Папа Іоанн-Павло відвідує неспокійну отару

ПРОТЯГОМ десятьох зайнятих днів у вересні 1987 р., папа Іоанн-Павло II подорожував літаком по Північній Америці, відвідав десять міст у США й містечко в канадській Північно-Західній території. Він старався зворушити не-католиків і в той самий час втихомирити зростаючу незалежність між його отарою в Північній Америці.

Священики противились церковним правилам про целібат (обов’язкова обітниця безшлюбності). Єпископи казали, що церковні правила про моральність були занадто строгі. Американські індіанці протестували проти способу, яким церква поводилась з їхніми предками.

Папа старався направити зростаючу практику між католиками в США, тобто ,вибирати’ котрі церковні правила вони будуть додержувати. Наприклад, Монсеньйор Джон Трейсі Елліс пояснив, багато людей кажуть: „Я католик, але не приймаю всього того, що папа навчає”. У журналі Тайм було сказано: „Багато католиків у Америці, яких Рим колись уважав бути слухняними синами й дочками церкви, тепер вірять, що вони мають право вибирати що вірити а що ні, ігноруючи ті церковні навчання з якими вони не погоджуються”.

Старанне планування

Папські відвідини були дуже старанно плановані. Далеко заздалегідь до Ватікану відсилали зміст, не тільки того, що представники церкви будуть говорити, але також те що єврейські, мусульманські, індуські й буддистські провідники казатимуть папі, щоб уважно приготовити відповіді на них.

Турне почалось у Майамі 10 вересня. Там, католицький священик Френк Й. МекНулті, представляючи 57 000 американських священиків, умовляв папу передумати такі розділюючі спірні питання як священицька обітниця безшлюбності, зростаючий напрям між католиками відчужуватись від навчань церкви, і бажання жінок відігравати більшу роль у церкві. Він сказав, що цінність обітниці безшлюбності „вже зіпсулась і продовжує псуватись у думках багатьох людей”. У газеті Лос-Анджелес таймс було сказано, що „слабка відповідь” папи „не стосувалась прямо до жодних спірних питань, яких підняв [МекНулті]”, але папа підтвердив те що „священики є зобов’язані підкорятись його авторитету”.

Потім, у Колумбії, Південній Кароліні, Іоанн-Павло зустрівся з провідниками не-католицьких релігій. У Новому Орлеані папа перестеріг теологів учителюючих у католицьких школах, що вони не мають права відступати від офіційного навчання церкви.

У Фініксі, Арізоні, він визнав „помилки й образи” вчинені членами його власної церкви у минулому проти американських індіанців, і публічно прийняв релігійно-символічне пір’я орла від індіанського знахаря.

Потім, на зібранні з 300 американськими єпископами в Лос-Анджелесі, кардинал Джон Р. Квінн сказав папі: „Ми, як священики, дуже турбуємось тим, що люди, а навіть католики доброї волі, негативно критикують декотрі навчання церкви в справах статевої, як також суспільної моральності”. Павло відповів, що це „серйозна помилка”, коли католики уважають себе бути вірними, але не погоджуються з навчанням церкви в справах „статевої й шлюбної моральності, розводу, новоодруження... [і] аборту”.

У місті Сан-Франціско, в якому вже померло більше як 2150 осіб на хворобу ЕЙДС, обговорювали мужолозтво. Між присутніми, які зустрілись з папою, було шістдесят дві жертви хвороби ЕЙДС. Між зараженими було два священики, колишній монах, кілька мужолозників, і чотирилітній хлопець, який заразився хворобою ЕЙДС через переливання крові.

У місті Детройт, Іоанн-Павло осуджував аборт. Він сказав: „Пошана до життя й його охорони законом [повинні] бути спадщиною кожної людини від зачаття до природної смерті”. Від Детройта папа подорожував до Форт-Сімпсона, в Канаді, де він „яскраво підтвердив” вимоги індіанців за самоврядування й володіння своєю власною землею.

Як американські католики ставились до позиції папи в цих питаннях? У Лондонському Таймс було сказано: „Тоді як його магнетична присутність безсумнівно підбадьорила церкву, то безкомпромісні вимагання слухняності до Ватікану тільки збільшили незгоду”.

Христів уряд?

На початку його подорожі в Майамі, папа Іоанн-Павло сказав, що одна причина чому люди повинні приймати католицьку владу є що церква „це інституція під Христовим управлінням”. Якщо це правда, то чи ж (католикам) не слід безкомпромісно слухатись її навчань? Навіщо ж священикам вимагати змін у навчаннях Христа? І чому ж єпископи турбуються про критикування публікою?

Проблема в тім, що не всі церковні правила грунтуються на навчаннях Ісуса Христа. У декотрих знаходяться ідеї, політики і традиції засвоєні церквою протягом століть замість грунтуватись на Христових навчаннях і вірі, яких Він оригінально передав Своїм послідовникам.

Ви правдоподібно дуже зацікавитесь порівнянням цих сучасних вчень з тим, що Ісус і Його апостоли дійсно навчали.

Що Ісус і Його апостоли дійсно казали

Ці вчення зберігаються в книзі, яка поміщає єдиний точно записаний рекорд Ісусових власних слів і того, що Його апостоли дійсно навчали. У вас мабуть уже є та книга, Біблія. У ній знаходяться навчання правдивого Християнства перш ніж до нього додалось багато різних людських ідей. Наступні цитати (крім цитат вибраних з 2 кн. Мойсеєвої) були записані Ісусовими апостолами, обговорюючи вчинки недозволених у християнському зборі:

Позашлюбні статеві зносини: „Неморальні люди, ідолопоклонники, перелюбники... ніколи не успадкують Божого царства”.— 1 Коринтян 6:​9, 10, Єрусалимський Переклад (анг.).

„Бо коли потураємо своїм бажанням, то наслідки стають очевидні: перелюб, груба непристойність і статева безвідповідальність... ті що так поводяться не успадкують Божого царства”.— Галатів 5:19-21, Єрусалимський Переклад (анг.).

„Тому що статевий потяг завжди дуже небезпечний, то нехай кожний чоловік має свою дружину а кожна жінка свого власного чоловіка”.— 1 Коринтян 7:2, Єрусалимський Переклад (анг.); також дивіться 1 Солунян 4:3-8.

Мужолозні практики: „За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним... чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду”.— Римлян 1:​26, 27, Переклад Хоменка.

„Ні розпусники... ні мужоложники... Царства Божого не вспадкують вони! І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й духом нашого Бога”.— 1 Коринтян 6:9-11; також дивіться 1 Тимофія 1:9-11.

Аборт: Біблія каже, що коли б два чоловіки билися і випадково „вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину,.. якщо станеться нещастя, то даси душу за душу”. Коли б через недбалість спричинилось смерть ненародженому немовляткові, то за такий вчинок карали смертю. І християнський апостол Іван написав: „Жаден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б”.— 2 Мойсеєва 21:​22, 23; 1 Івана 3:15.

Про наступні вчення Ісус і Його апостоли нічого не згадували. Ці непотрібні обмеження були пізніше додані.

Обітниця безшлюбності: Павло, апостол Ісуса, який проповідував Християнство по не-єврейському світі, сказав, що безшлюбність не була вимогою. Він писав: „Хіба ми не маємо права водити (з собою) сестру-жінку, як інші апостоли, брати Господні, і Кифа [Петро]?” — 1 Коринтян 9:5, Переклад Хоменка.

Він також написав: „Щоб єпископ був... однієї лише жінки чоловіком”.— 1 Тимофія 3:2, Католицький Переклад Хоменка; також дивіться 1 Тимофія 4:1-3.

Знову одружуватись не дозволено: Ісус казав, що є тільки один серйозний гріх, через який одружені можуть розводитись і знову одружуватись. Він сказав: „Я кажу вам: Хто відпускає свою жінку — за винятком розпусти — і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розведеною, чинить перелюб”. (Матвія 19:9, Переклад Хоменка) У примітці до 9 вірша в англомовному Новому Американському Перекладі каже: „Особливо похітлива поведінка: буквально ,за винятком порнеї’, тобто, неморальності, перелюбу, а навіть кровозмішення”.

Правила відносно протизаплідних засобів: Біблія каже, що батьки мусять любити, доглядати, і виховувати своїх дітей згідно з благочестивими принципами, і ніде не каже, що кожний статевий акт повинен бути нагодою на зачаття. Вона нічого не говорить про контролювання народженості, щоб обмежувати величину родини.

Якщо католицька церква справді є під владою Ісуса Христа, то всі її навчання й практики повинні зовсім погоджуватись з Божим Словом, Святим Письмом. У ній не було б незгод між єпископами, священиками й членами церкви. Це дуже серйозна справа. Ісус сказав: „Кожне царство само проти себе поділене прямує на загибель, а дім сам проти себе поділений впаде”. (Луки 11:17, Єрусалимський Переклад) Нехай це становище спонукує наших католицьких читачів більш докладно розглянути Біблію, для того, щоб навчитись чого Бог вимагає від нас, для того, щоб служити Йому прийнятно. Свідки Єгови були б раді допомогти вам у цьому.

[Рамка на сторінці 17]

Прийняття церковного навчання

Анкетування проведене в серпні 1987 р. журналом Тайм (видання з 7 вересня) виявляє до якої міри американці, які заявляють себе бути католиками, не погоджуються з офіційним навчанням церкви. У рапорті поміщались наступні цифри:

27% католиків у Америці в яких брали інтерв’ю казали, що жінки повинні мати право вимагати аборт

53% вірили, що священикам повинні дозволяти одружуватись

78% казали, що католикам повинні дозволяти „вирішувати самі для себе” у справах контролювання народженості і аборту

93% вірили, що „це можливо не погоджуватись з папою і бути добрим католиком”

Новинкова анкета проведена часописом Нью-Йорк таймс і Сі-бі-ес (надрукована в часописі Нью-Йорк таймс з 11 вересня 1987 р.) виявила подібні сумніви між священиками:

24% казали, що особисто вони погоджувались на „уживання штучних способів контролювати народженість”

55% вірили, що священикам повинні дозволяти одружуватись

57% казали, що особа може непогоджуватись „з церквою що аборт є гріх” і „однак бути добрим католиком”

[Рамка на сторінці 18]

Обітниця безшлюбності не була першостолітнім наказом

Папа Павло VI підтвердив вимогу безшлюбності для священиків, але визнав, що в „Новому Завіті, в якому зберігається навчання Христа й апостолів,.. не вимагає безшлюбності від святих служителів... Сам Ісус не нав’язував цієї вимоги, коли вибрав Своїх Дванадцятьох [апостолів], також Апостоли не вимагали безшлюбності від тих, які головували над першими християнськими суспільствами”.— Сакердоталіс селібатус (Священицька безшлюбність, 1967 р.).

[Рамка на сторінці 18]

„Проженіть цього лиходія...”

Апостол Павло сказав християнам у першому столітті що вони повинні робити з неморальною особою в зборі: „Ви не повинні спілкуватись з братом-християнином, який живе неморально... Ви мусите прогнати цього лиходія з-поміж себе”. Чи ваша церква дійсно робить це? — 1 Коринтян 5:11-13, Єрусалимський Переклад.