Чому така «Глибока Тривога»?

ПАПА ІОАНН-ПАВЛО II висловив «розпач» через схизму спричинену традиційним католицьким рухом архієпископа Лефевре. Церква, він каже, реагувала на це з «глибокою тривогою».

Католицький священик Хоакін Ортега, депутат-секретар Конференції римсько-католицьких єпископів у Іспанії, оплакував: «Ми потрапили в самообслуговуючий католицизм. Люди вибирають що їм вгодне неначе наші доктрини були банки консервованої городини».

Архієпископ Лефевре твердить, що Другий ватіканський собор зрадив традиційну католицьку церкву, викривши її до змін. Він вірить, що собор послабив переконання католиків, що вони належать до одної правдивої церкви.

Підсумовуючи доводи Лефевре і його послідовників, у Міжнародному гералд трібюн було написано: «Традиціоналісти сперечаються, що церква помилялась у минулому, або вона тепер помиляється. Якщо вона помилялась перед собором, вони кажуть, то є можливість, що вона помилялась у інших догматах. Ми завжди повинні виявляти нашу вірність церкві, сказав архієпископ».

Проте, багато щирих католиків є цікаві знати чи навчання й практики церкви перед Другим ватіканським собором були правдиві чи ні.

Вільнодумні католики турбуються

Багато вільнодумних католиків турбуються через те, що успіхи Другого ватіканського собору будуть зірвані справою з Лефевре. Їх страшать недавні офіційні заяви Ватікану, як наприклад, кардинала Ратзінгера, оборонця католицької ортодоксальності. Ратзінгер очолює ватіканську агентуру, яка протягом чотирьох століть була відома як Збір святої інквізиції.

Кардинал Ратзінгер, префект Святого збору у справах Догматики віри в Римі, сказав: «Схизми бувають тільки коли люди перестають додержуватись і любити деяких правд і цінностей християнської віри». Прогресивні католики побоюються, що кардинал мав на думці «правди і цінності», які відображувались у римсько-католицькій церкві перед Другим ватіканським собором.

Висловлюючи такі побоювання в статті «Ціна схизми», французька газета Монд каже: «Хто знає чи Ватікан — навмисно чи ненавмисно — починає практикувати традиціоналізм без Лефевре?.. Чи [Ватікан] не старається схилити на свій бік традиційних священиків і мирян, і чи він знову не затверджує католицьку владу й цінності по тих країнах у яких на католицизм найбільше накидаються — Західній Європі й Північній Америці?»

Інакомислячі теологи

У січні 1989 року, 163 католицькі теологи в Західній Німеччині, Нідерландах, Австрії, і Швейцарії видали заяву — як Кельн декларація. У наступні тижні, до них приєднались сотні католицьких теологів з інших країн, а навіть Італії. Хвилю незгоди викликало деспотичне призначення Ватіканом консервативного прелата на католицького єпископа Кельна, в Німеччині, проти волі місцевої ієрархії. Заявляли протест, не тілкьи проти призначення правих єпископів. Протестували проти дисциплінарних заходів Ватікану, якими намагались заглушити теологів «теологічної думки підкресленої на Другому ватіканському соборі». Теологи також сумнівались чи папа мав право нав’язувати свої погляди «у справах догматичного навчання», а головно стосовно контролю народженості.

Реагуючи на цю декларацію, кардинал Ратзінгер сказав відверто, що ті, які не погоджувались з позицією Ватікану в справах контролю народженості й розлучення дуже помилково тлумачать «сумління» та «свободу» і порушують традиційне навчання церкви. Він недавно пригадав прелатам у Сполучених Штатах, щоб вони не дозволяли «незгідному концертові» теологів вплинути на їхні навчання.

Багато католиків збентежені

Один французький католицький теолог сказав у інтерв’ю з газетою Монд: «Це була б помилка заявляти.., що ця криза впливає тільки на теологів. Вони тільки виражають глибоку тривогу багатьох католиків».

Багато щирих католиків бажають знати, чи відступницький архієпископ Лефевре, хоч відлучений від церкви, не «програв боротьбу, але виграв війну». По суті, поступка робиться послідовникам Лефевре, щоб привабити їх назад у отару. У багатьох католицьких церквах месу відправляють латинською мовою, і призначають консервативних єпископів на посаду. Цікаво, традиційні католики питають: «Чому монсеньйора Лефевре відлучили від церкви, тоді як католицьких священиків у Голландії, які благословлять шлюб «гомосексуалістів» і священиків у Південній Америці, які поширюють революційну теологію визволення, залишають у членах церкви?»

Усе це бентежить багатьох католиків. Один французький католик написав до католицького щоденнику Круа (Хрест): «Звичайні християни такі як я, страждають через те, що учасники [церковного розбрату] не обговорюють справ і не доходять до згоди. Декотрі люди, навшпиньки відступають від релігійної практики, якщо не від церкви».

Немає сумніву, що таким людям трудно зрозуміти чому в церкві, яку вони вважають бути єдиною правдивою, буває розбрат. Навіть католицький священик, Рене Лаврентен, питає: «Чому ж такий розбрат між християнами?» Давайте коротко розглянемо причини на це.

[Вставка на сторінці 7]

«Традиціоналісти сперечаються, що церква помилялась у минулому, або вона тепер помиляється» (Міжнародний гералд трібюн).