Як дехто роз’яснює чому бог дозволяє нещастя
БОГ — винний чи невинний за страждання людства? Це питання набирає загрозливих розмірів відносно нещастя, особистого, або великого, так як трапилось у Сан-Рамон. У британському журналі Івенжеликол Квартерлі (Євангельський тримісячник) було сказано: „Одна з найбільших перешкод вірі в Всемогутнього, Вселюблячого Бога є очевидно незаслужене страждання людства в світі”.
Тому то декотрі люди винують Бога за те, що Він дозволяє — якщо дійсно не є причиною — стражданню продовжуватись. Теолог Джон К. Рот написав: „Історія сама обвинувачує Бога... Не ставтесь злегка до того, що є Божа відповідальність”.
Проте, багато релігійних мислителів ще від часу Августина, красномовно виправдували Бога за Його невинність. Філософ Лейбніц, у сімнадцятому столітті, створив вислів на це: теодосія, або „виправдання Бога”.— Дивіться сторінку 6.
Свідчення сучасної теології
Зусилля зняти з Бога відповідальність за нещастя продовжуються аж до цих пір. Мері Бейкер Едді, засновник Християнської наукової церкви, старалась розв’язати проблему кажучи, що нещастя немає! У творі Сайєнц енд гелт вит кі ту да скриптурс (Наука й здоров’я з ключем до Святого Письма), вона написала так: „Бог... ніколи не дав людині спроможності грішити... Отже, нещастя це тільки ілюзія (хибне уявлення про що-небудь), на яке дійсної основи немає”.— Курсив наш.
Інші люди виправдують Бога й кажуть, що в стражданні є якесь добро. Один рабин сказав: „Страждання облагороджує людину, очищує її думки від гордості й поверховості”. Подібної думки, декотрі теологи кажуть, що страждання на землі є „потрібне для того, щоб приготовити нас морально для життя під майбутнім небесним Царством”.
Але чи це правильно вірити, що Бог стягає або дозволяє нещастя, щоб ним очищувати або карати людей? Справді, люди поглинуті живцем у Сан-Рамон, мали малу нагоду поліпшити їхній моральний розвиток. Чи ж Бог пожертвував тих людей, щоб навчити пережилих уроку? Якщо так, то який же був цей урок?
Зрозуміло, людям дуже подобалась Кушнірова книжка Гвен бед тінгс гепен ту гуд піпл (Коли нещастя трапляється добрим людям?) Тому що автор сам зазнав біль страждання, то старався потішити своїх читачів, запевненням, що Бог добрий. Проте, Кушнір дивно пояснював причини на те, чому Бог дозволяє невинним людям страждати. „Бог бажає, щоб праведні жили спокійно й щасливо”, пояснив Кушнір, „але деколи навіть Він не може здійснити цього”.
Таким то чином Кушнір пропонував Бога, не злого, але слабкого, Бога, Який не є Всемогутній. Цікаво зауважити, що Кушнір таки заохочував своїх читачів молитись до Бога, щоб Він допоміг їм. Проте, Кушнір не був певний, як цей здогадно-обмежений Бог міг допомогти їм.
Стародавнє дебатування
Релігійні мислителі в світі ще до цих пір не могли переконливо оборонити Бога на потіху жертв нещастя. Може треба судити теологію, а не Бога! Бо ці суперницькі теорії тільки відгукують облудні міркування висловлені близько чотири тисячі років тому. У той час ішло дебатування про страждання Богобійного чоловіка, Йова, заможного й видатного жителя Сходу, який став жертвою серії нещасть. Лиха підряд спіткали Йова — він загубив усе своє майно, усі його діти повмирали, і зрештою, він сам захворів на огидну хворобу.— Йова 1:3, 13-19; 2:7.
Троє так званих друзів прийшли допомогти Йовові. Але замість потішати, вони гостро критикували його теологією. Зміст іхньої аргументації такий: ,Бог спричинив тобі все це лихо, Йове! Очевидно, Він карає тебе за якийсь злочин! Крім того, Бог зовсім не довіряє Своїм слугам’. (Йова 4:7-9, 18) Йов не розумів чому Бог ,зробив його предметом Своєї помсти’. (Йова 16:11, 12) Йов був вірним чоловіком і ніколи прямо не приписував Богові зла, щоб таким чином зробити собі честь.
Усе ж таки, Йовові потішителі, фактично, ,зробили Бога винним’, натякаючи, що всі страждаючі люди є покарані Богом за якийсь злочин. (Йова 32:3) Проте, незабаром Бог спростував їхні помилкові погляди.