Історія віри з Північносхідної Індії
ЧИ ВИ вже колись чули про “Тангул Наґа”? Це є назва мого плем’я. Ми живемо в східних пагорках Маніпур Штата, північносхідної Індії, який межує з Банґладешом, Бурмою і Китаєм.
Це є околиця гарних зелених пагорків і плодючих долин. Протягом століть, ми, Наґаси, розвилися в приблизно двадцять дев’ять племен, кожне з своїм власним діалектом, звичаями й стильом одягу. До недавна Наґаси були “нецивілізовані” головоїди, що практикували анімізм, релігія в якій поклоняються деревам і камінням. Таким речам ми жертвували свині і собаки.
Життя по цих околицях є майже однакове в кожному селі. Якщо б ви мали нагоду відвідати мою околицю, то побачили б коло двадцять до сорок маленьких хатин із глиняною підлогою і стінами. Дах є вкритий грубими верствами сухої, дикої трави. Ці доми є збудовані прибіч кількох запилених, небрукованих провулків. У кожному селі керує нарада старших.
Проходжуючись цими провулками побачите свині, собаки і кури, які вільно блукають собі. Перед деякими домами висять людські черепи. Ці пригадують нам жорстоку минувшину, як племена боролися за верховною владою.
Більшість із нас є самодостатні. Ми плекаємо свійську тварину і обробляємо насиплені пагорки поблизу. Головно ми плекаємо риж, кукурудзу, картоплі та імбир.
Цікаво звернути увагу, що жінки працюють разом із чоловіками вичищуючи підлісок і обробляють землю. Тут звичайно бачити, як жінки носять тяжкий вантаж городини або дрова у кошиках до села. Кошики висять на їхніх плечах, підтримані широкою смугою очерета навколо їхнього чола. Крім такої роботи і домашніх обов’язків, наші жінки ловлять рибу, плетуть і продають по ринкових містах.
Одяг наших працьовитих жінок є простий, але яснокольоровий. Шматок полотна становить спідницю трошки нижче колін. Наші жінки виплітають ці спідниці з ясночервоного полотна з подовгастими білими, чорними, зеленими або жовтими смугами. Подібним полотном закривають горішню частину тіла.
Нова релігія
Тепер хочу розповісти вам про те, що я назвав історія віри. Вона почалася в часі, коли я ходив до вищої школи в Імфалі, головне місто в Маніпурі. Одного ранку двоє Свідків Єгови відвідали мене в мойому помешканні. Вони говорили про Біблію і як Боже царство незабаром перемінить цілу землю в прекрасний рай.
Мені сподобалася ця вістка, але я зараз зустрів опозицію. Начальник гуртожитку старався знеохочувати мене, щоб я не студіював Біблії зі Свідками Єгови, кажучи, що вони були “інакші” від інших християнів. Незважаючи на це, я відшукав місце їхнього зібрання в Імфалі і почав студіювати Біблію щотижня зі Свідками Єгови. За якийсь час, однак, я перестав студіювати. Я просто відмовився повірити, що Боже особисте ім’я було Єгова, хоч Свідки показували мені, що те ім’я знаходиться тисячі разів в Єврейських рукописах Біблії.— 2 Мойс. 6:3, в примітці; Пс. 82 [83]:18, НС; Іс. 12:2, НС, 26:4, НС.
Тоді щось дуже несподіваного змінило цілий мій погляд. Одного дня я переглядав історичний підручник Нарис Світової Цивілізації, якого написав Дев Гай Дут. На сторінці 157, у розділі під заголовком “Повстання Християнства”, я читав: “Ісус нарушив їхнє існуюче становище, тому Його осуджували, що Він хулив Єгову, Бога євреїв”. Ось, знову маємо те ім’я, “Єгова”. Чи може бути, що Свідки Єгови таки є праві? Я знову почав студіювати Біблію.
Незабаром, виринула ще одна точка, якої я ніяк не міг повірити. Свідки Єгови показували мені з Біблії, що деякі обряди моєї церкви походили від поган. Я ніяк не міг прийняти цього. Я знову звернувся до мого історичного підручника. На сторінці 163, під заголовком “Християнська Цивілізація є Поганством”, я читав слідуюче:
“Ця християнська цивілізація не поширилася по Заході одним великим розмахом. І вона не відірвалася цілком від старої Поганської Цивілізації. Нова цивілізація розвилася серед старого поганського світу: вона навіть прийняла поганські способи, яких вона могла похвалювати. Християнство не так знищило поганську культуру, як змінило її вид і наклало печатку його власним характером”.
Тепер я переконався, що Свідки Єгови говорили правду. По регулярних подорожах з Імфалу до мого села, я розказував ці нові Біблійні правди моєму старшому братові, який в той час був Наґа терористом. Пізніше, мій двоюрідний брат, рільник у селі, також пристав до наших регулярних Біблійних дискусій. Незабаром і вони переконалися, що Свідки Єгови навчали правду.
Опозиція збільшається
Чутка про наші Біблійні студії зі Свідками Єгови розійшлися по цілому селі. Місцеві провідники церкви не були дуже задоволені цим. На одній церковній службі відвідуючий священик обвинувачував, що Свідки Єгови були фальшиві пророки і свідки Сатани. Після служби, мій брат, я і наш двоюрідний брат, пішли відвідати його. З Біблії ми пояснили йому чому не могли погодитися з наукою церкви. Не мігши дискутувати з нами, щоб дати підставу з Божого Слова, він дуже розлютився. Священик нашого села, який також був присутній, запитав саркастично: “В якому теологічному університеті ви студіювали?” Незабаром після цього, ми відступили і написали заяви про залишення церкви.
Церковні влади старалися намовити нашого батька, щоб він не помагав мені грішми, але батько не погоджувався з ними. Тоді старші села склали план здерти з нас 250 рупі (28 доларів). Якщо ми не заплатимо, то вони погрожували вигнати нас із села, відбираючи наш дім і прожиток. Але бувши свідомі того, що конституція Індії забезпечує людям свободу поклоніння, то я порадив їм заскаржити нас до суду. Відтоді вони лише безшкідливо погрожували нам.
Витривалість оплачується
Свідок Єгови з яким я студіював дуже заохочував мене. Він пояснив, що мій досвід був звичайний між особами, що приймали правдиве поклоніння. Він показав мені Марка 13:13: “І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений”. Я пригадав собі, що багато осіб пожертвували своє життя за народні суверенітети. Скільки більше я повинен бути готовий вмерти за Всевишнього Суверена цілого всесвіту!
Опозиція продовжувалася. Кілька твердили, що я був замолодий розуміти Біблію, і що Свідки Єгови лише використовували мою молодість. Вуйко радив мене перше закінчити вищу освіту і стати матеріально самостійним, а тоді ставати релігійним. Але я відпирав ці матеріалістичні спокуси. Хоч ще ходив до вищої школи, я посвятив своє життя Єгові і охрестився в лютому 1975 р.
Триматися того, що я знав було правдою принесло великі нагороди. Незабаром мій рідний і двоюрідний брат також охрестилися. Щоб здобути грошей, щоб поїхати на конвенцію на якій він мав охреститися, мій двоюрідний брат продав своє єдине майно, буйвола, яким орав. Хоч я далі ходив до школи в Імфалі, і нарешті став повночасним вісником, то мій рідний і двоюрідний брат вернулися назад до нашого села звіщати там людям правду з Біблії.
Старші села далі противилися. Вони зійшлися і зложили слідуючу резолюцію проти нас:
щоб ми заплатили кару п’ятдесят рупів (5.50 доларів) за те, що змінили нашу релігію;
що коли ми не схочемо заплатити кари, то вони знищать наші доми й майно;
щоб жодні інші свідки Єгови не відвідували нашого села, і коли хтось прийме їх то мусить заплатити кару;
що коли мій батько буде давати мені фінансову допомогу, то відповідно покарають його.
Ми постановили наперед, проте, не піддаватися під такою опозицією. На щастя, тому що між старшими зайшла незгода, то вони не могли виконати своїх погроз. І витривалість під такими погрозами оплатилася навіть ще більше. А як?
Від часу, коли ми троє стали Свідками Єгови, то мій батько зауважував зміни на краще, які ми робили в нашому житті. Він також бачив, що поводження нашої церкви і старших села не було подібне до правдивого Християнства. На нашу втіху, він також відступив від церкви. Тепер мій батько вірить, що Свідки Єгови практикують правдиву Біблійну релігію.
Як потішаючо є бачити, коли ціла наша родина тепер, регулярно студіює Біблію і застосовує її принципи в щоденному житті! Понад усе, ми є дуже вдячні, що Єгова послав когось до нашої віддаленої околиці. Для нас це був початок цікавої історії віри.— Внесок.