Погдяд Біблії

Чи християнам слід справляти поминки померлим?

ПИЛЬНУВАННЯ померлого вже довгий час був звичай по цілому світі. Сьогодні, хоч по деяких країнах дуже рідко коли справляють поминки померлим, то по інших ще тримають цю стародавню практику в різних формах.

Що знаходиться позаді цього звичаю? Де він почався? І чи християнам слід справляти поминки померлим?

Основні цілі

Згідно з одним довідником, цей звичай „правдоподібно почався через вірування, що лукаві духи можуть заволодіти над непохованим трупом, коли б він був сам”. Проте, це також пояснюється тим, що ця практика, в якій друзі та сусіди сходяться, щоб цілу ніч пильнувати труп, почалась через забобонний страх „перебування цілу ніч одиноко з мерцем”.

Кидаючи дальше світло на поминки померлим, Енциклопедія Британіка (анг.) каже: „Цей звичай, щодо Англії, здається є давніший від Християнства, і по суті, є кельтський. Безсумнівно, він походить з забобонного джерела, зі страху, що лукаві духи можуть пошкодити, або навіть узяти мерця. . . . З приходом Християнства до поминок додано молитву. І як правило, труп, з тарілкою солі на його грудях, ставили під стіл, на якому стояв міцний напій для спостерігачів. З часом ці приватні поминки обернулись у галасливе п’янство. З приходом Реформації і послідовним зловживанням молитов за померлих, то звичай ,пильнувати’ став застарілим в Англії, але пережив в Ірландії”.

Деякі сьогоднішні практики

Звичаї справляти поминки померлим різняться від одної країни світу до другої. По деяких латино-американських країнах, коли покійниця є дитиною, її садять у крісло і вбирають, як ангела. Друзі і родичі вірять, що „безсмертна душа” цієї дитини йде просто на небо. Поминки можуть справляти цілу ніч, але настрій є святочний, вистрілюючи феєрверки при співах радісних пісень з музичним супроводом. Під руками буде їжа, а також алкогольні напої.

Між релігіями так званого Християнства Західної Африки, поминки справляють, не особливо через страх духів. Переважно, друзі та родичі бажають поділитися смутком близької родини і віддати померлому останню честь. На таких поминках рідко коли сумують, проте, і там подають їжу і напої. Часами, люди, які дуже мало знають померлого приходять на поминки, щоб там тільки наїстися і напитися за чийсь кошт. Певно, що багато приходять на поминки з благородних спонук, хоч часами там бувають галасливість, а навіть бійки.

Протягом декотрих племінних поминок, стараються комунікувати з надприродними силами, і практикують ворожбу. Часами, тарілку, на яку кладуть „медицину” ставлять під труп, гадаючи, що пристосовувати ці „ліки” допоможе бачити видіння. Деякі вживають ці засоби, щоб вигоювати самонав’язані рани на їхніх губах і щоках. І деякі вияви, які являлися здається походять від таємних, містичних сил.

Розглядаючи доказ

Ясно є, що поминки померлим не походять з християнського джерела. Часто вони пов’язуються з забобонами. Отже, коли забобонні погляди пов’язано з так званими ,поминками померлим, по деяких околицях, то місцевим християнам не є правильно брати участь у таких звичаях. Духовне освічення і правда від Бога визволили їх від забобонів та фальшивого поклоніння, і вони не можуть легковажно дивитись на таке визволення.— Пс. 43:3; Ів. 8:32.

Коли ,поминки померлим’ якоїсь околиці пов’язуються з галасливим п’янством, то через це побожні особи мають добру причину не приходити на них. Співпоклонникам Бога Єгови, християнський апостол Павло написав: „Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п’янстві”.— Рим. 13:13.

Коли на поминках ворожать і стараються мати зв’язок з духами, то тут маємо ще більшу причину, чому християнам не слід приходити на них. „Практикування спіритизму”— це „вчинок тілесний”, через який практикуючі ворожбу не вспадкують Божого царства. (Гал. 5:9—21) Також, людям Єгови за стародавніх часів було сказано: „Нехай не знайдеться між тобою такий, хто . . . викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих”.— 5 Мойс. 18:10—12.

Одначе, що сказати про страх померлих через який справляють їм поминки? Такий страх є необгрунтований, бо Писання показують, що людина не має безсмертної душі. Швидше, нам сказано, що „померлі . . . нічого не знають . . . бо немає в шеолі [загальний гріб людства], куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости”. (Еккл. 9:5, 10) В іншому місці Боже Слово говорить: „Та душа, що грішить, вона помре”. (Єзек. 18:20) Навіть нібито невинна дитина не є винятком цьому, бо всі люди вспадкували гріх і смерть від першого чоловіка, Адама. (1 Цар. 8:46; Рим. 5:12) Отже, покійна дитина не має „безсмертної душі”, що зараз відлітає до неба бути ангелом там. Крім цього, небесні ангели не є померлими людьми, але безпосередні творення.— Кол. 1:15—17; Євр. 1:7.

Отже, християни не бояться померлих і не почуваються примушені справляти їм поминки. І вони не ,сумують так, як інші, що надії не мають’. (1 Сол. 4:13) Правда, вони сумують, коли хтось близький вмирає, так як досконалий чоловік Ісус Христос, плакав, коли Його друг Лазар помер. Але, на тій самій оказії, Ісус воскресив Лазаря з мертвих, даючи всім віруючим здорову причину надіятись на воскресення всіх тих, що знаходяться в Божій пам’яті.— Ів. 11:30—44; Дії 24:15.

Допомагаючи сумуючим позбавленим

По тих місцевостях де ,поминки померлим пов’язуються з небіблійними практиками і поглядами, то певно, що християнам не слід приймати участь у таких місцевих звичаях. Але, що сказати, коли цей вислів „поминки” вживається до відвідувань родини померлого в їхньому домі, або в похоронному приміщенні?

Часами бувають випадки, що неможливо винести трупа зараз після смерти. У такому разі, християни можуть вважати за корисне провести ніч з родичами, навіть коли б труп і ще був у хаті. Коли не включено небіблійних практик, то Біблія не заперечує відвідувати сумуючих, щоб допомогти їм, співчувати з ними і „потішати їх з Писання”.— Рим. 15:4; Йов 29:25; Ів. 5:28, 29.