Теперішнє життя не є найважніша річ

ХОЧ це є добре, коли ми стараємося продовжати життя, роблячи його таким щасливим, як можливо, то навіть у цьому таки є обмеження. Це не добре, щоб теперішнє життя ставало найважнішим і робити все, щоб продовжити його. І це є нерозумно так побиватися за якимись цілями, щоб аж нарушувати правильні принципи, виключати Бога, або надії на майбутнє життя.

Наприклад, деякі люди думають, що найважніша річ є бути живим. Вони є готові робити все, що в їхній силі, навіть нарушувати їхнє власне сумління лише, щоб не вмерти. Це можна було бачити на судах Націстських воєнних злочинців, коли відповідачі відповідали на обвинувачення брутальности, а навіть масове душогубство невинних людей, кажучи, що вони ‘⁠робили то, бо боялися своєї старшини в націстській команді⁠’. З ними Біблійні слова доказалися правдиві, що вони “через страх смерти покорилися невільництву”. (Євр. 2:15, НС) Справді, що життя, продовжене кілька років через невільництво до страху, не є бажане.

І життя не є добре або щасливе, коли його головно посвячується, щоб набути велике ім’я для себе. Деякі старалися лишити позаді якийсь пам’ятник, щоб дати своєму імені “безсмертність”. Або вони себе поневолюють кар’єрою або якимось заняттям так, що навіть не мають часу втішатися дійсним життям; або занедбують духовну точку життя. Інші зробили життєві задоволення і приємности головною метою їхнього життя, а при кінці свого життя мають почуття порожнечі.

Наслідки докладного дослідження і експериментів

Цар Соломон, наймудріший і найбагатіший чоловік на землі, дуже уважно дослідив людські погоні з їхніми наслідками. Соломон мав майно, владну силу і засоби провести таке дослідження. Він відпирав неморальні і брудні речі, які можуть виглядати приємні, але не приносять дійсного задоволення або тривалого щастя. Але він випробував приємні гонитви, які майно і сила могли дати йому. Він каже:

“Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники, запровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих. . . . Набував я для себе рабів та невільниць. . . . А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше. . . . Назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок — наложниць. І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював. Я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого”.

Однак, які були наслідки усього цього? Соломон каже нам:

“Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного”.⁠— Еккл. 2:4⁠—⁠11.

Бачучи даремність задоволень та великих творів, Соломон подивився на тих, що мали людську мудрість, включаючи себе, і наслідки такого життя славної особи через її мудрість. Він висловив стан, якого сам зустрічав:

“І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце. Не лишається пам’яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних [як особа старіється] зовсім забудеться, і мудрий вмирає так само, як нерозумний”.⁠— Еккл. 2:15, 16.

Наостанку Соломон каже:

“Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне,⁠— чи добре воно, чи лихе”.⁠— Еккл. 12:13, 14.

Отже, хоч якась мета може бути добра, то так гнатися за нею, що аж занедбується наші дійсно важні справи, не даючи собі часу, ані нагоди подумати про Божий намір для майбутности людства, дійсно закінчується марнотою. Справді, що світ став дуже невдячний, забуває та не оціняє. Кінець кінцем, особа перестає існувати. Отже, чи є майбутність після смерти на яку особа може надіятися?

[Ілюстрація на сторінці 8]

Коли судили націстських воєнних злочинців, то вони призналися, що нарушували сумління через страх смерти

[Ілюстрація на сторінці 8]

Заможний цар Соломон, після спостереження й досвіду, радив: “Бійся правдивого Бога і дотримуй його заповіді”, як мудрий шлях для людства