Біблія чи традиція?— дилема для щирих католиків

НЕДАВНО Біблія стала все більше й більше досяжною книгою в католицьких країнах. Наприклад, протягом минулих 50 років, в Іспанії, надрукувалось більше перекладів Святого Письма кастільським діалектом ніж протягом попередніх 500 років. Подібно, в французьких католиків тепер є кілька церквою-схвалених перекладів Біблії з оригінальних мов. Англомовні католицькі вчені також видали кілька нових перекладів Біблії.

Отже, сьогодні католики вже можуть читати Біблію. Але вони мусять читати правильно схвалений переклад з тлумачними нотатками. Чому ж Католицька Церква вимагає таких умов? Тому що вона заявляє мати інше джерело божественного відкриття — традицію — і вважає такі примітки потрібними для того, щоб погоджувати Біблію з традицією. Але котрі з цих двох — Біблія чи традиція — Церква вважає важливішою?

Дозволена, але непотрібна

Книжка Католицький коментар про Святе Письмо ставить це запитання: „Чи потрібно читати Біблію, щоб спастись?” Відповідаючи на те запитання цей коментар каже: „Немає всесвітнього правила, божественного чи апостольського, що усі вірні — кожен чоловік, жінка і дитина — повинні особисто читати Біблію”.

Тоді як Католицька Церква вже дозволяє своїм членам читати Святе Письмо, навіть дає повні індульгенції „якщо читання продовжується принаймні пів години”, то не вважає таке читання Біблії бути необхідним.a Пояснюючи чому, Франко-католицький Дикціонер ді ла Бібл (Словник Біблії) каже: „Традиція — це найбільш нормальний канал, яким навчається людей віри. Пізніше можна цитувати вірші Нового Завіту. У ньому немає цілого складу віри, і вживати його не є обов’язковим”.

Традиція поставлена вище Біблії

Отже, читання Біблії не є вимогою для католиків. І коли б католики читали Біблію, то мусять вважати її на другому місці від традиції. Католицька Церква заявляє, що ранні християни покладались на усну традицію перш ніж одержали писане Слово, і згідно з цим, Святе Письмо слід розуміти в світлі традиції так як Церква зберігає її.

Підтверджуючи цей погляд, книжка, якої намір є допомогти франкомовним католикам читати Біблію заявляє: „Божественне відкриття, яке виявляється переважно в Святому Письмі, було довірене вірному суспільству, живій Церкві; з цього виникає важливе питання відносно споріднення між Біблією, Традицією й Церквою... Це додаткове світло [у Святому Письмі], подане, приєднується до й доповнює скарб Традиції... Отже, Святе Письмо є зовсім залежне від Традиції”.— Ініціаціон Біблік, сторінки 963, 971. Курсив автора.

Як же щирий католик може довіряти Біблії, коли він читає в книжці, написаній католицьким професором Святого Письма: „Традиція переважає, повністю охоплює, супроводить і є важливішою від Святого Письма”?b Або що він подумає коли читає в Католицькому словнику: „Церква... стверджує, що ціла Біблія є Божим Словом, однак твердить, що крім того є неписане слово Боже вище від Святого Письма”?

Дилема для католиків, які читають Біблію

Протягом століть звичайний католик погоджувався з церковною догмою, не сумнівався, тому що в мирян не було мірила з яким порівнювати правдивість церковних доктрин. Більшість католиків навчились своєї віри напам’ять у класах катехізису. Коли б вони попросили їхнього священика пояснити їм такі труднозрозумілі доктрини, як Трійця, або як Марія непорочно зачала Ісуса в утробі своїй, то правдоподібно чутимуть таку відповідь: „Це свята таємниця”.

Але Другий ватіканський собор змінив усе це. Римсько-католицьку Церкву було аггіорнаменто, або приведено в відповідність з вимогами сучасності, і таким чином далось католикам безприкладну нагоду розшукувати свої серця. Другий ватіканський собор дав дозвіл на видання „відповідних і правильних перекладів” Біблії, і наказав католицьким єпископам „давати своїм вірним [католикам] відповідних інструкцій, щоб навчити їх правильно вживати Божественні книги”. Отже, рядові католики тепер можуть купувати Біблії, читати їх, і порівнювати читане з тим, що їх було навчено.

Ця велика зміна не відбулась без проблем. Перший раз у своєму житті багато католиків довідуються, що багато вчення їхньої церкви ніде не знаходиться в Біблії. Між такими догмами поміщаються відданість Марії, молитви до „святих”, обожання мощів, індульгенції, чистилище, і лімб.

Відносно лімба Католицький словник признає: „Люди звичайно відносились з огидою до вчення, що людей які не грішили слід мучити в пеклі, і ця трудність довела теологів вигадувати різні теорії, щоб уникнути цієї трудності”. Лімб є одна така теорія.c

Проте, Біблія каже, що мертві сплять у гробах, і чекають воскресіння. (Екклезіястова 9:5, 10; Івана 5:28, 29) Тому що безсмертної душі немає, то не може бути пекельних мук. Тому то непотрібно вигадувати теорії про лімб, щоб тільки викрутитись з скрутного теологічного становища! Це тільки один приклад дилеми в якій багато Біблію-читаючих католиків тепер знаходять себе. Кому ж людям вірити, людинотвореним традиціям чи Біблії?

Дилема для Католицької Церкви

Але проблема є ще більш серйозною. Правдоподібно священик буде ухилятись від вищезгаданої дилеми й казати католикам: ,Тут немає проблеми. Традиція доповнює відкриття в Біблії. Повірте церковній традиції’. Проте, справа не така легка.

Професор Пол Генрі, єзуїт, Католицького інституту в Парижі, написав: „Святе Письмо є нормативне [визначає авторитетну норму або правило] для життя, поклоніння, моральності й теологічної доктрини Церкви. Нормативне, не в значенні що в Святому Письмі записується все те чого Бог відкрив або бажає, беручи до уваги, що нічого зроблене Церквою, або те що вона безпомилково навчає може суперечити Святому Письмі”.

Це досить зле заявляти, що традиція доповнює Святе Письмо. Само собою це є протилежне тому що католики можуть читати в їхніх Бібліях записане в 1 Коринтян 4:6. Але навчати такі догми — як вогненне пекло, чистилище, і лімб — які не тільки не знаходяться в Біблії, але ясно „суперечать Святому Письму” ставить Католицьку Церкву в безвихідне становище.— Єзекіїля 18:4, 20; Римлян 6:23.

Порівнюючи традицію з Біблією

На Другому ватіканському соборі, Католицька Церква публічно заохочувала „всіх вірних християн часто читати божественне Святе Письмо”. Крім того, Католицький словник заявляє: „Католик є зовсім оправданий, коли повністю вірить, що Церква не може навчати жодної доктрини, яка суперечить Святому Письму”. Ми запрошуємо щирих католиків звернути увагу на заохочення їхньої Церкви, щоб читати Біблію й переконатись чи якась доктрина Католицької Церкви „суперечить Святому Письму”.

Це стає ще важливішим, якщо католики бажають слухатись сказаного на Третій генеральній асамблеї католицької світової федерації для біблійного апостольства — тобто, щоб католики ставали вчителями Біблії. Цей поклик і його заплутаність будемо обговорювати в наступній статті.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 5]

Чи є „неписане слово Боже вище від Святого Письма”?

[Вставка на сторінці 6]

Чи це правда, що „нічого зроблене Церквою, або те що вона безпомилково навчає, може суперечити Святому Письму”?

[Ілюстрація на сторінці 6]

Другий ватіканський собор змінив справу.

[Відомості про джерело]

UPI/Bettmann Newsphotos