Переборюючи пригнічення. Як інші можуть допомогти

ТРЕТІЙ раз до кількох днів Анна без жодної причини телефонувала до мене міжміською лінією. Її мати, Кей, зауважила байдужість у її голосі. „Це був так як голос пригніченої людини”, пояснила Кей. „Хоч Анна не нарікала, то її голос викрикував, ,Допоможіть мені!’” Серце Кей затрепетало, як вона відчула проблему.

„Я сказала їй, що приїду наступного дня!” пригадує Кей. „Анна почала плакати, і промимрила ,Добре’, і повісила телефонну трубку”. Матір дуже здивувалась, коли довідалась, що Анна висказувала друзям свою безнадійність і що вона почувалась безнадійною і нічого не вартою. Вона навіть серйозно говорила про самогубство! Усе ж таки, протягом п’ятьох днів візиту, Кей допомогла своїй дочці видужати. Це був поворотний пункт. „З цього я навчилась уроку, щоб добре слухати”, пригадує собі мати. „Анна могла покінчити своє життя самогубством, і уявіть собі наше почуття коли б ми не допомогли їй в часі потреби”.

Часто допомога значить життя або смерть дуже пригніченій людині. Чи ви були б такі пильні як Кей? Тому що кожного року сто мільйонів людей в світі дуже пригнічуються, то дуже можливо, що хтось з ваших друзів, а навіть родичів можуть стати болісно пригнічені. Але допомагати дуже пригніченій людині може роздратовувати.

У своїй книжці Ап фром діпрешен (Переборюючи депресію) доктор Леонард Каммер говорить про одну мати в безвихідному становищі з своїм пригніченим сином. Пішовши з сином порадитись у лікаря, вона оплакувала: „Він тільки відступає від нас і поводиться неначе нас не було. Він знає, що ми кохаємо його. Чому ж він так ображає нас? Пане доктор, ви не знаєте, скільки я вже витерпіла”. Доктор Каммер каже: „Коли б та мати тільки знала, скільки він терпить!.. Пригнічена людина відчуває, що вона є тягарем родині. Але така людина й для себе є тягарем, бо не може виправити свого становища й соромиться ним. Така людина ще більше заглиблюється в себе”. Брак матерної чутливості погіршував важке почуття її сина. Отже, щоб допомогти пригніченій людині, то перше необхідно...

Співчувати

Співчуття, або „спочутливість”, значить старатись зрозуміти болісні хвилювання іншої особи. (1 Петра 3:8) Знайте, що пригнічена людина дуже важко страждає. Страждання такої людини є дійсне, а не вигадане. „Плачте з отими, хто плаче”, порадив апостол Павло. (Римлян 12:​15) Інакше кажучи, старайтесь зрозуміти який великий біль пригнічена людина відчуває.

Хоч точно неможливо знати, як вона почувається, то старайтесь справжньо зацікавитись її становищем і бажайте зрозуміти її болісні терпіння. Заохотьте таку людину говорити, і коли вона дає вихід своїм почуттям, то старайтесь дивитись на проблему через її очі, поставте себе на її місці. Не судіть і не кажіть, ,ви не повинні так почуватись’, або ,ви не думаєте правильно’. Хвилювання пригніченої людини є дуже слабке, і такими критичними висловами ви погіршуєте її становище. Переважно почуття такої людини до своєї власної гідності вже зникло.

Відновлюючи почуття власної гідності

Щоб відновити таке почуття, то необхідно звертатись до розсудливості пригніченої людини. Дуже ніжно, переконуйте таку людину, що вона не розцінює себе правильно. Гарячково казати їй що вона є ,добра людина’, не помагає. „Як той, хто скидає одіж холодного дня, і як оцет на салітру,— такий той, хто співає пісні зажуреному серцю”, каже Приповістка 25:​20, (Передклад Хоменка). Такі марні зусилля роздратовують пригнічену людину, тому що не звертають уваги на причини чому вона почуває себе нічого не вартою.

Наприклад, пригнічена людина може казати: ,Я знаю, що я не є добра й ніколи не буду нічого вартою’. Таку людину можна ласкаво запитати: ,Скажіть мені чому ви так почуваєтесь?’ Коли людина пояснює, то добре слухайте, що вона говорить. Така пильна увага запевняє людину, що вона говорить вам щось корисного. Коли пригнічена людина виказує вам свої думки, то додатковими запитаннями можна допомогти їй пізнати й спростовувати міркування, які можуть бути причиною на пригнічення.a

Не сваріть пригніченої людини, краще ставте прямі питання, щоб спонукати її вдумуватись і робити свої власні висновки. (Дивіться інформацію в рамках, на сторінці 13.) Якщо стає відомо, що якісь учинки пригніченої людини сприяють їй проблемі, то не обвинувачуйте, але ласкаво запитайте: ,Чи те що ви робите допомагає вам? Чи вам можливо треба робити щось інакшого?’ Заохотьте пригнічену людину виказувати вам свої думки й це може відновити трохи її самовпевненості.

Пригнічена людина має напрям ігнорувати всі свої добрі риси; тому то необхідно звертати їй увагу на її особисті якості та здібності. Людина можливо вміє доглядати рослини, або добре готувати їжу. Може бути, що вона вже виховала щасливих, стійких дітей. Звертайте пригніченим увагу на те, в чім вони вже мали успіх. Можливо буде потрібно навіть списати декотрі успіхи й пізніше разом переглядати їх. Заохотьте людину допомогти вам своїм талантом.

Наприклад, Марія, досвідчена швачка, стала дуже пригніченою. Одна з її друзів запитала: „Допоможіть мені вибрати тканину й викрійку. Я хочу вшити собі костюм”. Марія запропонувала ушити її костюм. „Чи ви були б такі ласкаві зробити мені це?” відповіла її друг. Пізніше, вона вдячно подякувала Марії за костюм і в листі розказала, як усі її знайомі сподобали собі той костюм. „Це трохи відновило моє довір’я й потішило мене”, сказала Марія. „Пізніше я довідалась, що вона сама колись була дуже пригнічена, і знала що така послуга дуже допоможе мені. І так сталось. Вона більше допомогла мені ніж я їй”.

Допомагайте пригніченим досягти мет у межах їхньої спроможності й обставин. Ці можуть бути домашні обов’язки, ручні вироби, а навіть благотворні слова. Одна дуже пригнічена жінка сказала: „Кожного дня я старалась сказати щось підбадьорюючого моїй родині або друзям”. Досягти таких легких мет збільшує повагу до себе.

Коли ваше подружжя пригнічується

Багато людей, яких подружжя дуже пригнічиться відразу думають, що вони є відповідальні за це. З цього виникають почуття провинності, а навіть незгода. Проте, пригнічення не завжди є ознакою на напруження між подружжями.

Розглянувши життя 40 пригнічених жінок, Марина Вайсмен і Юджін Пейкел у своїй книжці Діпрест вумен (Пригнічена жінка) дійшли до цього висновку: „Не всі пригнічені жінки були погано одружені перед їхнім захворюванням. У кількох шлюбах подружжя добре спілкувались, усвідомлювали потребу одні одних,.. до пригнічення. Хвороба досить напружила споріднення між ними”.— Курсив наш.

Але, деколи, хоч не завжди є причиною на пригнічення, напружене споріднення між одруженими може створити обстановку в якій хвороба може виникнути. Декотрі фактори, які спричиняють пригнічення поміщаються в рамках на сторінці 15. Один чоловік, якого пригнічена дружина замишлювала покінчити своє життя самогубством признав: „Я не ставився серйозно до її хвилюючих і духовних потреб. У мене вона була товаришкою по кімнаті ніж дружиною. Я був дуже зайнятий допомагаючи іншим і не відновлював її довір’я, якого вона бажала й потребувала. Я мусив старатись більше спілкуватись, як також ділитись з нею моїм життям”. Чи у вашій родині є місце на поліпшення? Що інше допоможе подружжям?

◻ Терпіть, терпіть, терпіть! Тому що пригнічена людина страждає на важкі хвилювання, то він або вона може накидатись на подружжя. Вікторія, дуже пригнічена дружина, призналась: „Я ненавиділа себе за це, і дуже погано почувалась. Я певна, що чоловік і діти любили б замкнути мене в комірчині й викинути ключ. Однак, сотні разів вони запевняли мене, ,ми кохаємо вас; ми знаємо, що ви не маєте цього на думці’, або ,ви тільки стомлені’”. Так, іноді пригнічена людина каже те, що вона справді не має на думці. Сам Йов, вірний чоловік, признав, що розтурбувавшись, говорив ,нерозважне слово’. (Йова 6:3) Знаючи, що подружжя не накидається на вас навмисно допоможе вам відповідати ласкаво, ніжно, і таким чином переважно полегшить напруження. (Приповістей 15:1; 19:​11) Не сподівайтесь, щоб подружжя відразу видужало.

◻ Давайте духовної й хвилюючої допомоги. Багато пригнічених осіб підбадьорюються духовно на зібраннях Свідків Єгови й це допомагає їм видужувати. (Євреїв 10:​25) Але, Ірена, 18 місяців пригнічена, призналася: „Одного вечора перед зібранням, я почала плакати, тому що дуже соромилася хворобою і не могла зустрітись з братами й сестрами”. Вона додає: „Але чоловік заохочував мене, і помолившись, ми пішли на зібрання. Незважаючи на те, що на зібранні мені дуже хотілось плакати, я таки була дуже вдячна Богові Єгові за те, що Він підкріпив мене прибути”.

Крім духовної допомоги, пригніченому подружжю необхідно відновлювати довір’я, що ви турбуєтесь його або її хвилюванням. Ірена розповідає як чоловік допоміг їй в цьому: „Удома, коли діти вже полягали спати, ми розмовляли про нашу проблему, і деколи я близько годину плакала. Тому що чоловік розумів мою проблему дуже допомогло мені. Ми молились разом, він вислуховував, і ніколи не ігнорував мене, коли я жалілась”. Тому що християнин хоче задовольняти подружжю, то про це часто треба переконувати пригнічену людину.— 1 Коринтян 7:​33, 34.

◻ Допомагайте фізично. Домашні обов’язки й доглядання дітей можуть несподівано стати великим тягарем пригніченій дружині. Чоловік (як також діти) можуть допомогти прибирати дім і готувати обіди. Не питайте дружини, що треба робити, тому що це може збільшувати тиск. „Мій чоловік, Боб, не дозволяв нікому обтяжувати мене. Він завжди послабляв тиск”, пояснює Елізабет, дуже пригнічена мати. „Я тільки турбувалась видужанням”. Вона додала: „Лікар не тільки приписував мені ліки, але також наказував робити щоденні вправи. Боб заохочував мене слухатись наказів лікаря. Ми щоденно прогулювались”. Добре плановані поїздки також дуже допомагають пригніченим. Чоловік мусить взяти на себе керівну роль і робити розпорядок на такі розваги.

Допомога від інших

„Правдивий друг любить за всякого часу, в неволі ж він робиться братом”, каже книга Приповістей 17:17. Справжність дружби виявляється під час такого горя, як важке пригнічення. Як же друзям допомагати?

„Протягом мого пригнічення, приятелька писала мені кілька листів і завжди згадувала у них підбадьорюючі вірші з Біблії”, каже Марія. „Я багато разів перечитувала ті листи, і плакала. Такі листи були для мене неначе золото”. Пригнічені люди дуже оцінюють підбадьорюючі листи, картки, і коли до них дзвонять по телефону. Щирі відвідини теж допомагають. „Якщо ніхто не відвідує пригніченого, то це посилює думку, що ніхто не дбає про неї”, додає Елізабет. „Моліться з пригніченою людиною, розказуйте їй підбадьорюючі досвіди, а навіть приготуйте обід і принисіть його з цілою родиною. Один друг приніс мені коробку дрібниць. Розгортати кожну річ було дуже приємною несподіванкою”.

Звичайно, в таких справах як прибирати дім або виконувати якісь доручення для пригніченої людини, то треба розрізняти. Слухайте що вона говорить. Не вимагайте робити щось, якого вона не хоче, щоб ви робили. Коли будете виконувати працю, яку пригнічена людина вірить вона сама повинна виконувати, то це погіршить її почуття провинності. Пригнічена людина можливо воліє залишити таку задачу невиконаною.

Старші, духовні надзирателі, у зборах Свідків Єгови також дуже допомагають. Ірена пояснює: „Я переговорила мою проблему з кількома старшими (у присутності чоловіка). Це був великий крок і дуже допоміг мені. Я переконалась, що ці слуги дійсно дбають”. Коли старші приготовляться, а тоді добре слухають, то можуть ,потішати пригнічених’.b — 1 Солунян 5:​14, НС; Приповістей 12:18.

Знати коли треба професійної допомоги також є дуже важливим — дійсно може зберегти життя! Деколи становище може так погіршитись, що пригніченим треба постаратись професійної допомоги. Не залишайте справи, пригніченій людині вирішувати. Часто необхідно робити потрібний розпорядок для неї піти до лікаря. Таку людину можна заспокоювати кажучи: ,Я певний, що твоя хвороба не є серйозна, але було б добре перевірити й полегшити сумнів. Я дуже кохаю тебе, але не є лікарем’. Поводьтесь ласкаво але непохитно з пригніченою людиною!

Допомагати другові або подружжю переборювати пригнічення не легко, але наша наполегливість може врятувати життя. Ваша турбота дуже допоможе пригніченому. Наприклад, Маргарита, у найглибшому стані пригнічення, сказала, чоловікові, що вже не могла витерпіти й хоче померти. Щиро він відповів: „Я допоможу тобі не піддатись”. Підбадьорившись його турботою, Маргарита каже: „Я тоді знала, що матиму успіх”. Вона видужала й з часом переборола своє пригнічення.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 13]

Розсуджуючись так, щоб посилювати почуття власної гідності

Одна жінка, якої шлюб провалився через невірність її чоловіка, дуже пригнічилась і думала покінчити життя самогубством. Пізніше, вона призналась здібному радникові: „Без Реймонда, я нічого не варта... Не можу бути щасливою без нього”.

Радник запитав: „Чи ви були щасливі з Реймондом, коли ще жили разом?” Вона відповіла: „Ні, ми завжди сварились, і я гірше почувалась”. Радник продовжував і сказав: „Ви кажете, що нічого не варті без Реймонда. Чи ви так почувались перед вашою зустріччю з ним?”

„Ні, я почувала себе поважною”, промимрила пригнічена жінка. Радник тоді відповів: „Якщо ви почували себе поважною до вашої зустрічі з Реймондом, то навіщо ж вам його тепер потрібно, щоб почуватись поважними?” Обговорюючи цю справу в своїй книжці „Когнетив терепі енд імовшенол дисордерс” (Пізнавальна терапія й емоційний розлад) доктор Арон Бек каже: „У наступному інтерв’ю, вона сказала, що її переконало це: як же вона може почувати себе ,неповажною’ без Реймонда — коли була щасливішою перед тим коли познайомилась з ним?” Вона переборола своє пригнічення.

[Рамка на сторінці 15]

Чи обстановка вашого дому може бути причиною на пригнічення?

◻ Чи почуття власної гідності підривають такі необдумані вислови, як ,Чому ж ти не є кращою дружиною?’ ,Я кохаю тебе, незважаючи на те, що ти стала такою особою’, або ,чому ж ти завжди така нерозсудлива’.

◻ Чи провинність завжди погіршується тому що подружжя почуває себе бути відповідальним, незважаючи на факти?

◻ Домашня обстановка не заохочує виявлення хвилювань, надаючи думку, що людина, яка виявляє їх є слабовільною?

◻ Чи котресь з подружжя відчуває, що мусить бути досконалою, щоб догодити чоловікові чи дружині?

◻ Чи в родині знеохочується пряме спілкування?

[Ілюстрації на сторінці 16]

Одна пригнічена особа сказала, що ,листи від приятельки були неначе золото’.