Тілесний запах і раса

ЦЕ СТАЛОСЯ одного літа на початку 1960-их роках в Арканзас. Дві чорні дівчинки, коло вісім і десять років віку, мали скоро почати ходити до школи з білими. До того часу, вони ходили до сільської відокремленої школи.

Одного дня біла жінка, яка стала дружня з цими дівчатками, запитала молодшу: “Пем, яка твоя думка є, що будеш ходити до школи з білими дітьми?” Вона відповіла, дещо нерішучо: “А я не знаю. Я не говорю про вас, міс Крудер, але білі люди, ви знаєте, мають дивний запах”, відказала вона, зморщуючи свій маленький ніс.

Чорні переважно вірять в це. Молоді очевидно набирають такого погляду, не так дуже зі свого власного досвіду, але від того, що вони чули. Але, як почалася ця ідея, що запах білих є інший й неприємний? Головно це може бути реакція до погляду, якого білі вже давно мали про чорних.

У минулих століттях, коли чорні були ще невільниками й їх вважали за майно, то білі часто говорили про їхній тілесний запах. У своїй недавній книжці Раса (в анг. мові), Іван Р. Бейкер говорить: “Автори ранішніх століть говорили на цю тему більше свобідно ніж ті, які пишуть тепер. Тому, Генрі Гоум, у своїй книжці Нариси Історії Людини (в анг. мові), згадує про ‘сморід маси’ негрів. У творі, якого видали того самого року (1774 р.) Історія Ямайки (в анг. мові), Лонґ говорить, що негри відрізняються їхнім ‘тваринним смердячим запахом, якого всі мають до більшої чи меншої міри’ ”.

Такий був загально прийнятний погляд між білими. Тому що вірили в те, що чорні були біологічно нижчої якости, розвившись багато пізніше еволюційно від білих, то не дивно, що білі прийшли до такого висновку.

Дуже поширене переконання

Проте, то не лише чорні й білі вірять, що між ними є інший, неприємний тілесний запах. Мелвил Джейкобс і Бернард Й. Стерн, у своїй книжці Загальна Антропологія (в анг. мові), зауважили: “Ідея, що кожна раса має свій відмітний запах, є більше поширена від всіх інших, відносно різниць між расами”.

Наприклад, на протязі минулих століть багато писали про особливий запах євреїв. Також, японський анатоміст Бунтаро Адачі писав, що для нього запах європейців був дуже неприємний. Це були його перші враження, коли він переселився до Європи, але пізніше сказав, що він призвичаївся до їхнього запаху, і полюбив його.

Досвід, якого розказує англійський лікар із Бомбей, Індії, також є освітлюючий. Він наказував своєму індійському слузі викликати його з церкви у неділю рано, щоб збір бачив, який славний лікар він є. Одного дня цей лікар прийшов на велике політичне зібрання індійців, але за короткий час вийшов, пояснюючи слузі: “Яке полегшення вийти! За кілька хвилин я був би зімлів. Що за сморід!” Його слуга відповів: “А пане Сагіб, тепер ви розумієте, що я мушу переносити кожної неділі, коли я мушу йти до середини церкви, щоб викликати вас!”

Який висновок ми можемо зробити з цього? Що люди лише уявляють собі різницю запаху між різними расами? Якщо ні, то чому деякі раси мають інший запах? Чи це через расову успадкованість?

Тілесний запах дійсний — чому?

Ніхто не заперечує, що тілесний запах існує. Величезна продаж різних ароматів для пахов доказує, що це так. Звичайно, деякі особи, чорні, як і білі мають сильні тілесні запахи, які є неприємні для інших людей. Чому? Що спричиняє такі запахи?

Ясно є, що не тільки піт, так як хтось може думати. Досліди показують, що піт, так як тіло видає його, є стерильне і без запаху. Коли бактерія діє з потом, то це спричиняє запах.

Піт осідається на волоссі, а особливо у пахвах, і тут бактерія розмножується видаючи неприємний запах. Одяг також є чинником, тому що організми або бактерії можуть причепитися до нього разом з потом, в якому бактерія гніє видаючи тілесний запах.

Діета особи також додає до тілесного запаху. Джейкобс і Стерн зауважують у творі Загальна Антропологія (в анг. мові): “Між найсильнішими запахами є валеріянова кислота, бюти-рикова кислота, і споріднені органічні суміши, які випаровуються через шкіру всіх осіб, коли ці недавно з’їли або пили молоко, масло, сир або різний жир. . . . Люди, які їдять багато часнику, мають ще інший запах; цибуля видає свій запах; копчена риба й оленина, мариновані оселедці й солодка картопля видають ще інший запах”.

Однак, незважаючи на доказ так багато різних відповідальних факторів, багато людей далі вірять, що тілесний запах головно є расовий спадок. У своїй книжці Along This Way Й. В. Джонсон описує про цікаву розмову в цій справі, пояснюючи: “Одного разу чоловік встав і сказав: ‘Бажаю попросто запитати вас. Чи ж головне заперечення до негрів не є їхній неприємний запах?’”

“У відповідь”, каже письменник, “я погодився, що було багато смердючих негрів; але по черзі, я запитав свого запитувача, чи він думав, що коштовні оголошення різних ароматів були призначені приваблювати лише чорних покупців. Я сказав, що не погоджувався з таким поглядом, тому що коли оголошували такі аромати, то переважно поміщають знімки досить вродливих білих дівчат”.

Однак, чи загальна громада чорних, як і білих, не буде мати неприємний запах, якщо вони мають якусь особливу діету або спосіб життя? Певно, що так! Чорні, яких тримали на кораблі тижнями дуже смерділи. Так само смерділи чорні невільники, які працювали на полі і не купалися регулярно. Навіть сьогодні є деякі класи, чорні, як і білі, яких гігієна є дуже погана і яких діета є інша від загальної громади. Часто їхній запах є інший й неприємний для інших людей. Однак, це не значить, що запах усіх чорних і усіх білих є неприємний.

Все-таки є заяви, між якими є навіть заява вченого з університету, що одна з найбільших різниць між расами є тілесний запах. Чи можна доказати, що таке твердження є неправдиве?

Що дослідження показали

Деякі дослідження проводилися, щоб відповісти на це питання. Професор Ото Клайнберґ, спеціаліст на полі расової психології, розказує про невидані наслідки одного дослідження. Дослідник зібрав піт у пробірки від білих і чорних студентів, які щойно закінчили вправи у спортзалі. Тоді пробірки дали білим суддям і попросили їх, щоб вони покласували їх від неприємнішого до приємного запаху.

“Наслідки показали”, каже Клайнберґ, “жодної послідовної переваги для білих; пробірка в якій казали піт був найприємніший і пробірка в якій був дуже смердючий, були обидві від білих осіб”.

Твір Журнал Генетичної Психології (в анг. мові), 1950 р., сторінки від 257 до 265, розказує про ще інше дослідження. Двоє чорних і двоє білих студентів були вибрані. Всі четверо ходили до того самого університету, їли в тій самій кафетерії, мешкали в майже однаковому приміщенні і брали участь у тих самих шкільних діяльностях. Для цього дослідження, всі четверо купалися в одній лазні й вживали однакове мило.

У першій половині дослідження, хлопці лише були вийшли з лазні, а під час другої половини, вони вернулися від жвавої вправи. Дослідження виконували в такий спосіб, що не було можливо пізнати хлопців. У всьому, п’ятдесят дев’ять осіб, яким дозволили понюхати одну частину їхнього простирла, яке покривало їхні тіла дали 715 різних рішень.

Наслідки були, що у 368 випадках, або більше, як половина, судді сказали “Я не знаю”. Таким чином вони признали, що не могли розрізнити чи запах був з білих чи з чорних. І в майже половина решта вироків, або в 157 випадках, особи, які думали, що могли розпізнати запах тіла помилялися. Наслідки були б подібні, коли б судді лише вгадували.

Цікаво, лише сім із п’ятдесят дев’ять суддів були певні, що вони могли розрізнити запах кожного разу. Вони відбивали свою упевненість, коли ніколи не казали “я не знаю”. Однак, у середньому, вони не помилялися лише в приблизно половині їхнього рішення,— яких то наслідків можна було набути здогадом.

Юрій К. Морлан, рапортуючи в Журнал Генетичної Психології (в анг. мові), зауважив: “Наше дослідження не доказує, ані заперечує, що є ‘расові’ різниці у тілесних запахах, але коли є якісь різниці, і коли білі та негри їдять однаковий харч, тримають себе чистими і тому подібне, то наше дослідження не підтримує погляду, що білі можуть докладно ототожнювати той запах”.

Роля упередження

Правдоподібно, багато осіб дуже щиро вірять, що неприємний запах тіла головно є через расу, замість погану гігієну або діету. Може бути, тому що їх навчили, що інша раса має неприємний запах, то вони дійсно думають, що можуть відрізнити його. Говорячи про цю справу, колишній професор психології з Гарвард Університету, Ґордон В. Алпорт писав:

“З’єднання запаху з расою є дуже сильне . . . якщо ми колись з’єднували запах часнику з італійцями, яких ми зустріли або дешеві духи (парфуми) з імігрантами, або сморід із переповненими приміщеннями, то ці запахи, коли знову понюхаємо їх, будуть пригадувати нам італійців, імігрантів, мешканців по переповнених приміщеннях. Коли зустрінемо італійця, то це може пригадати нам запах часнику, а навіть чути ‘запах’ його. Нюхові галюцінації [уя’влення] (якого спричиняє таке з’єднання) є звичайні. То з цієї причини люди, які розвили такі нюхові споріднення, можуть переконливо говорити, що всі негри і всі імігранти смердять”.

Коли хтось уже розвив такий погляд, то переважно його буде тяжко змінити. Упередження може бути дуже глибоко вкорінене, однак, воно може виглядати смішне, коли його розглянете об’єктивно. Наприклад, подумайте про жінку, яка сказала, що не хотіла, щоб чорні мешкали в її сусідстві через “їхній запах”. Однак, ця сама жінка не противилася, коли у неї працювали чорні домашні слуги. Іван Доллард, колишній професор психології з Єйл Університету, правдоподібно не помилявся, коли сказав: “Дуже можливо, що якщо б не було такого переконання, то запах негрів не переступив би поріг применшення прав”.

Енциклопедія Британіка (в анг. мові), з 1971 р., після дискусії цієї справи, приходить до цього висновку: “Ми сумніваємося чи є якась значна різниця між запахом поту. Дослідні проби відбивають дуже малу здібність розрізняти між потом негрів, а потом білих. Ця тема є дуже складна, і загальний напрям є приписувати відчулі різниці ‘расовим’ чинникам, коли в багатьох випадках різниці можуть заходити з суспільних і багато нерасових чинників”.

Це є сумно, що особи судять інших перед переглядом доказу. І ще сумніше, коли застановившись над доказом, багато далі тримаються таких поглядів. Через упередження зменшували права цілим расам. Але, в дійсності, чи є якась здорова причина на упередження або применшати право якої-небудь раси людей?