Змішуючі католицизм з шаманством — Як ви дивитесь на це?
Від нашого кореспондента в Бразілії
КІЛЬКА років тому, в Бразілії, добревідома телевізійна особа охрестила свого сина. Вранці син охрестився згідно з обрядами Римсько-Католицької Церкви, а пополудні згідно з обрядом кандомбле (бразільське шаманство). Пізніше, він охреститься згідно з обрядами Месіанської та Росекрусіанської релігії. Горда мати сказали: „Це тому, щоб його охороняли всі релігії коли він виросте”.
Чи ж її широкий погляд про релігію дивує вас? Чи це може статись у вашій країні? У Бразілії такий погляд є дуже загальний. Він навіть впливає на священиків.
Якийсь час тому Римсько-Католицький священик вибрався до Баїї Бразілії, щоб досліджувати афробразільські релігії. Так сталось, що він пристав до одної! Його оповідання появилось в Інтернаціональний гералд трибун, який сказав, що на протязі чотирьох років він служив як шаманський провідник церкви. Під час служби він регулярно викликав духів, щоб ці заступались за його парафіян. „Але це не значить, що він покинув свій Римсько-Католицизм”, сказав Трибун. Священик пояснює: „Я завжди розмовляю з Богом через Ісуса і ніколи через духів”.
У нас є технічне слово описувати таке змішення переконань з різних релігій. Це слово є „синкретизм”. Це може дуже здивувати вас, але мільйонам бразільцям легко змішувати римсько-католицькі обряди з поклонінням древнім, поганським богам. Як все це почалось?
„У Бразілії, синкретизм — це старе явище, бо спочатку колонізації ми знаходимо в кіломбо дус Палмаріс (схованка втікаючих рабів) . . . ми знаходимо це в Кубі, в Гаїті, в тій самій формі як в Бразілії”. Так то писав історик Роджер Бастіда в своїй книжці Контрібусон ав естуду ду сінкретізму Католікуфітішіста (Внесок до дослідження синкретизму католицького чаклунства).
Процес змішання
Він продовжує пояснювати, що це слідувало імпортування рабів з Африки: „Прибуваючи до Бразілії, чорних [рабів] допитували, [навчали основних католицьких доктрин] у невиразний спосіб, [і] принаймні хрестили їх. Проте, вони цілком не розуміли тієї релігії, яку насильно навчали їх”. Що ж чорні раби робили? Вони діяли про людське око щодо церемоній цієї нової релігії, але в серці продовжували поклонятись богам, яких вони пам’ятали ще з дому в Африці.
Який же був наслідок цього? Поступово, „Католицизм змінився . . . в такий спосіб, щоб замаскувати його традиційне переконання: в дійсності, вони не поклонялись [католицькому] святому, але краще відповідному орішеві [африканське божество] якого той святий символізував. Католицизм став тільки фальшивкою, щоб приховувати таємничу церемонію. . . У синкретизмі, Християнство постачає тільки португальські слова; все інше є фетишизм”, каже Бастіда.
Те саме сталось з місцевими індіанцями. Інший історик написав: „Тубільці цієї країни, хоч їх довгий час навчали Євангелія, не є кращими християнами тепер ніж вони були за часу їхнього підкорення. . . У теперішній Болівії і на півдні в Перу, то стародавнє поганське божество Паша-Мама (Матір Земля) ще живе, хоч його замінили Дівою. . . У Мексіці, обожання Діви Гваделупи має своє коріння в культі богині Тонантзін (Мати богів)”.— Меканізмус да конкіста колоніал (Механізм колоніального завоювання), написав Гузєро Гомено.
Вільям Г. Прескот, історик завоювання Мексіки додав про індіанців тієї країни: „Від індіанця вимагають тільки, щоб він обожав Діву або Відкупителя замість образ Кветзалькотлю, доброзичливе божество, яке ходило між людьми; щоб він вклонявся Хрестові, символові спасіння замість Хрестові, якому він поклонявся як емблема бога дощу”.— Історія завоювання Мексіки, написав Вілям Г. Прескот.
Тоді як таким чином католицькі церемонії прищеплювали до африканських та тутешніх форм поклоніння, то нехристиянські переконання також просочувались у Католицизм. Валдемар Валенте каже: „Католицизм . . . став заплямований забобонними ідеями, безглуздими переконаннями, чаклунськими та ідольськими поняттями”.— Сенкрітезмо реліжіозо Афро-бразілейро (Афробразільський релігійний синкретизм).
Чи це є добре чи зле?
Як ви дивитесь на таке релігійне змішання? Дехто ображається цим, відчуваючи, що це псує Християнство. Інші, можуть відчувати, що в цьому немає нічого злого. На протязі історії, незліченні жертви вмирали в релігійних війнах, хрестових походах, переслідуваннях та заколотах. Те, що стається в Бразілії, вони можуть казати, принаймні є краще від цього!
А інші можливо хочуть знати чому дехто так дуже захоплюється дрібницями. Вони можуть показувати, що католицька релігія сама складається принаймні з трьох релігійних традицій: біблійного Християнства, грецької філософії й популярних поганських релігій з Середнього Сходу та Європи. А як це сталось?
Католицька Церква вчить, що Біблія є Словом Божим, і з цього походить багато імен та понять яких вона вживає в поклонінні. Проте, на католицьких теологів дуже впливали філософії древніх поганських греків і це заплямувало їхнє навчання. Наприклад, доктрина про успадковане безсмертя людської душі не знаходиться в Біблії. (Єзекіїля 18:4, 20) Проте, його навчали грецькі філософи й тепер воно стало основною доктриною Католицизму.
Третю традицію, популярні поганські релігії, бачимо в багатьох доктринах Церкви. Різдво і Великдень, хрест і ідоли в церемоніях, поклоніння „Трійці”, „святим” і „Матір Божій” всі походять — не з Біблії — але з цих релігій. Про це ви можливо пригадуєте, що Іван Генрі Кардинал Ньюман у Нарис про розвиток християнської доктрини подає довгий список традиційних практик між якими знаходяться „ладан, світильники, свічки; обітовані пожертви . . . свята вода; притулки; святі дні . . .” і тоді каже, що вони всі „походять від поганства, і освячені прийняттям у Церкву”.
Отже, можна сказати, що релігійне змішання, або синкретизм, який відбувається в Бразілії є тільки продовження історичного процесу. Чи це є спосіб, яким ви дивилися б на це? Цікаво зауважити, що багато людей в Римській Церкві не дивляться так на нього. Заяви декотрих провідників Церкви відбивають глибокий неспокій.
Журнал Тайм (Час) звіщає, що Папа Іван Павло II на протязі його відвідин Бразілії перестеріг, що Християнство може приймати „культурні вирази яких-небудь людей”, але не повинно „спотворювати” своє власне навчання. Кардинал Бренвао Велела боявся, що бразільці входять у добу „африканізації”. Коли він побачив як багато людей зібралось на церемонію на честь богині Єманжа, то став нападати на „зловживання релігійним синкретизмом”.— Вежа (Зір) з 7-го січня, 1981 р.
Ці два церковні провідники критикують „спотворювання” доктрини. Певно, що це не буде турбувати тих людей, які вірять, що релігія є тільки справою особистої опінії. Для такої людини, одна доктрина є така добра, як інша. Але багато людей усвідомлюють, що таке „спотворювання” мало згубні наслідки в минулому.
До чого це доводить
Наприклад, до того часу, коли Ісус був людиною на землі, то ізраїльтяни старались змішувати віру (переконання) їхніх поганських сусідів з їхнім поклонінням Бога Єгови. Результатом цього, вони втягнулись у поклоніння статті, „святу” проституцію, а навіть жертвування дітей. Через це Бог Єгова стримав від них Свою охорону, і вони стали легкою жертвою для імперії-будівничих асирійців. (2 Царів 17:16—18) Чому така крайня реакція?
Причина є очевидна. Поклоніння, якого Єгова був дав ізраїльтянам підвищувало високі моральні рівні. Коли ізраїльтяни вірно дотримували його (і не змішували його з поганським навчанням), то воно охороняло їх фізично, як також духовно, і приготовило їх для приходу Месії. Додача поганізму зіпсувала те поклоніння, так само як додача забрудненої води до чистої забруднить її.
Те саме є правда про християнське поклоніння. Апостол Павло перестерігає: „До чужого ярма не впрягайтесь з невірними [до тих, які не вірять в Ісуса Христа]; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? . . Або яка частка вірного з невірним? Або яка згода поміж Божим храмом та ілолами?” (2 Коринтян 6:14—16) Подумайте як історія доказала мудрість цих Павлових слів.
Християнство є цілісне. Воно є спосіб життя, включаючи наше споріднення з Богом, і поміщає переконання засновані на Біблії — зокрема відносно місця Ісуса Христа в Божому намірі — закони для поведінки, які дотикають всі точки життя і спеціальну відповідальність поширювати нашу віру іншим. Який-небудь компроміс послабляє цілісне.
Отже через охочість зробити поступки ввійшли поганські доктрини, а за цими нехристиянська неморальність, жорстокість, пригноблення тощо. Результатом цього декотрі з найгірших жорстокостей в історії чинили люди, які прикидались бути Христовими послідовниками. Тільки ті, які старались держатись біблійного Християнства з всіма його вимогами — доктринами, як також поведінкою — могли підтримати високий рівень апостольського Християнства.
Беручи це до уваги, то щира людина буде турбуватись так як католицький теолог, який сказав: „Говорячи об’єктивно, неможливо оправдати синкретизм тому, що він перекручує Боже Слово, . . синкретизм є дуже злиденний”.— О істадо де Сао Павло (Штат Сан-Паулу), написав Д. Естевав Бетінкур.
Так то Свідки Єгови вважають цю справу. Вони вірять, що кожна людина сьогодні повинна мати свободу вибирати як вона буде поклонятись. Але вони також вірять, що є тільки одна правдива релігія, релігія, яка грунтується на навчанні та житті Ісуса Христа. Як же нам ототожнити ту релігію?
Апостол Павло звернув увагу на „писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння”. Він пояснює: „Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова”.— 2 Тимофія 3:15—17.
Отже, Свідки Єгови звертаються до Біблії, щоб навчитись правдивої релігії. Роблячи це, вони уникають такий синкретизм, який сьогодні відбувається в Бразілії. Вони також уникають синкретизм, який відбувся сотні років тому, через якого в систему поклоніння так званого Християнства ввійшли доктрини про пекельний вогонь, безсмертя душі, Трійця, ідоли, хрест та інші переконання поганського походження. Якщо синкретизм, який „спотворює” доктрину не є правильний сьогодні, то певно, що він також не був правильний сотні років тому.
Чому ж не читати Біблію і не віднайти, що правдиве поклоніння дійсно є? Таким чином ви не будете забруднювати ваше служіння Богові поганськими обрядами, і — за Божою допомогою ви набудете мудрість, яка доводить до спасіння.