Продаж крові — велике крамарство

ЧЕРВОНЕ ЗОЛОТО! Так як ця кличка натякає, це дуже дорогоцінна речовина. Це дорогоцінна рідина, дуже потрібний природний ресурс, якого порівнюють не тільки до золота, але також до нафти й вугілля. Проте, червоне золото не видовбують у шахтах, із скелі свердлями й динамітом. Його здобувають із вен людей,— дуже підступним способом.

«Прошу, моїй дівчинці потрібна кров»,— благають на дошці для оголошень над шумливою вулицею в місті Нью-Йорку. Іншими гаслами наполягають: «Якщо ви донор, то світ не може обійтися без вас». «Ваша кров має велике значення. Допоможіть».

Очевидно, люди які бажають допомогти реагують на такі реклами. По цілому світі вони натовпом стоять у черзі, щоб віддати трохи своєї крові. Немає сумніву, більшість донорів, ті що беруть від них кров, і лікарі, які переливають її людям, щиро бажають допомогти страждаючим і вірять, що цим процесом роблять їм добро.

Але, коли донор віддає трохи своєї крові, то перед трансфузією вона переходить через більше рук і процедур, ніж ми усвідомлюємо. Як те золото, кров збуджує в людях зажерливість. Вона продається за прибутки, а тоді перепродується за ще більший доход. Декотрі люди змагаються над правом збирати кров, продають її за дуже високі ціни, і багатіють, а навіть продають її контрабандою від одної країни до другої. По цілому світі продаж крові є велике крамарство.

У Сполучених Штатах Америки, донорам колись відразу платили за кров. Але в 1971 році британський автор Річард Тітмус нарікав, що цим чином вони приманювали убогих й хворих віддавати трохи своєї крові заради кількох доларів, і тому американська система збереження крові не була безпечна. Він також доводив, що це неморально людям віддавати їхню кров за прибутки, щоб допомагати іншим. Це обвинувачення довело до припинення платежу за кров з всіма її елементами в Сполучених Штатах. (Ця система ще процвітає в декотрих країнах). Однак, це не зменшило доход з продажу крові на ринках. Чому ні?

Як з крові таки були прибутки

У 1940 роки, науковці почали розкладати кров на її складові елементи. Цей прорцес, тепер відомий як фракціонування, робить кров ще більш прибутковим крамарством. Чому? Подумайте: Коли б автомашину розкласти на її частини, а тоді продавати їх окремо, то та машина мабуть коштувала б навіть п’ять разів більше, ніж складена. Подібно до цього, кров багато дорожча розкладена на фракції, які продаються окремо.

Головно з продажу плазми, яка складає близько половину маси крові, є багато доходу. Тому що в плазмі клітинних частинок немає — червонокрівців, білокрівців, і кров’яних платівок — то її можна висушувати й зберігати. Крім того, донорові дозволяють віддавати кров тільки п’ять разів на рік, але він може віддавати плазму навіть два рази на тиждень процедурою плазмафересіс. Цим процесом, з людини вибирають кров з всіма її компонентами, відділяють плазму, а клітинні компоненти повертають назад у донора.

У Сполучених Штатах Америки донорам колись платили за кров. Крім того, в тій країні дозволяють донорам віддавати чотири рази більше крові щороку, ніж рекомендовано Всесвітньою організацією охорони здоров’я! Не дивно, що Сполучені Штати збирають понад 60 процентів плазми в світі. Сама плазма має близько 450 мільйонів доларів вартості, але коштує багато більше на ринку, тому що плазму також можливо роздрібнювати на різні фракції. По цілому світі продавання плазми розвинулося на індустрію з якої є 2 000 000 000 доларів доходу на рік!

Так як було сказано в японській газеті Маїнічі шімбун, Японія вживає близько одну третину плазми в світі. Та країна імпортує 96 процентів цього кров’яного компонента, більшість від Сполучених Штатів. Критики кажуть, що та країна стала «вампіром світу», а японське Міністерство охорони здоров’я й добробуту старається припинити цю торгівлю кажучи що це неправильно мати доход з крові. По суті, Міністерство виявляє, що медичні інституції в Японії мають близько 200 000 000 доларів прибутку кожного року, тільки з одного компонента крові, альбуміну (білка).

У Федеративній Республіці Німеччини вживають більше кров’яних продуктів, ніж решта Європи, більше на одну особу від якої-небудь іншої країни в світі. У книжці Zum Beispiel Blut (Наприклад, кров), каже про кров’яні елементи: «Імпортують понад половину кров’яних елементів, головно від США, але також від країн, які розвиваються. У всякому разі, від убогих людей, які стараються поліпшити свій доход відданням плазми». Декотрі з цих убогих людей продають так багато своєї крові, що вмирають від власної недостачі.

Багато комерційних центрів для збирання плазми є вигідно розташовані в околицях низьких прибутків або понад кордони країн, які розвиваються. Вони приманюють збіднілих і бездоглядних, які з охотою замінюють плазму за гроші й з доброї причини віддають більше крові, ніж належно або затаюють свої хвороби. Торгівля плазмою вже розвинулася в 25 країнах світу. Коли її припинять у одній країні, вона виникає в другій. Давати начальникам хабар і продавати кров контрабандою стало дуже загальним.

Доход у бездоходній сфері

Недавно також жорстоко критикували бездоходні сховища крові й плазми. У 1986 році, журналістка Андреа Рок обвинувачувала у газеті Моні (Гроші), що сховище платить 57,50 доларів за одиницю крові від донора, лікарні платять сховищам 88 доларів за ту одиницю крові, а пацієнти від 375 до 600 доларів, коли їм переливають ту саму одиницю крові.

Чи ця ситуація вже змінилася? У вересні 1989 року журналіст Гілберт М. Гаул з Філадельфійського інкваєрер (англ.) написав серію статей про систему зберігання крові в Сполучених Штатахa. Після цілого року дослідження, він сказав, що декотрі сховища випрошують кров від людей, а тоді перепродують майже половину тієї крові іншим центрам, за великі прибутки. Гаул підрахував, що сховища крові торгують близько пів мільйона літрів (один мільйон пінт) крові кожного року, з якого здобувають 50 000 000 доларів на рік доходу. Ця торгівля діє подібно до фондової біржі.

У цьому є одна головна різниця: Уряд не перевіряє торгівлі кров’ю. Ніхто не може визначати точний розмір цієї торгівлі, нічого й не кажучи про регулювання її цін. Це становище не є відоме багатьом донорам крові. «Вони обдурюють людей»,— сказав один відставний торговець кров’ю до газети Філадельфійський інкваєрер. «Ніхто не каже їм, що ми одержуємо їхню кров. Коли б люди дізналися про це, то дуже лютилися б». Один робітник товариства Червоного Хреста сказав стисло: «Власники сховищ крові вже багато років обдурювали американців».

Тільки в Сполучених Штатах, сховища збирають близько 13,5 мільйонів пінт (6,75 мільйонів літрів) крові кожного року, і продають понад 30 мільйонів одиниць кров’яних продуктів за близько тисячу мільйонів доларів. Це дуже велика сума грошей. Сховища крові не кажуть, що це «чистий прибуток», краще «надлишок над витратами». Наприклад, Товариство Червоного Хреста здобуло 300 мільйонів доларів «надлишку над витратами» у 1980—1987 роки.

Сховища крові заявляють про те, що вони бездоходні організації. Вони кажуть, що не так як великі корпорації на Уолл-Стріт, їхні гроші не йдуть акціонерам. Коли б у Товаристві Червоного Хреста були акціонери, то ця організація була б між найбільшими прибутковими корпораціями в Сполучених Штатах, так як Дженерал моторс. І службовцям сховищ крові платять велику зарплату. Двадцять п’ять процентів службовців у 62 сховищах крові, каже Філадельфійський інкваєрер заробляли понад 100 000 доларів на рік. Декотрі заробляли вдвічі більше.

Сховища крові кажуть, що вони не «продають» збирану кров — тільки вимагають настільки грошей, щоб покрити кошти процесування. Один службовець сховища крові різко відповідає цьому запереченню так: «Це майже доводить мене до безумності, коли Червоний Хрест каже, що він не продає крові. Це таке саме, як би магазин самообслуговування казав, що бере від покупців гроші тільки за коробку, а не за молоко».

Всесвітній ринок

Так як торгівля плазмою, торгівля кров’ю поширилася по цілому світі, як і критикування цієї торгівлі. Наприклад, Товариство Червоного Хреста в Японії заворушило шаленство в жовтні 1989 року, коли вторгувалося в японський ринок, продавало кров’яні компоненти за дуже знижені ціни. Лікарні пожинали великий прибуток, тоді як на анкетах страхування заявляли, що купували кров за звичайні ціни.

Так як було сказано в Таїландській газеті Нейшан (Народ), декотрі країни Азії мусили обмежувати торгівлю червоним золотом скасуванням платежу донорам. В Індії так багато як 500 000 людей продають власну кров, щоб заробляти на життя. Декотрі, виснажені й зубожілі люди, приховують свої становища, щоб давати більше крові, ніж належно. Сховища крові навмисно беруть більше крові, ніж належно від інших донорів.

У своїй книжці Кров: дарунок чи товар, Пієт Дж. Гаген каже, що найбільш сумнівна торгівля кров’ю відбувається в Бразілії. У Бразілії діють сотні сховищ крові, які здобувають 70 мільйонів доларів щороку від безпринципних людей. Як було сказано в книжці Bluternte (Жниво крові), зубожілі й безробітні товпляться до численних сховищ крові в Боготі, Колумбії. Вони продають пів літра (одну пінту) за 350 до 600 песо, а пацієнти платять від 4000 до 6000 песо за того самого пів літра крові!

Ясно, з вищесказаного виникає хоч одна всесвітня дійсність. Торгівля кров’ю є велике крамарство. «Що ж такого? Чому ж торгівля кров’ю не повинна бути великим крамарством?» дехто питає.

Подумайте, чому люди почувають себе зніяковілими про велике крамарство? Через зажерливість. Наприклад зажерливість у великому крамарстві переконує людей купувати те що їм непотрібне; а ще більш небезпечним є те, що вони підсовують публіці декотрі продукти відомо небезпечні, або коли не хочуть витрачати гроші, щоб зробити їх безпечнішими.

Якщо торгівля кров’ю є заплямована зажерливістю, то цим піддає під небезпеку життя мільйонів людей по цілому світі. Чи зажерливість зіпсувала торгівлю кров’ю?

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

Торгівля плацентою

Правдоподібно дуже мало жінок, які тільки що породили, бажають знати, що сталося з плацентою, масою тканини, яка живить утробний плід у матці. Так як було сказано в Філадельфійському інкваєрер (англ.), багато лікарень зберігають її, заморожують і продають. Тільки в 1987 році, Сполучені Штати експортували близько ,77 мільйона кілограм (1,7 мільйонів фунтів) замороженої плаценти за кордон. Одна фірма в Парижі, Франції, купує 15 тонн плаценти кожного дня! Плацента є готовим джерелом матерної кров’яної плазми, з якої фірма, технічним процесом, виробляє різні ліки й продає їх у близько сто країнах.

[Діаграма/Ілюстрація на сторінці 4]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Головні компоненти крові

Плазма: становить близько 55 процентів маси крові; складається з 92 проценти води; решта із складних протеїнів — глобуліни, фібриногени, і альбуміни

Кров’яні платівки: близько 0,17 процента маси крові

Білокрівці: близько 0,1 процента

Червонокрівці: близько 45 процентів