Могутня Замбезі

Від нашого кореспондента в Зімбабвії

МІСЦЕ — пагориста округа Африки, коло 5.000 футів (1.500 метрів) вище морського рівня в північній Замбії. Там починається щось незвичайного — могутня Замбезі ріка, четверта найбільша ріка в Африці від Ніл, Конго, і Нігер.

Її води випливають з чорної, болотяної трясовини зливаючись у маленьку річку. Тоді, неначе пустотливий хлопчина, річка підстрибує, перекидається, скаче й вовтузиться по скелях. Як ріка збільшується, то могутніє, набирає більшої сили, величності, і зрештою, в’ється аж поки Індійський океан не поглинає її.

Води могутньої Замбезі ріки служили людям на протязі тисячі років і грали важливу участь у збільшуючому добробуті народам Центральної Африки. Енергію з її води тепер впрягають у Каріба греблю, користуючись нею для того, щоб індустріалізувати та модернізувати життя тисячі людей й освітити цей колись-темний материк.

Вища Замбезі

Чи ви хотіли б познайомитись з 2.000 милями (3.200 кілометрами) цієї ріки, від її джерела до Індійського океану? У 1850 десятку шотландський дослідник Давид Лівінґстон зробив це, але вам не буде потрібно змагатись з гарячкою, цеце мухами й комарами так, як він.

Тільки 20 миль (32 кілометри) від джерела ріки, Замбезі вже є могутня й енергійна, бувши коло 15 ярдів (14 метрів) ширини. Могутніючи й збільшуючись від її численних приток, вона бушує до Баротсе степу. Тут довгий час Лозі люди користувались її життя-підтримуючими водами для пиття, купання, риболовлі та кухарення. Проте, традиції та чарівництво, котрі розвинулись по її берегах, ніколи не зникли.

Одна селянка цієї околиці пояснює, що бажала родити дітей, але не могла. Чаклун прийшов до висновку, що причина проблеми був великий птах, котрий висмикував немовлят з її утроби — саме протилежне міфові в Західному світі, де люди говорять, що великий чорногуз приносить їм дітей. Чаклун наказав жінці збудувати малого охороняючого ідола й поставити його біля її дому. Вона взяла половину лушпини з гарбуза, виробила з неї гніздо, й поставила в нього яйце, для того, щоб коли великий птах повернеться назад, то щоб узяв яйце замість її немовлят. Як ми продовжуємо нашу подорож по ріці Замбезі, то та селянка далі є неплідна з своїм ідолом біля її дому, так як багато інших, як пам’ятник поневолення традицією, яка ще досі підкоряє багатьох людей.

Ми називаємо Замбезі рікою, але в лютому, березні та квітні, ви думали б що це велике озеро, якого води розпливаються на скільки тільки можете бачити.

Води збільшуються так багато, як 40 футів (12 метрів) під час дощової пори. Кожного року, як води підходять вгору, то тисячі селян ідуть до вищих місцевостей і беруть участь у „куомбока” церемонії. Верховного ватажка веслують царською баржою (несамохідним судном) до його палацу-дачі, в супроводі тисячоголосної традиційної пісні. Коли ватажок прибуває до палацу, то там його привітують тисячі Лозі людей ритмічним танцюванням.

Лишаючи степи позаді, ми подорожуємо крізь інші заселення аж поки не прибуваємо до Сішеки. Це тут 4 серпня 1851 р., що Давид Лівінґстон перший раз милувався гарною Замбезі рікою. Коли б Лівінґстон вернувся, то бачив би малу зміну. Великі череди дичини ще досі відсвіжуються чистояскравою водою цієї ріки.

Вікторія Водоспад

Ми вже подорожували коло 800 миль (1.300 кілометрів) і в деяких частинах ріка була коло дві милі (3 кілометри) широка. Ми зараз будемо милуватись одним з найпрекраснішим та захоплюючим водоспадом у світі. Може бути, що ви вже чуєте рев 15.000.000 галонів (57.000.000 літрів) води, які кидаються щохвилини через ущелину одну і чверть милі ширини, падаючи 350 футів (107 метрів) до дна розколини. Неначе таємничий туман, бризки зносяться тисячу футів (300 метрів) або більше в ясне синє небо. Місцеві жителі називають її Мосі оа Тунія (дим, котрий гримить).

Кажуть, що Давид Лівінґстон відкрив цей водоспад у 1855 р., і назвав його ім’ям англійської королеви Вікторія.

Хоч у середньому водоспадом пливе 15.000.000 галонів (57.000.000 літрів) води щохвилини, то під час дощової пори є зарекордовано 159.000.000 галонів (602.000.000 літрів). Тільки одна хвилина цієї води вистачить для 10.000 людей купатись кожного дня протягом чотирьох років.

Чи бачите ті вивіски на березі ріки? „Плавати є самогубство”. Так! Вода така гарна та кристально-чиста, однак ви не відважуєтесь плавати в ній, бо можете знайтись без ноги або без життя, стаючись жертвою крокодила, захованої небезпеки в глибинах цієї гарної ріки.

Батока Ущелина й Озеро Каріба

Несподівано ця величезна ріка знаходиться обмежена вузькою ущелиною, котра в’ється через плоску височину Центральної Африки. Рівень води ніколи не спадає нижче 50 футів (15 метрів), і під час дощової пори збільшується до більше, як 100 футів (30 метрів). Ми подорожуємо 60 миль (97 кілометрів) цією Батока Ущелиною названу по імені Батока людей. Район є спустошений та безлюдний, а по стрімких скелях росте гнучка, суха зарість чагарника. Двадцять три милі (37 кілометрів) від Вікторія Водоспаду, ріка вже вгризлась 800 футів (244 метрів) глибини у скелі.

Тепер ми входимо в озеро Каріба, одно з найбільших штучних озер у світі. Воно простягається 160 миль (256 кілометрів) перед нами. У роках після 1958 р., через будування дамби та підвищення його вод, то коло 50.000 Тонґа людей вибрались з їхніх домів, щоб знайти нових поселень.

Це величезне озеро тепер сталось багатим джерелом харчів для людей. Тільки за 14 тижнів ловлення риби, то більше, як півтора мільйона фунтів свіжої і висушеної риби було продуковано, не рахуючи місцевого споживання.

Лишаючи дамбу вузькою ущелиною 14 миль (23 кілометрів) довжини, ми входимо в дійсний рай багатої, зеленої та буйної рослини. Буйволи, гіпопотами, слони, гієни та всякого роду птахи оселяються тут, захищені від збудження-шукаючого мисливця.

Середня Замбезі до Індійського Океану

Ми вже знаходимось у середній Замбезі й тверда кам’яниста місцевість уступається перед гарними Чікора степами, де ріка далі в’ється 60 миль (97 кілометрів). Ця річка є мальовничо обрамована вузьким пасом рясних вічнозелених дерев.

Тиша та спокій цієї частини нашої подорожі несподівано переривається. Правдоподібно ви чуєте, як мільйони галонів води спішаться і плигають скелями та валунами Кебрасса бистрини.

Наступна ущелина називається Лупато й є коло 4.000 футів (1.200 метрів) нижче навколишніх перепонних пагорків. Здіймаючись хвилею енергії, від цього місця ріка несамовито гониться по зазублених або нерівних скелях. Збиваючись, пінючись, вона гониться невтомно. Ревучи з ущелини, однак, ріка незабаром змінює свою швидкість. Немов стомлена, вона втихомирилась і тепер пливе велично, поширюючи свої води від трьох до п’яти миль (5—8 кілометрів) ширини, в’ючись широкою долиною останніх 200 миль (320 кілометрів) своєї подорожі.

Замбезі розділюється на кілька великих струмків, котрі доводять її до дельти (гирла ріки), де вона вливається в Індійський Океан. Наша цікава подорож кінчається, як ріка загублює свою тотожність (ідентичність). Її води, колись такі відсвіжаючі та чисті, каламутніють від піску дельти й їх поглинає теплосиня морська вода Індійського Океану.

Лівінґстон назвав Замбезі „Божий шлях до внутра країни”. Ми оцінюємо Замбезі, як одну з багатьох рік, котрі прикрашають наш земний дім та відсвіжають його мешканців.

[Карти на сторінці 15]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ЗІМБАБВЕЙ

ЗАМБЕЗІ РІКА

АНГОЛА

ЗАМБІЯ

МОЗАМБІК

Вікторія Водоспад

Озеро Каріба

Каріба Дамба

Індійський Океан

[Карта]

АФРИКА

Нігер

Ніл

Конго

Замбезі

[Ілюстрація на сторінці 16]

Плавати є самогубство