Уже не є забороненою Книгою
ВІДНОШЕННЯ Католицької Церкви до Біблії дуже змінилось у декотрих католицьких країнах протягом кількох минулих десятиліть. Католики старшого віку ще пригадують собі, коли Церква не схвалювала, навіть зовсім забороняла читання Біблії. У багатьох головно католицьких країнах, прості люди вважали Біблію бути протестантською книгою, якої слід уникати.
Про ситуацію в Франції протягом 18 і 19 століть, Джорджес Аезов, професор Святого Письма Великої руанської семінарії, в Франції, написав у своїй церквою-схваленій книжці Ла пароль ді Д’ю (Слово Боже): „Читання Біблії не заохочується... Дійсно, крім священиків і декотрої інтелігенції, то католики не читали Святої Книги. Вона зникла з [католицьких] книжкових магазинів. Завжди плекали думку, що Біблія була небезпечною, а навіть шкідливою книгою... У жіночих монастирях і християнських [католицьких] освітніх закладах точно оголошували її бути незаконною”.
Тоді почались зміни. Мігно, католицький єпископ Фріже і Тулона, Франції, написав у передмові до Вігоро Дикціонер ді ла Бібл (Словник Біблії) (1891-1912 рр.): „Справді вже бачимо пробудження біблійного дослідження в Франції. Двадцять років тому [біблійними питаннями]... цікавилось тільки обмежене коло освячених... Читання й дослідження Біблії вважали все менше й менше важливим. Про такі справи ніколи не говорилось, і коли б випадково, якийсь благочестивий мирянин цитував з Ісаї або книги Приповістей, то люди дивились на нього здивовано, підозріваючи, що він таємно співчував Протестантизмові!”
Всупереч збільшаючим діяльностям протестантських біблійних товариств, папи Лев XIII в 1893 році, Бенедикт XV в 1920 році, і Пій XII в 1943 році видавали енциклики про студіювання Біблії. Але ці папські булли більше вплинули на теологію й священиків ніж на католиків узагалі.
Дійсну зміну здобулось Другим ватіканським собором [1962-1965 рр.]. Собор заявив: „Святий синод теж дуже ревно наполягає на всіх вірних християн, а головно релігійних, вчитись частим читанням божественного Святого Письма ,відмінного знання Ісуса Христа’ (Филип’ян 3,8). ,Бо не знати Святого Письма є таке саме як би не знати Христа’ [сказав Євронім]”.
Отже, 1966 року автори книжки Підручник католикам для читання могли написати: „Протягом багатьох століть звичайний католик вірив, що Біблія була божественно-натхненною книгою, і разом з традицією, джерелом усього католицького навчання. Але йому теж наказували, щоб він обережно читав Біблію, краще під релігійним наглядом священика... Щасливо ця ситуація дуже змінилась і сьогодні католиків заохочують, напучують, а навіть зі всіх боків благають читати ту Книгу Книг”.— Курсив наш.
Ці цитати, вибрані з церквою-схвалених джерел показують, що Біблія вже не є забороненою Книгою для католиків. Але, так як є згадано в останній цитаті, католики теж мусять звертати увагу на традиції їхньої Церкви. З цього виникла нова проблема для багатьох щирих католиків, а навіть для самої Церкви, так як побачимо з читання наступної статті.