Діти під обставинами насильства

КОЖНОГО року родичі, або інші члени у родині зловживають так багато, як 6.5 мільйонами дітей. . . . Кожного року родичі сильно б’ють тисячі своїх дітей, так, що їм потрібно лікарського догляду. Інших 700.000 не мають подостатком поживи, одягу та сховку і від 60.000 до 100.000 зловживаються статево”.— „U.S. News & World Report”, з 15-го січня, 1979 р.

Справді, що зловживання дітьми сталась нестямна проблема. У деяких випадках, діти є лише безсильні жертви, яких родичі мають під руками, щоб на них виливати свої розстроєння, заздрощі або злість. І в багатьох інших випадках родичі приводять до шкідливої крайності те чого дітям потрібно — дисципліни. Мудрий та люблячий Творець родинного життя каже: „Картай свого сина, коли є надія навчити”. „Різка і поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою”. Прип. 19:18; 29:15.

Досліджуючи проблему зловживанням дітьми, психолог Д. Й. Медден, віднайшов, що „діти пригнічуються, коли їх забагато дисциплінують, або залишають їх, або коли родичі стаються занадто поблажливі”. Він пояснює: „Діти сподіваються, щоб родичі робили рішення. Коли вони не рішають, то дитина не є певна чи може покладатись на них. І коли дитина робить по-своєму, то тоді вона може стати дисциплінатором”.

Журнал „Пробудись!” з 22-го липня, 1976 (анг.), докладно обговорював цю справу про зловживання дітьми, показуючи, що родичам слід робити, щоб давати дітям потрібні дисципліни, і однак, щоб не зловживати ними.

Проте, давайте тут звернемо увагу на те, як це впливає на дітей, коли вони живуть під обставинами де є насильство між чоловіком, а дружиною. Чи діти, які дивляться на таке зловживання, можуть навчитись щось корисного і коли самі виростуть, то не будуть бити своїх дружин чи чоловіків?

Коли дитина бачить, як зловживається матір’ю або батьком, то не забуває про це. Пізніше, коли він або вона виростає і коли станеться випадок, що розгнівається, тоді дуже легко вертатися до того, чого дитина бачила за своєї молодости. Попросту сказати, що насильство породжує насильство. Обдумайте приклад Івана, 26-літній чоловік, який признався перед радниками, що на протязі сімох років подружнього життя, він часто бив свою дружину. Коли він був молодий, то в його родині було насильство. Його батько пив і часто нападав на матір, деколи з ножем. Пам’ятаючи свого батька, Іван плакав: „Коли я втручався у справу, то він кидав мене до стіни. Я казав собі, що сам ніколи не буду так поводитись”. Пригадайте собі справу про чоловіка Сари та його сина про яку ми розповідали на сторінці 5.

Так, дослідження показують, що діти, які виростають під обставинами насильства у родині часто самі стаються насильні. З негативного погляду це підтверджує біблійну правду: „Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї”.— Прип. 22:6.

Пишучи у журналі „Канадієць”, з 1-го квітня, 1978 р., д-р Елі Касс сказав: „Коли дитина виростає під нещасливими, насильними обставинами в домі, то як виросте буде звертатись до такого самого насильства, якого навчилась у родині, щоб розв’язувати свої проблеми, або коли він або вона станеться родичом”. Засновник притулку для побитих жінок у Лондоні, Англії, каже: „Якщо переглянемо історію цих чоловіків, то їх або били за дитинства, або вони дивилися на биття. . . . Отже, насильство передається з одного покоління в друге. Воно стається нормальним”.

Навіть коли дитина дивиться на насильство вдома і в пізнішому житті не буде зловживати дружиною, чоловіком або дітьми, то через це таки будуть нещасні випадки. Дослідження у Північній Кароліні про „дітей, яких не зловживано фізично, але, які виростали в родинах [з] насильними родичами . . . то у 37 процентів таких дітей було хронічне пригнічення. . . . Інших 40 процентів дуже журились, а 25 процентів було потрібно лікувати на психічні безладдя”.

Отже, ясно, що родини в яких є діти, мають ще більшу причину брати кроки і розв’язувати проблему відносно насильства або запобігати його. Коли родичі не звертають уваги на цю потребу та їхні діти мусять виростати під домашнім насильством, то дуже можливо, що це пошкодить їм психічно і може передати це страшне лихо в наступні покоління.