Напад на Свідків Єгови

НА ПОЧАТКУ 1973 р. напад на Свідків Єгови поступово збільшався. Того року влада заборонила їм відбувати “околичні конвенції”, на які сходилося кілька християнських зборів набирати біблійної освіти. Тоді у грудні 1973 р. останньої хвилини скасували міжнародну конвенцію Свідків Єгови під назвою “Божественна Перемога” в Катоні. На початку наступного року власті знову дозволили Свідкам відбувати околичні конвенції, але це був останній раз, що такий дозвіл був даний.

Тоді ще не припиняли зібрань по Залях Царства або по приватних домах. Але при кінці 1974 р. розходилися чутки, що будуть забороняти Свідкам публічно проповідувати, і на початку 1975 р. так сталося в місцевості Моно. Пізніше в лютому місцева влада села Параку, заборонила Свідкам свідчити від дому до дому. Але по інших околицях Свідки втішалися свободою проповідувати і сходитися для поклоніння.

Збїльшаючий напад

Після політичних церемоній 30-го листопада, 1975 р., коли змінили назву країни і виголосили новий прапор, то приспішили напад проти Свідків Єгови. Політичні гасла стали популярніші, і коли Свідки відмовлялися викрикувати їх, то місцеві революційні комітети часто брали їх на допити.

У грудні 1975 р. заарештували надзирателя околиці, коли він брав участь у проповідуванні. Поліцай, який вже закінчив свою денну службу, крикнив до нього політичним гаслом, “Готовий до Революції!” А він мав відказати: “І боротьба продовжається”. Коли після кількох зусиль він таки не відповідав, то його взяли до поліційної станції де його затримали.

Там далі старалися змусити його висловлювати політичне гасло і співати націоналістичний гімн. Його змусили повзати кілька годин на колінах і ліктях. Наостанку, при кінці дня, коли деякі Свідки поговорили з поліцією, його випустили.

Також, у грудні по інших місцях Свідкам заборонили ходити від дому до дому, і перший раз влади заборонили їм сходитися на зібрання по деяких Залях Царства, навіть відбирали Залі. Біля Порто Ново, К. Е. Ґ. один Свідок працював на переді Дова Залі Царства. Там він зауважив як чоловік забивав кілки і міряв щось. Запитавши його, що він робив, той відповів: “Ми перебираємо вашу Залю Царства. Місцевий революційний комітет вирішив заборонити вам сходитися, і відтепер Залю будемо вживати для політичних зібрань”. І так сталося, без жодної заплати за Залю.

Від січня до березня 1976 р. все більше і більше місцевих влад забороняли Свідкам Єгови сходитися на зібрання і проповідувати. Вони зачиняли Залі Царства, і деякі з них перемінювали на місця для зібрання місцевих політичних влад. Через урядовий часопис (єдиний в Бенін), як і по радіо, що називається “Голос Революції”, рушили сильну пропаганду проти релігії взагалі, а особливо проти Свідків.

Натиски на роботі

На роботах влади почали відкладати час кожного тижня для націоналістичних церемоній, співання патріотичних пісень і викрикування політичних гасел. Крім цього, вони зробили розпорядок на “ідеологічні курси”, включаючи передвійськове муштрування.

В одній околиці зробили розпорядок, щоб на початку квітня робітники з кількох робот прийшли на ці ідеологічні курси. По цих місцях працювало коло 300 осіб. Усім наказали прибути, включаючи чотирьох Свідків. Ці Свідки С. А., Ц. А., і А. А., вирішили, що було б краще не піти на ці курси. Жінка Й. Т. пішла, але не брала участи в тих частинах курсу, що нарушували її християнське сумління.

Слідуючого понеділка, коли Свідки С. А. і Ц. А. прийшли на роботу, то їх негайно заарештували. Ще в робітничому одязі, їх змусили бігти перед автом до поліційної школи. Прибувши до відділу, незабаром привели їхню християнську сестру Й. Т. Тоді всіх силували кричати політичні гасла. Їх змусили повзати на колінах і ліктях аж до виснаження сили. І їм дали ‘⁠ідеологічний курс⁠’ у зусиллю переконати їх, щоб вони кричали політичні гасла.

Свідок А. А. починав працювати в понеділок пополудні. Коли він увійшов, то його також заарештували і присилували бігти перед автом до поліційної школи. Там його били і змусили повзати по землі і виконувати інші присилувані “спорти”. Один Свідок пізніше сказав, що постановив не піддатися навіть коли б і треба було вмерти за його віру. Він сказав, що під такими обставинами надія у воскресення і в життя під Божим новим порядком дуже підкріпили його віру.

На протязі чотирьох днів так знущалися над цими Свідками. Тоді їх відпустили під наказом, що вони могли вертатися назад до роботи. Одначе, на роботі зараз почали накидати ще більший натиск на Свідка А. А. Старшенство вимагало, щоб він брав провід у національних церемоніях і кричав політичні гасла. Нарешті, його звільнили з його роботи, тому що він відмовився коритися їхнім вимогам. Пізніше звільнили Свідків С. А. і Ц. А. з подібних причин і кажуть, що знову заарештували И. Т., але потім відпустили.

Напад посилюється

Також на початку квітня, заарештували всіх мужчин Свідків з Ґука збору в північному Бенін і тримали їх сімдесят дві години. Там їх перестерігали більше не проповідувати публічно і змушували кричати націоналістичні гасла. Коли таке зусилля не вдалося, то Свідків відпустили. Одначе, їм наказали, що коли вони хочуть сходитися на зібрання в Залі Царства, то мусять співати політичні пісні і викрикувати політичні гасла. Але Свідки не могли брати участи в таких політичних справах, отже не могли вживати їхньої Залі Царства.

Через радіопередачу 16-го квітня, міністр Внутрішніх Справ, Мартін Дого Азонгіго, погрожував: “Якщо ті люди не змінять своїх способів, то ми не лишимо їх у спокою”. Він далі сказав, що до кінця квітня вижене всіх представників Свідків Єгови з країни.

Кілька днів пізніше делегація з чотирьох Свідків пішла до начальника околиці Котону II-го відповісти на обвинувачування. Проте, коли ці Свідки відмовилися викрикувати політичні гасла, то їх заарештували і взяли до поліційної школи. Там їх знову змушували відповідати на гасло, “Готовий до Революції!” А відповідь мала бути, “І боротьба продовжується”.

Свідок Д. С. пояснив що він був готовий працювати і брати участь у продукції господарства про яку влада говорила. Але він не був готовий до бою; він не був готовий до війни. Отже взявши тверду позицію він відмовився відповідати на такі гасла. Цих чотирьох Свідків тримали десять днів, а потім випустили.

Тим часом останнього тижня в квітні в Котоні відбулося зібрання, щоб радитися, які заходи будуть брати проти Свідків Єгови. Часопис Беніну, Єгузу з 30-го квітня, 1976 р. помістив заголовок: РОБОТА СЕКТИ “СВІДКІВ ЄГОВИ” ЗАБОРОНЕНА В НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ БЕНІН.

Стаття заявила: “Починаючи з вівтірка, 27-го квітня, 1976 р., секті Свідків Єгови є заборонено діяти по цілій території Народної Республіки Бенін. . . .

“—Всі зібрання послідовників або членів секти Свідків Єгови є заборонені;

“—Вісникам секти Свідків Єгови є заборонено відвідувати доми;

“—Місцева влада зробить оцінку всього нерухомого майна, якого представники і послідовники вищезгаданої секти колись уживали і будуть уживати його для публічної користі”.

Крім цього, часопис далі сказав: “Представники вищезгаданої секти, а точніше, колишні патріоти будь-якої національности, мають лише кілька годин вибратися з країни по виданні цього обмеження”.

Вони не тратили часу виконати своє рішення вигнати місіонерів Свідків Єгови. Карлос Просер пояснює: “Десь о 10 годині рано 27-го квітня, поліція прийшла допитувати мене, як завідувача відділу. Вони взяли мене до Котону Акпакпа поліційної станції, а потім до Головної Державної Поліції де мене дальше допитували. Взявши мене назад до Котону Акпакпа поліційної станції, мені дозволили вернутися додому, де я прибув коло пів до дванадцятої години рано. . . . Десь о 8-ій годині вечером, нам сказали, що ми є вигнані того дня, 27-го квітня. . . .

“Десь коло 8:30 [рано] 28-го квітня, поліція прийшла і наказала нам спакувати чемодани і навантажити їх на авто і піти до Державної Поліції. . . . Нам дали 30 хвилин спакуватися і вибратися. . . Я керував автом, що належало до Товариства Вартової Башти під вартою вояка, а решту місіонерів поліція взяла іншим автом. . . .

Два місіонери були готові піти до Тоґо, а решта з нас до Нігерії. Поліційське авто проводжало тих з нас, що їхали до Нігерії до кордону, а місіонери, що пішли до Тоґо залишилися позаді”. Отже, в той час, вигнали десять Свідків Єгови з країни, а влада присвоїла майно, що належало до Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур.

Переслідування під забороною

10-го травня Свідків Кана Збору коло сімдесят п’ять миль на північ від Котону повідомили з’явитися наступного дня перед місцевим революційним комітетом. Прибувши до Котону, їх зустрів мер міста, який пішов дістати прапор, щоб вони салютували до нього. Коли вони відмовилися, то п’ять осіб почали сильно бити Свідків; вони навіть били хлопчину вісім років віку!

Наступного дня Свідків узяли до найближчої поліційної станції в Богіконі, де їх били без перестанку багато годин. Вони старалися змусити Свідків кричати, “Честь, слава і перемога людям”. Але Свідки відказували, “Честь, слава і перемога Єгові”. Їх також питали, “На кого ми надіємось за нашою силою?” Вони сподівалися, що Свідки будуть відповідати “На себе самих”, але вони відповіли: “На Єгову”. Отже поліція далі била їх у зусиллю зламати їхню віру.

Свідків, включаючи жінок і хлопчину вісім років віку, тримали цілий день і ніч. Наступного ранку знову змушували їх викрикувати гасла. Коли Свідки таки відмовилися, то представники влади далі били їх. На кінець, десь коло обіду, прийшов начальник поліції і побачивши, що Свідків дуже побили, наказав поліцаям перестати, бо він хотів допитувати Свідків.

Він запитав: “Чому ви не вимовляєте політичні гасла? З якої причини?” Вони пояснили, що це тому, що наслідуючи приклад Ісуса Христа, вони не беруть участи в політичних справах жодного народу: “Ми є нейтральні, і наше християнське сумління не дозволяє нам повторяти політичні гасла”. Але начальник поліції сказав: “Тут мусить бути щось більшого. Тут мусить бути якась інша причина”. Але його запевнили, що не було іншої причини.

Нарешті начальник поліції сказав, що їх випустять на волю, але, що їм не є дозволено сходитися на зібрання в їхній Залі Царства, або проповідувати. Але дозволив їм сходитися по домах маленькими групами. Свідки запитали: “Чи можете дати нам такий дозвіл в писаній формі, що можемо сходитися на зібраннях?” А поліційний начальник відповів: “Ні, я не можу дати цього”.

У селі Авганґба Секу, до Свідка Ґ. А. приступили місцеві прихильники революції викрикуючи політичні гасла до нього. Коли він не відповідав, то на нього наскочили чотири особи і били його поки він не став непритомний. Він упав, а вони повтікали, очевидно думаючи, що він був мертвий.

Кілька хвилин пізніше, одначе, він почав уставати на ноги, і один із тих, що бив його побачив це здалека. Але навіть перед тим ніж він міг вернутися, прибули інші з патиками та ціпками. Ця друга група також почала бити Свідка, і він знову упав, заллятий кров’ю. Члени цієї другої групи дуже настрашилися, думаючи, що забили його. Отже вони кинули свої ціпки і втекли. Коли товпа розійшлася, Свідок Ґ. А. ледве піднісся на ноги і вернувся до свого дому.

У селі Аттоґон, північнозахідного Бенін, Свідки зауважили, що члени місцевого комітету для революції приготовлялися заарештувати їх. Отже вночі вони втекли далеко в “ліс”. Чоловіки приготовили місця для себе і своїх родин переспати ніч вживаючи великі листи такої бляхи для даху. У віддалі близько сорок ярдів вони приготовили інше місце для зібрань. Вони вживали землю за лавки, а куски дерева зв’язані докупи за столика для провідників зібрання. Цих Свідків там вже нема, а деякі втекли з країни.

В Айсесса, комітет революції зачинив Залю Царства, але місцевий мер вернувся кілька днів пізніше, дав предсідникові ключ, кажучи: “Візьми цей ключ і наступної суботи приготов залю для спеціального зібрання всіх твоїх членів. Надзиратель не хотів узяти ключ якщо мер не дасть йому більше інформацій про це зібрання. Мер нічого не відказував на це, і виглядало, що влада мала намір накоїти Свідкам клопоту, можливо навіть планувала заарештувати їх усіх. Отже Свідки втекли через кордон до Нігерії.

На початку травня, спеціальний піонер Д. С. (повночасний вісник Свідків Єгови) подорожував через Котону, коли хтось пізнав, що він був Свідок. Коли він відмовився відповідати на політичні гасла, його взяли до поліційної станції. Там, продовж кілька тижнів його дуже били, а потім відпустили. Його так побили, що він мусів дістати лікарську допомогу.

3-го травня, двоє інших спеціальних піонерів, які працювали в Канаді, коло 400 миль на північ від Котону, отримали вимогу прибути до поліційної станції того самого дня. Прибувши до міста, начальник поліції, пан Довоню, вимагав їхні персональні посвідки. Коли він побачив квитанції причіплені до їхніх карток показуючи, що вони заплатили свої податки, то він сказав: “Я бачу, що ви є покірні владі, і що ви заплатили свій податок”.

Начальник тоді вимагав, щоб ці піонери видали їм імена Свідків тієї околиці. Проте, вони відмовилися так зробити. Тоді їм наказали скинути сорочки і штани, і начальник погрожував: “Тепер я думаю, що скоро ви дасте нам ці імена і будете співпрацювати з нами”.

Тоді він покликав поліцаїв, які брали чергу, бити піонерів ціпками в зусиллю змусити їх видати їм імена своїх християнських братів і сестер. Незважаючи на це жорстоке биття, то ці Свідки таки не поставили в небезпеку своїх друзів і не видавали поліції їхні імена та адреси.

Зрештою одного спеціального піонера І. К. взяли до Котону під вартою. У тюрмі він побачив, що там були інші Свідки. Там було кілька інших, що відмовилися співати патріотичні пісні і салютувати до прапора, яких сильно били за це.

Коли одного молодого чоловіка запитали: “Чому ти не співаєш і не береш участи в церемонії?” він відповів: “Моє християнське сумління не дозволяє мені так робити, і Біблія не похвалює такого поклоніння”. За це поліцай так ударив його в голову, що йому кров пішла з носа.

Через допомогу від свого батька і кількох дружніх поліцаїв, І. К. відпустили з тюрми 19-го травня. Кілька днів пізніше він міг перейти кордон до Нігерії. Там йому дали медичної допомоги і тривало кілька тижнів поки він видужав від биття.

Підсумок стану

Через національні церемонії, то дуже мало дітей Свідків могли ходити до школи після заборони. Так пізно як 20-го травня, одначе, один 15-річний студент ще ходив до школи. Але тоді один із школярів сказав вчителеві: “Як мені співати, гімн коли А. не співає? Почувши цю скаргу принаймні два рази, вчитель мусів вимагати, щоб Свідок співав. Він відмовився, і чутки розійшлися по цілій околиці. Довідавшись, що з ним будуть строго поводитися, цей школяр утік до Нігерії.

Так само є на роботі; Свідків змушують покидати роботу, тому що вони не беруть участи в політичних церемоніях. Під загрозою арешту і ув’язнення, коло 600 з них втекли до Нігерії, а інші до Тоґо. Поліція вишукує багато Свідків, а особливо добре-знаних християнських старших, навіть кілька разів виголошує їхні імена по радіо.

Щоб дати вам поняття як там пильнують Свідків: у Котону один християнський старший, що ще залишився в тому місті старався підкріпити братів і запросив кількох до свого дому на обід, а тоді беручи цю нагоду дати їм трохи заохочення. Коли прийшов лише перший Свідок, то негайно з’явився місцевий член для ‘⁠оборони революції⁠’ побачити чи там організували зібрання. Старший пояснив, що він запросив кілька друзів на обід, і запитав чи це не було законно запрошувати приятелів до власного дому ради тієї цілі.

Так як ми вже звернули увагу, всі Залі Царства в країні вже є зачинені і скрізь забороняють проповідувати. По багатьох місцях Свідкам навіть трудно сходитися маленькими групами, навіть з родинами, тому що за ними так дуже слідкують. Деякі Свідки встають вночі студіювати Біблію разом.

З другого боку, по деяких частинах країни, Свідки мають більшу свободу. Вони можуть регулярно сходитися на зібрання, але мусять завжди змінювати час і місце. В одному селі мер сказав, що навіть коли будуть арештувати Свідків, то він буде робити все, що в силі охороняти їх.

Цей мер дуже тривожиться тим, що багато Свідків виїхали з країни через загрозу арештування. Він дав пересторогу у свойому селі, що коли хтось буде знущатися над Свідками Єгови, то ті, що будуть знущатися будуть арештовані. Отже, відтоді ніхто не перешкоджав Свідкам у тому селі. Цей мер сказав начальникові околиці, що Свідки є його найкращі люди, що вони платять податки на час і беруть участь у громадських справах.

Отже по деяких околицях Республіки Бенін Свідки Єгови мають більше клопоту ніж по інших, і це переважно залежить від місцевої влади. Але офіціальний стан проти Свідків Єгови є заборонити всю їхню діяльність і змушувати всіх стосуватися до державної ідеології.

[Карта на сторінці 6]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

МОРОККО

АЛЖІРІЯ

ЛІВІЯ

МАРІТАНІЯ

МАЛІ

НІГЕР

БЕНІН

ВИЩА ВОЛТА

ҐАНА

НІГЕРІЯ

ҐАВОН

Атлантичний Океан

[Карта на сторінці 7]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

НІГЕР

Ріка Нігер

ВИЩА ВОЛТА

БЕНІН

Канді

Параку

Ґока

Богікон

Кана

Айссеса

Авганґба Секу

Котону

Дова

Порто Ново

ҐАНА

ЗАТОКА ҐВІНІЯ