Чи вони можуть доводити до дійсного щастя?

Капіталізм? Комунізм? Соціалізм?

ПОГОНЯ за щастям за допомогою матеріального добробуту не є нічого нового. Це був спосіб життя багатьох древніх греків, а також римлян. Але він став неславний на протязі Середніх Віків. Чому? Головно з релігійних причин.

Релігія панувала у середньовічному суспільстві на кожній галузі людської діяльності. Для Східноправославних і Римсько-Католицьких Церков, убогість була чеснотою. Це було „випробовування” з яким убогі мусили примиритись. Заможні були заможні, а бідні — бідні за розпорядком, який кажуть, був Богом приречений. Добровільну убогість вважали бути „святою”, а „лихварство” (позичання для зиску) канонічний закон осуджував.

Однак, тоді як католицькі собори оголошували анафему (прокляття) єврейським лихварам, то самі позичали гроші на дуже високі проценти. Папство само стало „найбільша фінансова установа в середніх віках”. Таке то було становище на протязі більшої частини доби феодально-церковного розпорядження.

Народження капіталізму

З розпадом феодального ладу, торгівля між селами та містами зростала. Також між державами зростала торгівля. І ідеї почали розходитись, головно після того як винайшли друкарський верстат. Вплив Католицької Церкви почав слабшати.

Середньовічний католицизм був найбілшою перепоною на дорозі розвитку нового економічного ладу. Однак, при кінці Середньовіччя, саме в католицькому так званому Християнстві вже розростались групи капіталістичної торгівлі, виробництва та банківства. Це було правда в таких католицьких містах як Венеція в Італії, Аугсбурзі в Німеччині, й Антверпені в Фландрії.

Потім, у 16-му сторіччі, вибухнула Протестантська Реформація. Хоч це було б перебільшення казати, що реформація створила капіталізм, то з неї таки виникли ідеї, які безперечно рекламували її. Передусім Кальвінізм зняв з законного торговельного доходу пляму „лихварство”. Крім того, деякі протестантські вчення спонукували людей тяжко працювати, щоб мати успіх у житті й таким чином доказати, що вони були між „вибраними”. Гадали, що успіх у торгівлі був ознакою Божого благословення. Результатом цього майна стало готовим „капіталом” для вкладання його в своє власне крамарство або в якесь інше. Таким чином протестантська етика, щоб тяжко трудитись і бути ощадливим, сприяла на поширення капіталізму.

Не дивно, що капіталістична економія розвилась скоріше у протестантських країнах ніж у католицьких. Але Католицька Церква скоро надолужила втрачений час. Вона дозволила капіталізмові розвиватись по тих країнах у яких була сильна, і стала надмірно заможною капіталістичною організацією по своєму власному праву.a

Безсумнівно, капіталізм постачив поліпшення над феодалізмом, якщо тільки через те, що це дало більшу свободу робітничим класам. Але в капіталізмі теж була велика несправедливість. Провал між заможними та вбогими розширювався. В найгіршому, капіталізм здійснив експлуатацію й класову боротьбу. В найкращому, капіталізм здійснив достатнє суспільство споживачів по деяких країнах, з матеріальними достатками. Але він теж створив духовну порожнечу, і не приніс людям правдивого та тривалого щастя.

Чи комунізм є дорога до щастя?

Протестантська Реформація була бунт проти папського зловживання владою й привілеями. Однак, він розв’язав течію думок багато більшу від того, чого оригінальні реформатори сподівались. Ці ідеї — раніше або пізніше — мали витворити революцію на інших галузях, а не тільки на релігійній. Бунт проти Рима не тільки прискорив розвиток капіталізму, але теж сприяв на новаторство в науці, технології та філософії — доводячи до безбожного вірування.

З прибуттям парового двигуна й машинерії, то капіталізм поширився від комерції до тієї індустрії. В останній частині 18-го сторіччя й в 19-му сторіччі появились великі фабрики потребуючі багато робітників, яких вербували з поміж селянин, майстрів, а навіть дітей. Але капіталістична „експлуатація людини людиною” довела до створення пролетарських рухів і таких революційних філософій як комунізм.

Теоретично, вислів „комунізм” значить „лади суспільної організації, які грунтуються на загальному майні, або рівному розповсюдженні доходу та багатства”. У практиці, сучасний комунізм — це лад, який грунтується на утримуванні майна державою, яка контролює економію під структурою одної політичної партії.

Для мільйонів незаможних по цілому світі здавалось, що комунізм подавав надію на краще життя. Здавалось, що це був найкращий спосіб зрівноважити пекучі суспільні неоднаковості створені капіталістичним ладом. Багато людей навіть були готові відмовитись від прямої надії на свободу, якщо за допомогою революції можна буде здобути кращі обставини для життя. Свобода прийде пізніше, так вони думали. Але пройшло вже багато років. Комуністичний урядовий лад уже мав нагоду доказати свою спроможність у багатьох країнах. Наслідки розчаровували, навіть відносно матеріального добробуту, нічого й не згадувати про свободу та щастя.

На протязі років, у Західному Світі, багато молодих — як також декотрі не такі дуже молоді — стали приваблені комуністичною ідеологією. Але через наполегливу погану новину, яка просочується з багатьох комуністичних країн і односторонню течію біженців, багато людей стали розчаровані.

Чи соціалізм є кращий спосіб?

Слово соціалізм походить від латинського socius (соціюс), що значить „товариш”. Його перше вживалось у Англії спочатку 19-го сторіччя, і трохи пізніше в Франції. Його пристосовувалось до суспільної теорії англійця Роберта Овена (1771—1858) і француза Сен-Сімона (1760—1885) і Чарлс Фур’єя (1772—1837).

Овен критикував капіталістичну індустріальну організацію, вгрунтовану на змаганні й експлуатації. Він запропонував кооперативну систему в якій чоловіки й жінки будуть мешкати в „селах в єдності та кооперації”, втішаючись плодами їхньої праці в господарстві, а також в індустрії. В Шотландії, Ірландії, навіть у Сполучених Штатах відкрили кілька Овенових суспільств. Але, зрештою ці суспільства розпались.

В Франції, Фур’є пропонував створення взірцевих общин називаючись фаланстери, складаючись з людей, які будуть працювати згідно з їхніми перевагами. Не так як Овен, який погоджувався на втручання держави, щоб засновувати його „села”, Фур’є вірив, що його лад буде діяти на цілком добровільній основі. Крім того, членам його суспільства будуть платити згідно з їхніми зусиллями й їм дозволять мати своє власне майно. Фур’є мислив, що вже відкрив суспільну організацію, яка задовольнить природним бажанням людей в їхньому шуканні щастя. Дійсно Фур’єві суспільства засновувались в Європі й Сполучених Штатах. Але ці теж схибили.

Ближче подібними до сучасного соціалізму були ідеали француза Сен-Сімона. Він пропагував колективну власність засобів продукції й їхнє управління спеціалістами на галузі науки, технології, індустрії й фінансів. Сен-Сімон вірив, що кооперація між наукою та індустрією створить нове суспільство в якому люди матимуть рівноправні нагоди знаходити добробут згідно з їхніми здібностями й залежучи від кількості та якості їхньої праці.

Тоді, як жодні з цих ранніх соціалістичних ідеологій не мали успіху, то вони приготовили дорогу на пізніші рухи. Це були ранні голоси сучасного соціалізму, якого пояснюють бути лад соціальної організації вгрунтованої на публічній власності й контролі головних засобів продукції й розповсюдження товару. Тоді як її основні наміри були подібні до намірів комунізму, то теперішня соціальнодемократія є інакша від марксизму в тому, що вона пропагує прогресивні реформи, а не революції й однопартійний лад.

Хоч соціалізм більше шанує особисту свободу як комунізм, то таки не мав успіху здійснити міжнародний мир і щастя. Чому?

Чому невдача?

По-перше, соціалізм не доказався бути сильнішим від націоналізму. Відносно Кінтальської Конференції, Федерація соціалістичних партій й профспілок заснована в 1889 р., ми читаємо що вони, „видали багато зворушливих і хвилюючих маніфестів проти війни, але коли вибухнула війна [у 1914 р.] то виявилось її параліч. Більшість її національних членів стали по стороні їхніх власних урядів і покинули ідею міжнародної солідарності пролетарського класу”.— Британська Енциклопедія.

Відтоді, соціалістичний рух продовжував розчленовуватись і мати інакше значення для різних людей. Різні уряди по цілому світі вживають назву соціаліст і декотрі цих урядів дуже мало різняться від партії прогресивних консерваторів, тоді як інші є авторитетні, а навіть тоталітарні. Отже, слово „соціаліст” згубило багато свого значення для багатьох щирих людей, які вірили, що він доведе до всесвітнього братерства у безкласовому суспільстві матеріального добробуту і щастя.

Мале диво, що Едмунд Маїр, французький провідник профспілки, писав у Le Monde (Світ): „Історична невдача робітничого руху в його честолюбстві будувати соціалізм . . . довела кількох активістів — пролетарського класу, як також інтелектуального — втратити навіть довгострокові надії. . . . Здається, що це ослаблення соціалістичної надії особливо впливає на молодих”.

Отже, будь-то за допомогою капіталізму, комунізму, чи соціалізму, то людське шукання ладу, який здійснить матеріальний добробут і дійсне щастя, схибило. Американський соціолог, Даниїл Белл, погоджується: „Для радикальної інтелігенції, старі ідеології вже згубили їхню ,правду’, їхню силу переконувати. Мало мислячих людей вже вірять, що це можливо, ,накреслити’ якийсь план і через ,соціальне проектування’ здійснити нову утопію суспільної згоди”.— The End of Ideology (Закінчення ідеології).

Так, це шукання матеріального добробуту й щастя є природне. Чому ж людські економічні й політичні лади не могли добитись цього? Наступна стаття дослідить те запитання.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 7]

Багато людей стали розчаровані комунізмом, так як стається очевидним з односторонньої течії біженців

[Рамка на сторінці 8]

Капіталізм

Економічний лад у якому усі, або більшість засобів продукції й розподілення товару (нерухоме майно, рудники, фабрики, залізниці, тощо) є приватним підприємством, якими оперують заради доходу, і в якому власники (капіталісти) наймають робітничі послуги некапіталістичних осіб (робітників)

Комунізм

Лад суспільної організації, в якому суспільство або держава є власником усього майна, і в якому держава планує й контролює економію під структурою однопартійного політичного уряду

Соціалізм

Суспільний лад заснований на суспільній власності й контролі засобів виробництва й розподіленні товару; відрізняється від комунізму в Західному Світі тому, що пропагує прогресивні реформи в демократичному суспільстві

[Ілюстрація на сторінці 6]

Дитина працююча в вугільній шахті в Британії в 1842 р.