Наскільки міцна ваша віра у воскресіння?
«Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене,— хоч і вмре, буде жити» (ІВАНА 11:25).
1, 2. Чому поклоннику Єгови потрібно бути впевненому в надії на воскресіння?
НАСКІЛЬКИ міцна ваша надія на воскресіння? Чи вона допомагає вам не боятися смерті й потішає, коли смерть забирає дорогу вам людину? (Матвія 10:28; 1 Солунян 4:13). Чи ви подібні до багатьох Божих слуг давнини, які зносили кари, висміювання, тортури й в’язничні кайдани, маючи міцну віру у воскресіння? (Євреїв 11:35—38).
2 Так, щирий поклонник Єгови не повинен мати жодних сумнівів щодо того, чи буде воскресіння, і ця впевненість має впливати на його спосіб життя. Відрадно роздумувати про те, що у визначений Богом час море, смерть і гадес віддадуть мертвих, що в них, і ці воскреслі матимуть перспективу жити вічно на райській землі (Об’явлення 20:13, Герасимчук; 21:4, 5).
Сумніви щодо майбутнього життя
3, 4. Яке вірування стосовно загробного життя усе ще має чимало людей?
3 Загальновизнане християнство вже віддавна навчає про загробне життя. В одній статті з журналу «Католик США» (англ.) говорилося: «Протягом віків християни з усіх сил намагалися зараджувати собі з розчаруваннями й стражданнями цього життя, чекаючи іншого життя — мирного й сповненого задоволення, повноцінного й щасливого». Хоча у багатьох країнах, де сповідується християнство, люди стають світськими й певною мірою цинічними стосовно релігії, чимало з них усе-таки вважає — щось має бути після смерті. Але є багато речей, щодо яких вони не впевнені.
4 В одній статті з журналу «Тайм» зауважувалося: «Люди все ще вірять у [потойбічне життя]: тільки їхнє поняття про нього більш затуманене, і вони дедалі рідше чують про нього від своїх пасторів». Чому священнослужителі говорять про потойбічне життя менше, ніж колись? Релігієзнавець Джеффрі Бертон Рассел каже: «Я думаю, [церковнослужителі] не хочуть торкатися цієї теми, бо вважають, що їм доведеться пробиватися через мур масового скептицизму».
5. Як сьогодні багато людей ставляться до доктрини про пекельний вогонь?
5 У багатьох церквах потойбічне життя пов’язується з небом і вогняним пеклом. І якщо священнослужителі стримуються говорити про небо, вони тим паче стримуються говорити про пекло. В одній газетній статті сказано: «У ці дні навіть церкви, які визнають вічну кару в буквальному пеклі... применшують значення цього вчення». Само собою зрозуміло, більшість сучасних богословів вже не вважає пекло буквальним місцем мук, як про це навчалося в середньовіччі. Натомість вони схильні до більш «гуманної» версії пекла. За словами багатьох модерністів, грішники в пеклі не зазнають буквальних тортур, але страждають через «духовну відокремленість від Бога».
6. Зустрічаючись із трагедією, як декотрі переконуються, що їм не вистачає віри?
6 Пом’якшення церковної доктрини, аби не зачіпати сучасників за живе, може допомагати декотрим уникати непопулярності, але це допроваджує мільйони щирих парафіян до невпевненості про те, у що вірити. Тому перед лицем смерті ці люди часто виявляють брак віри. Їхній спосіб мислення нагадує спосіб мислення жінки, яка втратила в нещасному випадку декількох членів родини. Коли цю жінку запитали, чи її віра принесла їй розраду, вона, вагаючись, відповіла: «Мабуть». Але навіть якби вона впевнено відповіла, що її віра допомогла їй, яку довготривалу користь принесло б це вірування, якби воно було необґрунтованим? Таке питання важливе, бо, насправді, те, чого більшість церков навчає про майбутнє життя, дуже розходиться з тим, що говориться в Біблії.
Погляд загальновизнаного християнства на загробне життя
7. а) Якого спільного вчення тримається більшість церков? б) Як один богослов описав доктрину про безсмертну душу?
7 Незважаючи на різні погляди, майже всі віросповідання загальновизнаного християнства погоджуються з тим, що люди мають безсмертну душу, яка переживає смерть тіла. Більшість вірить, що коли людина помирає, її душа може піти до неба. Декотрі побоюються, що їхня душа може піти у вогняне пекло або чистилище. Але їхні думки про майбутнє життя зводяться до поняття про безсмертну душу. Богослов Оскар Кульман так написав про це в одному нарисі, опублікованому в книжці «Безсмертя і воскресіння» (англ.): «Якби ми запитали простого християнина сьогодні, ...що́, на його думку, є новозавітним вченням про долю людини після смерті, за невеликим винятком, ми б отримали відповідь: «Безсмертя душі». А втім, Кульман додав: «Це поширене поняття є одним із найбільших непорозумінь християнства». Кульман зауважив, що, коли він вперше сказав ці слова, вони викликали фурор. Але він мав рацію.
8. Яку надію Єгова дав першим чоловікові й жінці?
8 Бог Єгова створив людей не для того, щоб вони йшли до неба після смерті. У його початковий намір не входило те, аби вони помирали. Адам і Єва були створені досконалими й отримали можливість наповнювати землю праведними нащадками (Буття 1:28; Повторення Закону 32:4). Нашим прабатькам було сказано, що вони помруть тільки тоді, коли виявлять непослух Богові (Буття 2:17). Якби вони залишилися слухняними своєму небесному Отцеві, то жили б вічно на землі.
9. а) Якою є правда про людську душу? б) Що стається з душею, коли вона помирає?
9 На жаль, Адам і Єва не послухалися Бога (Буття 3:6, 7). Трагічні наслідки цього описує апостол Павло: «Через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Замість того щоб вічно жити на землі, Адам і Єва померли. Що ж сталося опісля? Чи вони мали безсмертні душі, які за гріх тепер можна було відправити до вогняного пекла? Аж ніяк, Біблія говорить, що раніше, в момент створення Адама, він ‘став живою душею’ (Буття 2:7). Людина не отримала душу, але стала душею — живою особою (1 Коринтян 15:45). Більш того, не тільки Адам був ‘живою душею’, але також, як видно з єврейської мови, котрою було написано книгу Буття, ‘живими душами’ були також нижчі тварини! (Буття 1:24). Коли Адам і Єва померли, вони стали мертвими душами. Зрештою, з ними сталося саме так, як Єгова сказав Адамові: «У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох,— і до пороху вернешся» (Буття 3:19).
10, 11. Що визнає «Нова католицька енциклопедія» стосовно біблійного вчення про душу і як це пов’язується із сказаним у Біблії?
10 «Нова католицька енциклопедія» (англ.) в основному погоджується із цим. У статті «Душа (в Біблії)» говориться: «У СЗ [«Старому Завіті», або Єврейських Писаннях] немає дихотомії [поділу на дві частини] тіла й душі». У ній додається, що в Біблії слово «душа» «ніколи не означає душу, що існує окремо від тіла або особи». Справді, душа часто «означає саму істоту, чи то тварин, чи людей». Така відвертість підкріпляє, але людині залишається тільки дивуватися, чому парафіянам здебільшого не роз’яснюють цих фактів.
11 Від скількох переживань і страхів можна було б охоронити парафіян, якби вони знали просту біблійну правду: «Душа, що грішить,— вона помре», а не страждатиме в пекельному вогні! (Єзекіїля 18:4). Хоча це дуже відрізняється від того, чого навчає загальновизнане християнство, такі слова повністю відповідають натхненим словам мудреця Соломона: «Живі знають, що помруть, а мертві нічогісінько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й пам’ять про них пішла в забуток. Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми; бо в могилі, куди ти йдеш, нема вже роботи, ні роздумовання, ні знання, ні мудрості» (Екклезіяста 9:5, 10, Кул.).
12. Звідки загальновизнане християнство взяло вчення про безсмертну душу?
12 Чому вчення загальновизнаного християнства настільки відрізняється від того, що говорить Біблія? «Нова католицька енциклопедія» в статті «Душа, людина, безсмертя» говорить, що ранні отці церкви відшукали підтвердження віруванню в безсмертну душу не в Біблії, але у «поетів і філософів, а також в основних традиціях грецької думки... Пізніше схоластики вирішили скористатися поглядами Платона або принципами Арістотеля». Тут стверджується, що «вплив платонічних і неоплатонічних ідей»,— в тому числі й вірування в безсмертну душу,— зрештою був впроваджений «в саме ядро християнської теології».
13, 14. Чому нерозсудливо звертатися за знанням до язичницьких грецьких філософів?
13 Чи слід було тим, хто називають себе християнами, звертатися до язичницьких грецьких філософів, щоб навчитися про такі основи, як надія жити після смерті? Звичайно ж, що ні. Пишучи до християн, які жили в Коринті (Греція), Павло сказав: «Цьогосвітня бо мудрість — у Бога глупота, бо написано: «Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!» І знову: «Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!» (1 Коринтян 3:19, 20). Стародавні греки були ідолопоклонниками. Як же вони могли бути джерелом правди? Павло запитав коринтян: «Яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: «Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом,— а вони будуть народом Моїм!» (2 Коринтян 6:16).
14 Об’явлення священних істин було спочатку здійснено через ізраїльський народ (Римлян 3:1, 2). Після 33 року н. е. воно здійснювалося через помазаний християнський збір першого століття. Промовляючи до християн першого століття, Павло сказав: «Нам Бог відкрив це [те, що приготовлене для тих, хто любить його] Своїм Духом». (1 Коринтян 2:10; також дивіться Об’явлення 1:1, 2). Доктрина загальновизнаного християнства про безсмертя душі запозичена з грецької філософії. Вона не була виявлена через Божі об’явлення Ізраїлю або через збір помазаних християн першого сторіччя.
Справжня надія для померлих
15. Яка, за словами Ісуса, справжня надія для померлих?
15 Якщо немає безсмертної душі, яка ж справжня надія для померлих? Нею, безсумнівно, є воскресіння — одне з основних біблійних вчень і навдивовижу чудова божественна обіцянка. Ісус подав надію на воскресіння, кажучи своїй близькій знайомій Марті: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене,— хоч і вмре, буде жити» (Івана 11:25). Вірити в Ісуса — це вірити не в безсмертну душу, а в воскресіння.
16. Чому розсудливо вірити у воскресіння?
16 Ісус ще раніше говорив про воскресіння, кажучи декотрим євреям: «Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах,— Його голос почують, і повиходять» (Івана 5:28, 29). Описане тут Ісусом разюче відрізняється від поняття про те, що душа живе після смерті тіла та йде просто до неба. Це є майбутнім ‘виходом’ людей, які пробули в могилах,— багато з них століття, а навіть тисячоліття. Це час, коли мертві душі повертаються до життя. Неможливо? Але не для Бога, «Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче» (Римлян 4:17). Скептики можуть висміювати думку про те, що люди повертатимуться до життя, але вона досконало узгоджується з фактом, що «Бог є любов» і «тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (1 Івана 4:16; Євреїв 11:6).
17. Що Бог здійснить через воскресіння?
17 Кінець кінцем, як би Бог міг винагородити тих, хто залишився «вірний до смерти», якби Він не повернув їх до життя? (Об’явлення 2:10). Завдяки воскресінню Бог також може здійснити те, про що написав апостол Іван: «Тому то з’явився Син Божий, щоб знищити справи диявола» (1 Івана 3:8). В Едемському саду Сатана став убивцею цілого людського роду, коли довів наших прабатьків до гріха й смерті (Буття 3:1—6; Івана 8:44). Ісус почав знищувати справи Сатани, коли віддав своє досконале життя у відповідний викуп, відкриваючи для людства шлях до визволення від успадкованого поневолення гріхом, що прийшло внаслідок свідомої неслухняності Адама (Римлян 5:18). Воскресіння тих, хто помирає через цей Адамів гріх, стане наступним кроком у знищенні справ Диявола.
Тіло й душа
18. Як відреагували на Павлові слова про воскресіння Ісуса декотрі грецькі філософи і чому?
18 Коли апостол Павло перебував в Афінах, він проповідував добру новину натовпові, в якому були декотрі грецькі філософи. Вони вислухали його промову про єдиного правдивого Бога й заклик до покаяння. Але що сталося потім? Павло закінчив свою промову словами: «[Бог] визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши». Ці слова викликали незадоволення. «Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали» (Дії 17:22—32). Богослов Оскар Кульман зауважує: «Для греків, які вірили в безсмертя душі, можливо, було важче ніж для інших, погодитись із християнами, які проповідували про воскресіння. (...) Вчення великих філософів Сократа й Платона аж ніяк не можна узгодити з вченням Нового Завіту».
19. Як богослови загальновизнаного християнства намагалися узгодити вчення про воскресіння з доктриною про безсмертну душу?
19 Однак після великого відступництва по смерті апостолів богослови домагалися з’єднати християнське вчення про воскресіння з платонівським віруванням у безсмертну душу. З часом декотрі зійшлись на незвичному розв’язанні: в момент смерті душа відокремлюється («звільняється», за словами декотрих) від тіла. Відтак, згідно з працею Р. Дж. Кука «Основи доктрини про воскресіння» (англ.), у Судний день «кожне тіло знову з’єднається зі своєю душею, а душа — з тілом». Майбутнє возз’єднання тіла з його безсмертною душею називають воскресінням.
20, 21. Хто постійно навчає правди про воскресіння і як це їм допомагає?
20 Ця теорія й досі є офіційною доктриною провідних церков. Тимчасом як таке поняття може здаватися логічним для богословів, більшість парафіян не знають цього факту. Вони лише вірять, що після смерті підуть просто до неба. З цієї причини в періодичному виданні «Добробут» (англ.) за 5 травня 1995 року дописувач Джон Ґарві критично зауважив: «Це вірування [у загробне життя] більшості християн більше нагадує неоплатонізм, ніж щось справді християнське, і воно не має біблійної основи». Безсумнівно, замінюючи біблійне вчення платонівським, клір загальновизнаного християнства затьмарив для своєї пастви біблійну надію на воскресіння.
21 З другого боку, Свідки Єгови відкидають язичницькі філософії та дотримуються біблійного вчення про воскресіння. Вони переконані, що таке вчення просвітлює, задовольняє й потішає. У наступних статтях ми побачимо, наскільки обґрунтованим та логічним є біблійне вчення про воскресіння, як для осіб із земною надією, так і для тих, хто має перспективу воскреснути до небесного життя. Перш ніж взятися за розгляд цих статей, ми радимо вам уважно прочитати 15-й розділ Першого послання до коринтян.
Чи ви пам’ятаєте?
◻ Чому нам слід виявляти тверде переконання, що буде воскресіння?
◻ Яку перспективу Єгова дав Адамові та Єві?
◻ Чому нерозсудливо розшукувати правду в грецькій філософії?
◻ Чому воскресіння є розсудливою надією?
[Ілюстрація на сторінці 10]
Коли наші прабатьки згрішили, вони втратили надію жити вічно на землі.
[Ілюстрація на сторінці 12]
Богослови підпали під вплив платонівського вірування в безсмертя душі.
[Відомості про джерело]
Musei Capitolini, Roma