Справжній Новий Світ чекає відкриття

«ІМ’Я — непевна річ, не можна покладатися на нього!» Це розсудливе зауваження виявилося правдивим у ситуації з Колумбом.

Згідно із значенням свого ім’я «Христофор» Колумб старався бути зразком «Носителя Христа». Це видно з того, що іспанські монархи послали його «служити Богу й поширити католицьку віру». Але навчивши деяких нерозуміючих тубільців робити над собою знак хреста й співати «Богородице Діво», він зосередив свою увагу на більш матеріальні нагороди: знайти золото й трудний шлях до Індії.

Декотрі католики сперечалися, що Колумба, однак, повинні зробити «святим» через його основну роль у поширенні загальновизнаного християнства. Але масові «навернення», які виникли після його відкриття, майже не зробили відомим справжнього Ісуса Христа жителям нового світу. Справжнє християнство завжди поширювалося мирним способом, а не мечем. Насильне пропагування євангелія великою мірою суперечить тому, про що навчав Ісус. (Порівняйте Матвія 10:14; 26:52).

Колумб (по-іспанськи Коло́н) був більш успішним у оправданні свого прізвища, яке означає «колонізатор». Саме він заснував дві перші європейські колонії в Новому Світі. Хоч вони перестали існувати, проте, незабаром заснували інші. Колонізація Західної півкулі продовжувалася, але вона не була радісною, особливо для корінних жителів колонізованої території.

Домініканський чернець Бартоломе де лас Касас, свідок початкової колонізації Вест-Індії, виявив протест Філіпові II, королю Іспанії, проти «перекручення справедливості, якому підкоряють невинних людей, знищуючи їх і руйнуючи їх без справжньої причини або приводу, крім жадібності й честолюбства, які спонукують тих, хто виконує такі лихі вчинки».

Хоч найгірші зловживання були потім виправлені, егоїстичні мотиви й безжалісні методи продовжували визначати політику. Не дивно, що таке правління стало нестерпним. До XX століття більшість країн Західної півкулі відкинули колоніальне ярмо.

Навернути континенти на загальновизнане християнство й справедливо керувати великою кількістю племен і язиків, зрозуміло,— трудне завдання. Було б несправедливо винуватити Колумба за всі невдачі величезного проекту, якого він ненавмисно започаткував, коли перейшов через океан і поклав початок тому, що дехто називає «стикання двох світів».

Як Керкпетрік Сейл пояснив у своїй книжці «Завоювання раю» (англ.), «колись дійсно була нагода, щоб люди Європи знайшли опору в новій країні; вони майже не усвідомили, що це була країна Раю». Відкрити новий світ — це одна справа, а створити новий — інша. Це не була перша безуспішна спроба побудувати новий світ.

Друга незвичайна подорож

За дві тисячі років до того, як Колумб пішов під парусами, близько двісті тисяч людей почали іншу незвичайну подорож. Вони переходили не через океан, а, можливо, через пустиню. Вони також прямували на захід — до свого рідного краю, Ізраїлю, якого більшість з них ніколи не бачили. Їхня мета — заснувати новий світ для себе й для своїх дітей.

Їхня подорож після поневолення у Вавілоні сповнила пророцтво. За двісті років до того часу пророк Ісая передбачив їхнє повернення в рідний край: «Ось Я [Суверенний Господь Єгова] створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце» (Ісаї 65:13, 17).

«Нове небо та земля нова» були образні символічні вислови на нове правління і нове суспільство. Вони були потрібними, тому що справжній новий світ повинен мати значно більше, ніж тільки територію для колонізування; він повинен мати новий, несамолюбний дух між його правителями, та підданими.

Мало хто з євреїв, котрі вернулись з Вавілона, мав такий дух. Незважаючи на деякий успіх спершу, через сто років після їхнього повернення єврейський пророк Малахія сумно описав, як себелюбство й пожадливість стали найвпливовішими силами в тій країні (Малахії 2:14, 17; 3:5). Вони пропустили виняткову нагоду побудувати новий світ для євреїв.

Новий Світ все ще чекає нас

Проте минулі невдачі в побудові нового світу не вказують на те, що такий пошук безнадійний. У книзі Об’явлення апостол Іван, повторюючи слова Ісаї, описує ось яку драматичну картину: «Бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули... і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об’явлення 21:1, 4).

Ці слова запевняють нас, що Сам Бог має намір визначити новий уряд над усією землею і утворить нове суспільство, яке буде слухатись Його правління. Буде незліченна кількість благ. Це буде справжній новий світ.

Новий світ, здійснений Богом, може здаватися неймовірним. Але впевненість Колумба, що на заході існували континенти, також здавалася неправдоподібною для багатьох його сучасників. Опис Божого нового світу також може здаватися неймовірним, проте, скільки вчених у XV столітті могли уявити собі, що третина землі була ще невідомою?

Неосвіченість науки в часи Колумба зробила відкриття Нового Світу майже безнадійним. Неосвіченість щодо Божих цілей і сили також може зруйнувати віру в Його обітовані нове небо й нову землю. Але Всемогутній Бог підтверджує Свій опис тоді, коли каже: «Ось нове все творю!.. Напиши, що слова ці правдиві та вірні» (Об’явлення 21:5).

Немає сумніву, що все людство хоче якогось нового світу. Мексіканський письменник Карлос Фунтес колись зауважив: «Утопія — це щось із минулого та з майбутнього. З одного боку,— це пам’ять про кращий світу, який колись був, а вже не існує. З другого боку,— надія, що цей кращий світ, праведніший і мирніший, колись настане». Учні Біблії мають надію, що кращий світ — не утопія — дійсно настане, тому що Бог обіцяв і може здійснити його (Матвія 19:26).

Новий світ на обрії

У той час, коли Колумб старався переконувати свою команду в тому, що вони наближалися до землі, було потрібно більше, ніж тільки віри. Він потребував якогось реального доказу. Свіжі рослини, які плавали по морю, все більша кількість наземних птахів, і, нарешті, квітуча гілка, яка плавала по воді, відновили довір’я моряків до свого адмірала.

Сьогодні також існує видимий доказ того, що наближається новий світ. Факт, що вперше в історії існування людства під загрозою, нагадує нам, що Божа терпеливість до людського правління, напевно, підходить до кінця. Він давно обіцяв, що «знищить тих, хто нищить землю» (Об’явлення 11:18). Пожадливість і себелюбство спричинили велику кількість нерозв’язних світових проблем, котрі Біблія яскраво заздалегідь описує як події, які вказують на те, що незабаром втрутиться Богa.

Кажуть, що коли Колумб вперше прибув на острів Куба п’ятсот років тому, він вигукнув: «Я хотів би жити тут вічно!» Ті, хто ввійде в Божий новий світ, матимуть таку саму думку. І тоді це бажання здійсниться.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 13]

Відкривати новий світ — одна справа, а створити новий — інша.