Погляд Біблії в статевих справах

БАГАТО щирих католиків не можуть уявити собі, що Марія мала статеві зносини з своїм чоловіком, Йосипом. Це тому, що відношення їхньої Церкви навівало їм на думку те, що особа не може бути дійсно святою якщо він або вона має статеві зносини, навіть у подружньому житті. Але чи подружжя є несумісне із святістю? Що Біблія говорить про це?

У стародавньому Ізраїлі, Бог вимагав, щоб священики були святі, однак дозволяв їм одружуватись. (3 Мойсеєва 21:6, 7, 13) У християнському зборі, Петро — який у католиків був перший папа — був одруженим чоловіком, так як більшість апостолів. (Матвія 8:14; 1 Коринтян 9:5) У християнському зборі, „надзиратель” („єпископ”, у католицькому Перекладі Дуея) міг бути „мужем однієї дружини”. (1 Тимофія 3:2) І „старші” („священики”, у Перекладі Дуея) могли одружуватись. (Тита 1:5—8) По суті, усі вірні християни в першому столітті були „Божі вибранці, святі та улюблені”, і багато з них були одруженими. (Колосян 3:12, 18—21) Це було б безглуздо казати, що їхні були безстатеві подружжя, бо це прямо суперечило б апостольській пораді в 1 Коринтян 7:2—5.

Отже, так як Біблія показує, подружжя не суперечить святості. Чи ж Бог говорив би про Себе, як ,муж’ Ізраїлю, і чи ж Біблія говорила б про Христа, як „муж” християнського збору, коли б у подружньому спорідненні була якась неморальність? — Ісаї 54:5; 62:4, 5; Ефесян 5:23—32; Об’явлення 19:7; 21:2, 9.

Отже, нам не потрібно жаліти через те, що погоджуємось з ясним свідоцтвом у Біблії, що після того, як діва Марія народила Ісуса, вона з Йосипом вели нормальне подружнє життя, і породили інші сини та дочки. Ці брати й сестри, яких Марія народила були Ісусова рідня тільки по матері. (Матвія 1:24, 25; Марка 3:31) Це зовсім не перешкоджає не любити й не шанувати Марію, як святу жінку, так як Петро помістив Сарру, матір Ісака, між „святими жінками” в давнину.— 1 Петра 3:5—7; Євреїв 11:11, 12.

Розвід і протизапліднювальні засоби

Католицька церква правильно робить, коли знеохочує людей розводитись і осуджує аборт. Але чи Біблія підтримує її погляд, коли вона не погоджується на розвід через яку-небудь причину і твердить, що „кожний подружній акт повинен бути відкритий до передання життя”? — Людське життя (енцикліка).

Спочатку, Бог Єгова започаткував подружжя, як незмінний зв’язок між одним чоловіком і однією жінкою. (1 Мойсеєва 2:22—24) Ісус відновив цей стандарт у християнському зборі, коли сказав, „Що Бог спарував,— людина нехай не розлучує”. Проте, Він додав: „Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб”.— Матвія 19:4—6, 9; 5:32.

Тому то, Біблія каже, що тільки статева невірність є основою на розвід. Ні Католицька церква, ані мільйони її членів не скористали з того, що в цій справі вона вимагає більше від того, чого Святе Письмо вимагає. Говорячи про наслідки цієї політики протягом історії, Нова британська енциклопедія каже: „Строга вимога одношлюбності не була непов’язана із звичайним та широким дозволеним практикуванням перелюбу, якого Римсько-католицька церква вважала бути більш стерпним ніж розвід”.

Щодо контролювання народжуваності, то видатний католицький теолог Августин (354—430 рр. н.е.) вірив, що статеві зносини, навіть у подружжі, були гріхом якщо одружені старались припинити запліднення. Більш або менш це ще донині є поглядом Католицької церкви, так як його висловив папа Павло VI в своїй енцикліці Людське життя, 1968 року і якого пізніше підтвердив папа Іоанн-Павло II. Ця політика дуже тривожила багатьох щирих католиків. Однак, Біблія не забороняє припинення вагітності; вона нічого не говорить про цю справу.

З другого боку, Біблія не схвалює аборту, так як можна бачити з того, що є записане в 2 Мойсеєвій 20:13 і 21:22, 23. Між цим будуть поміщатись засоби контролювати народжуваність, які застосовують після зачаття (аборт), тому що це є таке саме як би вбивати особу, яка вже почала розвиватись в утробі. Біблія більше нічого не говорить про це, але лишає планування родини для сумління кожної християнської пари. Тому що Рим таки нав’язує свої вимоги контролювання народжуваності, то поступив „більш, як написано” в Божому Слові.— 1 Коринтян 4:6.

Біблія й безшлюбність

Хоч, так як ми вже згадали, обов’язкова безшлюбність не є біблійною вимогою, то Біблія таки говорить про добровільне безшлюб’я. Ісус пояснив це так: „Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народились так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства небесного. Хто може вмістити,— нехай вмістить”. (Матвія 19:12) Отже, Ісус не казав, що безшлюб’я було обов’язкове; дійсно, так як ми вже згадали, декотрі Його апостоли були одружені.— Марка 1:29, 30; 1 Коринтян 9:5.

Апостол Павло теж говорив про добровільне безшлюб’я для християнських чоловіків, а також жінок, пояснюючи: „Кажу це вам на вашу користь,— не щоб накинути на вас петлю [сільце], але щоб вигідно та ревно трималися Господа”. (1 Коринтян 7:8, 35, 38, 40, Переклад Хоменко) З цього стає ясно, що по-біблійному, безшлюб’я це дар, якого декотрі християни, чоловіки, а також жінки, можуть розвинути для того, щоб могли більше віддавати себе до служіння Богові. Тут не потрібно давати обітниці, ані примушувати когось.— 1 Коринтян 7:28, 36.

З другого боку, обов’язкова безшлюбність буде ознакою відступництва, так як читаємо в 1 Тимофія 4:1—3: „А дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів, хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє, хто одружуватися забороняє”.

Держіться біблійного погляду

Дослідження католицьких довідників показує, що католицька догма й політика в статевих справах є глибоко вкорінені в поганських таємничих релігіях. Наслідком цього, Церква принизила подружжя й стоворила почуття провинності щодо статевих справ, нав’язуючи великі труднощі на багатьох щирих католиків.

З другого боку, Біблія показує, що подружжя є чесне, а статеві зносини в подружжі не перешкоджають християнському чоловікові або християнській жінці бути святими в Божих очах. Вона теж виявляє, що добровільне безшлюб’я може бути великою духовною нагородою якщо людина вживає свій час і енергію служити Богові.

Маємо надію, що цей короткий перегляд статевих справ допоможе мислячим католикам, а також усім іншим людям, які обурювались, а навіть постраждали, через суворе навчання, яке повертається назад у давнину вавілонських таємниць. Так як багато авторитетів свідчать, це не є біблійне навчання. Якщо навчання якої-небудь релігії не погоджується із Святим Письмом, то Богобоязливі люди не повинні сумніватись у своїй правоті не погоджуватись з ними. Ми заохочуємо всіх таких людей переглянути церковну догму в світлі Божого Слова, пам’ятаючи Ісусове запевнення: „Якщо будете жити згідно з Моїм навчанням, то справді ви Моїми учнями будете; тоді пізнаєте правду, а правда визволить вас”.— Івана 8:31, 32, НС.

[Ілюстрація на сторінці 11]

Людина не мусить бути неодружена, щоб проповідувати Боже Слово. Апостол Петро був одружений