна бачити з різних коментарів про Ісусові слова, “Я й Отець — Ми одне”. (Ів. 10:30) Наприклад, вчений Біблії Ц. Ф. Елікот заявляє: “Ці слова твердять єдність у силі і натурі Отця з Сином. . . . ‘⁠Син є з одної сутності з Отцем’”.

Подібно пояснюється слова апостола Павла, що “в Ньому (в Ісусі Христі) тілесно живе вся повнота Божества”. (Кол. 2:9) Славний коментатор Біблії И. А. Бенґел показує як прихильники Трійці розсуджують над цим віршом: “Цілковитість Божества, є в Христі: не лише Божественні риси: але сама Божественна природа; . . . немов вона була цілковита суть Божества, існує в Христі прямо і дійсно”.

Це пригадує нам вислів “Ніційського Віровчення” (325 р. З.Д.), яке заявляє, що Ісус є “правдивий Бог від правдивого Бога, породжений, а не створений, з одної суті з Отцем”. Згідно поясненням Нової Католицької Енциклопедії (в анг. мові) (1967 р.), вживаючи вислів “з одної суті [грецьке, гомооюсіос] з Отцем” намір Наради був “затвердити Його повну рівність із Отцем”.

Одначе, щоб розвити таку науку, так зване Християнство знову запозичило від Платона, цей раз у формі філософії називаючись “Ніоплатонізм”, або “Новий Платонізм”. “Християнська теологія”, зауважує Енциклопедія Британіка (в анг. мові), “взяла Ніоплатонську метафізику про сутність, як і доктрину про [суті, або природи], як відступний пункт для пояснювання споріднення ‘⁠Отця⁠’ з ‘⁠Сином⁠’.

Але, що Ісус мав на думці, коли Він сказав; “Я й Отець — Ми одне”? Й. Г. Бернард, Д.Д., пише в A Critical and Exegetical Commentary on the Gospel According to St. John:

“Єдність дружби, волі, а наміру між Отцем, а Сином часто становить тему Четвертої Євангелії . . . і тут її виразно і сильно висловлюється; але натискати на слова, щоб вони відбивали тотожність до ousia [грецьке слово на “матерію”, “суть”], значить вносити думки, які не існували між теологами за першого століття”.⁠— Порівняйте Івана 5:18, 19; 14:9, 23; 17:11, 22.

Наука, що Ісус є співрівний і співвічний з Богом не знаходить основи в надхненому Писанні. Від початку до кінця бачимо доказ, що так зване Християнство запозичило від грецького філософа Платона.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 12]

Бажаючи навернути “освічених поган”, так зване Християнство склало свою науку про Трійцю згідно думанням Платона