Тріщини в установі

Від нашого кореспондента в Франції.

ТОГО дня здавалось, що величезні башти собору Нотр-Дам в Парижі відображували стійкість традиційної Римсько-католицької церкви. У 12 столітті, на великій площі перед тією будівлею офіційна церковна процесія святкувала прийняття Марії на небо.

Дивно, того самого 15 серпня 1986 р., кілька сотень ярдів [метрів] відстані на другому боці ріки Сена, відбувалась суперницька процесія перед католицькою церквою Сен-Ніколас-дю-Шардоне. Як процесія вилась по вулицях латинського квартала міста, в якій то процесії брали участь кілька тисяч католиків, і так як заявляють було більше учасників, як у офіційній церемонії перед собором Нотр-Дам. Однак, обидві процесії організували священики Римсько-католицької церкви, і обидві відбувались на честь Марії. Чому ж дві суперницькі процесії святкували те саме католицьке свято?

Ця подія є гарним прикладом тріщин, які тепер розділюють Римсько-католицьку церкву. Вони поширюються в усі сторони, по цілій установі розколюючи її від ліво на право й від гори додолу.

Прогресивні католики проти традиційних

Лівими є прогресивні, або ліберальні, католики. Багато цих спокушуються так званою теологією лібералізму, яка почалась у Латинській Америці. Для цих католиків, екуменізм (рух за об’єднання християнських церков), соціалізм, а навіть комунізм стали святими висловами. Але, у самій Латинській Америці, не всі католики погоджуються з теологією лібералізму. У Бразілії, наприклад, самі священики розділюються на прогресивних і традиційних (прихильники до традицій).

Традиційні католики головно становлять правих консерватів, які вірять, що Друга Ватіканська Рада сприяла реформам на зраду традиційного католицизму. Вони домагаються, щоб літургія (меса) відправлялась латинською мовою і не братаються з протестантами або з лівою партією.

Між цими двома групами знаходяться більшість католиків — численністю, але не обов’язково запопадливістю. Прогресивні, а також традиційні католики вірять, що католицизм, який уникає ці крайності, загубляє свою душу через те, що в ньому є недостатність або забагато реформ. Багато прогресивних католиків вірять, що ці реформи не доходять до суті справ, і що церква повинна більше втручуватись у політику. Традиціоналісти переконались, що після Другої Ватіканської Ради католицизм знищить себе своїми реформами.

Через ці головні розколи розходяться ще додаткові тріщини, по всіх рівнях католицизму. Католики не можуть погодитись над вірою, і над принципами моральності. У питаннях догматики, або віри, такі офіційні вчення Католицької церкви як пекельний вогонь, чистилище, оригінальний гріх, а навіть Трійця вже не є незаперечними. У недавньому опиті в Франції, яка заявляють є „найстаршою дочкою церкви”, виявилось, що 71 процент французьких інтерв’юваних католиків виражали сумніви про життя у загробному світі, 58 процентів заперечували існування пекла, 54 проценти не вірили в чистилище, а 34 проценти відкидають Трійцю.

Правда, багато членів Католицької церкви по цілому світі ще палко вірять у ці догмати. Але це тільки є доказом на те, що католики є дуже розділені в питаннях віри.

„Центральне спірне питання... покора Римові”

Щодо принципів моральності, то католики є дуже розділені в таких справах як передшлюбні статеві зносини, порушення подружньої вірності, і мужолозтво. Багато щирих католиків дуже турбуються таким розпусним відношенням членів їхньої церкви, а навіть декотрих священиків і теологів. Католики, які додержують принципи моральності потішаються тим, що папа так рішуче виступив проти статевої неморальності. Але чи ж це тільки не підкреслює турбуючу правду, що все більше й більше католиків не погоджуються з владою папи в таких справах?

У лондонському Обсервер недавно було написано: „Незгоди між папою а багатьма членами його отари виражались добре опублікованими незгодами про аборт, штучне припинення народженості, прийняття жінок на кандидатів духовного сану, і подавання причастя розлученим католикам. Центральне спірне питання в цих справах є шаноблива підлеглість Римові”.

Єпископ Джеймс Малоне, колишній президент Народної (американської) ради католицьких єпископів, перестеріг про „зростаюче й небезпечне незадоволення членів церкви в Сполучених Штатах Америки з папським престолом”. Він говорив про „незгоду”, „розділення”, і „розвиваючися відчуження”.

З другого боку, традиціоналісти-католики явно бунтуються проти папи бувши переконані, що він повинен бути більш строгим. Цей бунт очолює архієпископ французької Католицької церкви. Він створив рух, який ще більше розколов Римсько-католицьку церкву, так як буде пояснено в наступній статті.