„Говорячи про співробітництво”
Недавно свідки Єгови в Тівертоні, Род-Айленд, збудували скоро-будований Зал Царства. Під вищеданим заголовком, місцевий священик писав про його візит до місця будування. Зміст його листа такий.
,ДО МЕНЕ дійшло кілька дивних рапортів про будування церкви на вулиці Фіш. Заявляли, що 500 людей збудують церкву до двох днів. Я пішов на вулицю Фіш, щоб перевірити цю чутку. Там працювало близько 1500 осіб — теслярі, водопровідники, електрики, дранкарі (робітники, які оббивають стіни тоненькими дощечками для покриття штукатурою), склярі (майстр, який уставляє скло в вікна), робітники які стелили траву, штукатури, техніки нагрівання, мулярі, бетонарі й сотні інших робітників та помічників.
,Відкриті вантажні автомобілі вештались по цілій площі, всього три акри [1,2 гектар]. На одній табличці було написано „Б’юро знахідок”. Якщо майстр загубив свій інструмент, то міг піти до автомашини й йому повернуть його назад. Якщо ви прибули в чистому одязі, але бажали працювати, то в одній машині був робочий одяг і шоломи. Була автомашина Першої Допомоги в разі поранення або захворювання.
,Напнули великий намет у якому чоловіки й жінки нагодували 1500 робітників за 15 хвилин. Я бачив жінок, які покроплювали землю, щоб з неї не зносився пил, і це було їхнє заняття цілий день. Як теслі прибивали дошки, то малярі вже були готові малювати їх. Це вид, якого дуже мало хто з нас уже колись бачили.
,Підрядчики-будівельники казали „неможливо”. Але Зал збудували, я був там і бачив власними очима. Хто ж це такі люди? Свідки Єгови, а церква Зал Царства. Підвалину вони раніше приготували, але решту будинку збудували до двох днів! Ніхто не лаяв. Ніхто не сварився. Справді, це дивні люди. Тихенько вони виконували свою працю. Вони працювали руками — мовчки!
,Одна річ про яку ми турбувалися у нашій Унітарській-Універсалістській церкві є, чому ми не приваблюємо більше чорних людей, а також людей різних рас та національного походження. Тут я бачив багато чорних, а також різних рас усі працюючі як родина. Робітники поз’їздились з цілого штату Нової Англії та інших штатів. Змішана расова група складалась з більшості молодих людей з великим захопленням.
,Я мало знав про цих людей через погані рапорти в пресі а також усні, але те що я бачив усе було добре. Я ніколи не любив тих людей, які протягом років стукали в мої двері, але будьте певні, я тепер буду більш шановно привітувати їх.
,Мені спало на думку, що багато нас противимось новим ідеям і приступам через незнання та упередження. Я мислю, що ми всі мусимо цікавитись, коли вони проминуть нас у перегонах. Незнання й страх викликають у нас упередження давно перед тим, коли ми починаємо слухати. А головно, коли вони так гарно збільшуються й збуджують таке велике захоплення.
,Коли б вони були наймили когось іншого будувати цей Зал — підвалину й цілий будинок,— то він коштував би їх близько 500 000 доларів або й більше. Цікаво знати чи ми, унітарії-універсалісти з нашими формальними новоанглійськими способами, колись відважимось узяти на себе такий обов’язок як цей. Подумайте про це — а головно ті з вас, які любите комітетні збори й багато говорити. Так! Передумайте!’