Хіросіма — не забутній досвід

Від нашого кореспондента в Японії.

ПРОТЯГОМ багатьох років усе відбувалось так як завжди. Точно п’ятнадцять хвилин по восьмій годині рано, натовп у парку Миру в Хіросімі втихомирюється. Люди дотримують одну хвилину тиші на спогад тієї катастрофи, яка відбулась 41 років тому. Шосте серпня 1945 року, над Хіросімою, Японією, вибухнула атомна бомба. Одним спалахом, місто було спустошене, в якій то катастрофі загинуло 80 000 людей. Три дні пізніше другою атомною бомбою розгромили місто Нагасакі, в якому то місті згинуло 73 000 людей.

Щороку тисячі людей цілого світу приходять до цього парку, щоб святкувати роковини цієї незабутньої події. Цього року, крім парад, молитов, пам’ятних служб тощо, як звичайно, відбуваються такі спеціальні події, як Всесвітня конференція за миром через міжміську солідарність — зібрання мерів багатьох міст у Японії й країн кругом світу.

Ясно, Японія хоче, щоб світ пам’ятав урок її болісного минулого.

Переживші розказують свої оповідання

Було вжито велику кількість паперу записувати нестямні оповідання людей, які пережили ту загибель. Хоч більшість переживших уже є середнього віку, то ще яскраво пам’ятають „той день”. Унизу поміщаються їхні оповідання, так як вони розказували їх кореспондентові журналу Авейк!

Нобуйо Фукушіма, яка добре пам’ятає свій досвід, коли бомбардували Хіросіму, каже: „Я чистила сходи в хаті, коли несподівано непритомніла з ясної блискавки й великого вибуху. Опритомнівши, я чула як мати кричала за допомогою. Наш дім був зруйнований. Я думала, що нас ударив землетрус. Утікаючи з дому до берега ріки, я бачила багато дітей й їхніх батьків з спаленим одягом і припаяним до шкіри. Я не знала чому вони були такі попалені.

„Прибувши до лікарні, ми знайшли її набитою людьми. Обличчя й голови багатьох людей були вкриті кров’ю, а в інших спалене тіло висіло смугами. Волосся декотрих людей, обпалене жаром, стояло дибом. Інші, з осколками дерева й скла застромлені вибухом у тіло, дуже стогнали від болю. Обличчя цих людей так поспухали, що було трудно розпізнати одну від одної. Здавалося всі просили води, але коли їм доносили воду, то багато з них уже були померли. Моя мати теж померла три місяці пізніше.

„Місто обернулось на велике, спалене поле, в якому декуди бетонна стіна ще стояла серед попелу. На берегах ріки щоночі горіли вогні в яких спалювали трупи померлих. Я ще яскраво пригадую собі червоний вогонь і страшний сморід горючих трупів, подібний до смороду смаженої жирної риби. Я ще тремтю і засмучуюсь, коли думаю про те нещастя”.

Томіджі Хіронака був один з вояків посланих до Хіросіми зараз після його бомбардування, щоб врятувати деяких позосталих у ньому в’язнів. Хоч він уже багато років служив при війську, то з того, що тепер бачив у Хіросімі переконався про страхіття війни.

„Дорога була повна вантажних автомобілів навантажених пораненими. Жертви, які ще могли ходити, кульгали хитаючись при краю дороги. Багато людей були майже нагі, крім шматків одягу припаяних до шкіри. Всюди було видно купи трупів, попалені на червоно. Люди товпились по берегах ріки, стараючись полегшити біль від опіку. Між ними, я бачив одну матір, вкриту червоними опіками, тримаючи своє немовлятко, теж дуже попалене, до її грудей жалісливо стараючись годувати його. Я добре пам’ятаю тодішнє моє палке почуття. ,Я ненавиджу війни! Я ненавиджу війни!’ Однак, я теж убивав людей, і подумав собі, ,Яке ж у мене сумління?’ Я палко відчув провинність у вбивстві”.

Мунегіде Янагі, 14-й літній хлопчина в той час, чудесно пережив бомбардування Нагасакі. Він знаходився тільки 3200 футів (980 м.) від місцевості в якій бомба вибухнула. „Я був у загоні, який мобілізував студентів для будування бомбосховищ”, він пояснює. „Як ми працювали, я чув гудіння великого літака подібного до великого реву. Бувши цікавий знати чи це був американський літак, я чув викрик: ,Теккі!’ [,Літак ворога!’] Ми кинули матеріал, якого несли і щосили побігли до бомбосховища.

„Коли я добіг до бетонного бар’єра перед бомбосховищем, мені з’явилась велика блискавка синьо-білого світла й величезний вибух кинув мене непритомного до задньої стіни бомбосховища. Я опритомнів від нестерпного зойкання ,Аіго! Аіго!’ [корейський вираз на глибоке хвилювання]. Це був зойк людини з обличчям зачорнілим від диму, таким спаленим, що було трудно розпізнати чи то був чоловік чи жінка.

„Назовні було неначе пекло. Я бачив одного з моїх шкільних друзів дуже попаленого. Його одяг був порваний на клапті, а шкіра відпадала від костей. Одна дівчина працююча зі мною впала на дорозі — її відбило нижні литки й вона дуже просила води. Я не знав де дістати їй води, але старався як міг підбадьорювати її.

„Вогонь спалив місто. Я бачив спалені телефонні стовпи попадані на вулицю, поїзд горів на рейках, коня тремтячого з конвульсій від жару. Через велику пожежу я мусив забрести в ріку. Я дуже розгарячівся й настрашився. Мені якось вдалось прийти до дому”. Пізніше, з ясен Мунегіде стала пускатись кров і він захворів на діарею. Він ще до цих пір хворіє на затяжне запалення печінки. Однак, він вважає себе бути щасливішим від багатьох людей, яких він бачив того дня.

Урок для всіх

Справді, досвід атомного бомбардування глибоко врізався в пам’ять та сумління багатьох людей. Навіть ті люди, які бачили наслідки, які виявились після бомбардування стали глибоко вражені страхіттям і руйнуванням війною.

Сьогодні, 41 років пізніше, напруження між націями збільшується, а ядерна зброя нарощується. Страх третьої світової війни й ядерної загибелі стає все більше й більше дійсним. Не трудно зрозуміти чому все більше й більше людей по цілому світі наполягають на те, щоб усі нації й народи пам’ятали урок трагедії того, що сталось у Хіросімі й Нагасакі. Річниця, яку святкували минулого року в Хіросімі, є тільки одна з багатьох таких виражень.

Але чи ж котрі-небудь з цих зусиль дійсно приблизили світ до правдивого миру? Чи ж страхіття ядерної війни — біль, страждання, і руйнування — вистачають для людей зректись війни? По суті, як трагедія в Хіросімі й Нагасакі вплинула на Японію, як народ щодо гонитви за миром?

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

Фото США військово-повітряної сили.

[Ілюстрації на сторінках 4, 5]

Вид зруйнованої ділової частини Хіросіми після вибуху атомної бомби.

[Відомості про джерела]

Фото США військово-повітряної сили.

США армія/з ласки японського мирного музею.