Я крав алмази
ГЕТТОН ГАРДЕН, метушливий алмазний район у Лондоні, є великим риском для кримінальної діяльності. Високо над вулицями є влаштовані фотоапарати, так що поліція стало наглядає на цілу ту околицю. Однак, незважаючи на це, я з моїм партнером ховаючи рушниці й аерозолі аміаку пішли до тієї околиці в червні 1973 р., саме для цієї цілі. Він був одягнений як комерсант а я в білій блузі підмайстра алмазного різця.
Ми дуже уважно упланували цю крадіжку, вибираючи певний час, а також як скоро вислизнути з тієї околиці. Потім, у призначеному дні, ми стежили нашу жертву від склепіння з якого він був вибрав свої алмази. Він мав при собі принаймні один мільйон фунтів стерлінгів (1 774 000 доларів СШ) вартості алмазів у двох ручних чемоданчиках. Ми збили його з ніг, вирвали чемоданчики і втекли в чекаючій автомашині. Все закінчилось до кількох секунд.
Проїхавши кілька міських кварталів, ми змінили автомашину й виїхали з Лондону, щоб сховати награбоване аж поки метушня не втихомириться. Потім, користуючись фальшивими паспортами ми полетіли до Іспанії на кілька тижнів. Вернувшись назад ми взяли алмази й поклали їх до банкової скриньки в імені знайомого за яким поліція не стежила. Але бандит, який запропонував нам украсти алмази дізнався, що ми мали справу з цим чоловіком. Очевидно, це не був його намір, щоб ми тримали алмази. Отже, цей бандит залякав цього чоловіка й примусив його передати йому алмази. Я з моїм партнером уже ніколи не бачили тих дорогоцінностей.
Крадіж тих алмазів було завершенням сімох років мого злочинного досвіду й привчання. Мені було тільки 16 років коли я перший раз потрапив у серйозний клопіт за те, що в битві поранив чоловіка. Тому що це був мій перший раз, судді наклали на мене штраф, дали мені строгу пересторогу й відпустили, але це не стримало мене. Після того я завжди потрапляв у клопіт з поліцією.
Вісімнадцять місяців після цього випадку, я втягнувся у бійку озброєної банди злочинців у якій вбили одного чоловіка. Нас обвинувачували душогубством, але відпустили тому, що не могли доказати хто це дійсно вбив його. Проте, мене засадили до Борсталу (тюрма для молодих правопорушників). Перед тим коли ми вкрали ті алмази, мене вже три рази засадили до тюрми і на мене або накладали штраф або багато разів умовно звільняли на поруки. Все це було ігра в якій, так як кажуть професійні злочинці, „Ви деколи маєте успіх а деколи ні”.
Алмази чи „перли” — котре з цих двох?
В Англії після того як ми вкрали ті алмази, то як звичайно, моє ім’я внесли до поліцейського списку „найбільше шуканих”. Отже, я знайшов собі житло на безшумній вулиці далеко від мого дому й тих улюблених місць, яких я часто відвідував. Пізніше я довідався, що власниця того будинку, щотижнево студіювала Біблію з Свідками Єгови, людьми про яких я ще ніколи не чув. Вона розказала мені про них, але я не цікавився. Я ще спілкував з моїми злочинними друзями, перепродував наркотики, грав в азартні ігри і дуже впивався. Але вона майже кожного дня говорила мені щось про Біблію.
Одного дня вона запросила мене познайомитись з тими двома Свідками, які приходили студіювати з нею. Спершу я підозрівав їх, планував втекти через задню огорожу і через залізничу колію — в разі випадку! Пізніше, я таємно сідав назовні кімнати й прислухувався до того про що вони там розмовляли. Мало-помалу я зацікавився й погодився на те, щоб ця хазяйка студіювала зі мною. Її „перли” біблійної мудрості починали впливати на мене. Я дуже прагнув знання про Бога й Його Царство. Незабаром я студіював три рази на день.
Моя люб’язна хазяйка, хоч ще не була охрещеним Свідком, вже ходила на зібрання до місцевого Залу Царства (місце зібрання Свідків Єгови). Вона часто запрошувала мене піти з нею, і зрештою я пішов, щоб тільки подивитись. Без будь-яких перебільшень, я дуже здивувався. Зібрання не було нецікаве або набридливе так як я думав. Дружність і любов, такі очевидні були щирі. Вони дуже оцінювали духовні справи. Отже я почав регулярно ходити на ті зібрання. Тепер я переконався, що вже знайшов правду. Я хотів стати одним з цих людей; ділитись їхнім довір’ям, радістю та надією; розвинути таке споріднення з Єговою як вони.
Признатися поліції?
Тепер мені стало ясно, що я буду мусив змінити своє життя. Сумління наказувало мені признатись поліції й понести відповідальність за наслідки мого злочину; незважаючи на суворість тих наслідків. Ця думка лякала, бо я знав, що мене можуть засудити до тюрми на 15 років. Крім того мої колишні друзі, які вже були в тюрмі за інші злочини тепер будуть зневажати й насміхатись з мене. Але не було жодного іншого вибору. Взявши перший крок, хоч був дуже коштовний, я позбувся всіх наркотик і скасував усі заборгування, яких інші були винні мені з моїх колишніх незаконних діяльностей.
Перш ніж я пішов до поліції, то дуже бажав побачитись з матір’ю і розказати їй про моє рішення й причину на нього. Я дуже кохав матір. Вона дуже старалась відвернути нас дітей від злочину, але ми всі ігнорували її пораду і, за неповнолітнього віку, нас уже брали до в’язниці. Це дуже мучило її, коли фактично одного або другого з її синів брали до тюрми. Але на протязі всього цього, вона таки не покидала нас.
Мій брат повіз мене додому. Це була небезпечна подорож тому, що поліція стежила наш дім у разі я вернуся відвідати мати. Я мав намір здатись коли залагоджу всі свої справи, але не щоб вони перше заарештували мене. Отже я мусив поступати обережно. Я присів на підлогу малої автомашини й безпечно приїхав додому. Мати дуже тішилась тим, що мої кримінальні дні вже закінчились, і що я знайшов щось надійне та варте на якому вбудовувати решта мого життя. Мені було тільки 24 років. Я старався як міг під час цих коротеньких відвідин розказати їй про Боже Царство, і тоді не знав, що це буде моя єдина нагода зробити це. Вона померла, коли я був у тюрмі.
Реакція поліції до мого визнання
У січні 1974 р., разом з адвокатом і моїм братом, я пішов до поліції. Розказавши сержантові, що я був Альфред Скулі, то він витріщився на мене немов не міг повірити вухам своїм. Вони вже шість місяців шукали за мною!
На протязі наступних кількох днів мене дуже розпитували тому, що ще не знайшли алмази. Вони дуже підозрівали причину через яку я сам здався їм. Їхня філософія, мабуть з довгого досвіду, така: раз негідник завжди негідник. Коли я старався розказати їм про мій цілком змінений погляд на життя, то вони тільки насміхались з мене. Мене відослали під варту до Брікстонської тюрми чекати шість місяців на суд.
Я ще не знав багато про Біблію тому, що читав її тільки два місяці. Тепер, маючи багато часу, я почав глибше досліджувати Біблію за допомогою всієї літератури, яку міг одержати від Свідків. Мої друзі із Залу Царства приносили мені багато літератури, і як тижні минали, то я підкріплювався духовно.
3-го червня, 1974 р., мене взяли на суд. Один із старших Залу Царства обороняв мене, як також батько моєї хазяйки, який добровільно займається громадськими справами і спеціально турбується колишніми порушниками закону. Суддя зважав на їхню похвалу, на те, що я сам здався й на причину ради якої я здався їм. Він був дуже поблажливий зі мною. Замість довгого ув’язнення, мене засудили на п’ять років в’язниці. Я дуже потішився цим. З пом’якшенням вироку за добру поведінку, і через можливість умовного звільнення на поруки, то до трьох років я міг бути вільний. Я буду вживати той час, щоб продовжувати моє студіювання Біблії й розказувати добру новину тим, які хочуть слухати в тюрмі.
Ділячись „перлинами” в тюрмі
Мене перше засадили до Вормвуд Скрабс тюрми в західному Лондоні. Винагорода за переповнену тюрму й невигідні обставини було те, що я був у Лондоні й моїм Свідкам-друзям було легко відвідувати мене. Вони так робили й за це я є їм вдячний. У тюрмі Скрабс нас ув’язнювали в тюремній камері 23 годин денно. Тут я взнав як безмовна молитва може підтримувати.
Під час години вправ кожного дня, я старався ділитись моїми біблійними „перлинами” з іншими в’язнями, шукаючи тих, які хотіли більше навчитись. Мої колишні друзі-злочинці, зауважуючи це, почали глузувати з мене. Коло шість місяців пізніше мене перемістили в тюрму максимальної безпеки в Мейдстовн Кент і зрештою там мене призначили доглядати бібліотеку. Це не тільки була приємна робота, але я також міг мати контакт з більшістю в’язнями й це давало мені нагоду говорити їм про мої переконання. І я мав трохи успіху, бо після їхнього звільнення з тюрми, то принаймні два в’язні пізніше охрестились.
Чи легко бути чесним?
На протязі мого ув’язнення Свідки Єгови регулярно відвідували мене й продовжували допомагати мені після мого звільнення. Три місяці пізніше, на конвенції в Лондоні, я охрестився на символ мого присвячення Єгові бо в тюрмі вже давно тому був присвятив Йому своє життя. Тепер, шість років пізніше, я є щасливо одружений. У нас є двоє дітей і я маю добру роботу.
Змінити погляд на життя — не легко. Крім битися, то найтрудніша фізична робота, яку я виконував була обмити мою автомашину. Тепер я мусив працювати вісім годин на день і допомагати з домашньою роботою. У моєму житті ніколи не було заведеного порядку. Тепер організоване життя було дуже важливе. Я завжди зневажав всяку дисципліну, але тепер мусив примиритись з фактом, що мій спосіб не завжди був правильний. У мене завжди було досить грошей. Тепер я мусив уважно розплановувати заробітну плату, щоб постачати для моєї родини.
Я не претендую на те, що це було легко зробити. Але певно було вартим. Любов моєї дружини, відповідальність за мої діти, добрість мого роботодавця, заохочення від моїх християнських братів — усі ці допомогли мені змінити моє життя. І понад усе, мені допоміг Єгова, через Його Слово, Біблію, і через відповідь на мої молитви.
Через усе це я є дуже вдячний. Я покинув безглузде життя злочину та насильства і навчився як бути дійсно щасливим. Пригадуючи собі минуле, то воно здається бути таке порожне й даремне. Які ж правдиві є слова в Біблії: „І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній [Єгови, НС] — буде він скарбом його”. Так, скарб, перлини мудрості багато цінніші за які-небудь украдені алмази! (Ісаї 33:6) — Так як розказав Альфред Скулі.
[Ілюстрація на сторінці 20]
Фото Альфреда Скулія в тюрмі в 1975 р.
[Ілюстрація на сторінці 22]
Альфред Скулі з його дружиною і дітьми сьогодні