Чи мислення є відповідальне?

Коріння насильства

● „Злочин — це наслідок способу, яким злочинець думає”, сказав доктор Стантон Самінов, клінічний психолог і дорадник у Олександрії, Вірджінії, під час інтерв’ю. Він був один з групи, яка на протязі сімнадцятьох років зондувала (досліджувала) кримінальний розум через незліченні інтерв’ювання й зусилля виправляти запеклих, часто насильних, злочинців.

Чому ви відчуваєте, що оточення й виховання не є критичні?

Більшість убогих людей не є злочинці. Багато заможних є. Більшість осіб менших груп не є злочинцями, але багато, які становлять більшість є. Більше як половина злочинців, з якими ми мали стосунки були з стійких домів. Звичайно в них були брати й сестри або сусіди які жили під подібними обставинами, і які не вибирали дорогу злочинства.

Чи ви кажете, що змінювати оточення не вистачає?

Так. Злочин не зникає коли ви вичистите нетрі. Злочин процвітає в умах людей, а не в нетрях. Змінювати оточення не змінює внутрішньої особи. Навіть Біблія каже, „Бо які нещирі мислі в його, такий і він”. (Приповістей 23:7, Переклад Куліша) Необхідно змінити злочинцеві взірець його мислення.”

Які ви знайшли, були найбільш сумісні помилки мислення?

Як звичайно, злочинець не вважає їх бути сумісними. Але в The Criminal Personality (Злочинна особистість) ми занесли до списку п’ятдесять два зразки хибного мислення. Між найбільш сумісними були такі. (1) Погляд, що світ є їхній вибирати з нього все, що вони забажають і коли забажають його. (2) Спроможність витискувати страх. Вони є надто оптимістичні. Страх поранення, що їх заарештують або навіть гризоти сумління витискуються в тому моменті. (3) В них немає почуття пильного зусилля. Коли б на команді бейсболу було дев’ять злочинців, то кожний з них думав би, що він є капітаном команди. (4) Вони дуже крайньо думають — вони є Перший або Останній.

Як ви змінюєте таке мислення?

Особа мусить бажати змінитись. Ви приступаєте до неї коли вона почуває себе пригніченою. Може бути що її заслали до тюрми, або вона щойно має загубити свою родину. Замість розпитувати злочинця про його виховання, спонукуючи його відчувати, що він став безпорадною жертвою обставин, то ми шановно кажемо йому яке нечесне його життя є. Ми стараємось посилювати в нього самоогиду.

Яких найвищих мет ви навчаєте?

Потребу цілковитого вручення. Не виніть когось іншого. Так як сказав один злочинець, який робив гарний поступ ,Я колись думав, що коли б мої батьки були більш любили мене, то я не був би злочинцем, але тепер є цікавий знати чи це моя поведінка не зробила їх такими’. „Я не можу” заступилось думкою „я мушу”. Ми навчали їх співчувати іншим.

Що запобігає повернення до злочину?

Ми навчили їх критикувати самих себе — щоб постійно критично розглядати себе, чи вони морально мислять. Така постійна перевірка моралів є найважливішим засобом для залякування.

Які успішні були ваші зусилля?

Після того як ми розвинули й удосконалили наші процедури, то від 1970 до 1976 р. ми близько співдіяли з тридцятьма запеклими злочинцями. З цих, тринадцять цілком змінились на закон-додержуючі громадяни.