Яка майбутність для африканців?
Від “Пробудись!” кореспондента в Ліберії
СЬОГОДНІШНІЙ світ постійно змінюється і ці зміни ніде не є глибші від змін, що відбуваються на нашому континенті, в Африці. На протязі минулих п’ятнадцяти років ми бачили появу дюжини нових країн, коли колоніальні імперії почали розпадатися. І яке є гасло цих нових африканських країн? Розвиток! Згідно з цим, по багатьох частинах Африки індустрія заступає місце сільського господарства. Багато з нас покинули життя в селі, щоб шукати роботи по зростаючих містах. Ми бачили як племінні культури і цінності розпускалися по цих скупчених місцях.
Через такі зміни, багато з нас питають, “Що майбутність має для Африки і африканців? Чи ми повинні продовжати наслідувати індустріальні народи Західного світу, або чи африканці повинні тримати свої стародавні традиції?”
Ці питання виринають тому, що коли деякі з нас виїхали за кордон набирати освіти, то мали нагоду скуштувати життя матеріальної достачі, вигідности і розваги, яким втішаються люди “першого світу”. Інші з моїх співафриканців дивилися на ці розкоші по кінофільмах або придивлялися на робітників з інших околиць світу. На все це більшість із нас сказали: “Ми також хочемо таких речей!”
Деякі вже добилися їх. Майже в кожному селі деяким молодим вдалося добитися середньої освіти, заслужити стипендію, щоб дістати вищої освіти за кордоном, і вернутися з правом до поважної високо-плаченої роботи. Тепер ці особи стали частиною добірного суспільства, яке втішається розкішним життям подібним до американців й європейців. Але на кожного успішного є дюжини неуспішних.
На жаль, багато стараються відперти розстроєння алкогольом, статевою неморальністю і недавно, наркотиками. Дуже часто гроші, які є дуже потрібні годувати і вдягати родини є витрачені на ці надмірності. Тому африканські міста кишать молодими, що стараються дістати гроші на життя — часто злочином.
Спостерігаючи ці проблеми деякі запитують: “Чи побиватися за індустріальним способом життя на цьому континенті дасть африканцям безпечну і спокійну майбутність”?
Чи будемо мати успіх через індустрію?
По-перше, щоб індустріальний розвиток Африки був успішним, то насамперед треба розв’язати багато викликаючих проблем. Африканські країни стараються добитися за кілька років того самого, що Західним країнам взяло багато століть. Навіть коли і будуть користати з їхнього знання та досвіду, то буде трудно догнати їх.
Одну серйозну проблему представляє факт, що трудно знайти досить професійних і компететних робітників. По багатьох околицях є забагато конторських службовців, але критичний брак техніків. Технічні школи є дуже потрібні, але де візьмемо кваліфікованих вчителів та грошей купувати потрібні прилади? Погіршаючи цю справу є факт, що багато африканців, які їдуть до інших країн діставати освіти залишаються в них. Також, гарячий клімат і багато хвороб часто відбирають нам силу, так що треба повільніше працювати.
Інші фактори, які стримують поступ є племінне життя і самолюбство. Наші племінні закони забороняють нам говорити неправду, красти і душогубство по наших племенах, але переважно вони не відносяться до наших стосунків з членами інших племен. Цих інших людей можна вважати за правдоподібних ворогів. Жити по містах разом із людьми різних племен вимагає нових цінностей. А звідки вони прийдуть? Швидка зміна нашого погляду, від племінного до народного, навіть світового, завела досить велику нестійкість і безладдя.
Крім цього, ріст населення і інфляція пожирають більшість користей розвитку, так, що звичайному африканцеві не поводиться краще, як колись. Традиційно, ми бажали великих родин, щоб помагати нам в сільському господарстві, доглядати нас у старшому віці і щоб продовжувати наше ім’я. Але по містах справа є інакша. Лише постачати основну освіту потрібна для такого життя може накинути грошовий тягар на великі родини. Коли багато людей вибираються до міст кладучи наголос на індустрію, то сільське господарство не може триматися кроком із ростом населення. Це, разом із збільшаючим попитом Західного товару, підвіває вогні інфляції.
Яка майбутність для індустрії?
Але, що сказати якщо б ми і подолали всі ці проблеми, і якби Африка могла розвитися в індустріальний континент? Чи це забезпечить спокійну, безпечну майбутність для нас?
Подумайте, як це впливало на Західні країни? Правда, індустріалізація народів “першого світу” витворила матеріальну достачу багатьом. Але, чи деякі люди по їхніх власних країнах не страждають від убогости і безробіття? Великий злочин, багато розводів, наркоманія, самогубство і подібні суспільні хиби по тих країнах не показують, що “розкішне життя” є дійсно щасливе.
Медичний поступ у Західному світі зменшив такі хвороби, як холера, малярія і зараження від глистів. Проте, на їхнє місце появилися рак і серцеві недуги через напругу, забруднення та звичаї їдження по таких країнах. Крім цього, економія індустріальних країн уже хитається. А куди інше можна повернутися? Небагато африканців бажають вертатися до сільського господарства і племінних забобонів. З другого боку, ми не хочемо, щоб матеріалістичне життя Західного світу цілком поглинуло наші звичаї та культуру. Те, що ми дійсно хочемо є затримати корисні точки африканської культури, поліпшити наше життя, і знайти стійкі моральні цінності, щоб провадили нас в цих критичних часах.
Чи Біблія може допомогти африканцям?
Чи Біблія може допомогти нам? Багато африканців сумніваються цьому. А чому? Тому що місіонери так званого Християнства, які рознесли Біблію по цілій Африці, також приготовили дорогу для колонізації і комерційного використовування Західними країнами. Ті місіонери, управителі та торговці принесли зі собою Західну культуру. Однак, вони не дали африканцям здорового морального проводу. Неспроможність так званого Християнства, одначе, не відбиває неспроможність Святого Писання. Біблія передсказала і осудила пожадливий матеріалізм, зарозумілість і любов до розкошів, які існують у світовій імперії фальшивої релігії, Вавилону Великого, якого так зване Християнство є найбільша частина.— 2 Тим. 3:1—5; Об. 18:2, 4—8.
Крім цього, Слово Боже представляє фальшиву релігійну імперію, як “розпусницю”, яка чинила духовну розпусту, змішуючи релігію з політикою. (Об. 17:1—5, 15, 18) Вона є відповідальна, не лише за дозвіл і заохочення спіритуалізму (чари й африканську науку) та забобони, які поневолюють африканців, але також за те, що дуже використовувала їх політично і комерційно. (Об. 18:3, 23) Так як Біблія показує, Боже знищення Вавилону Великого дуже швидко наближається. Тепер Божий визволяючий поклик лунає: “Вийдіть із нього, люди Мої”.— Об. 18:4.
Отже сумніви моїх співафриканців відносно того чи Біблія може запевнити їм безпечну майбутність не спочивають на здоровій основі. В дійсності, Писання осуджують так зване Християнство за те, що воно дуже знущалося над людьми кругом світу, включаючи і людей Африки. Крім цього, Слово Боже поміщає випробовані принципи для щасливого життя тепер і обіцяє спокійну майбутність і безпеку для всього людства. Корячись цим принципам дуже багато африканців покинули багатошлюбність з його різними проблемами, щоб розвивати чисті, щасливі родини через любий одношлюбний розпорядок.
Я знаю про що говорю, тому що я сам є християнський Свідок Єгови. Я товаришую з сотками, тисячами інших Свідків саме тут в Африці, особи, які зробили чудові зміни в своїх особистостях, щоб привести своє життя в гармонію з Біблійними принципами. Ми щиро кличемо один одного братами і сестрами, бо ми покинули церкви так званого Християнства і традиційні демонські практики. Показуючи як Біблійні принципи впливають на наше життя, соціолог із Оксфорд, Браєн Р. Вілсон пише в статті “Свідки Єгови в Кенії”:
“[Вони] вкорінюють дуже строгу етику особистої вірности [і] її наслідки є більш вражаючі від формальних церковних гарних, але малозмістовних обрядів. . . . Наприклад, коли вимагають точности, чесности, помірковности, доброго вигляду та сумлінних вчинків, вони вкорінюють натури, які гарно впливають на роботу і цивільне втягнення. Не приймаючи підкупу, африканський Свідок Єгови відбиває поводження, яке є цілком незвичайне по африканських країнах”.
Щодо політичних суперечностей, Свідки Єгови упорядковують своє життя за Ісусовими словами, що Його послідовники не будуть “частиною світу”. (Ів. 15:19, 20) Ми залишаємося цілком нейтральні до політики цього світу. Тут в Африці цей стан стягнув на нас страшне переслідування, навіть смерть декотрим. Але ми не можемо зламати наш нейтралітет, бо знаємо з Біблії, що безпечна майбутність може прийти лише через Боже небесне царство. Незабаром воно знищить усі людські царства і поширить божественне володіння по цілому світі.— Дан. 2:34, 44.
Той небесний уряд з’єднає все людство під одну Голову, Ісуса Христа. Він перемінить цю землю в рай і піднесе людство до досконалого стану. Вже більше не буде хвороби, злочину, буйности, навіть смерти. (Об. 21:1—5) Між тими, що будуть утішатися тією щасливою майбутністю будуть більйони мертвих, які вернуться до життя у воскресінні. (Ів. 5:28, 29; Дії 24:15) Тоді, кладучи поклоніння Богові Єгові й принципи записані в Його написаному Слові на перше місце в житті, люди всяких рас і культурного походження будуть стало поліпшати якість життя на землі. На цю майбутність чекає більше як 300.000 Свідків Єгови в Африці. По суті, це є єдина надія на майбутність африканців і всього людства.