Уряди — чому потрібні?
ДЕ Б ми не жили на цій Землі, то всі маємо щось спільного з рештою людства — ми мусимо підкорятись якомусь урядові. Ви можливо погоджуєтесь або не погоджуєтесь з політиками вашого уряду, але мабуть таки погодитесь, що уряд є потрібний.
Але чому? Чому уряди були головною частиною людського побуту протягом тисячів років? Які різні уряди тепер діють у світі? Як ви особисто можете користати з них — навіть коли не погоджуєтесь з їхніми політиками?
Зокрема, коли людина вирішила жити по містах, тоді виникла потреба якогось політичного правління. Людям живучим по містах треба було керівництва на користь усіх мешканців. По суті, наше слово „політика” походить з грецького поліс „місто”, і від прикметника політикос, „громадянський”. Звичайно, суспільства давніші від стародавніх грецьких міст-штатів визнавали потребу якогось уряду. Тисячі років тому, Сумер, Єгипет, Ізраїль і Вавілон усі були організовані під різними формами урядування.— 2 Мойсеєва 18:13—27.
Проте, правдоподібно в древній Греції, яку часто звуть колискою демократії, почали виявлятись політичні філософії й нові ідеї. Такі філософи як Платон і Арістотель, обстоювали достоїнства різних політичних ладів. За поглядом Арістотеля, політика була наукою загального щастя. Він вірив, що держава мала обов’язок організувати суспільство, щоб більшість людей зазнавали в ньому щонайбільше щастя. Цю основну ідею бачимо до деякої міри в більшості урядів у тому, що вони постачають потрібні засоби на користь усіх громадян: дороги, освіту, каналізацію, поліцію, і судову систему — згадуючи тільки кількох.
Протягом тисячів років людина вже експериментувала майже всяким можливим урядом і політичною філософією — від монархій (яких тепер головно заступають республіки) до різних демократій (позірне владіння людьми), і різних форм олігархій та диктаторств. (За поясненням цих висловів, дивіться інформацію в рамках на 4 сторінці.) З 1917 року розвинувся комунізм, фашизм, національний соціалізм (нацистська партія в Німеччині).
„Ера конкуруючих ідеологій”
У цьому 20 столітті з досвіду бачимо, що вміння вправляти є дуже суворо випробоване. Так як професор Бернс писав у своїй книжці Боротьба ідей: „Як видно, історики в майбутньому будуть дивитись на це 20-те століття, як на одно з найбільш критичних у історії. Вони безперечно вигадуватимуть відточені назви на нього, кажучи що це була Ера світових конфліктів, Ера революцій й Контрреволюцій, Ера конкуруючих ідеологій, або, просто тільки Ера великих страждань”.
Треба признати, що жоден один уряд не задовольнив кожного громадянина. Чи ж з цього одного факту можна казати, що політичні лади вже зазнали невдачу? Не зовсім. Багато людей є такі самолюбні, або такі дуже вузькоглядні, що тільки їхня власна філософія задовольнятиме їх. Але така філософія можливо не буде задовольняти більшості громадян. Отже, як нам узнати чи є якийсь уряд або політична філософія, щоб дійсно й цілковито задовольнила потреби людства?
Ісус Христос дав нам правило, якого теж можемо застосовувати до політики: „Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі... Ото ж бо,— по їхніх плодах ви пізнаєте їх”. (Матвія 7:17—20) Давайте застосуємо це правило до політичних ладів нашого 20 століття з наміром, щоб дослідити найбільш корисну форму володарювання для всього людства.
[Рамка на сторінці 4]
Політика — її різні форми
Наступні пояснення вибираються з Короткого тлумачного словника української мови і Словника української мови Білодіда.
Автократія: Форма правління, при якій одній особі належить необмежена верховна влада.
Анархія: Стан суспільства, в якому відсутні організована влада, закони, немає певних обов’язкових норм поведінки; відсутність планової організації в чому-небудь.
Аристократія: Форма державного правління, при якій вся влада перебуває в руках заможної родової знаті.
Демократія: Форма управління, при якій верховна влада належить народові, прямо або через обраних представників.
Капіталізм: (Від слова „капітал”, яка-небудь форма матеріального багатства) Суспільний лад, при якому всі засоби виробництва є приватною власністю; суспільно-економічна формація, заснована на приватнокапіталістичній власності на засоби виробництва й розповсюдження.
Комунізм: Суспільна-економічна формація, що базується на суспільній власності на засоби виробництва.
Монархія: Форма правління, за якої найвища державна влада зосереджена в руках однієї особи.
Нацизм: Національний соціалізм. Політика державного контролю економії, расистський націоналізм, і державне поширення так як було уособлено в Гітлеревому національному соціалізмі в Німеччині (1933 до 1945 рр.).
Олігархія: Політичне й економічне панування невеликої групи осіб або родин.
Плутократія: Політичний лад, за якого вся влада зосереджена в руках найбагатшої й найвпливовішої верхівки панівного класу.
Республіка: Одна з форм державного правління, при якій верховні органи державної влади обираються на певний строк [президент].
Соціалізм: Суспільний лад заснований на суспільній власності на знаряддя й засоби виробництва. У теорії Маркса-Леніна, соціалізм був матеріальною основою на перехід від соціалізму до комунізму.
Теократія: Форма державного правління при якій політична влада належить духівництву; уряд під керівництвом Бога.
Тоталітаризм: (а) Центральний контроль автократичною владою; (б) політичне поняття, що громадянин повинен повністю підкорятись тоталітарній державній владі.
Фашизм: Політична течія, диктатура, для якої характерним є розгнузданий шовінізм, расизм, знищення демократичних свобод, розв’язування загарбницьких воєн.
Феодалізм: Суспільно-економічний лад, основою якого була власність землевласника на засоби виробництва, насамперед на землю, і неповна власність на основних виробників, а також право здійснювати державну владу на своїй території.