Погляд Біблії
Що християнин буде робити, коли позбавляють йому його прав?
БАГАТО людей сьогодні голосно вимагають своїх прав. Але, на жаль, дуже багато людей не мають багато прав. У різні способи людям позбавляють те, що вони відчувають є їхні права. Як Християнство поширюється, то багато цих людей стаються правдивими поклонниками Бога Єгови. Отже, як християнин має реагувати, коли позбавляють йому його прав?
Коли права зловживані кримінальником
Кримінальник може позбавляти християнинові його прав. Його можуть обграбувати, побити або обманути. Що Він повинен робити під такими обставинами. Певно, по більшосте країнах він може покликати поліцію. Але скажім, що поліція вже не може контролювати злочину. Або можливо не хоче діяти без підкупу.
Візьміть, за приклад, стан одної християнської жінки. Її чоловіка вбила одна група чоловіків без жодної знаної причини. Вона відчувала, що могла виявити вбивців, але апелювання до найвищих влад не приносило корисних наслідків. Як християнинові поводитись під такими обставинами?
Апостол Павло дав гарну пораду відносно того, що робити в такому разі: „Не платіть нікому злом за зло. . . . Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: ,Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь [Єгова, НС, анг.]’ ”. (Рим. 12:17—19) Хоч ми надіємось на допомогу поліції в таких справах, то знаємо, що в цьому житті ніколи не отримаємо цілковитого правосуддя. Отже, так, як Павло сказав, християнин не буде мститись і брати справу у свої власні руки, але лишає її з Єговою, покладаючись на Нього, щоб Він справедливо розсудив.
Суспільні проблеми
Може бути, що ми живемо в одній з тих країн в яких існує велике провалля між заможними, а вбогими. Ми бачимо, як наших друзів або нас самих — гноблять та використовують. Ми обурюємось за це. Але, що нам слід робити?
Християнський апостол Павло мав подібний досвід. Часто він зустрічав установу, яка дуже потребувала реформи: рабство. Багато рабів ставались християнами, і безсумнівно дуже прагнули свободи. Чи ж Павло радив їм бунтуватись, або втікати? Ні, він сказав: „Раби,— слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячись Бога! І все, що тільки чините, робіть від душі немов Господеві [Єгові, НС], а не людям! Знайте, що від Господа [Єгови, НС] приймете в нагороду спадщину”.— Кол. 3:22—24; також дивіться до 1 Петра 2:18—20.
Звичайно, коли б християнин мав нагоду звільнитись від рабства, то зробив би так. Але він не повинен так дуже захоплюватись цим бажанням свободи, щоб воно аж затемнювало його головну мету в житті: служити Єгові. Так, як Павло сказав: „Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли ж можеш стати вільним, то використай краще це”.— 1 Кор. 7:21—24.
Хоч сьогодні дуже мало людей є дійсно рабами, то може бути, що декотрі почуваються, що вони є кращі від інших через їхній економічний стан. Коли є можливо поліпшити їхній стан, то безперечно, було б добре. Але робити так не повинно ставатись всепожираючим і пристрасним захопленням. Пам’ятайте Павлові слова: „А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості”.— 1 Тим. 6:9.
Ісус Христос також мав дотик з проблемами, спричинені убогістю. Він сказав: „Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого і правди Його,— а все це вам додасться”.— Мат. 6:31—33.
Чи ж Ісусові та Павлові було слід мішатись у суспільні справи та поправлення, так як дехто каже? На протязі довгої історії Римської Імперії являлись деякі реформатори. Можливо, що вони робили людям деяке добро. Але звичайно, коли ці вмирали, то їхня праця була перемінена, або знищена, найпізніше, коли сама імперія повалилась. Подібно, Ісус і Павло могли були статись корисними реформаторами. Але безсумнівно, всі ці поправки були б знищені, коли Римська Імперія остаточно повалилась. Це трапляється, коли стараються поправляти систему, що є призначена на знищення.
Замість віддавати себе суспільним поправкам, то Ісус ,свідчив правді’. (Ів. 18:37) Наслідком цього, багато людей, за Його часу, а також за нашого, повірили в Нього. Таким чином їм дано нагоду одержати життя в системі де всі їхні „права” будуть гарантовані. (Ів. 3:16) Скільки суспільних реформаторів побачать такі вічні наслідки з їхньої праці?
Що сказати про переслідування?
По багатьох частинах світу, християнів переслідують і заперечують їм їхнє право поклонятись і вільно висловлювати свої релігійні погляди. Декотрих катують, а навіть убивають. Як вони повинні реагувати до такого зловживання?
Знову, вони наслідують Ісусів приклад. Чи пам’ятаєте, як Його незаконно заарештували і схопили в саді Гефсиманському, взяли на удаваний суд, де Його засудили без судового процесу перед Пилатом. Чому ж Ісус не покликав Своїх багатьох послідовників, щоб вони врятували Його від таких несправедливостей? Він Сам пояснив: „Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє царство не звідси”.— Ів. 18:36.
Отже, Ісус не просив своїх послідовників, щоб вони озброювались і охороняли Його людські права. Християни сьогодні наслідують Його приклад. Безперечно, що коли є якийсь законний спосіб охороняти їхню свободу поклоніння, то вони будуть користуватись цим правом. Апостол Павло звернувся до самого Кесаря, щоб ,охороняти і законно заснувати добру новину’. (Дії 25:11; Фил. 1:7) Але коли нема законних засобів до яких християнин може звернутись, то він повинен додержувати свого переконання, покладаючись на Єгову, що Він може дати добрі наслідки. Ісус так робив, і хоч через це Його вбили, то подумайте про чудові користі для Нього й для людства з такого напрямку.— Євр. 2:9, 14, 15.
Отже християнин, якому позбавляють його права з якої-небудь причини знає, що сьогодні ніхто не користується повністю тим, що називають „людські права”. Дійсно, всім дуже потрібно нової Богом-обіцяної системи в якій буде праведність і в якій будуть дотримувати „права” всіх людей. (2 Пет. 3:13) Якщо ми мусимо постраждати через якесь порушення наших прав, то можемо потішатись наслідуванням цього надхненого погляду; „А я виглядаю на Господа [Єгову, НС], надіюсь на Бога спасіння мого,— Бог мій почує мене”.— Мих. 7:7.