Як розводи впливають на людей
До перших 6-ох місяців 1976 р., 987.000 пар одружилося і 538.000 розійшлося у Сполучених Штатах.— “Світовий Альманах і Книга Фактів” на 1977 р.”
ПЕРЕД тим ніж ви прочитаєте цю сторінку, то чотири подружжя закінчаться розводом — лише в Сполучених Штатах. Кожної хвилини, у середньому, більше, як двоє подруж офіціально розпускаються.
По деяких місцях, є так багато, коли й не більше, розводів, як шлюбів. Лише в повіті Лос Анжелосу є майже 50.000 розводів кожного року. DallaSite, часопис у Тексасі, сповіщає: “Під час першої половини 1975 р., у повіті Далас було більше розводів від одружень”. Всіх разом було 8.275 розводів, а лише 6.801 одружень.
Багато подруж розходяться і те число збільшується. На протязі минулих десять років розводи більше, як подвоїлися в С.Ш.; від 1965 до 1975 р., число піднеслося від 479.000 до 1.026.000. В інших країнах є ще багато більше розводів.
У Канаді 1960 р. було лише 6.980 розводів. Але у 1973 р. те число збільшилося на п’ять разів, до 36.704. А у 1974 р. було 45.019 розводів, а це є більше, як 20 процентове збільшення. “Розводи так поширилися”, сказав Торонто Стар, “що люди, які вже є щасливо одружені 15 років або більше часом почувають себе, що є меншістю”.
У Радянському Союзі, також, є дуже багато розводів. Радянський журнал Спутник каже: “У СРСР щороку є коло два і пів мільйонів шлюбів . . . у тому самому часі, в середньому є 2.000 розводів на день, тобто, один розвід на кожних трьох одружень.
У Великій Британії ситуація є подібна. На протязі минулих десять років число розводів потроїлося там. Кажуть, що в Швеції є три розводи на кожних п’ять шлюбів, ще більше число ніж у Сполучених Штатах. Розводи дуже збільшуються по інших європейських країнах, включаючи Данію й Німеччину.
По деяких африканських країнах також є багато розводів. Замбія, в якій живе трохи більше, як п’ять мільйонів людей, дуже журиться про своїх 19.000 розводів кожного року, що не є так дуже менше від С.Ш.
Журнал Atlas World Press Review з серпня 1977 р. зауважує: “Розводи стали дуже популярні між японськими молодими дружинами. . . . Тепер коли вони чують, що є один розвід кожних чотири хвилин і 14 секунд, то вони самі пристають до перегонів, щоб не лишитися позаді”. А в Гонконг, журнал South China Morning Post нарікає про “швидко збільшаюче число розводів на протязі кілька минулих років”.
Отже розводи збільшуються майже всюди. Але з якими наслідками?
Змінене суспільство
Перше всього, розводи розірвали десятки мільйонів життя, деякі навіть трагічно. Журнал МД з березня, 1977 р., зауважує: “Враховуючи батьків і дітей молодших від 18 років віку, то щороку життя більше, як 4 мільйони американців є драматично змінене через розводи і майже те саме число покидає один одного, без офіціального розводу, ‘розвід бідного чоловіка’.
Таке величезне збільшення у розводах є лише один доказ незадоволення подружнім життям. Багато одружених випробовують новий спосіб життя, взаємно погоджуючись вести позашлюбні статеві зносини; інші лише погоджуються жити разом без подружжя.
Спосіб до щастя?
Замість творити атмосферу спокою й щастя, епідемія розводів й новий спосіб життя витворили велике підозріння та тривогу в родинах. “Деякі одружені є так настрашені числом скорим збільшенням розводів в їхніх суспільствах”, зауважує директор Нью-Йоркського Центра для Родинної Освіти, “що приходять до нас лише поговорити, що вони повинні робити, щоб відвернути розвід”.
Назагал, жінки вже не можуть бути певними, що їхні чоловіки будуть давати їм утримання на ціле їхнє життя, отже багато журяться, що будуть робити в разі чоловіки покинуть їх. Але, в інших випадках, самі дружини покидають своїх чоловіків. Деякі навіть покидають маленьких дітей.
Після розводу, коли вони є вільні ‘робити, що їм захочеться’, то що стається? Чи розвідники є дійсно щасливі? Троє американських професорів, які розпитували багато розвідників, кажуть у журналі Психологія Сьогодні (анг.) з квітня 1977 р.: “Між родинами, яких ми досліджували, ми не знайшли ані одного безжертовного розвода. Принаймні один член такої родини переносив страждання або виявляв негативну поведінку”.
Стаття показує, що вільні розвідники не знайшли тривалого задоволення, і додав: “Звичайний образ вільного, розпусного, неодруженого життя не задовольняв також і жінок. Для них, випадкові статеві зносини давали їм почуття розпачливости, пригнічення й дуже велику неповагу до себе”. Не дивно, що між розвідниками є три рази більше самогубства ніж між одруженими, і це подібне є з алкоголізмом.
Переважно, проте, діти терплять найбільше. Лише в С.Ш. коло 11 мільйонів дітей живуть лише з одним родичом. Багато стаються жертвами суперечок за опікунством, і часто переходять від одного родича до другого. Мейер Елкін, спеціаліст родинних проблем, оплакує: “Ми тепер виховуємо генерацію дітей з розбитих домів — і витворюємо суспільну бомбу”.
Розвід також є дуже коштовний. “Через інфляцію розвід стався надто коштовний”, оголошує журнал Business Week, “адвокат бере найменше 1.500 доларів від одної особи і більше, коли не погоджуються з вироком або коли є боротьба за опікою дітей”. Але навіть ще гірше є гірка лють, яка часто розвивається у пожираючий вогонь. Так, як сказав один адвокат розводів із Чікаґо: “Я думаю, що розвідний закон є більше війною ніж дійсна війна”.
Одна жінка, яка розійшлася з своїм чоловіком у 1974 р., пише: “Я перше прийшла до свідомости, коли пішла до адвоката. Йому треба було дати 400 доларів перед тим ніж він почне виповняти папери. Адвокат помагає вам стати твердим, і це додає до вже тліючої лютості.
“Я повинна знати, бо вибрала послухати свого адвоката і шість разів являлася перед Судом Домашнього Споріднення, лише, щоб переговорювати про тимчасове утримання дітей й розподіл майна. Кожний раз, що я ходила до суду, то треба було виповняти нові папери, і, безперечно, платити адвокатові”.
Тому що так часто через розвід виринають лють і нещастя, то чому люди розводяться? Чому сьогодні є так дуже багато розводів? Це є питання над якими тепер будемо застановлятися.