Вони люблять оце так!

Засуджений злочинець обраний вдруге

Статева ганьба

Обвинувачений службовець переобраний

О ВОНИ можливо не схочуть визнати це. І коли б їх запитати, то вони можуть дуже заперечувати цьому. Але їхні вчинки зраджують їх.

Подумайте, наприклад, про недавні вибори в США. Не забувши про ганебний „Уотергейтський” скандал, то ми сподівалися б, що виборці будуть вимагати моральної вірності від обраних службовців. Але тільки чотири роки після „Уотергейту” у Вашінгтоні знову вибухали страшні скандали. Виборці тепер мали нагоду виступати на захист чистого уряду! Але чи вони робили це?

Чарлза Дігса, визнаного винуватим у „29-ох випадках поштового шахрайства й незаконного привласнювання урядових грошей”, і 80-ма процентами голосів його знову обрали на члена конгресу!

Даниїл Флуд, член конгресу з Пенсільванії, обвинувачений за те, що він присвоїв більше як 60 000 доларів підкупом переобрали 54-ма процентами всіх голосів.

Фредерік Річмонд, бруклінський член конгресу признався, що він давав гроші 16-тилітньому хлопцеві, щоб мати з ним статеві зносини. Його теж переобрали, незважаючи на те, що він виставляв свою кандидатуру проти трьох інших кандидатів.

Здається, що обрання таких чоловіків підтверджує древнє прислів’я, що ,люди, як звичайно, обирають такий уряд якого вони заслуговують’. Відкрито засуджуючи зло урядового зіпсуття й оплакуючи поширення безчесності та неморальності, то обранням провідників над собою люди увічнюють зло.’

Вони люблять оце так!

І таке неморальне нездужання не обмежується ні до Сполучених Штатів, ані до 20-го століття. Тільки читати про осіб подібних до Енджіса Канса, Адольфа Гітлера, Наполеона, то зараз бачимо, що люди часто охоче піддаються використуванні. Тирани панують і можуть панувати тільки тому, що люди підтримують їх. Так як сказав цар Соломон: „Численність народу, це прекраса цареві, але брак люду це руїна верховного службовця”. (Приповістей 14:28, НС) Так, щоб правитель мав владу, то люди мусять підтримувати його — активно як також пасивно.

Біблійна історія про призначення Саула на царя показує як охоче люди скоряються. Ізраїльтяни втішались значною свободою під правлінням Богом-призначених суддів. (Суддів 21:25) Але, за якийсь час народ вимагав мати царя. Суддя Самуїл перестерігав, що мати царя над собою значитиме для народу: рабство, використування і оподаткування. Однак, народ вимагав, „Нехай цар буде над нами!” і таким чином запровадилось народ на катастрофічний й згубний шлях.— 1 Самуїла 8:19.

Як звичайно, не всі люди сьогодні підтримують нечесних політичних діячів. Декотрі дратуються, а навіть ображаються поведінкою таких осіб. Однак, вони таки підтримують ті самі лади, які дають таким чоловікам владу. Інші пасивно підтримують політичні установи визнаючи їх тільки по словах.

Проте, Біблія благає нас: „О, ви любителі Єгови, ненавидьте зло”. (Псалом 97:10, НС) Як ви дивитесь на зло? Щоб допомогти нам узнати як ми дійсно відчуваємо про це, то подивімся на щось інше до якого люди є дуже терпимі.

Давайте більші пожертви’

Зіпсуття не знаходиться тільки в політиці. Канали новинок є повні рапортів про релігійне зіпсуття. Візьміть, як приклад, питання про мужолозтво. Біблійний стан є дуже ясний: „Не робіть же помилки: . . . жоден, хто є винуватий або в перелюбі, або в мужолозному розбещенні . . . не вспадкує Божого Царства”. (1 Коринтян 6:9, 10, Нова англійська Біблія) Але, що декотрі священики говорять цими днями?

Методистський епіскоп, Мелвин Е. Гвітлі, молодший, прихильно ставиться до призначення „визнаного мужолозного священика”.

Засоромлений Ватікан мусив „примусити мовчати” відвертого римсько-католицького священика (сам визнаний мужолозник), який „ніби пропускає й прощає мужолозні діяльності священиків”.

ОЦХ (Об’єднана церква Христа) проголосила плани, щоб висвятити лесбіянку на служительку. В одній газетній статті кажеться: „Більше як два десятки священиків ОЦХ будуть товпитись навколо неї як вона стає навколішки . . . і, кладучи свої руки їй на голову, проголошують її бути служителькою Ісуса Христа”.

Жахливе порушення біблійних рівнів? Очевидно так. Однак, люди не покидають церкви масово, і не вимагають реформ. Але, як ви відчуваєте про таке моральне зіпсуття?

По новинках також говориться про соромливий фінансовий скандал:

„Скандал у Папському Банку” був заголовок статті в журналі Час з 26-го липня, 1982 р. „Шахрайство в італійському банкові на суму більйон доларів дійшло до серця одної з найбільш шановних інституцій в світі,— Ватікану”, каже стаття. „Досі, вже померло дві особи включені в цій справі. . . В самому центрі скандалу знаходиться архієпіскоп Павло Ч. Марцінкус, в Америці народжений президент Інституту релігійного мистецтва”.

Що ж сказати про протестантські церкви? Так як доповідається, вони страждають через фінансовий кошт. Євангеліст Орал Робертс заляковує людей, щоб наповнювати порожню скарбницю своєї церкви. До більше як 1 000 000 людей він пише „особисті” листи, які починаються так: „Щось дуже поганого має статись і я мушу особисто поговорити з вами про це”. Оплакуючи скрутне становище своєї церкви, він каже: „Бог збирається зробити вас частиною чуда. Якщо ви, і декотрі інші з моїх спеціальних партнерів пожертвуєте 100 доларів як насіння, то це чудо може статись”.

Проте, ці слова трудно примирити з тим, що було сказано в рапорті через Денвер Повст. Орал Робертс, який „на протязі років претендував на те, що в нього немає особистого майна й що він заробляє дуже мало грошей”, як то кажуть „має дім від 500 000 до одного мільйона доларів вартості . . . має участь у прибутках від недієвого золотого рудника . . . і кажуть, що кожного з минулих п’ять років мав від 70 000 до 178 000 доларів доходу”.

Телевізійний євангеліст Рекс Гомбард також грає на хвилюванні своїх послідовників у чотири-сторінковому благанні за грішми. Він каже: „Я вірю, що Бог є готовий вилити на вас благословення в сто, а навіть тисячу разів більше”. Як звичайно, це станеться коли вони будуть відсилати йому гроші.

Релігійний редактор до журналу Торонтонського стар гарно підсумовує справу, кажучи: „Хто-небудь поінформований про прохання телевізійних релігійних персон . . . скоро взнає, що коли євангеліст починає говорити про ,глибоко внутрі’ або ,либоко в моєму серці’, то він приготовляється застромити свою руку ще глибше в ваш бумажник, або гаманець”.

Це правда, що гнів декотрих людей зворушується. Але така критика є неначе слабосиле пхикання в порівнянні з вигуком підтримки, яку такі релігійні провідники одержують. Їхні скарбниці таки наповнюються, церкви заповнюються, і прихильники продовжують недобачувати їхню сумнівну поведінку.

Їхні люди люблять це так.

Але чи ж це судження є занадто суворе? Чи ми дійсно можемо казати, що активні та пасивні захисники люблять злом-пройняту релігію й політику?

Охочі жертви

Біблія говорить про Богом-пророковане знищення злого Содому й Гоморри. Після того як Авраам просив помилування, то Бог був охочий зберегти місто якщо в ньому знайдеться тільки 10 праведних осіб. (1 Мойсеєва 18:32) Але обставини вже були так погіршились, що крім Лотової родини не було ані одної особи, яка любила правду.

Люди любили це так.

Також, пророк Єремія жив у часі подібному до нашого. Люди стали такі дуже неморальні, що було сказано: „Помандруйте вулицями Єрусалима й побачте . . . чи знайдете ви людину, чи є там хто-небудь, щоб чинив справедливість, кого-небудь, шукаючого вірності, і Я йому прощу”.— Єремії 5:1, НС.

„Певно, що це були прості люди”, Єремія виснував. Він думав, що це тільки люди „прості”— неосвічені, неуцькі — потопали в моральному бруді. Але розбещеність людей тільки відбивала зіпсуте мислення урядових та релігійних провідників! (Єремії 5:4, 6; також дивіться до 6:13, 14; 23:14.) Статева неморальність, моральне самовладання стали способом життя між ізраїльтянами! „Товпляться вони до дому проститутки”, сказав Єремія. Неначе ті „коні охоплені статевим розпалом”, вони навіть не подумають про наслідки своїх вчинків.— Єремії 5:7, 8, НС.

Отже не дивно, що зіпсутий народ ізраїльський дозволяв,— а навіть підтримував — зіпсутих провідників. „Не слухайте слів пророків”, перестерігав Єремія! (Єремії 23:16; також дивіться до 5:26—28, 31.) А як вони віднеслись до цієї перестороги? Чи вони підняли ґвалт? Чи вони вимагали реформ? На жаль, Єремія признався: „І мій власний народ любив це так”.— Єремії 5:31.

Вони можливо трохи дратувались коли гнітючі провідники завдавали їм трохи особистої нужди. Але, загалом кажучи, люди не хотіли дійсної зміни. Вони стали охочі жертви. Через моральний бруд їхніх провідників, вони самі могли трохи користуватись тим брудом.

Вони любили це так.

Чи ви ,любите це так’?

Дійсно більшість людей сьогодні також не хочуть зміни. А тих кількох, які щиро рекламують реформи тільки ,вливають молоде вино в старі бурдюки’, тобто, роблять поверхові зміни для того, щоб трохи довше увічнювати лад.— Матвія 9:17.

Проте, наша надія є що ви є інакші. Що ви „зітхаєте й стогнете через усі ті гидоти, які виконуються” в цьому злому ладі. (Єзекіїля 9:4, НС) Що ваша любов праведності не є тільки зовнішній блиск. Що ви бажаєте дійсної зміни — не зміни, яка приходить через політичні реформи, але зміни, яку тільки Бог може здійснити. Якщо це є ваше бажання, то Свідки Єгови будуть раді допомогти вам навчитись як Бог має намір винищити зло із землі й заснувати чистий бездоганний уряд! — Даниїла 2:44; Ісаї 11:1—9.

Проте, більшість людей ігнорують такі чудові можливості. Лицемірно вони оплакують поліцейське зіпсуття, але бажають безкарно порушувати закон їзди. Вони насуплюють брови і страшенно зітхають через розбещеність політичних діячів, але жадібно дивляться на телепередачі й кіно, які кишать неморальністю. Вони говорять про добрий уряд, але голосують на негідників. Вони осуджують здирство, але допомагають наповнювати скарбниці пожадливих священиків. Вони говорять про правду, але в дійсності воліють, щоб їм „вуха влещували”. (2 Тимофія 4:3) А щодо моральних реформ, то кому ж вона потрібна? Вони вдоволено терплять їй й хитромудро підтримують пригноблення, нечесність та пожадливість доти поки вони можуть проживати їхнє життя способом, яким бажають проживати його.

І вони люблять це так.

[Ілюстрація на сторінці 16]

„ . . . коли євангеліст починає говорити про ,глибоко внутрі’ або ,глибоко в моєму серці’, то він приготовляється застромити свою руку ще глибше в ваш бумажник або гаманець”.— Релігійний редактор журналу Торонтонський стар