Майбутність релігії беручи до уваги її минуле

Частина 8: бл. 563 р. до н. е., далі. Освіченість, яка обіцювала визволення

«Гідність релігії або філософії перевіряється кількістю речей, яких вона може пояснити». Американський поет, Ралф Уалдо Емерсон з 19 століття

ВІН МАЛО відомий. За традицією його ім’я Сіддхартха Гаутама, князь, який народився близько 600 років перед Христом у північноіндійському царстві Шак’я. Ім’ям його звуть Шак’ямуні (мудрець з племені Шак’я) і Татагата, титул непевного значення. Ви правдоподібно пізнаєте його тільки по його кращевідомим титулі Будда.

Гаутаму виховано в палацовому розкішному оточенні, але, коли йому сповнилося 29 років, він почав усвідомлювати страждання людства. Так як люди сьогодні, які щиро бажають знати причину чому лукавство й страждання панують над людством, він забажав пояснення на це становище. Порвавши зв’язки з дружиною й сином, він утік у пустиню, в якій шість років проживав мандруючим монахом. Гаутама лежав на колючках і якийсь час споживав тільки одну крупинку рису на день. Але з цього не бувало освіченості.

Коли Гаутамі сповнилось 35 років, він вирішив на більш помірне життя, якого назвав середній шлях. Він заприсяг сидіти весь час під фіговим деревом аж поки не здобуде освіченості. Зрештою, після нічних видінь, він переконався, що вже здобув винагороду за його шукання. З цього часу він став відомий як Будда, що значить «просвітлений істиною, умудрений». Але, Гаутама не заявляв виключного права до того титулу. Тому то його завжди слід писати з неозначеним артиклем, але відносно Гаутама, перед словом Будда пишеться означений артикль.

Шлях до звільнення

Заявляють, що індуські боги Індра з Брахманом прохали Будду виявити їм його новознайдені правди. Він став пояснювати їх. І з терпимістю, характерною до індуїзму про достоїнство всіх релігій, Будда не погоджувався з кастовою системою й її вимогами тваринних жертов. Він відкидав претензію, що індуські Веди були священні писання божественного походження. І, тоді як не заперечував можливість існування Бога, то не визнавав Його бути Творцем. Будда доводив, що закон причинності немає початку. Поступивши далі від індуїзму, він нібито обітував у своїй першій проповіді: «Це, ченці є середній шлях знання який... доводить до проникливості в суть справ, а проникливість, по черзі, до мудрості, що сприяє безтурботності, знанню, які доводять до досконалого умудрення, нірвани».

«Що це нірвана?» — ви питаєте. «До цього запитання трудно віднайти помилкової відповіді,— каже історик Уїлл Дюрант,— тому що царевич [Будда] нероз’яснив цього пункту, і його послідовники надавали цьому слову значення, якого хто забажав». «Єдиного буддійського пояснення на це [нірвану] немає,— погоджується Енциклопедія релігій [англ.],— тому що буддійські думки різняться культурно, історично, мовою, школою, а навіть особисто». Один письменник каже, що нірвана це «цілковита відсутність усіх бажань, вічна безмежність пустоти.., вічний абсолютний спокій в смерті без переродження». Інші, звертаючи увагу на корінь його санскритського походження, що значить «погасити», кажуть, що нірвана так як те полум’я згасає, коли вже немає пального. Як би там не було, все ж таки нірвана обітує звільнення.

Будда підсумував чотири благородних Правд через які треба досягти звільнення: Життя насичене болями й стражданням; болі й страждання спричиняються бажанням земного буття і задоволенням того бажання; шлях мудрості диктує придушення цих бажань; цього досягається вступом на восьмикратний шлях праведного життя. У цьому шляху поміщаються правильна віра, правильні наміри, правильна мова, правильні вчинки, правильне життя, правильні намагання, правильна думка, і правильні міркування.

Закордонні перемоги, домашні поразки

З самого початку, буддизм здобув згодну реакцію. Група матеріалістів того часу, чарваки, вже приготовили дорогу на таку реакцію. Вони відкинули священні писання індуїзму, висміювали ідею вірити в Бога, і зрікались релігії взагалі. Їхній значний вплив допоміг створити те що Дюрант називає «абсолютну пустоту, яка майже примусила виникнення нової релігії». Ця пустота, разом з «інтелектуальним розпаданням старої релігії», сприяла виникненню двох головних реформацьких рухів того дня, буддизм і джайнізм.

У середині третього століття до н. е., цар Ашока, який об’єднав майже всю Індію в єдину державу, дуже допоміг популяризувати буддизм. Він зміцнив його місіонерство у Цейлоні (Шрі Ланці) а також правдоподібно в інших країнах. Протягом початкових століть нашої ери, буддизм поширився на Китай. Звідти на Японію через Корею. До шостого й сьомого століть нашої ери, він поширився на всі країни східної й південносхідної Азії. Сьогодні в світі є понад 300 мільйонів буддистів.

Ще до царя Ашоки, буддизм уже поширювавсь. «До кінця четвертого століття нашої ери, буддійські місіонери вже діяли в Афінах»,— пише Е. М. Лейман. Він додає, що місіонери раннього християнства всюди зустрічали буддійські вчення. Коли католицькі місіонери перше прибули до Японії, то люди помилково вірили, що вони були представниками нової буддійської секти. Як це може бути?

Здається, ці дві релігії дуже подібні. Так як сказав історик Дюрант, «шанобливе шанування мощів, застосування священної води, свічок, ладану, чоток, священицького облачення, відправи літургії мертвою мовою, монахи й ченці, монастирська тонзура [виголене місце на маківці] і обов’язкова безшлюбність, сповідь, дні посту, зараховування до числа святих, чистилище і меси за померлих». Він додає, що все це, здається, «перше появилося у буддизмі». Дійсно заявляють, що буддизм ще «п’ять століть раніше від римської церкви вигадував і користувався всіма церемоніями й поклонінням які практикуються в обох релігіях».

Пояснюючи як ці подібності розвинулись, автор Лейман натякає на загальне джерело. Він пише: «Перед християнською ерою... поганські впливи вже виявлялись у буддійському поклонінні... Правдоподібно поганство теж вплинуло на деякі практики в поклонінні, які розвинулись у християнській церкві».

Незважаючи на всесвітній вплив буддизму, то дома він зазнав серйозні поразки. Сьогодні, менше як 1 процент населення Індії сповідує буддизм; 83 проценти сповідують індуїзм. Причина на це не є ясна. Може бути, що своєю терпимістю буддизм поступився перед більш традиційним індуїзмом. Або можливо буддійські ченці занедбали свої отари. Як би там не було, то головним фактором було вторгнення ісламу в Індію. Це довело до мусульманського володарювання під яким багато людей, а особливо північної Індії, навернулись до ісламу. Дійсно, при кінці 13 століття, близько чверть населення сповідували мусульманство. Тимчасом, багато буддистів повертались назад до індуїзму, правдоподібно, тому що він краще боровся проти вторгнення мусульманства. На виправдання своєї терпимості, індуїзм ніжно привітував їх назад, полегшуючи поворот оголошенням, що Будда був богом, перевтіленням бога Вішну!

Багато понять Будди

«Греки перші виробляли статуї з Будди»,— пише Е. М. Лейман. Буддисти заявляють, що вони не поклоняються цим статуям, але що статуї є тільки помічниками в поклонінні; що з їхньою допомогою вони вшановують великого вчителя. Деколи Будду показують стоячого, але часто він сидить із схрещеними ногами, з нижньою частиною ніг догори. Коли руки його складені одна верх другої, то це знак міркування; коли права рука піднесена до бороди — він благословляє; а коли великий палець правої руки доторкається вказівного, або коли обидві руки зложені на груди, то він навчає. На півлежача поза зображає його перехід у вищий потойбічний світ — царство нірвани.

Так як пози Будди різняться, то так само різниться його вчення. Заявляють, що до 200 років після його смерті, розвинулось 18 різних течій буддизму. Сьогодні, 25 століть після «освіченості» Гаутами, виникло багато буддійських пояснень щодо здобуття стану нірвани.

Ерік Цюрхер з Лейденського університету в Нідерландах пояснює, що «буддизм поділюється на три основні орієнтації, кожна з своїми доктринами, культовими практиками, священними писаннями, і іконографічними традиціями». У буддійській термінології, ці течії називаються екіпажі, тому що, так як пороми, вони переправляють людину через ріку життя аж поки вона не досягне беріг потойбічного світу — звільнення. Коли дух даної людини вже домігся свого звільнення, то екіпаж уже непотрібний. І буддисти кажуть, що спосіб подорожування — екіпаж — не є важливий. Важливим є добитись вищого потойбічного світу — царства нірвани.

Між цими екіпажами поміщається одно з відгалужень буддизму — Теравада — яке очевидно досить близько додержується проповідування Будди, яке особливо розширилось на Бірмі, Шрі Ланці, Лаосі, Таїланді, і Кампучії (колишня Камбоджа). Інший напрям буддизму — Махаяна — особливо вкорінений на Китаї, Кореї, Японії, Тібеті, і Монголії, є більш великодушний, у якому можливість спасіння для мирян значно розширюється і полегшується. Тому то він називається більший екіпаж у протилежності Тхераваді, меншому екіпажові. Третій напрям індійського буддизму,— Ваджраяна,— Діамантовий екіпаж, загально відомий як Тантризм або втаємничений буддизм, з’єднання ритуалу з практикуванням йоги, і припустимо поскоряє набуття нірвани.

Цих троє понять поділяються на багато шкіл, кожна з яких різниться поясненням деяких основних елементів, часто через те що надає спеціального наголосу на деякі частини буддійського священного письма. І так як казав Цюрхер, де б він не поширився то «буддизм у різних ступенях впливав на місцеві переконання і практики»,— з яких то шкіл розгалужувалось багато місцевих сект. Інакшим від так званого християнства з його тисячма бентежними сектами розгалужені на ще менші секти, то Будда, символічно кажучи, має багато понять.

Буддизм і політика

Так як джайнізм і так зване християнство, буддизм не обмежується тільки до релігійних діяльностей але допоміг сформовувати політичну думку, як також поведінку. «Перше злиття буддизму з політикою виникло протягом царювання [царя] Ашока»,— каже автор Джеролд Шектер. Політичний активізм буддизму продовжується аж до цих пір. Останньої половини 1987 р., у Лхасі заарештували 27 буддійських тібетських монахів за їхню участь в антикитайських демонстраціах. І втягнення буддизму в В’єтнамську війну в 1960 рр. спонукало Шектера дійти до цього висновку: «Спокійний шлях кращого переходження перекрутили на нове насильство вуличних демонстрацій... Буддійська віра полум’яніє в Азії».

Будучи незадоволені жалюгідними політичними, економічними, суспільними, і моральними обставинами країн Заходу, декотрі люди повертаються до східних релігій, а навіть буддизму, за поясненням. Але чи ж «віра що полум’яніє» має відповіді? Застосуванням Емерсонового мірила, тобто, що «релігія перевірена... кількістю речей, яких вона може пояснити», то як би ви розцінювали умудрення Гаутами? Чи ж декотрі з інших азіатських релігій «шукання правдивого шляху» кращі? Щоб одержати відповідь на те запитання, то читайте наступну статтю.

[Рамка на сторінці 14]

Декотрі з його послідовників, місцевостей, і речей

Адамський пік, гора у Шрі Ланці, яку вважають святою; буддисти заявляють, що знак у камені є відбиток ноги Будди, а мусульмани кажуть, що це відбиток Адамової ноги, а індуси ноги Сіви.

Бодгі дерево, фігове дерево під яким Гаутама став Буддою, «бодгі» означаючи «освіченість, умудрення»; за легендою пагін того фігового дерева пережив і його обожнюють у Анурадхапурі, Шрі Ланці.

Буддійські монахи, пізнаються по їхніх відмінних мантіях, головний елемент буддизму; вони обіцяють говорити правду, співчутливо поводитись з людиною і твариною, жебрають на прожиток, відмовляються від усіх людських розваг, і обіцяють жити чесно.

Далай-Лама, титул первосвященика ламаїстської церкви, який водночас був правителем Тібету, і якого буддисти вважали бути переродженням Будди якого вигнали з країни в 1959 р.; «далай», з монгольского слова на «море», значить загальне знання; «лама» стосується духовного вчителя (як-от санскритський гуру). Так як кажуть новинкові доповіді, протягом демонстрацій в Тібеті в 1987 р., Далай-Лама «поблагословив громадянську неслухняність але осуджував насильство», і через це Індія, де він мешкав, мусила пригадати йому, що через його політичні заяви він наражав на небезпеку своє перебування в тій країні.

Храм зуба, буддійський храм у Канді, Шрі-Ланці, в якому гадають зберігається один із зубів Будди, як священну реліквію.

[Рамка на сторінці 15]

Чай й буддійська «молитва»

Незважаючи на схожість, буддійська «молитва» правильніше називається «міркування». Один напрям буддизму, який ставить особливі наголоси на самодисципліну й глибоке міркування є дзен буддизм. Упроваджений на Японію в 12 столітті н. е., бере свій початок від Чань буддизму, який досліджується до індійського монаха Бодгідхарма. Він прибув до Китаю у шостому столітті нашої ери, і запозичив (обряди) з китайського даосизму, щоб створити чань-буддизм. За легендою кажуть, що він відрізав свої повіки, розгнівавшись через те, що заснув під час міркування. Повіки впали на землю, вкорінились, і з них виросла перша чайна рослина. Ця легенда стала традиційною основою на те, що монахи дзен-буддизму п’ють чай під час міркування, щоб не заснути.

[Ілюстрації на сторінках 12, 13]

Буддійські храми, як цей Мармуровий храм у Банкоку, Таїланді, справляють глибоке враження.

Також на цьому малюнку бачимо статую буддійського демона, охоронник храму, а внизу, статую Будди. Це є звичайний вид у буддійських країнах.