Чи ви є безсмертні?

НА ВІДПОВІДЬ на це запитання, мільйони людей — католики, протестанти, мусульмани, індуси та інші будуть відповідати: „Як звичайно, моє тіло вмирає, але моя душа — безсмертна”. і оскільки, за їхнім поглядом, тіло є тільки тимчасова „шкаралупа”, то вони мусять вірити, що як власна персона, вони є безсмертні.

Де почалось це переконання? Чи ж воно почалось між тими, які заявляють себе бути християнами? Чи мусульманами? Чи з більш древніми буддистами? Або можливо десь інше?

Дійсно, це переконання почалось у древньому Вавілоні. Пізніше грецькі філософи, як-от Патагор у шостому столітті і Сократ та Платон у п’ятому столітті до н. е., розвили цю ідею людського безсмертя. Платон цитує Сократа, який сказав: „Душа [в часі смерті] . . . відходить у невидимий світ — у божественний та безсмертний — і назавжди живе . . . у громаді з богами”.

Раннє Християнство й безсмертя

Коли внесено це навчання про безсмертя душі між ранніх християн? Ісак Тейлор, в його книжці Ancient Christianity каже, що до другого століття Християнство, „попалось у руки [вчителів] цілком вишколених . . . у грецьких школах філософії, які . . . відвернулись, з підсвідомою огидою, від Євангелії”. До третього століття, Тертулліан, видатний провідник церкви, навчав: Декотрі речі пізнається навіть по природі: наприклад, багато вірять у безсмертя душі, . . . отже я звертаюсь до думки Платона, який твердив, що кожна душа є безсмертна”. Августин, провідник церкви в п’ятому столітті сказав: „Справді вже підтверджено безсмертя людської душі”.

Від того часу, доктрина про безсмертя душі стала основною по цілому так званому Християнстві. Так як доктор Лейдло сказав у Його книжці Bible Doctrine of Man: „Мало-помалу грецький вплив переміг, і незабаром навіть у християнській церкві ідея про безсмертя душі заступила місце біблійного вчення про майбутнє життя”. (Курсив наш) Це, по черзі, довело до навчання про тимчасові муки в чистилищі або вічні муки душ у пеклі. Вбогі люди витрачали дуже багато грошей просячи священиків, щоб вони молилися за душі померлих у чистилищі. І все це через сприймання грецької філософії!

Чи всі провідники церкви погоджуються?

Багато дослідників Біблії, а також священиків сумніваються доктрині про „безсмертя душі”. Уеслівський-методистський священик, Агар Біт писав: „Християнська доктрина про безсмертя душі є дивним прикладом думки, цілком без біблійної основи, яка до деякої міри суперечить їй, походячи тільки від грецької філософії, однак якої строго держаться освічені та розумні християнські вчителі й письменники на помилковому припущенні, що вона навчається в Біблії”. Подібно, доктор Мартінсен, колишній єпіскоп Зеланду, Данії, писав: „Можемо вважати, що в нашому часі всесвітньо признається, що на безсмертя душі людини нема жодного незалежного доказу”.

Проте, цю доктрину таки вміщено у більшості церковних віровченнях. Наприклад, книжка Book of Catechism з Голландської Реформатської Церкви Південної Африки заявляє: „Таким чином душа живе, бувши безсмертною”. Цікаво, газета Hoofstad з Преторії, Південної Африки, надрукувала статтю „Душа не переживає”, кажучи, що провідник цієї самої церкви, професор Адріо Коеніг заявив: „Християни мусять покинути думку, яка почалась з грецьким філософом Платоном, що людина складається з двох частин: тіла й душі . . . згідно з Біблією, в часі смерті, існування людини кінчиться. Нема нічого „подібного” до душі, щоб продовжало жити”.

Чому ж така незгода між священиками? Тому, що більшість священиків не тримаються Біблії як Божого Слова, хоч можуть давати вигляд, що вони навчають Біблію. Замість цього, вони замінили її на людську філософію — їхню власну й філософію древніх греків.

Що Свідки Єгови вірять

Свідки Єгови не погоджуються з переконанням так званого Християнства про успадковане безсмертя. Вони вірять, що людська душа є смертна, що померлі нічого не відчувають. Чому? Тому що вони приймають Біблію за Боже відкриття правди людству. Цікаво зауважити, що письменники єврейського писання (Старого Заповіту) ані раз не посилаються на слова „нефеш” (єврейське на „душа”) або на „руа” (єврейське на „дух”) як щось безсмертне. Замість цього, вони навчали, що людська душа вмирає: „Душа, яка грішить, умерти мусить”. (Єзекіїля 18:4, 20, Авторизована Версія (анг.); також дивіться до Псалмів 22:30; 78:50.) Біблія каже, що померлі є непритомні: „Живі бо знають, що помруть, а мертві нічогісінько не знають; нема їм більш уже заплати . . . усе, що потрапить тобі під руку, роби, поки живеш, бо в шеолі [загальний гріб людства], куди простуєш, нема ні роботи, ні міркування, ні знання, ні мудрости”.— Екклезіястова 9:5, 10, Католицька Дуя Версія в укр. мові.

Грецькі Писання (Новий Заповіт) подають такий самий погляд про душу й смерть. Ісус сказав, що Бог „може знищити душу й тіло”. Якщо душу можливо знищити, то вона не може бути безсмертною. (Матвія 10:28, НС, анг.) Відносно Ісуса, апостол Петро заявив: „Кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу”. (Дії 3:23) Ісус теж показав, що померлі є непритомні, тому що уподібнив смерть до ,спокійного сну’. (Івана 11:11—14) Це погоджується з тим, що хто-небудь, прибувший на похорон, може бачити коли виставляють трупа померлого, щоб дивитись на нього.

Згідно з історією творення записаною в 1 Мойсеєва 2:7, то Адама сформовано з пороху земного й „стала людина живою душею”. Отже Біблія часто уживає вислів „його душа”, коли відноситься до „самої” особи, так як сталось з молодим Давидом: „Полюбив його Йонатан, як душу свою [як самого себе]”. (1 Самуїлова 18:1) Коментуючи про це The New International Dictionary of New Testament Theology (анг.) каже: „Душа до такої міри підсумовує цілу особистість, цілу власну особу, що рівняється до ,мене самого або до вас самих’ (1 Самуїлова 18:1). У 1 Мойсеєва 2:7 [душа] означає ,особу’, або ,людину’”.

Славетна надія, яку Біблія подає на майбутнє життя є воскресіння. Вільям Тиндейл, славетний перекладач Біблії в 16-му столітті, одного разу сказав: Якщо душа є в небі, то скажіть мені, навіщо воскресіння?” Біблія каже, що у часі воскресіння від смерті до життя, декотрі вибрані „зодягнуться в безсмертя”, щоб задовольнятись ним з Богом і Христом у небі. Очевидно, ці вибрані не народжуються безсмертними; якщо вони будуть вірні до самої смерті, тоді ,одягнуться в нього’ як нагорода.— 1 Коринтян 15:51—54; також дивіться до Римлян 2:6, 7.

Більшість мертвих воскреснуть назад до цієї землі в прийдешньому Божому новому ладі. Коли Ісус був на землі, Він демонстрував це, воскрешаючи кількох людей від мертвих. В додаток до цього Він обіцяв: „не дивуйтесь цьому, бо прийде година, коли всі в пам’ятних гробах почують [Мій] голос і повиходять”.— Івана 5:28, 29, НС (анг.).

Свідки Єгови непохитно вірять цьому. З цієї причини, коли особисто зустрічають смерть або коли помре улюблений, то в них є основа на справжню надію. Це буде одна з незвичайних подій невимовної радості в новому ладі, коли Бог, з Його безмежною силою й мудрістю, буде воскрешати померлих. Таким то чином Він сповнить Свою обіцянку що ,зітре всі сльози’ в тому часі коли Він ,зробить усе нове’.— Об’явлення 21:4, 5.

[Ілюстрації на сторінці 10]

Платон цитує Сократа, який сказав: „Душа [в часі смерті] . . . відходить у невидимий світ — у божественне та безсмертя . . . і назавжди є з богами”

Платон

Сократ

[Ілюстрація на сторінці 11]

,Буде воскресіння мертвих’.— Дії 24:15