Навколишньо нас!

„Слова ,релігія’ і ,політика’ були зв’зані одно з одним у новинах протягом 1984 року по всіх частинах світу. . . Єпископ Англіканської церкви Десмунд Тютю [був] символом сутечки між церквою а державою через Апартеїд. . . У благословенні на [політичній] конвенції, Джері Фалвел, провідник Фундаментальної Моральної Більшості, сказав, що [президент] Рейган і віце-президент, Джордж Буш, були ,Божим знаряддям у відбудуванні Америки’”.— Британський річник на 1985 р.

„Від Польщі до Філіппінських остров . . . єпископи й священики висловлюються проти держави в якій вони живуть. Церква не є місцем у якому люди тільки поклоняються Богові, але також місцем у якому підбурюється розбрат”.— Глазго Геральд, 3 січня 1985 р.

ЧИ ВИ вже читали такі рапорти? Правдоподібно читали, тому що більшість нас вже зауважуємо, що в новинах релігія часто пов’язується з політикою. Як ви думаєте, чи це правильно для релігії втручуватись у політику?

Дехто можливо каже, ,Релігія й політика це теми про яких я не люблю говорити’. Навіть коли б ви були такої думки, то дуже скористаєте, коли поінформуєтесь про те, що діється відносно політики й релігії, і як це може вплинути на ваше власне життя. Крім того, коли звернетесь до Біблії в цій справі, то знайдете, що Бог Сам має щось казати про втручання релігії в політику й до чого це доводить.

Усесвітнє змішання

По-перше, ми краще зрозуміємо справу, коли дослідимо до якої міри це втручання відбувається по цілому світі. Зауважте декотрі недавні рапорти.

▪ Двадцять перше квітня 1986 р.: „У Філіппінах Католицька церква втішається великою пошаною за те, що допомогла перекинути колишнього президента Фердинанда Маркоса. Англіканська, Методистська й Католицька церкви Південної Африки вже протягом років лаяли політику Апартеїда. Католицькі священики в Латинській Америці, під гаслом ,теологія визволення’, дуже втягались у рухи, щоб ними перекинути режими, які вони вважають гноблять убогих”.

▪ Сеул, Корейська Республіка, 9 березня 1986 р.: „Архієпископ Римсько-Католицької церкви Південної Кореї, Степан кардинал Кім Су Гван, сьогодні підтримував вимоги протилежної партії для того, щоб негайно здійснити конституційні зміни”.

▪ Вісімнадцяте серпня 1986 р.: ,Кандидатом є присвячений й войовничий протестантський священик, який очолює кампанію для того, щоб вирвати свою партію від пазурів володіння сучасниками, яких він дуже зневажає. Хто ж це та пожвавлююча й розділююча сила в політиці обирання президента СІЛА? Іронічно, опис однаково стосується до двох священиків: Пата Робертсона, правого республікана й до Джессе Джексона, лівого демократа’. Початкові слова листа для збирання грошей стосуючіся до успіхів [Робертсонових] делегатів-кандидатів були такі: „Християни виграли!.. Який же прорив для Царства!’”

▪ Бразіліа, Бразілія, 3 липня 1986 р.: „Церква вже стала найсильнішим критиком нового цивільного уряду. . . Як наслідок цього, споріднення між Церквою а державою знову знаходиться у великому безладді. Урядові діячі обвинувачують священиків у радикалізації [обстоювання і застосування радикальних заходів у розв’язуванні питань] ситуації по сільських частинах країни, а декотрі єпископи обвинувачують уряд за те, що він звертається до тактики переслідування й обмови’”.

▪ Двадцять п’яте вересня 1984 р.: „Іранський Хомені представляє сили основних принципів Шиїтського Мусульманства й навчає, що Іслам повинен диктувати політику, а також економічну й військову стратегію”.

▪ Сьоме квітня 1985 р.: „Більшість англіканців вірять, що англіканська церква не повинна мішатись у політику, згідно з опитом Геллапа, проведеного головно для газети Сонді телеграф”.

▪ Четверте жовтня 1986 р.: „Римсько-католицька церква в Мексіці підтримує зростаючу опозицію до володарюючої [партії] в країні. Церква найсміливіше втручалась у політику в липні. . . Єпископи запропонували скасувати недільну службу як протест проти шахраювання на голосах; але папа зробив інтервенцію”.

▪ Вашінгтон, ОК, США, 6 липня 1986 р.: „Християнські євангельські провідники вживають свої гроші, духовне переконання й мільйони своїх членів, щоб втручатись у світські справи — і грають усе більшу й більшу впливову роль в американській політиці”.

Чому це так

Неможливо заперечити, що релігія дуже втручується в політику. Але що спонукує релігійних провідників мішатись у політичні справи? Чи Бог має щось сказати про таке змішування? До чого все це доводить, і як це впливає на вас?

[Рамка на сторінці 3]

„Християнське євангеліє натякає на втручання [релігії] в політику, каже [Пітер-Ганц Кольвенбах,] провідник Товариства Ісуса, . . якого Ватикан у минулому дуже критикував через те, що він занадто втручувався в політичні справи”.— Торонтонський стар, 31 травня, 1986 р.