Що трагічний потоп не міг зруйнувати

Від нашого кореспондента в Іспанії

ПРИЄМНИЙ дощ почав падати в південносхідній Іспанії, багатих сільськогосподарських районах — Валенсія, Альбасете й Мурсія. У часто сухому районі Аліканте теж падав дощ. Але цей дощ зловживав своєю приємністю. Протягом кількох годин упало більше дощу ніж за три роки! Відсвіжаюча зміна відразу змінилась на страхіття. Ріки почали переливатись, як вода стікалась з гір.

Коло 50 кілометрів (31 миль) від узбережжя несподівано розвинулась нова небезпека. Гребля водосховища Тоусі почала розтріскуватись. Далось пересторогу, але для декотрих людей вже було запізно. Гребля прорвалась і мур води, декуди майже 9 метрів (30 футів) глибини, кинувся у долину ріки Хукар, руйнуючи все на своїй дорозі.

Потоп лишив позаду велике спустошення: 60 міст було знищено, 3.000 домів зникли, інших 8.000 були дуже пошкоджені, і пропало 5.000 екіпажів у морі болота. Коло 140 000 людей понесли якусь утрату; у деяких випадках загубляли своїх любих. В області Валенсії одного разу нарахували 42 вбитих, а 19 пропалих без вісті. Тільки в малому місті Карсагенте згинуло 11 людей. В областях Альбасете й Аліканте згинуло ще більше людей.

Рапорти очевидців

Свідки Єгови тих районів також дуже потерпіли. Хоч між ними ніхто не загубив свого життя, то кілька було поранено, коло 25 загубили їхні доми, а багато більше — меблі та пожитки. Три Зали Царства були дуже пошкоджені. Правдивість того, що Біблія говорить дійшла до самого серця всіх людей: „Час і непередбачений випадок трапляється їм усім”.— Екклезіястова 9:11, НС.

Один молодий Свідок, пробираючись по багну та воді, не зауважив відкриту водовідвідну руру. Вона потонула загрузши в багні до самих плечей, вона стала верещати і привернула увагу сусіда, який прийшов їй на допомогу й врятував її життя.

Інший Свідок, який в той час був у околиці потопу, розповідає: „Це сталось коло 2-ої години пополудні й ми кінчали обід, коли в дверях несподівано з’явився сусід з пересторогою, що нашому місту загрожувала лавина води. Налякавшись, ми повибігали на вулицю. Там ми побачили велику наближаючуся ріку води. Ми втекли назад до хати, зачинили двері й підперли їх мішками та іншими речами, щоб вода не входила до хати... але з непереборною силою, вода пройшла крізь нашу загороду.

„У тому ж моменті ми дивились і відчули воду, як вона поглиблювалась навколо наших ніг. Ми старались зберегти книжки та інші пожитки, але через натиск води нам не вдалось зробити цього. Протягом кількох хвилин, вода вже крутилась виром навколо наших талій. Ми спішились врятувати наше життя й з великим зусиллям нам удалось виповзатись на другий поверх нашого дому. Звідтіля ми дивились, як вода поглибшала майже до того поверху. На протязі тієї ночі ми молились до Єгови бажаючи скорого приходу дня. Це були дуже турботні години!”

Швидка допомога

Такі місцеві організації, як пожежні відділи й Червоний Хрест, а також багато інших добровольців, поквапливо прийшли нам на допомогу по затоплених районах. День після того спустошливого потопу, комітет допомоги, призначений відділом Свідків Єгови в Іспанії, також установив контакт з декотрими Свідками по тих спустошених околицях. Два дні пізніше, з великим трудом, вантажний автомобіль в’їхав в Алкіру навантажений харчами, одягом та іншими провізіями, яких збори в Валенсії назбирали на допомогу їхнім нужденним духовним братам.

Аліра, з 37 000 населення було одно з найгірше спустошених міст, бувши розташоване на берегах Хукар ріки й тільки 14 метрів (46 футів) вище морського рівня. У декотрих селах вода по вулицях була 8 метрів (26 футів) глибока! Коли води спали, то все було вкрите більше як пів метром (1 фут з половиною) смердючого болота.

Через труднощі подорожування й небезпеку епідемії з розгниваючихся тварин, то влада контролювала доступ до найбільш спустошених міст. Проте, комітетові допомоги дали дозвіл уходити в заборонені околиці, щоб подбати про необхідні потреби Свідків у зборах тих околиць. Крім одягу та харчів, то з домів треба було вичищувати верстви болота. Першої суботи та неділі після цієї катастрофи, коло 200 членів зборів міста Валенсії й області допомагали в тій роботі. Іншим людям, які не були Свідками теж допомагалось, як-от сусідам недалеко Залів Царства. Брати цілої Іспанії давали допомогу відповідаючи на потребу в різні способи. Багато Свідків, здатних до різних ремесел, добровільно зголосились помогти відбудовувати доми та Зали Царства.

Важлива роль старших

Найновіші списки в зборах показуючі адреси всіх Свідків були дуже корисні знаходити нужденних. У часі крайньої потреби, то така інформація є дуже потрібна. Надзиратель округи допомагаючий в одній затопленій околиці додав: „Присутність старшого в зборі, який вишукує братів є незрівнянним джерелом заохочення та потіхи. У таких трудних часах як ці, то немає заступки на добрих, вірних старших, як джерело потіхи та підбадьорювання”.

Потім він звернув увагу на іншу необхідну потребу в часі горя. „В середу 27-го жовтня, тиждень після катастрофи, ми вже могли зібратись на наше перше зібрання з Карсагенте збором. Тому що Зал Царства був пошкоджений, то ми зібрались у приватному домі. Це був дуже потішаючий досвід. Брати входили до апартаменту і перший раз бачились після потопу. Їхні очі заливались сльозами й вони ніжно обіймали одні одних.

„Зібрання грали важливу роль у підбадьорюванні братів. Я вірю, що продовження теократичних діяльностей давало братам силу від Єгови. Навіть потопні води, які досягли до стелі не могли зруйнувати наших теократичних звичаїв. Зібрання були першим кроком до нормального життя, і підбадьорювали настрій братів.

„На зібраннях робили розпорядок на проповідування. Хоч брати мусили проповідувати під обмеженими обставинами, то це допомогло їм відчути, що вони таки були вісниками. Ці три фактори — допомога місцевих старших, зібрання й проповідування можна вважати, як постачання від Самого Єгови, ,Бога потіхи всілякої’ ”.— 2 Коринтян 1:3, 4.

Правильне відношення є необхідне

Ці потопи, які відбулись у жовтні 1982 р. допомогли Свідкам узнати важливість їхнього відношення до матеріальних речей. Якщо людина цілком довіряє своїм пожиткам, то все загубляє в такому нещасті, як це. Так як сказав один Свідок: „Вислів апостола Павла ,багато сміття’ є дійсно відповідний. Бо це точно що наші пожитки дійсно є — ви працюєте ціле ваше життя, щоб нагромаджувати їх, а за пів години трохи води цілком знищує їх. Потім пожитки складають по вулицях де вони розгниваються”.— Филип’ян 3:8.

Однак Свідки, незважаючи на їхні матеріальні втрати знають, що в них є щось, якого найбільший потоп не може зруйнувати — любов та солідарність їхніх братів даючих їм допомогу. Вони теж мають привілей розказувати іншим людям підбадьорюючу надію на володарювання Божого Царства, а також благословення збиратись разом, щоб вбудовувати їхню віру та довір’я в Єгову.

[Ілюстрація на сторінці 14]

Вулиці стали ріками

[Вставка на сторінці 15]

Якби я не вірив, що побачу добрість Єгови в країні живих! Надійся на Єгову; будь мужній й нехай буде міцне серце твоє. Так, надійся на Єгову.— Псалом 27:13, 14.